Постанова

від 30.06.2021 по справі 172/260/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 172/260/16-ц

провадження № 61-3024св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - керівник Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

відповідачі: ОСОБА_1 , Васильківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2018 року у складі судді Філіппова Є. Є. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Кругман А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року керівник Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним розпорядження, державного акта та зобов 'язання повернути земельну ділянку .

Позовна заява мотивована тим, що прокуратурою Васильківського району Дніпропетровської області відносно ОСОБА_2 у лютому 2011 року порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 367 КК України.

Прокуратурою встановлено, що внаслідок халатних дій ОСОБА_2 , довіреної особи засновника і голови селянського фермерського господарства Труд (далі - СФГ Труд ) ОСОБА_3 , які полягали у незаконному включенні до СФГ Труд його та його родичів, із законного користування, володіння та розпорядження СФГ Труд вибула земельна ділянка загальною площею 47,3 га, чим порушено встановлений законом порядок відчуження земель сільськогосподарського призначення державної власності.

У період відсутності ОСОБА_3 на території України ОСОБА_2 , помиляючись щодо об`єму своїх прав керуючого справами сільськогосподарського підприємства за дорученням, незаконно прийняв ряд дій по організації переоформлення землі з державної власності в приватну.

Головою районної державної адміністрації Васильківського району 09 листопада 2007 року видано розпорядження № 552-р-07 про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність у розмірі середнього земельного паю 4,5970 кадастрових гектарів Чаплинської селищної ради із земель СФГ Труд .

На підставі розпорядження голови Васильківської районної державної адміністрації від 28 лютого 2007 року № 704 ОСОБА_1 надано державні акти про право власності на земельні ділянки у розмірі середнього земельного паю із земель СФГ Труд Чаплинської селищної ради, що є державною власністю та знаходяться в постійному користуванні ОСОБА_3 .

Таким чином, усупереч вимог Закону України Про фермерське господарство та Земельного кодексу України ОСОБА_1 , не будучи членом сім`ї та родичем голови СФГ Труд ОСОБА_3 , незаконно отримав у приватну власність земельну ділянку площею 4,5970 га, кадастровий номер 1220755700:01:001:0068 на підставі державного акту від 11 грудня 2009 року ЯЖ №848829.

На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, керівник Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області просив суд:

визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Васильківської районної державної адміністрації Про передачу земельних ділянок у приватну власність від 28 грудня 2007 року № 704-р-07 щодо надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки 4,5970 га (рілля), розташовану на території Чаплинської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1220755700:01:001:0068, серії ЯЖ №848829, виданий ОСОБА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держземагентства у Дніпропетровській області за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 4,5970 га, розташовану на території Чаплинської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1220755700:01:001:0068.

витрати зі сплати судового збору стягнути на користь прокуратури із відповідачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обставини порушення Васильківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області законодавства України при передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею позивачем доведені на підставі належних та допустимих доказів.

Проте, прокурор пропустив строк звернення до суду з цим позовом, оскільки Васильківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області оспорюване рішення прийнято 28 грудня 2007 року, тому саме з цієї дати слід починати відлік трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення місцевого суду заступник прокурора Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2019 року Прокуратура Дніпропетровської області звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити; судові витрати стягнути з відповідачів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2019 року поновлено строк касаційного оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз 'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій щодо початку перебігу позовної давності з дня видання оскаржуваного розпорядження районною державною адміністрацією є помилковими. Прокуратура є представником держави в особі відповідного органу, а тому суди повинні були з`ясувати, з якого часу саме цей орган дізнався про порушення свого права та враховувати наявність доказів того, коли останньому стало відомо про порушення такого права. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не приймало будь-яких розпоряджень щодо спірної земельної ділянки, повноважень щодо контролю за законністю прийнятих Васильківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області рішень (розпоряджень) не мало.

Разом з тим, постанова суду від 05 вересня 2013 року, якою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, набрала законної сили 12 вересня 2013 року, а позов у цій справі подано до суду 23 березня 2016 року, тобто з дотриманням передбаченого процесуальним законом трирічного строку для звернення до суду.

Крім того, сам факт реєстрації кримінального провадження не може свідчити про беззаперечну обізнаність прокурора з наявністю факту вчинення правопорушення та особою порушника, яка його вчинила, оскільки відповідно до приписів КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку.

У травні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Васильківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 25 лютого 2011 року прокуратурою Васильківського району Дніпропетровської області порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 367 КК України.

Під час розгляду зазначеної кримінальної справи встановлено, що на підставі рішення сесії Григорівської сільської ради народних депутатів ХХ1 скликання від 09 червня 1993 року № 12 ОСОБА_3 у постійне користування надано земельну ділянку площею 47,3 га, розташовану на території Григорівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства та видано державний акт на право постійного користування землею ДН 0000405.

Рішенням Васильківської районної ради народних депутатів від 15 жовтня 1993 року № 192/1-ХІІІ зареєстроване ФГ Труд , засновником та головою якого є ОСОБА_3 .

У зв`язку з особистими обставинами та необхідністю виїхати за межі України на невизначений термін, ОСОБА_3 прийняв рішення про надання довіреності ОСОБА_2 .

На підставі наданих ОСОБА_2 документів, в тому числі статуту та протоколу загальних зборів членів СФГ Труд , 09 листопада 2007 року головою Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області видано розпорядження № 552-р-07 про надання членам СФГ Труд , в тому числі ОСОБА_2 , дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність у розмірі середнього земельного паю 4,5969 га умовних кадастрових гектарів Чаплинської селищної ради із земель СФГ Труд .

У подальшому на підставі розпорядження голови Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 28 грудня 2007 року № 704 членам СФГ Труд , в тому числі ОСОБА_1 , видано державні акти про право власності на земельні ділянки у розмірі середнього земельного паю із земель СФГ Труд по Чаплинській селищній ради, що є державною власністю та знаходиться в постійному користуванні ОСОБА_3 .

У результаті недбалих дій ОСОБА_2 , як довіреної особи засновника та голови СФГ Труд ОСОБА_3 , які виразились і незаконному включенні до членів СФГ Труд його та його родичів, серед яких і ОСОБА_1 , із законного користування, володіння і розпорядження держави вибула земельна ділянка загальною площею 47,3 га чим заподіяно суттєву шкоду, яка виразилась у порушенні встановленого законом порядку переходу земель сільськогосподарського призначення з державної власності у приватну.

Постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2013 року провадження у справі закрито, а ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального злочину за частиною першою статті 367 КК України у зв`язку зі спливом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності (т. 1 а. с. 34-35).

Васильківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області під час розгляду справи подано заяву про застосування строків позовної давності (т. 1 а. с. 164-168).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою та другою статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Щодо суті позовних вимог

Відповідно до частини другої статті 2 ЦК України одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Частиною другою статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку згідно з пунктом 2 частини першої статті 121 Конституції України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (у редакції, чинній на час передачі земельної ділянки у власність) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Частинами першою та другою статті 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до пункту г частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває прав власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України).

Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

У справі, що переглядається, судами враховано наявність постанови Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2013 року у кримінальній справі № 405/1072/12, порушеній відносно ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 367 КК України. Цією постановою суду встановлено, що у результаті дій ОСОБА_2 , як довіреної особи засновника та голови СФГ Труд ОСОБА_3 , які виразились у незаконному включенні до членів СФГ Труд себе та родичів, серед яких був і ОСОБА_1 із законного користування, володіння і розпорядження держави вибула земельна ділянка загальною площею 47,3 га.

Встановивши заподіяння державі такими діями суттєвої шкоди, яка виразилась у порушенні встановленого законом порядку переходу земель сільськогосподарського призначення з державної власності у приватну, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Щодо застосування строку позовної давності

Під час розгляду справи Васильківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області заявлено про застосування позовної давності.

Спростовуючи доводи прокурора щодо дотримання ним позовної давності, суди попередніх інстанцій зазначили, що Васильківською районною державною адміністрацією 28 грудня 2007 року прийнято оспорюване розпорядження та саме з цієї дати слід починати відлік трирічного строку, встановленого статтею 257 ЦПК України, у межах якого можна звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним такого розпорядження.

Статтею 257 ЦК України загальна тривалість позовної давності встановлена у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, поданою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

У частині першій статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 22 липня 2014 року (у справі Grafescolo S.R.L. проти Республіки Молдова ) суд зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням статті 6 Конвенції. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (коли особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами довідалася та могла довідатися у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18), від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс18).

Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Позовна давність обчислюється з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах узгоджується із висновком якого дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18), а також з висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 619/738/17 (провадження № 61-22690св18), від 03 липня 2019 року у справі № 619/737/17-ц (провадження № 61-36609св18), від 03 липня 2019 року у справі № 619/720/17 (провадження № 61-27502св18).

У справі, що переглядається у касаційному порядку, суди дійшли передчасного висновку про відмову у позові на підставі пропуску прокурором позовної давності, зазначивши, що перебіг позовної давності починається з часу прийняття Васильківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області оспорюваного розпорядження, та не дослідили питання, коли саме прокурору стало відомо чи могло бути відомо про порушення права власності держави на земельну ділянку площею 4,5974 га (рілля), розташовану на території Чаплинської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області.

Крім того, враховуючи, що прокуратура звернулася до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке утворене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 5 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру та зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12 червня 2015 року, апеляційному суду необхідно встановити, коли саме цей орган місцевого самоврядування дізнався про порушення права власності держави на спірну земельну ділянку.

Таким чином, доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, які регулюють позовну давність, є такими, що підлягають перевірці.

Результати аналізу наведених норм права щодо застосування інституту позовної давності в сукупності з нормами ЦПК України, які обмежують повноваження касаційного суду в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин, не дають Верховному Суду підстав та можливостей для визначення дати початку перебігу позовної давності у справі, що переглядається.

Визнання поважними причин пропуску позовної давності належить до процесуальних повноважень судів першої та апеляційної інстанцій,

а касаційний суд має право лише здійснити перевірку правильності застосування судами правових норм глави 19 ЦК України щодо встановлених обставин.

Таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 172/258/16-ц (провадження № 61-5587св19) та 03 березня 2021 року у справі № 172/264/16-ц (провадження № 61-3626св19).

У випадку підтвердження під час нового розгляду справи підставності заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції має дослідити питання перебігу позовної давності за кожною вимогою і щодо кожного з відповідачів, які заявили про її застосування, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 138-140 постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 82 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), у пункті 66 постанови від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципівсправедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 402, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської областізадовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук