Постанова

від 27.12.2018 по справі 463/738/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/833/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,

позивача ОСОБА_1-Я.М.,

представника відповідача 1 ОСОБА_2,

представника відповідача 2 ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року у справі № 463/738/18 (рішення ухвалено в м. Львові, головуючий суддя Брильовський Р.М., повний текст рішення складено та підписано 29.08.2018) за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи про визнання незаконними дій і рішень, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1-Я.М. 13.02.2018 звернулася в суд із адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи , в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви просила зобов'язати МСЕК№3 визнати дати зарахування 65% по профзахворюванню з 09.12.2004 (27.01.2005р.) незаконними через неврахування вимоги ст. 21 ЗУ №1105 призначенням тільки у випадку настання стійкої втрати працездатності , яка наступає при туберкульозі згідно п. 3 Постанови КМУ №221 лише після 10 місяців безперервного неефективного лікування. Такою датою для нарахування 65% по профзахворюванню від 09.12.2004 є 11.04.2005 (11.06.2004р.-11.04.2005р.) ; зобов'язати Фонд ССНВ перерахувати страхові виплати по професійному листку непрацездатності зі 100% оплатою з дня встановлення діагнозу (09.12.2004) по 11.04.2005, як першій страховій виплаті з дня встановлення діагнозу профзахворювання (ст.40 пп.1,2 ЗУ №1105) та перерахувати щомісячні страхові виплати і одноразову допомогу по нещасному випадку від 30.12.2002 з 26.02.2005 по середньомісячній зарплаті на лютий місяць 2005 (614,42 грн. згідно з довідкою бухгалтерії ЛРФПЦ) та щомісячні страхові виплати, одноразову допомогу по професійному захворюванню туберкульозом від 09.12.2004 з 11.04.2005 по належній середньомісячній зарплаті на квітень місяць 2005р.; відповідно до п. 21 Постанови КМУ №221 та рішень Галицького районного суду від 12.12.2006 (справа №2-1296), колегії суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду від 07.05.2007 (справа №22-660) та Верховного Суду від 15.08.2007 (справа №6-17687 ск 07) зобов'язати Фонд ССНВ надати додаткові послуги по медикаментозному і санаторно - курортному лікуванню з причини наслідків травми хребта на виробництві від 30.12.2002 ; згідно з посвідченням інваліда війни II групи №075215 від 17.08.2005 зобов'язати Фонд недораховану з вини Фонду суму страхових нарахувань не оподатковувати, але на день виплати проіндексувати відповідно до ст. 34 ЗУ №1105.

Рішенням окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої ОСОБА_1-Я.М. оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити, а саме:

-у зв'язку з анулюванням МСЕК довідки №008969 і заміни її №002586 прийняти рішення про призначення 65% по профзахворюванню саме з 11.04.2005, дня настання стійкої втрати працездатності по профзахворюванню туберкульозом відповідно до Постанови КМУ №221.

- прийняти рішення надати медикаментозне і санаторно-курортне забезпечення по нещасному випадку від 30.12.2002 відповідно до рішень всіх трьох судових інстанцій 2005-2007 рр. та заключення самої комісії в Акті №428/8-771/12 від 08.06.2005 про їх призначення, яке не вписане в довідку №009209, що суперечить діючому законодавству.

-зобов'язати представника Фонду ССНВ в Україні забезпечити якісний перерахунок страхових виплат по двох професійних пошкодженнях на одному робочому місці на день їх призначення за тарифними ставками через відсутність зарплати з 11.06.2004 до 11.04.2005 включно відповідно до п. 14 ст. 34 та заборгованості по них за 2005-2018 рр. з обов'язковим звільненням від оподаткування як інваліда війни та з проведенням індексації заборгованої суми на день виплати згідно Закону України №1105.

-відповідно до наданої Фондом ССНВ інформації про реєстрацію професійного захворювання туберкульозом від 09.12.2004 р. з загальним 80% втрати працездатності за постановою №152 надати журнал реєстрації для перевірки реєстрації виробничих пошкоджень від 30.12.2002 (нещасний випадок) та 09.12.2004 (профзахворювання).

-підтвердити наявність в особових справах МСЕК і Фонду ССНВ Акту №1 про нещасний випадок на виробництві від 03.01.2003, наявність у МСЕК Акту про нарахування 15% нарахувань по нещасному випадку, у Фонді ССНВ - протоколу від 08.06.2005 про призначення страхових виплат по нещасному випадку від 30.12.2002 згідно зразка Постанови №2 (призначення страхових виплат потерпілому) наказу Фонду ССНВ №1745.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у 2005 році їй нараховано 65% відшкодувань по профзахворюванню туберкульозом від 09.12.2004 та 15% на трудове каліцтво від 30.12.2002 з причини профзахворювання всупереч наданому акту про нещасний випадок (падіння) на роботі. Вказує на неправомірність нарахувань 15%, у зв'язку з профзахворюванням туберкульозом, який згідно щорічних медичних оглядів виник лише через 2 роки після падіння і численні фальсифікації в обох актах і довідках МСЕК, особливо по 15% стали причиною затяжних судових процесів за 2005-2011 роки.

На думку апелянта, внаслідок зміни дат зарахування обох професійних пошкоджень змінився порядок (послідовність) призначення страхових виплат, а тим самим і розмір їх нарахувань: перше з двох професійних пошкоджень на одному робочому місці, нещасний випадок, зараховано другим (лише з 26.02.2005, замість належного 11.10.2004), внаслідок чого по одноразовій допомозі по 65% по профзахворюванню, зарахованій з 09.12.2004 (27.01.2005), замість 11.04.2005.

У судовому засіданні позивач просила задовольнити подану апеляційну скаргу, вважаючи незаконним рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача 1 та відповідача 2 просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1-Я. М.

Заслухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 вперше була оглянута Обласною МСЕК №1 13.04.-18.04.2001. Рішенням комісії визнана інвалідом третьої групи від загального захворювання.

27.01-02.02.2005 ОСОБА_1-Я. М. повторно оглядалась Обласною МСЕК №3 та була визнана інвалідом другої групи від професійного захворювання, їй встановлено 65% (шістдесят п'ять відсотків) втрати професійної працездатності.

Крім того, обласною МСЕК №3 ОСОБА_1-Я. М. вперше було встановлено 15% (п'ятнадцять відсотків) втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва від 30.12.2002, зараховано з 26.02.2005, тобто з дати реєстрації посильних документів, що відповідало Положенню про МСЕК №83 від 22.02.1992 та наказу МОЗ України №221 від 04.04.1994.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 - ОСОБА_7 17.02.2005 звернулася до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові із заявою про призначення їй страхових виплат, у зв'язку з професійним захворюванням, що сталося за час роботи у Львівському регіональному фтизіопульмонологічному лікувально-діагностичному центрі (ЛРФПЛДЦ).

Згідно з долученою до заяви довідки МСЕК від 02.02.2005 серія ЛВА-2 №008969 їй встановлено 65 % стійкої втрати професійної працездатності з 30.12.2004, 2-га група інвалідності безтерміново, санаторно-курортне та медикаментозне лікування.

На підставі поданих позивачем документів, відділенням призначено та виплачено (постанова № 152 від 25.02.2005):

- одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 10 640 грн.;

- щомісячну страхову виплату в сумі 275,23 грн.;

- доплату щомісячної страхової виплати з 09.12.2004 (дата встановлення професійного захворювання - туберкульоз) в сумі 754,66 грн.

08.06.2005 обласною МСЕК №3 ОСОБА_1-Я. М. встановлено 15% стійкої втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва від 30.12.2002, що сталося на ЛРФПЛДЦ із зарахуванням з 26.02.2005 безтерміново.

Згідно висновку Обласного центру МСЕК № 3 від 08.07.2005 № 81-03 ОСОБА_1-Я.М. було встановлено сукупний відсоток втрати працездатності - 80% (65%+15%) по вищевказаному профзахворюванню та трудовому каліцтву.

15.07.2005 позивач звернулася до відділення із заявою про призначення страхових виплат у зв'язку із нещасним випадком на виробництві, що стався за час роботи у ЛРФПЛДЦ, та із заявою про перерахунок страхових виплат та встановлення сукупного відсотка по виробничій травмі та професійному захворюванню.

На підставі поданих позивачем документів, відділенням було призначено та виплачено відповідно до постанови № 152/3 від 15.07.2005:

- одноразову допомогу в разі встановлення іншого вищого ступеня втрати стійкої професійної працездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва в сумі 6351,45 грн.;

- перераховану щомісячну страхову виплату в сумі 419,36 грн.;

- перерахунок щомісячної страхової виплати за лютий - серпень 2005 р. в сумі 399,95 грн.

Постановою відділення №152/19 від 22.06.2007 про призначення перерахованої страхової виплати у разі зміни ступеня втрати професійної працездатності позивачці призначено та виплачено:

- одноразову допомогу в разі встановлення іншого вищого ступеня втрати стійкої професійної працездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва в сумі 3846,75 грн.;

- перераховану щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної в працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 958,28 грн. ;

- доплату щомісячної страхової виплати з 26.02.2005р. по 01.07.2007 р. в загальній сумі - 8 182,19 грн.

Крім того, судом встановлено, що впродовж 2006-2017 років відділенням неодноразово проводився перерахунок розміру щомісячної страхової виплати позивачці відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Зокрема, з 01.03.2018 ОСОБА_1 проведено черговий перерахунок щомісячної страхової виплати відповідно до постанови №1323/90152/90152/61 від 13.03.2018 та призначено щомісячну страхову виплату в розмірі 4721,08 грн.

При цьому, позивачці здійснювалось нарахування індексації щомісячних страхових виплат по втраті працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем здійснені позивачці усі належні виплати відповідно до вимог законодавства на підставі поданих нею документів, а відтак позов є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом та діє на підставі Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від вересня 1999 року № 1105-ХІV.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїми найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Відповідно до ч. 2 статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (чинного на час виникнення спірних правовідносин) страхові виплати складаються із:- страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);- страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);- страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;- страхових витрат на медичну та соціальну допомоги.

Статтею 35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено документи, які подаються до Фонду для розгляду справ про страхові виплати, а саме:

- акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть;

- документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 40 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності страхові виплати проводяться Фондом потерпілому з дати встановлення професійного захворювання.

Згідно з п. 10 Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності,затвердженого постановою KM України від 4.04.1994 №221, інвалідність внаслідок професійного захворювання встановлюється відповідно до висновку спеціалізованого медичного закладу.

Колегія суддів враховує, що Апеляційним судом Львівської області у рішенні від 07.05.2007 (а.с. 54-55) зазначено, що професійне захворювання по туберкульозу легень було встановлено ОСОБА_1-Я. М. у профпатологічному відділенні Львівської обласної клінічної лікарні саме 09 грудня 2004 року (протокол ЛКК № 76 -7/112 від 9.12.2004), а тому рішенням МСЕК від 02.02.2005 про встановлення 65% втрати професійної працездатності по професійному захворюванню правомірно визначена дата 09.12.2004, що повністю відповідає вимогам ст. 40 Закону та забезпечує права ОСОБА_1-Я. М. на одержання страхових виплат саме з дня встановлення професійного захворювання.

При цьому, виплати, що проводились ОСОБА_1-Я. М. по тимчасовій втраті працездатності не впливають на визначення дати інвалідності 2-ї групи по профзахворюванню.

Відділення виконавчої дирекції фонду в м. Львові постановою від 25.02.2005, прийнятою ще до ухвалення судового рішення, проводить виплату ОСОБА_1-Я. М. страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням саме з 09.12.2004.

Таким чином, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено).

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про зобов'язання МСЕК №3 визнати дати зарахування 65% по профзахворюванню з 09.12.2004 (27.01.2005) незаконними через неврахування вимоги ст. 21 Закону України №1105 призначенням тільки у випадку настання стійкої втрати працездатності , яка наступає при туберкульозі згідно п. 3 Постанови КМУ №221 лише після 10 місяців безперервного неефективного лікування, так як такою датою для нарахування 65% по профзахворюванню від 09.12.2004 є 11.04.2005 (11.06.2004-11.04.2005) є безпідставними та необґрунтованими, а відтак такі задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції також вірно відмовив позивачу щодо вимог про зобов'язання Фонду ССНВ перерахувати страхові виплати по професійному листку непрацездатності зі 100% оплатою з дня встановлення діагнозу (09.12.2004) по 11.04.2005, як першій страховій виплаті з дня встановлення діагнозу профзахворювання (ст. 40 пп. 1,2 ЗУ №1105) та перерахувати щомісячні страхові виплати і одноразову допомогу по нещасному випадку від 30.12.2002 з 26.02.2005 по середньомісячній зарплаті на лютий місяць 2005 (614,42 грн. згідно довідки бухгалтерії ЛРФПЦ) та щомісячні страхові виплати, одноразову допомогу по професійному захворюванню туберкульозом від 09.12.2004 з 11.04.2005 по належній середньомісячній зарплаті на квітень місяць 2005р. , у зв'язку з тим, що такі є похідними від вимоги про зобов'язання МСЕК визнати дати для нарахування 65% по профзахворюванню, а саме 11.04.2005

Також, є похідною вимога позивача про зобов'язання Фонду згідно посвідчення інваліда війни II групи №075215 від 17.08.2005 недораховану з вини Фонду суму страхових нарахувань не оподатковувати, але на день виплати проіндексувати відповідно до ст. 34 Закону України №1105. Окрім цього, суд не вправі втручатися в діяльність органів виконавчої влади щодо установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам.

Відповідно до ч. 3 п. 4 ст. 34 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (чинної на час виникнення спірних правовідносин), якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, Фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує всі витрати на його лікування. Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується в розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного доходу).

При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

Пункт 2.2. Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 7 від 31.01.2002 (чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначає виплату допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю згідно якого ( 2.2.1) оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, пов'язаних з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, призначається і виплачується за місцем роботи застрахованої особи, на якому стався страховий випадок, в розмірі 100 відсотків втраченої середньої заробітної плати за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності.

Допомога призначається, якщо застрахована особа звернулася за нею не пізніше 6 місяців з дня відновлення працездатності або встановлення інвалідності. При зверненні за допомогою після шести місяців вона може бути надана лише у виключних випадках з поважних причин за рішенням постійної комісії правління Фонду з питань страхових виплат, соціальних послуг потерпілим та їх реабілітації (2.2.5).

З огляду на те, що ОСОБА_1-Я.М. не надавала лікарняні листки за період з 09.12.2004 по 11.04.2005 до Фонду, та такі за вказаний період в матеріалах справи відсутні, а відтак відділенням здійсненні усі нарахування позивачеві відповідно до вимог чинного законодавства на підставі поданих нею документів.

Щодо нарахування додаткових послуг по медикаментозному і санаторно-курортному лікуванню, суд першої інстанції вірно зазначив, що такі послуги надаються потерпілим за заявою на їх вимогу.

Судом встановлено, що на підставі заяв ОСОБА_1-Я.М. протягом 2009 року їй було призначено фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу в сумі 201, 40 грн., а 2011 році на суму 440,49 грн. відповідно до постанов відділення від 25.08.200 17.09.2009, 15.06.2011, 15.07.2011,17.08.2011.

Згідно з ч. 3 ст. 42 Закону України №1105 Фонд фінансує витрати на медичну соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі складення).

Так, судом встановлено, що висновками МСЕК позивачці не визначено додаткове харчування придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування.

Колегія суддів враховує, що відповідно до рішень Галицького районного суду від 12.12.2006 (справа №2-1296), Апеляційного суду від 07.05.2007 (справа №22-660) та Верховного суду від 15.08.2007 (справа №6-17687 ск 07) Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи погодився розробити для ОСОБА_1-Я. М. індивідуальну програму реабілітації у зв'язку з втратою нею 15% професійної працездатності по трудовому каліцтву.

При цьому, суд не вправі зобов'язувати відповідача, у даному випадку Фонд ССНВ виконувати рішення суду, яке не стосується його прав і обов'язків, більше того такий не був стороною у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року у справі №463/738/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_8 судді ОСОБА_9 ОСОБА_10 Повне судове рішення складено 28.12.2018