Постанова

від 10.12.2018 по справі 826/2139/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2139/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Губської Л.В., Файдюка В.В.

за участю секретаря: Рагімової Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.02.2015 № 0000181501, № 0000191501, № 0000201501.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач здійснив в порядку камеральної перевірки фактично документальну позапланову невиїзну перевірку, при цьому без повідомлення та вручення ПАТ Укрнафта під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки, за відсутності підстав, визначених статтями 77 та 78 ПК України, чим порушив вимоги ст. 79 ПК України, оскільки права на проведення такої перевірки він не мав.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.02.2015 № 0000181501, № 0000191501, № 0000201501.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно із ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Головне управління ДФС у Харківській області подало відзив на апеляційну скаргу Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на правильність рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі п.п. 19-1.1.2 п. 19-1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Богодухівської ОДПІ - Цюрюпою О.Г., у приміщенні Краснокутського відділення Богодухівської ОДПІ ГУ Міндоходів в Харківській області проведено камеральну перевірку податкової звітності по платі за користування надрами за період липень-листопад 2014 року, за наслідками якої складено акт № 20/2/150-00135390 від 21.01.2015.

Згідно висновків Акту перевірки, вказаною перевіркою встановлено порушення ПАТ Укрнафта термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по платі за користування надрами протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України.

На підставі Акту перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.02.2015 № 0000181501, № 0000191501, № 0000201501 (по тексту: окремо - податкове повідомлення 1, 2, 3 відповідно).

Згідно податкового повідомлення-1, на підставі Акта перевірки, встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання та на підставі ст. 126 глави 11 розділу ІІ ПК України за затримку на 122, 121, 92, 92, 92, 92, 92, 62, 62, 62, 62, 31, 31 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 34 709 372,1 грн., а позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 6 941 874,42 грн.

Зі змісту податкового повідомлення-2 випливає, що на підставі Акту виявлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування природного газу та на підставі ст. 126 глави 11 розділу ІІ ПК України за затримку на 122, 122, 122, 121, 92, 92, 92, 92, 92 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 4 481 272,9 грн. ПАТ Укрнафта зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 896 254,58 грн.

З податкового повідомлення-3 вбачається про встановлення на підставі Акту перевірки порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування газового конденсату та на підставі ст. 126 глави 11 розділу ІІ ПК України за затримку на 122, 121, 92, 92, 92, 92, 92, 62 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 943 118,4 грн. ПАТ Укрнафта зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 188 623,68 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п. 16.1.4 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 статті 31 ПК України).

Відповідно до абз. 1 п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент проведення перевірки) встановлює, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла у період який підлягав перевірці), камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Порядок проведення камеральної перевірки встановлений статтею 76 Податкового кодексу України.

В редакції Податкового кодексу України, яка діяла щодо статті 76 до 01 січня 2017 року, порядок проведення камеральної перевірки був наступним. Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 статті 86 ПК України встановлено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

01 січня 2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, яким до Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема, щодо контрольно-перевірочної роботи.

Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, в редакції Закону України № 1797-VIII викладено, в наступній редакції: предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Отже, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання може бути предметом камеральної перевірки лише з 01 січня 2017 року.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм податкового законодавства, відповідальність за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, накладену за результатами проведення камеральної перевірки дотримання граничних термінів сплати узгодженого зобов'язання, наступає з 01 січня 2017 року, оскільки відповідне право на проведення перевірки своєчасності сплати узгодженого зобов'язання в межах камеральної перевірки було надано контролюючим органам лише з 01 січня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірку було проведено в січні 2015 року, про що складено акт № 20/2/150-00135390.

З огляду на викладене, у контролюючого органу не було підстав для перевірки під час проведення спірної камеральної перевірки своєчасності сплати позивачем узгодженого податкового зобов'язання.

Слід також зауважити на тому, що висновки стосовно того, що питання своєчасності сплати грошових зобов'язань відповідно до приписів статті 75 ПК України є предметом саме документальної перевірки, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10 травня 2018 року по справі № 826/1975/17.

У звязку з цим, колегія суддів знаходить помилковим проведення відповідачем камеральної перевірки, висновки якої безпідставно були покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки вказане обумовлює безпідставність визначення податкових правопорушень і, як наслідок цього, неправомірність застосування штрафів.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 червня 2018 року по справі № 826/18513/16.

Стосовно вирішення питання про застосування наслідків статті 58 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, з наведеного припису статті 58 ПК України вбачається необхідність додання до податкового повідомлення-рішення розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом не було додано розрахунків штрафних (фінансових) санкцій до спірних податкових повідомлень-рішень.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії Онер'їлдіз проти Туреччини , Megadat.com S.r.l. проти Молдови , Москаль проти Польщі ).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії , Тошкуце та інші проти Румунії ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах які зачіпають виборчі права (рішення у справах Онер'їлдіз проти Туреччини , Беєлер проти Італії ).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення Москаль проти Польщі ).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі Лелас проти Хорватії ).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки та у справах Ґаші проти Хорватії Трґо проти Хорватії ).

Таким чином, надаючи правову оцінку обставинам перерахування позивачем в період з 27.11.2014 по 31.12.2014 грошових коштів за користування надрами (для видобування нафти, природного газу, газового конденсату) (копії платіжних доручень містяться в справі) та факту зарахування ДФС сплачених ПАТ Укрнафта коштів в рахунок погашення податкового боргу, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п.п. 16.1.4 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1. ПК України).

Відповідно до ст. 35 ПК України, сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

В силу пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

У відповідності до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 9 статті 87 ПК України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Отже, положеннями п. 9 ст. 87 ПК України визначено саме обов'язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є власне наявність податкового боргу.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України, зміст графи призначення платежу у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено.

Згідно зі ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Системний аналіз вказаних положень податкового законодавства дає підстави колегії суддів дійти висновку, що податковий орган має право застосовувати штраф до платника податку у випадку сплати суми грошового зобов'язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не має права застосовувати штраф при виконанні п. 9 ст. 87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Вказані норми визначають, які дії зі сплаченими коштами зобов'язані здійснювати органи державної податкової служби в погашення податкового боргу та не встановлюють відповідальності платника податків внаслідок вчинення вказаних дій податковою службою.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 808/2290/17 (№ К/9901/3879/17) висловив правову позицію про те, що аналіз пункту 126.1 статті 126 ПК України вказує, що об'єктом застосування штрафу є погашена сума податкового боргу, спосіб такого погашення значення не має.

Конституційний Суд України в ухвалі від 12 травня 2010 року N 31-у/2010 вказав на те, що різне застосування одних і тих же норм правових актів судами України, іншими органами державної влади за однакових юридично значимих обставин є неоднозначним застосуванням положень Конституції України або законів України.

Згідно з пунктом 56.21 статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, при здійсненні контролюючим органом вказаного обов'язку платник податків не може зазнавати негативних наслідків у формі нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Крім цього, за змістом ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2016, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016, у справі № 826/18755/15 за позовом Публічного акціонерного товариства Укрнафта до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Укрнафта задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.06.2015 року № 0003201502, № 0003211502, № 0003221502, № 0003231502, № 0003241502, № 0003251502, № 0003261502, № 0003271502, № 0003281502, № 0003291502, № 0003301502, № 0003311502, № 0003321502, № 0003331502, № 0003341502, № 0003351502, № 0003361502, № 0003371502, № 0003381502, № 0003391502, № 0003401502, № 0003411502, № 0003421502, № 0003431502, № 0003441502, № 0003451502, № 0003461502, № 0003471502, № 0003481502, № 0003491502, прийняті Богодухівською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Харківській області.

Зі змісту вказаної постанови суду, серед іншого, судом було зазначено, що: 19.05.2015 року ПАТ Укрнафта подало уточнюючі розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за серпень-грудень 2014 року, якими зменшено суми податкового зобов'язання на 13 639 604,50 грн. Виправлення допущених помилок було зумовлене декларуванням плати за користування надрами за підвищеними ставками, відмінними від тих, що були встановлені пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи право платника податків уточнювати податкові зобов'язання та, беручи до уваги принцип правомірності рішень платника податків, колегія суддів дійшла висновку, що дії ПАТ Укрнафта щодо зменшення суми податкового зобов'язання з плати за користування надрами шляхом подання відповідних уточнюючих розрахунків є правомірними .

Омже, встановленими є обставини подання позивачем уточнюючих розрахунків з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за серпень-грудень 2014 року, якими зменшено суми податкового зобов'язання. Відтак, з урахуванням подання позивачем уточнюючих декларацій за звітний період серпень-листопад 2014 року, обрахування ДФС сум штрафів від суми попередньо задекларованих податкових зобов'язань з плати за користування надрами без врахування уточнюючих податкових розрахунків, якими розмір зобов'язань було зменшено, є неправомірним.

Крім цього, окремо слід звернути увагу на доводи позивача щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на порушення відповідачем при їх прийнятті вимог пункту 11 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 11 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього розділу).

Станом на 05.02.2015, що є датою прийняття податкових повідомлень-рішень, статтю 126 ПК України було викладено у такій редакції:

Стаття 126. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як зазначено позивачем, за змістом вказана норма передбачала відповідальність за порушення строків сплати таких податків, як: податку на прибуток та рентної плати; відповідальність за порушення строків сплати такого податку як плата за користування надрами статтею 126 ПК України передбачена не була.

Натомість, відповідач вказує на те, що згідно ст. 126 ПК України платник податку міг бути притягнутий до відповідальності у формі штрафних (фінансових) санкцій - штрафу у випадку несплати будь-якої узгодженої суми грошового зобов'язання.

Надаючи оцінку доводам сторін у межах зазначеного епізоду, судом першої інстанції вірно враховано доводи позивача про те, що плата за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини і рентна плата є різними податками, що підтверджується не лише буквально, але й відмінністю елементів цих податків.

В силу пункту 257.1 статті 257 ПК України (в редакції станом на 02.02.2015), базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнював календарному кварталу, а відповідно до пункту 263.11.1 статті 263 ПК України в редакції, чинній до 01.01.2015, податковий (звітний) період для плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини дорівнював календарному місяцю.

Оскільки, відповідно до пункту 11 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій, а станом на дати прийняття податкових повідомлень-рішень, стаття 126 ПК України передбачала можливість притягнення платника податків до фінансової відповідальності лише у випадку порушення строків сплати грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати, підстави для застосування відповідачем до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення у 2014 році строків сплати плати за користування надрами плата за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини були відсутні.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не обґрунтовано законності проведення камеральної перевірки, в той час, коли предметом перевірки є питання, що входять до предмету документальних перевірок, а також не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 02.02.2015 № 0000181501, № 0000191501, № 0000201501, як таких за своєю сутністю.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 308, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у випадках, передбачених статтею 328 КАС України безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Губська Л.В.

Суддя Файдюк В.В.