Постанова

від 20.12.2018 по справі 814/1297/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1297/18

Категорія: 5.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Кравченка К.В., Коваля М.П.,

за участю секретаря - Сінчі А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ніктерра-Агро на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ніктерра-Агро до Державного агентства рибного господарства України про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ніктерра-Агро (далі - ТОВ Ніктерра-Агро ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державного агентства рибного господарства України (далі - Держрибагенство) в якому просило:

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії Агентства з розгляду заяв користувачів про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів, яким Товариству відмовлено у встановленні частки добування (вилову) водних біоресурсів у Чорному морі та Дніпровсько-Бузькій естуарній системі на 2017-2021 роки, яке оформлено протоколом від 22 листопада 2017 р.;

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії Агентства з розгляду заяв користувачів про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів, оформлене протоколом № 1 від 20-24 листопада 2017 р., в частині відмови Товариству у встановленні частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Дніпровсько-Бузькій естуарній системі у період з 1 січня 2018 р. до 31 грудня 2022 р.;

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії Агентства з розгляду заяв користувачів про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів, оформлене протоколом № 1 від 20-24 листопада 2017 р., в частині відмови Товариству у встановленні частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у внутрішніх солоних водоймах Херсонської області у період з 1 січня 2018 р. до 31 грудня 2022 р.;

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії Агентства з розгляду заяв користувачів про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів, оформлене протоколом № 2 від 30 листопада 2017 р., в частині не здійснення розгляду заяви Товариства про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Чорному морі, яка надійшла у 2017 р. на 2018-2022 р.р., у зв'язку із ненастанням наступного розрахункового року та в частині вважати неприйнятим рішення комісії по п. 3.3. протоколу № 1 від 20-24 листопада 2017 р.;

- задовольнити заяву Товариства про становлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Чорному морі, у період з 1 січня 2018 р. до 31 грудня 2022 р., подану 24 липня 2017 р., встановивши частку добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Чорному морі у період із дати набуття чинності рішенням суду в цій справі і до 31 грудня 2022 р., в обсягах, вказаних у позовній заяві;

- задовольнити заяву Товариства про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей на Дніпровсько-Бузькій естуарній системі, у період з 1 січня 2018 р. до 31 грудня 2022 р., подану 24 липня 2017 р., встановивши частку добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей на Дніпровсько-Бузькій естуарній системі у період із дати набуття чинності рішенням суду в цій справі і до 31 грудня 2022 р., в обсягах, вказаних у позовній заяві;

- задовольнити заяву Товариства про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у внутрішніх солоних водоймах Херсонської області, у період з 1 січня 2018 р. до 31 грудня 2022 р., подану 24 липня 2017 р., встановивши частку добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у внутрішніх солоних водоймах Херсонської області у період із дати набуття чинності рішенням суду в цій справі і до 31 грудня 2022 р., в обсягах і видах, вказаних у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в липні 2017 року позивач звернувся до Держрибагенства із трьома заявами, в яких просив встановити йому частку добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Дніпровсько-Бузькій естуарній системі, у внутрішніх солоних водоймах Херсонської області та у Чорному морі. Протоколом № 1 відповідач відмовив у встановленні таких часток у Дніпровсько-Бузькій естуарній системі і у внутрішніх солоних водоймах Херсонської області, у зв'язку із відсутністю обсягу нерозподіленого ліміту, а Протоколом № 2 вирішив не розглядати заяву Товариства про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Чорному морі, у зв'язку із ненастанням наступного розрахункового року. На думку позивача, оскаржені рішення прийняті Держрибагенством всупереч вимогам законодавства та рішенню суду. Так, вищенаведені заяви Товариства розглядались відповідачем повторно. Позивач вказує, що така підстава для відмови у встановленні йому частки добування водних біоресурсів, як відсутність обсягу нерозподіленого ліміту, вже була предметом судового розгляду. До того ж, відповідач порушив процедуру прийняття ним рішень, внісши зміни Протоколом № 2 до свого попереднього рішення, оформленого Протоколом № 1, що не передбачено чинним законодавством. З урахуванням викладеного вище, оскільки судовий захист має бути ефективним, то скасування спірних рішень відповідача буде недостатньо для відновлення прав ТОВ Ніктерра-Агро , а тому є підстави для задоволення заяв останнього та встановлення в судовому порядку часток вилову водних біоресурсів, що можливо зробити за рахунок 5% резерву лімітів спеціального використання водних біоресурсів, який мається у Держрибагенства.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року у задоволенні позовних вимог ТОВ Ніктерра-Агро відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв правомірно, коли Протоколом № 2 вирішив не розглядати заяви, які надійшли до нього у 2017 р. і вважав неприйнятим рішення, викладене у п. 3.3. Протоколу № 1, яким попередньо задовольнив заяву позивача про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Чорному морі на 2018-2022 р.р., адже наступним розрахунковим роком, на який відповідач мав право розглядати заяви про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів, мав стати 2022 р. Крім того, в рішенні суду першої інстанції також зазначено, що задоволення вимог позивача за рахунок наявного у відповідача 5% резерву, без проведення аукціону, неможливе.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ Ніктерра-Агро подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова суду винесена з порушення норм матеріального та процесуального права, а тому останній просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що посилаючись на відсутність обсягу нерозподіленого ліміту комісія Держрибагенства відмовила у задоволенні не тільки заяв, які були предметом судового розгляду у справі № 814/1297/18, а також з цієї ж підстави не задовольнила заяви ТОВ Ніктерра-Агро . Крім того, при прийнятті рішення, оформленого Протоколом № 2 від 30 листопада 2017 року порушено суму процедуру цього рішення, зокрема те, що приписи Порядку, затвердженого КМУ від 25 листопада 2015 року № 992 не наділяють повноваженнями відповідача скасувати прийняті ним рішення. З метою відновлення порушеного права в судовому порядку позивача вважає за необхідним зобов'язати Держрибагенство задовольнити заяви ТОВ Ніктерра-Агро щодо часток вилову водних біоресурсів, що можливо зробити за рахунок 5% резерву лімітів спеціального використання водних біоресурсів, який мається у Держрибагенства.

У відзиві на апеляційну скаргу Держрибагенство спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що у липні 2016 року позивачем подано до Держрибагенства заяви про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Чорному морі та Дніпровсько-Бузькій естуарній системі на 2017-2021 р.р..

За наслідками розгляду наведених вище заяв відповідачем відмовлено у їх задоволенні на підставі п. 11 Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_1 України від 25 листопада 2015 року № 992 (далі - Порядок № 992), а саме у зв'язку із відсутністю обсягу нерозподіленого ліміту.

Для захисту своїх прав, ТОВ Ніктерра-Агро звернулось до адміністративного суду щодо вказаних вище відмов.

Так, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2017 року по справі № 814/1189/17 у задоволенні адміністративного позову ТОВ Ніктерра-Агро відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Товариства задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Держрибагенства про відмову позивачу у встановлені частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Чорному морі та Дніпровсько-Бузькій естуарній системі на 2017-2021 р.р., одночасно зобов'язано відповідача утворити відповідну комісію та повторно розглянути заяви позивача з цього питання.

До моменту ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій названих судових рішень, 24 липня 2017 року ТОВ Ніктерра-Агро на адресу Держрибагенства подано три нові заяви про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей на Дніпровсько-Бузькій естуарній системі, у внутрішніх солоних водоймах Херсонської області та Чорному морі.

22 листопада 2017 року, на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду, відповідачем утворено комісію з розгляду заяв користувачів про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів (далі - Комісія), якою повторно розглянуто заяви ТОВ Ніктерра-Агро від 2016 року.

Протоколом від 22 листопада 2017 року Комісією відмовлено у встановленні частки добування (вилову) водних біоресурсів у Чорному морі та Дніпровсько-Бузькій естуарній системі на 2017-2021 р.р. на підставі п. 11 Порядку № 992, а саме у зв'язку із відсутністю обсягу нерозподіленого ліміту. Зокрема, в Протоколі зазначено, що на час засідання Комісії весь ліміт водних біоресурсів на період 2017-2021 р.р. вже розподілений між користувачами.

В подальшому, відповідачем розглянуто три нові заяви ТОВ Ніктерра-Агро , які були подані позивачем у липні 2017 року.

Протоколом № 1 засіданням Комісії від 20-24 листопада 2017 року Держрибагенством задоволено заяву позивача про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Чорному морі на 2018-2022 р.р. (п. 3.3. Протоколу № 1) та відмовлено у задоволенні заяв про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Дніпровсько-Бузькій естуарній системі та у внутрішніх солоних водоймах Херсонської області на підставі відсутності обсягу нерозподіленого ліміту (п. 3.4. Протоколу № 1).

Протоколом № 2 засідання Комісії від 30 листопада 2017 року (далі - Протокол № 2) відповідач змінив свої попереднє рішення, викладене в п. 3.3. Протколу № 1, яким позивачу встановлена частка добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Чорному морі на 2018-2022 р.р., а саме вирішив не розглядати заяви, які надійшли до Держрибагенства у 2017 року, так як не настав відповідний розрахунковий рік.

Відповідно до Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_1 України від 25 листопада 2015 року № 992 Держрибагентство здійснює розподіл лімітів спеціального використання водних біоресурсів на частки добування (вилову) для промислових цілей у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) між користувачами водних біоресурсів.

Пунктом 6 названого Порядку передбачено, що добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у відсоткових величинах встановлюється після виділення резерву та визначення необхідних обсягів для непромислових цілей і визначається у відсотках для кожного користувача водних біоресурсів у дозволі на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), що видається строком на п'ять років.

Згідно п. 7 Порядку № 922, Користувачі водних біоресурсів до 1 серпня року, що передує розрахунковому, подають особисто або надсилають поштовим відправленням Держрибагентству заяву про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислу.

Підпунктом 21 п. 2 Порядку № 992 визначено, що частка добування (вилову) - кількість водних біоресурсів, визначена у натуральних величинах або відсотках показника ліміту добування (вилову) водних біоресурсів чи прогнозованого показника допустимого вилову, що підлягає закріпленню або закріплена за кожною конкретною юридичною особою чи фізичною особою - підприємцем на конкретний період для здійснення рибальства. Частка добування (вилову) визначається шляхом співвідношення середньостатистичного обсягу добутих (виловлених) користувачем водних біоресурсів певного виду з урахуванням даних державної статистики та органів рибоохорони за останні чотири роки, що передують розрахунковому, до середньостатистичного обсягу вилову такого виду у відповідному рибогосподарському водному об'єкті (його частині) за ті самі роки, виражене у відсотках.

Як встановлено матеріалами справи, зі змісту Протоколу № 2 засідання Комісії від 30 листопада 2017 року вбачається, що Наказом від 28 жовтня 2016 року № 375 (далі - Наказ № 375) відповідачем затверджено Перелік користувачів водних біоресурсів, яким установлено частки добування (вилову) водних біоресурсів на 2017-2021 р.р..

Таким чином, Держрибагенством вже розподілено ліміт для вилову водних біоресурсів на період 2017-2021 р.р.

Аналізуючи наведені вище вимоги названого Порядку № 992 слід зазначити, що цей Порядок не містить визначення конкретного терміну "розрахунковий рік", але очевидно, що під ним розуміється рік, який настає після закінчення дії раніше виданих дозволів.

Отже, якщо до 2021 року відповідачем вже розподілено між користувачами весь обсяг наявного ліміту для вилову водних біоресурсів, що підтверджується Наказом № 375 та зафіксовано Протоколом від 22 листопада 2017 року та Протоколами № № 1 і 2, наступним розрахунковим роком, на який Держрибагенство має право розглядати заяви про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів, має стати 2022 рік.

На підставі викладеного вище, відповідач правомірно дійшов висновку, який викладено в Протоколі № 2, не розглядати заяви, які надійшли до нього у 2017 році і тим самим вважав неприйнятим рішення, викладене у п. 3.3. Протоколу № 1, яким попередньо задовольнив заяву позивача про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Чорному морі на 2018-2022 р.р..

Пунктом 11 Порядку № 992 передбачено вичерпний перелік підстав коли Держрибагентство відмовляє у встановленні частки добування (вилову) водних біоресурсів, зокрема: відсутності обсягу нерозподіленого ліміту.

Таким чином, відмовляючи користувачу у встановлені частки добування (вилову) водних біоресурсів у зв'язку з відсутністю обсягу нерозподіленого ліміту на підставі п. 11 Порядку № 992, Держрибагенство діяло в межах наданих йому повноважень.

Твердження ТОВ Ніктерра-Агро про відсутність у відповідача передбачених приписами Порядку № 992 повноважень скасовувати прийнятті рішення є безпідставними, оскільки рішення, зазначене у Протоколі № 1 було прийнято Комісією як рекомендоване для Держрибагенства.

Надалі, Протоколом № 2 Комісія змінила своє рекомендаційне рішення з вищезазначених підстав, яке і було визнано Держрибагенством остаточним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства,

Внесення відповідачем змін до своїх попередніх рішень не суперечить вимогам Порядку № 992.

Необґрунтованими також є і доводи апелянта про те, що Комісія Держрибагенства неправомірно відмовила у задоволенні не тільки заяв, які були вже предметом судового розгляду у справі № 814/1189/18, а також з цієї ж підстави не задовольнила заяви подані позивачем у липні 2017 року.

Слід зазначити, що з рішення суду апеляційної інстанції по справі № 814/1189/18 вбачається, що Комісією було прийнято рішення, згідно якого вважати обов'язковою умовою для встановлення частки добування водних біоресурсів здійснення користувачем промислу цих водних біоресурсів в попередні чотири роки. Було вирішено весь ліміт розподілити лише між тими заявниками, хто мав цей чотирирічний досвід. У зв'язку з тим, що позивач не здійснював промисел водних біоресурсів впродовж 2013-2016 років, йому не було встановлено частки добування водних біоресурсів на 2017-2021 роки та відмовлено у задоволенні його заяв на підставі відсутності нерозподіленого ліміту.

Проте, в даному випадку, як вже було зазначено вище, Держрибагенство було відмовлено ТОВ Ніктерра-Агро у встановлені частки добування (вилову) водних біоресурсів на підставі п. 11 Порядку № 992, зокрема у зв'язку з відсутністю обсягу нерозподіленого ліміту.

Щодо посилань позивача про наявність у Держрибагенства 5% резерву лімітів спеціального використання водних біоресурсів, за рахунок яких, на думку Товариства, можливе задоволення його заяв про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до пунктів 14-15 та 16 Порядку № 992 за рішенням Держрибагентства до 15 відсотків встановленого ліміту або прогнозу допустимого вилову водних біоресурсів може залишатися як резерв лімітів спеціального використання водних біоресурсів для подальшого розподілу між іншими субєктами рибного господарства за результатами аукціону.

Організатором аукціонів з продажу часток добування (вилову) водних біоресурсів з резерву є Держрибагентство.

Для організації та проведення аукціонів Держрибагентство укладає з біржами відповідний договір.

Перелік переможців аукціону з продажу часток добування (вилову) водних біоресурсів розміщується на офіційному веб-сайті організатора аукціону.

У дозволі на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), що видається переможцям аукціону строком на п'ять років, встановлюються частки добування (вилову) водних біоресурсів у відсотковому значенні.

Держрибагентство у десятиденний строк з дня завершення аукціону надсилає переможцям повідомлення про частки добування (вилову) водних біоресурсів у натуральних величинах та розміщує відповідну інформацію на власному офіційному веб-сайті.

Отже, з урахування наведених вище положень вимог законодавства випливає, що 5% резерву лімітів спеціального використання водних біоресурсів, на який посилається ТОВ Ніктерра-Агро можливо розподілити виключно за наслідками аукціону.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим Кодексом адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_1 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_1 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Ніктерра-Агро , є правильним.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ніктерра-Агро - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ніктерра-Агро до Державного агентства рибного господарства України про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів.

Повний текст ухвали суду складено 28 грудня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4