Ухвала

від 29.01.2019 по справі 463/738/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 січня 2019 року

Київ

справа №463/738/18

адміністративне провадження №К/9901/2796/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року у справі за її позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області (далі - виконавча дирекція Фонду), комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи (далі - КЗ ЛОЦМСЕ) про визнання незаконними дій і рішень, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_3 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви просила зобов'язати медико - соціальну експертизу (далі - МСЕК) № 3 визнати дати зарахування 65% по профзахворюванню з 09 грудня 2004 року незаконними через неврахування вимоги статті 21 Закону України від 23 вересня 1999 року №1105 Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №1105) призначенням тільки у випадку настання стійкої втрати працездатності , яка настає при туберкульозі згідно з пунктом 3 Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 4 квітня 1994 року № 221 (далі - Порядок) лише після 10 місяців безперервного неефективного лікування. Такою датою для нарахування 65% по профзахворюванню від 09 грудня 2004 року є 11 квітня 2005 року ; зобов'язати виконавчу дирекцію Фонду перерахувати страхові виплати по професійному листку непрацездатності зі 100% оплатою з дня встановлення діагнозу (09 грудня 2004 року) по 11 квітня 2005 року, як першій страховій виплаті з дня встановлення діагнозу профзахворювання (стаття 40 пункти 1 ,2 Закону №1105) та перерахувати щомісячні страхові виплати і одноразову допомогу по нещасному випадку від 30 грудня 2002 року з 26 лютого 2005 року по середньомісячній зарплаті на лютий місяць 2005 року (614, 42 грн згідно з довідкою бухгалтерії) та щомісячні страхові виплати, одноразову допомогу по професійному захворюванню туберкульозом від 09 грудня 2004 року з 11 квітня 2005 року по належній середньомісячній зарплаті на квітень місяць 2005 року; відповідно до пункту 21 Порядку та рішень Галицького районного суду від 12 грудня 2006 року (справа №2-1296), колегії суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду від 07 травня 2007 (справа №22-660) та Верховного Суду України від 15 серпня 2007 року (справа №6-17687 ск 07) зобов'язати виконавчу дирекцію Фонду надати додаткові послуги по медикаментозному і санаторно-курортному лікуванню з причини наслідків травми хребта на виробництві від 30 грудня 2002 року; згідно з посвідченням інваліда війни II групи №075215 від 17 серпня 2005 року зобов'язати Фонд недораховану з вини Фонду суму страхових нарахувань не оподатковувати, але на день виплати проіндексувати відповідно до статті 34 Закону №1105.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 27 серпня 2018 року відмовив у задоволені позовних вимог.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 грудня 2018 року залишив без змін рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_3 не погодилася з рішенням суду апеляційної інстанції і 18 січня 2019 року подала касаційну скаргу про його скасування.

Колегія суддів перевірила наведене в касаційні скарзі обґрунтування на користь задоволення заявлених у ній вимог, дослідила додані до скарги матеріали і дійшла висновку про таке.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що спір у цій справі виник з приводу перерахунку страхових виплат і одноразової допомоги.

Частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

За пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, оскільки касаційна скарга ОСОБА_2 подана на судове рішення, яке за законом не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року у справі за її позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи про визнання незаконними дій і рішень, зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко