Постанова

від 29.12.2020 по справі 1140/2698/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 1140/2698/18

провадження № К/9901/10662/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Великосеверинівської сільської ради, третя особа - Фермерське господарство Сонях , про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у складі судді Черниш О.А. від 28 грудня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Малиш Н.І., Білак С.В., Шальєвої В.А. від 11 березня 2019 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великосеверинівської сільської ради, третя особа - Фермерське господарство Сонях , про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 18 липня 2018 року № 510 Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Великосеверинівську сільську раду Кіровоградського району Кіровоградської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель Фермерського господарства Сонях у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території відповідної ради.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач, як член Фермерського господарства Сонях не має права на безоплатну приватизацію (одержання безоплатно у приватну власність) для ведення фермерського господарства земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель комунальної власності, раніше переданих в оренду ОСОБА_2 . Також, судами зазначено, що позивач може звернутися до відповідача у порядку, встановленому статтею 118 Земельного кодексу України, із заявою про відведення цієї земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства або для ведення садівництва, в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за договором оренди землі від 13 січня 2014 року, укладеним між Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області та ОСОБА_2 , останній надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за кадастровим номером 3522586400:02:000:9189, загальною площею 32,3888 га ріллі із земель запасу, що перебувають у державній власності, на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, строком на 7 років. Право оренди ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно 26 жовтня 2017 року.

6. ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_1 створено Фермерське господарство Сонях , яке з 7 квітня 2017 року зареєстроване як юридична особа. Головою цього Фермерського господарства є ОСОБА_2 .

7. ОСОБА_1 30 травня 2018 року звернувся до голови Великосеверинівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства із земель Фермерського господарства Сонях у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. Вказана заява з додатками 30 травня 2018 року зареєстрована Великосеверинівською сільською радою за № 301/05-30.

8. Рішенням Великосеверинівської сільської ради від 18 липня 2018 року № 510 Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 позивачу відмовлено у наданні такого дозволу з посиланням на невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, невірно вказане у заяві територіальне розташування земельної ділянки, наявність орендних відносин згідно діючого договору оренди землі від 13 січня 2014 року та відсутність доказів щодо віднесення зазначеної земельної ділянки до складу земель фермерського господарства.

9. Вважаючи рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що статтею 118 Земельного кодексу України передбачено виключні підстави для органів місцевого самоврядування для винесення рішення про мотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою, тому відповідач як орган місцевого самоврядування зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Відмовляючи в наданні дозволу на розробку проекту, відповідач зазначив ті підстави відмови, які не містяться в частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України, що є виключними та єдиними підставами відмови.

12. Таким чином, виносячи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій повинні були дослідити рішення відповідача на законність та встановити, чи прийнято воно відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України. Суд повинен був встановити лише одну обставину, а саме: чи підстава відмови в рішенні відповідача відповідає виключним підставам відмови, що зазначені в частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України.

13. На думку позивача, суд взагалі не досліджував ці обставини, а вирішував ті питання та застосовував ті норми права, які можуть бути застосовані при розгляді справи щодо того чи відповідає виготовлений проект землеустрою нормам чинного законодавства.

14. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року Великосеверинівською сільською радою та Фермерським господарством Сонях не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Відповідно до частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

16. Згідно зі частиною першою статті 33 Земельного кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

17. Статтею 81 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

18. За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

19. Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 Земельного кодексу України. Відповідно до частини першої цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

20. Частинами четверто, п`ятою 5 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

21. Відповідно до частини першої статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

22. Відповідно до частин шостої, сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

23. У Земельному кодексі України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

24. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

25. Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

26. Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної передачі земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

27. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

28. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, що позивач звернувся до відповідача, будучи зацікавленим в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства у межах норми, передбаченої пунктом а частини першої статті 121 Земельного кодексу України, за рахунок земельної ділянки Фермерського господарства Сонях в розмірі земельної частки (паю), розташованої на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка перебуває у користуванні (в оренді) ОСОБА_2 .

29. Позивач вважає, що відповідно до Земельного кодексу України він має право на отримання цієї земельної ділянки безоплатно у власність, у порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України для безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Крім того, зазначає, що відповідачем у спірному рішенні було вказано такі підстави відмови у задоволенні його клопотання, які не передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

30. З цього приводу суд зазначає наступне.

31. Відповідно до статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

32. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту (стаття 3 Закону України Про фермерське господарство ).

33. Згідно зі статтями 7, 8 вказаного Закону надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

34. Статтею 12 Закону України Про фермерське господарство визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

35. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

36. Відповідно до статті 13 Закону України Про фермерське господарство члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

37. При цьому статтями 31, 32 Земельного кодексу України встановлені аналогічні норми.

38. З аналізу наведених правових норм слідує, що громадяни можуть отримати землі державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному Земельним кодексом України.

39. Фермерське господарство може володіти та користуватися землями своїх членів лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фермерського господарства. При цьому, статтею 13 Закону України Про фермерське господарство передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування, тобто передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користування.

40. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 816/1920/17 та від 14 серпня 2018 року у справі № 818/1530/17.

41. Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 32,3888 га, за кадастровим номером 3522586400:02:000:9189, цільове призначення для ведення фермерського господарства, передана у комунальну власність Великосеверинівській сільській раді, та перебуває у користуванні ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 13 січня 2014 року.

42. Доказів, розірвання, у встановленому законодавством порядку, договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 32,3888 га, кадастровий № 3522586400:02:000:9189 від 13 січня 2014 року, станом на час виникнення спірних правовідносин, матеріали справи не містять.

43. Також матеріали справи не містять доказів віднесення зазначеної земельної ділянки до складу земель Фермерського господарства Сонях .

44. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що правом звернення до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 3522586400:02:000:9189, загальною площею 32,3888 га, у відповідності до вищенаведених норм законодавства, наділена ОСОБА_2 , яка користується цією земельною ділянкою на праві оренди, за умови, якщо нею раніше не набуто право на земельну частку (пай).

45. При цьому, слід звернути увагу на можливість виникнення у позивача права на безоплатне отримання земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному нормами Земельного кодексу України, а також з огляду на приписи частини п`ятої статті 116 Земельного кодексу України, згідно якої виділення земельної ділянки іншій фізичній особі можливе лише після припинення договору оренди землі, зокрема укладеного з ОСОБА_2 .

46. Суд вважає, що у ході розгляду справи позивачем не доведено факту порушення його права при вирішенні питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, оскільки позивачем не дотримано вимог статей 31, 32, 116 Земельного кодексу України та статей 12, 13 Закону України Про фермерське господарство .

47. Матеріали справи місять докази, що підтверджують правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, отже суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та не допустив порушень прав позивача.

48. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій, які відмовляючи у задоволенні позову дійшли висновку, що позивач, як член Фермерського господарства Сонях , не має права на одержання безоплатно у приватну власність для ведення фермерського господарства земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель комунальної власності, раніше переданих в оренду ОСОБА_2 .

49. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 7 червня 2019 року у справі № 1140/2695/18.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді В.М. Бевзенко

Я.О. Берназюк