Постанова

від 26.12.2018 по справі 179/1563/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2112/18 Справа № 179/1563/17 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т.А. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Свистунової О.В.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом , -

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2017 року до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом .

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_3, який помер 27 травня 2015 року, є рідним братом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН №1736206638, право власності на селянське (фермерське) господарство Любава , код ЄДРПОУ - 24615901, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 21.04.1997 №1 206 120 0000 000266, місцезнаходження: с. Дмухайлівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, як цілісний майновий комплекс, що належало ОСОБА_3, померлому 27 травня 2015 року, по праву спадкування за законом.

В апеляційній скарзі Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області просить скасувати рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2017 року у справі № 179/1563/17 в частині визнання за позивачем права власності на селянське (фермерське) господарство «Любава» , як цілісний майновий комплекс в порядку спадкування за законом та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 в цій частині.

У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2017 року просить рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки вважає що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та справедливим.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за ним права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки померлому брату позивача була надана у постійне користування земельна ділянка площею 50,8 га на території Дмухайлівської сільської ради для ведення селянського господарства, тому до ОСОБА_1 як до спадкоємця переходить у власність наявне майно селянського (фермерського) господарства «Любава» , а також право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням.

Але з таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області оскаржує рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2017 року у справі №179/1563/17 лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом .

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом .

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області.

Таким чином, оскільки спір у справі стосується земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, органом виконавчої влади, уповноваженим на здійснення функцій держави у спірних відносинах, є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Разом з тим, всупереч вимогам ст. 33 ЦПК України орган виконавчої влади, уповноважений на здійснення функцій держави у спірних відносинах - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - не залучено до участі у справі як відповідача, що позбавило його можливості своєчасно встановити факт наявності вказаного рішення суду та оскаржити його з метою захисту інтересів держави у вказаній сфері.

Порушення інтересів держави полягає в тому, що визнання в судовому порядку за ОСОБА_1 права власності на селянське (фермерське) господарство «Любава» , як цілісний майновий комплекс, до складу якого увійшла земельна ділянка площею 50,8 га, яка належала на праві постійного користування ОСОБА_5 (брату позивача), порушує встановлений законом порядок набуття права на землю та майнові інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо володіння та розпорядження землею сільськогосподарського призначення.

Так, Верховний Суд України в постанові Пленуму №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення в цивільній справі» розяснив, що суд не має права вирішувати питання про права та обовязки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушення норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Водночас, відповідачем у справі, серед іншого, є Дмухмайлівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, яка відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України не є розпорядником земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту.

З огляду на зазначене, враховуючи, що орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функцій в спірних правовідносинах не забезпечив належний захист інтересів держави шляхом оскарження незаконного судового рішення, прокурор на підставі ст. 45 ЦПК України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру вступає у вказану справу в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, подаючи апеляційну скаргу.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, засновником селянського (фермерського) господарства Любава є ОСОБА_3, відповідно статуту зареєстрованого Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області за № 040522930010300 від 21 квітня 1997 року (а. с. 13-15).

Головою селянського (фермерського) господарства Любава є ОСОБА_1, відповідно статуту зареєстрованого Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області за № 04052293ю0010300 від 21 квітня 1997 року (а. с. 16-17).

ОСОБА_3 помер 27 травня 2015 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії I-КИ № 633050, актовий запис № 26 (а. с. 7).

Однак, вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції в порушення ст.ст. 212-215 ЦПК України не надав належної оцінки наявним у справі доказам та не перевірив достатності наданих доказів для задоволення позовних вимог, не застосував норми закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст. 191 ЦК України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовуються для здійснення підприємницької діяльності.

Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з положень ст. ст. 182, 1218 ЦК України до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстроване в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Виходячи з положень ст. 1225 ЦК України та ст. 131 Земельного кодексу України до спадкоємців на загальних підставах може перейти виключно право власності на земельну ділянку.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.102 1 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою державної власності, що виникло у особи на підставі державного акту відчуженню не підлягає.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, які містяться в п. 10 постанови Пленуму №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» , відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть пред'являтися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст. ст. 402, 407, 413 ЦК України види користування земельними ділянками, що можуть бути успадковані, виникають на підставі договорів, тоді як громадянин ОСОБА_6 набув право користування землею на підставі державного акту на право власності постійного користування землею на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Оскільки ОСОБА_6 було надано право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського господарства, яке не є емфітезисом, суперфіцієм чи сервітутом, вказане право не може входити до складу спадщини та спадковуватися.

Окремо слід зазначити, що відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших (спадкоємців).

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України громадяни не мають права набувати та володіти земельними ділянками на праві постійного користування, що унеможливлює набуття спадкоємцем тих прав, що не можуть належати йому відповідно до закону.

Так, як вбачається з державного акту на право постійного користування землею, виданого на підставі розпорядження Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №390/3-р від 12.06.1996 року, ОСОБА_6 надано земельну ділянку площею 50,8 га для ведення сільського господарства, що узгоджувалося з діючими на той час положеннями ст.7 Земельного кодексу України 1990 року та ст.5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» .

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2002 року, громадяни виключені з категорії осіб, що мають право набувати право постійного користування землею.

Таким чином, позивач не може набувати в порядку спадкування право постійного користування землею набуте спадкодавцем на підставі державного акту, оскільки відповідно до норм чинного законодавства таке право не може спадкуватися.

Крім того, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Аналогічного висновку щодо неможливості спадкування права постійного користування земельною ділянкою дійшов Верховний Суд України в постанові від 05.10.2016 року у справі №181/698/14 та постанові від 23.11.2016 року у справі №657/731/14-ц.

Таким чином, оскільки померлий ОСОБА_3 не набув у порядку визначеному законодавством право власності на фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс, до складу якого, начебто, увійшло право постійного користування земельною ділянкою 50,8 га на території Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, вказане унеможливлює визнання права власності на нього у порядку спадкування.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області підлягає задоволенню, а рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2017 року необхідно скасувати в оскаржуваній частині і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на селянське (фермерське) господарство «Любава» , як цілісний майновий комплекс в порядку спадкування за законом - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Дніпропетровської області судові витрати в розмірі 960,00 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - задовольнити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2017 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на селянське (фермерське) господарство «Любава» , як цілісний майновий комплекс в порядку спадкування за законом.

В задоволенні позовних в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на селянське (фермерське) господарство «Любава» , як цілісний майновий комплекс в порядку спадкування за законом - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Дніпропетровської області судові витрати в розмірі 960,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів .

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

ОСОБА_7