Постанова від 29.12.2018 по справі 640/19600/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19600/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,

за участю секретаря Баглая О. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Тревелвента про вжиття заходів забезпечення позову, зацікавлені особи: приватний виконавець виконавчого органу міста Київ ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк , Приватне підприємство Дніпровський краєвид 07 , за апеляційними скаргами приватного виконавця виконавчого органу міста Київ ОСОБА_3 та Приватного підприємства Дніпровський краєвид 07 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Тревелвента звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом заборонити приватному виконавцю виконавчого округу місто Київ ОСОБА_3 вчиняти будь-які виконавчі дії щодо боржника Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк за виконавчими провадженням АСВП №57756223 та АСВП №57756205, в тому числі, але не виключно: приймати постанови про арешт коштів та майна боржника, направляти їх будь-яким банківським установам, третім особам чи виконувати їх в інший спосіб, направляти платіжні вимоги про списання коштів боржника до будь-яких банківських установ, стягувати грошові кошти, перераховувати стягнуті грошові кошти на рахунок стягувана, звертати стягнення на майно боржника, а також вчиняти будь-які інші дії, направлені на примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва від 13.12.2017 по справі №910/11965/16 та зупинити стягнення на підставі наказів Господарського суду м. Києва по справі №910/11965/16.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 частково задоволено заяву про забезпечення позову.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, приватний виконавець виконавчого органу міста Київ ОСОБА_3 та Приватне підприємство Дніпровський краєвид 07 подали апеляційні скарги.

В судове засідання з'явився приватний виконавець виконавчого органу міста Київ ОСОБА_3, підтримав апеляційну скаргу та просив суд скасувати оскаржувану ухвалу, представники Приватного підприємства Дніпровський краєвид 07 також просили скасувати ухвалу про забезпечення позову з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Представник ТОВ "Тревелвента" просив суд залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Представник ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк , будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк .

Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, поданих документів, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено, заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що Товариство, як акціонер Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ПАТ Промінвестбанк ) має намір оскаржувати до суду дії та постанови приватного виконавця ОСОБА_3 винесені/вчинені в рамках виконавчих проваджень АСВП №57756223 та АСВП №57756205 з мотивів відсутності у приватного виконавця прав виконувати рішення у справі №910/11965/16 з огляду на приписи п.4 ч.4 ст.5 Закону України Про виконавче провадження , а також існуванням обставин, які засвідчую наявність потенційного конфлікту інтересів в межах спірних виконавчих проваджень (п.3 ч.4 ст.5 Закону України Про виконавче провадження ).

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову мотивована існуванням реальної загрози заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ Тревелвента , яка обумовлюється економічною шкодою, що може бути завдана Товариству, як акціонеру ПАТ Промінвестбанк , оскільки господарська діяльність Банку може бути заблокована внаслідок вчинення приватним виконавцем виконавчих дій в межах виконавчих проваджень АСВП №57756223 та АСВП №57756205 та вже сьогодні приватний виконавець ОСОБА_3 може надіслати платіжні вимоги до банківських установ, що призведе до списання коштів з рахунків ПАТ Промінвестбанк .

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів, про які просить заявник у пункті 1 заяви, може створити очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, захист вказаних прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат.

У відповідності до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частинами першою, другою статті 151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 17 Постанови Пленуму ВАС України № 2 від 06.03.2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Господарського суду м. Києва від 13.12.2017 у справі №910/11965/16 первісні позовні вимоги Приватного підприємства Дніпровський краєвид 07 задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (01001, м. Київ, провул. Шевченка, буд. 12; ідентифікаційний код 00039002) на користь Приватного підприємства Дніпровський краєвид 07 (04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 12-А; ідентифікаційний код 35130219) інфляційні втрати у розмірі 22 197 553 (двадцять два мільйони сто дев'яносто сім тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн 48 коп., 3% річних у розмірі 2 039 957 (два мільйони тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн 26 коп., судовий збір за подання даного позову у розмірі 206 181 (двісті шість тисяч сто вісімдесят одна) грн 99 коп. та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 248 040 (двісті сорок вісім тисяч сорок) грн 40 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/11965/16 скасовано частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції: У задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю. Зустрічний позов задовольнити повністю. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 24.10.2013, укладений між Приватним підприємством Дніпровський краєвид 07 та Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ Екомонтажсервіс . В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Екомонтажсервіс відмовити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Екомонтажсервіс (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 29; ідентифікаційний код 25403176) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 206 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн 00 коп.

Постановою Верховного Суду від 18.10.2018 касаційну скаргу Приватного підприємства Дніпровський краєвид 07 задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/11965/16 залишено в силі.

03 жовтня 2017 року Господарським судом міста Києва видано накази №917/11965/16.

Приватним виконавцем ОСОБА_3 21.11.2018 винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень АСВП №57756223 та АСВП №57756205 з примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва №917/11965/16 від 03 жовтня 2017 року, а також про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника.

Стягувачем за виконавчим провадженням є Приватне підприємство Дніпровський краєвид 07 , а боржником - ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк .

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування і преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Відтак, рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/11965/16 підлягає обов'язковому виконанню.

Законом України "Про виконавче провадження" обумовлено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, а примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону, а також рішеннями, які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Як вказує заявник, у справі №910/11965/16, в якості представників третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Екомонтажсервіс (яким передано право вимоги до ПАТ Промінвестбанк позивачу у справі №910/11965/16 ПП Дніпровський краєвид 07 ) визначені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - юристи АО ЮФ Василь Кісіль і Партнери , де, до отримання відповідного свідоцтва працював ОСОБА_3 в якості юриста.

Вказане стало причиною подачі, наразі, заяви про забезпечення позову до подачі самої позовної заяви.

Однак, колегія суддів вказує, що відсутні обставини щодо очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або можливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення фактично дійшов висновку про задоволення позову без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Відповідно до абз. 3-5 пункту 17 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ , забезпеченням адміністративного позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, передбачених відповідною статтею КАСУ, що є неприпустимим.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції").

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення у справі "Горнсбі проти Греції"; рішення у справі "Бурдов проти Росії"; рішення у справі "Ясюнієне проти Литви").

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі "Фуклев проти України").

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в ньому разі не досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів громадян і реальне -оновлення їхніх порушених прав.

Принцип правової певності встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду.

Заборонивши приватному виконавцю вчиняти будь-які дії для виконання рішення Господарського суду міста Києва, суд першої інстанції фактично заборонив виконувати остаточне судове рішення - рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/11965/16.

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, потрібно розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", "Горнсбі проти Греції").

У відповідності до наведеної практики Європейського суду з прав людини у Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" на підставі остаточного і обов'язкового для виконання судового рішення - рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/11965/16 виникли правомірні очікування отримати у власність кошти, які присудженні до стягнення, та такі правомірні очікування є "майном" у розмінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а тому підлягають захисту на рівні із правом власності.

Твердження заявника про можливість блокування господарської діяльності Банку у зв'язку із списанням даних коштів не заслуговує на увагу, так як на час вжиття заходів забезпечення позову спірна сума коштів була арештованою.

Відтак, Товариством з обмеженою відповідальністю "Тревелвента" у своїй заяві не наведено жодних обґрунтованих доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а у заявника немає порушеного інтересу, оскільки так чи інакше Банк зобов'язаний сплатити на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" присуджені до стягнення кошти, в той час як можливість добровільного виконання рішення суду боржником було проігноровано.

Правомірне зупинення виконання рішення, що набрало законної сили може бути здійснено тільки шляхом оскарження його в порядку, передбаченому законами України.

Слід зазначити, що в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" чітко зазначено про те, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Така позиція знаходить своє відображення у судовій практиці при здійсненні як цивільного, так і господарського судочинства (постанова ВГСУ від 26.07.2016 у справі №910/29237/15; постанова ВГСУ від 09.11.2015 у справі №907/636/15).

Вирішуючи даний спір, колегія також виходить з того, що відповідно до діючого законодавства, дана категорія заяв підлягає розгляду судом який виніс відповідне рішення.

Законодавством встановлено порядок оскарження боржниками за виконавчим провадженням рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби при виконанні рішень загальних та господарських судів.

Заявник вказує у своїй заяві про неправомірність дій та бездіяльності приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3 з виконання наказів господарського суду міста Києва №910/11965/16 від 21.11.2018 р., виданих господарським судом міста Києва на виконання рішення суду від 13.12.2017 р. у справі №910/11965/16.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; б) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами ч. 1 ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи щодо оскарження дій приватного виконавця по виконанню рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-278а15 від 30.06.2015 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.05.2017 р. у справі № К/800/54092/13.

Зокрема, висновок щодо можливості оскарження сторонами, іншими учасниками та особами рішення, дії чи бездіяльність виконавця або посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення виключно до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 цього Закону), міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 р. у справі №905/2087/17, від 20.06.2018 р. у справі №826/3401/17 (К/9901/42667/18) та від 20.06.2018 р. у справі №916/1227/16.

Викладене у сукупності свідчить про те, що дану заяву повинен розглядати суд господарської юрисдикції, з чим погодився Окружний адміністративний суд м. Києва постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі 640/20615/18 за позовом ТОВ Тревелвента про визнання протиправними дій приватного виконавця, визнання протиправними та скасування постанов.

З огляду на зазначене, клопотання про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги приватного виконавця виконавчого органу міста Київ ОСОБА_3 та Приватного підприємства Дніпровський краєвид 07 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Тревелвента про вжиття заходів забезпечення позову, зацікавлені особи: приватний виконавець виконавчого органу міста Київ ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк , Приватне підприємство Дніпровський краєвид 07 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 - скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Тревелвента про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. І. Шурко

Повний текст постанови виготовлено 29.12.2018