Постанова

від 26.12.2018 по справі 172/260/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1049/18 Справа № 172/260/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Філіппов Є.Є. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2018 року по справі за позовом керівника Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1, Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним розпорядження голови Васильківської районної державної адміністрації №704-р-07 від 28 грудня 2007 року, визнання недійсним державного акту та зобов'язання повернути земельну ділянку, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року керівник Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_1, Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним розпорядження голови Васильківської районної державної адміністрації №704-р-07 від 28 грудня 2007 року, визнання недійсним державного акту та зобов'язання повернути земельну ділянку, мотивуючи його тим, що прокуратурою Васильківського району 25 лютого 2011 року відносно ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, та постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2013 року обвинуваченого ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, тобто за нереабілітуючими підставами.

Зазначали, що внаслідок халатних дій ОСОБА_2, довіреної особи засновника і голови ФГ Труд ОСОБА_3, які виразилися у незаконному включенні до ФГ "Труд" себе та своїх родичів, із законного користування, володіння та розпорядження вибула земельна ділянка загальною площею 47,3 га, чим порушено встановлений законом порядок відчуження земель сільськогосподарського призначення державної власності, в період відсутності ОСОБА_3 на території України ОСОБА_2, помиляючись щодо об'єму своїх прав керуючого справами сільськогосподарського підприємства за дорученням, незаконно прийняв ряд дій по організації переоформлення землі з державної власності в приватну.

Вказували, що 09 листопада 2007 року головою районної державної адміністрації Васильківського району видано розпорядження №552-р-07 про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність у розмірі середнього земельного паю 4,5970 кадастрових гектарів Чаплинської селищної ради із земель СФГ "Труд", на підставі розпорядження голови Васильківської районної державної адміністрації №704 від 28 лютого 2007 року ОСОБА_1 надано державні акти про право власності на земельні ділянки у розмірі середнього земельного паю із земель СФГ "Труд" Чаплинської селищної ради, що є державною власністю та знаходяться в постійному користуванні ОСОБА_4

Посилаючись на те, що в порушення вимог ч.ч.1,3 ст.3, ч.5 ст.7, ч.ч.1,2 ст.13 Закону України "Про фермерське господарство" та п."в" ч.3 ст.ст.116,118,121 ЗК України ОСОБА_1, не будучи членом сім'ї та родичем голови СФГ "Труд" ОСОБА_3, незаконно отримав у приватну власність земельну ділянку площею 4,5970 га, кадастровий номер 1220755700:01:001:0068 на підставі державного акту ЯЖ №848829 від 11 грудня 2009 року, а тому просили суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Васильківської районної державної адміністрації Про передачу земельних ділянок в приватну власність від 704-р-07 від 28 грудня 2007 року щодо надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки 4,5970 га (рілля), розташовану на території Чаплинської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №848829, кадастровий номер 1220755700:01:001:0068, виданий ОСОБА_1; зобов'язати ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держземагентства у Дніпропетровській області за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 4.5970 га, розташовану на території Чаплинської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1220755700:01:001:0068.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі заступника прокурора Дніпропетровської області, діючи в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що їх вимоги законні та обґрунтовані, а строк позовної давності не пропущено.

25 квітня 2018 року Васильківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Наголошували на тому, що вони потерпіла сторона, а строк позовної давності пропущено.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що 25 лютого 2011 року прокуратурою Васильківського району Дніпропетровської області порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України.

Постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2013 року провадження у справі закрито, а ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального злочину за ч.1 ст.367 КК України в зв'язку зі спливом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності (а.с.34-35).

Розглядом зазначеної кримінальної справи встановлено, що на підставі рішення сесії Григорівської сільської ради народних депутатів ХХ1 скликання від 09 червня 1993 року №12 ОСОБА_3 у постійне користування надано земельну ділянку площею 47,3га, розташовану на території Григорівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства та видано Державний акт на право постійного користування землею ДН0000405.

Рішенням Васильківської районної ради народних депутатів №192/1-ХШ від 15 жовтня 1993 року зареєстроване ФГ «Труд» , засновником та головою якого є ОСОБА_3

У зв'язку з особистими обставинами та необхідністю виїхати за межі України на невизначений термін, ОСОБА_3 прийняв рішення про надання довіреності ОСОБА_5

На підставі наданих ОСОБА_2 документів, в тому числі статуту та протоколу загальних зборів членів СФГ Труд , 09 листопада 2007 року головою Васильківської районної державної адміністрації видано розпорядження №552-р-07 про надання членам СФГ Труд , в тому числі ОСОБА_6, дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність у розмірі середнього земельного паю 4,5969 умовних кадастрових гектарів Чаплинської селищної ради із земель СФГ Труд .

В подальшому на підставі розпорядження голови Васильківської районної державної адміністрації №704 від 28 грудня 2007 року членам СФГ Труд , в тому числі ОСОБА_1, видано державні акти про право власності на земельні ділянки у розмірі середнього земельного паю із земель СФГ Труд по Чаплинській селищній ради, що є державною власністю та знаходиться в постійному користуванні ОСОБА_4.

В результаті недбалих дій ОСОБА_2, як довіреної особи засновника та голови СФГ Труд ОСОБА_7, які виразились і незаконному включенні до членів СФГ Труд себе та родичів, серед яких і ОСОБА_1, із законного користування, володіння і розпорядження держави вибула земельна ділянка загальною площею 47,3 га чим заподіяно суттєву шкоду, яка виразилась у порушенні встановленого законом порядку переходу земель сільськогосподарського призначення з державної власності у приватну.

Таким чином, відповідно до вимог ч.4 ст.61 ЦПК України факт порушення вимог чинного законодавства під час отримання земельної ділянки рядом осіб, в тому числі відповідачем ОСОБА_1, встановлений рішенням суду за результатами розгляду кримінальної справи, а тому не підлягає доказуванню у даній цивільній справі.

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що позивачем при зверненні до суду було порушено строк позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2,4,7 та 11 до Конвенції і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (судове рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Російської Федерації , пункт 570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 року у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 51).

Таким чином, вищезазначене дає підстави для висновку про те, що здійснення і захист цивільних прав тісно пов'язані з фактором часу. Цивільні правовідносини не існують абстрактно, а виникають, змінюються та припиняються у часі. Обмеження строку для розгляду спору стимулює учасників процесу до надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє встановленню судами істини, а отже, ефективному поновленню порушеного права. Крім того, встановлення строку позовної давності сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їх учасниками.

За змістом статей 256,261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Статтею 36-1 Закону України Про прокуратуру та частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор.

Разом з тим положеннями статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої цієї статті зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Однак зазначена норма за своєю суттю направлена на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск строку позовної давності.

Та наголошує на тому, що оскаржуване розпорядження голови Васильківської районної державної адміністрації Про передачу земельних ділянок в приватну власність від 704-р-07 прийняте 28 грудня 2007 року, втім саме з 25 лютого 2011 року прокуратурою було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2, а отже саме з цього часу, а не пізніше, стало достеменно відомо про правопорушення, яке полягло в незаконному вибутті земельної ділянки з власності держави, з даним позовом керівник Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся 24 березня 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності, та доводи апеляційної скарги вказаного факту не спростовують.

Апелянтом при зверненні до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції будь-яких письмових доказів щодо поважності пропуску строку позовної давності подано не було, як і не було подано клопотання про поновлення строку позовної давності для звернення до суду.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

ОСОБА_8