Постанова

від 11.04.2019 по справі 826/2139/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2019 року

Київ

справа №826/2139/18

адміністративне провадження №К/9901/1506/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Хохуляка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуСлобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішенняОкружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року (суддя К.С. Пащенко) та постановуШостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року (колегія у складі суддів: Я.М. Собкін, Л.В. Губська, В.В. Файдюк) у справі № 826/2139/18 за позовомПублічного акціонерного товариства Укрнафта доСлобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Укрнафта (далі - ПАТ Укрнафта ) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 02 лютого 2015 року № 0000181501, № 0000191501, № 0000201501.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач здійснив в порядку камеральної перевірки фактично документальну позапланову невиїзну перевірку, при цьому без повідомлення та вручення ПАТ Укрнафта під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки, за відсутності підстав, визначених статтями 77 та 78 Податкового кодексу України, чим порушив вимоги статті 79 Податкового кодексу України, оскільки права на проведення такої перевірки він не мав.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02 лютого 2015 року № 0000181501, № 0000191501, № 0000201501.

Задоволення позову суди першої та апеляційної інстанцій мотивували тим, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не обґрунтовано законності проведення камеральної перевірки, в той час, коли предметом перевірки є питання, що входять до предмету документальних перевірок, а також не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 02 лютого 2015 року № 0000181501, № 0000191501, № 0000201501, як таких за своєю сутністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на те, що контролюючим органом не порушувались вимоги законодавства при проведенні камеральної перевірки, оскільки за результатами проведеної перевірки встановлені порушення позивачем строків несвоєчасної сплати грошового зобов'язання з плати за користування надрами, а тому факт порушення свідчить про обґрунтованість винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставі пп. 19-1.1.2 п. 19-1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Богодухівської ОДПІ - Цюрюпою О.Г., у приміщенні Краснокутського відділення Богодухівської ОДПІ ГУ Міндоходів в Харківській області проведено камеральну перевірку податкової звітності по платі за користування надрами за період липень-листопад 2014 року, за результатами якої складено акт № 20/2/150-00135390 від 21 січня 2015 року, яким встановлено порушення ПАТ Укрнафта термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по платі за користування надрами протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 лютого 2015 року:

№ 0000181501, яким встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання та на підставі ст. 126 глави 11 розділу ІІ ПК України за затримку на 122, 121, 92, 92, 92, 92, 92, 62, 62, 62, 62, 31, 31 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 34709372,10 грн., а позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 6941874,42 грн.

№ 0000191501, яким виявлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування природного газу та на підставі ст. 126 глави 11 розділу ІІ ПК України за затримку на 122, 122, 122, 121, 92, 92, 92, 92, 92 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 4481272,9 грн. ПАТ Укрнафта зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 896254,58 грн.

№ 0000201501, яким встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування газового конденсату та на підставі ст. 126 глави 11 розділу ІІ ПК України за затримку на 122, 121, 92, 92, 92, 92, 92, 62 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 943118,4 грн. ПАТ Укрнафта зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 188623,68 грн.

Пунктом 20.1.4 статті 20 ПК України (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, ПК України) встановлено право контролюючих органів проводити перевірки платників податків, але даною нормою законодавством чітко визначено, що ці перевірки повинні проводитися в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Разом з цим пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом документальної перевірки є зокрема своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, що передбачено пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПК України.

В той же час, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (абз. 1 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Статтею 76 ПК України врегульовано порядок проведення камеральної перевірки, згідно пункту 76.1 якої камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Відповідно до п. 76.2 ст. 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Системний аналіз норм, які визначають порядок камеральної перевірки та які діяли на час проведення перевірки податковим органом в межах спірних правовідносин, свідчить про те, що мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення.

Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Натомість до 01 січня 2017 року (до внесення змін до статті 75 ПК України) питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів були предметом документальної перевірки, якій властиві зовсім інші ознаки в залежності від її виду (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).

Невиконання податковим органом Порядку проведення документальних планових/позапланових перевірок на виконання вимог ст. 77, 78, 79 ПК України призводить до порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки, яка не охоплювала на час її проведення питання своєчасності сплати грошового зобов'язання.

Вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року по справі № 826/1975/17 (К/9901/33866/18), від 13 червня 2018 року по справі №806/902/16 (К/9901/19833/18).

Податковий орган доводить суду, що під час даної камеральної перевірки використовувались лише дані податкової звітності, що відповідає вимогам п.п.75.1.1 ст. 75 ПК України, та свідчить про правомірність проведення камеральної перевірки щодо своєчасності сплати податкового зобов'язання. Натомість, актом перевірки також встановлено дату фактичної сплати, суму та кількість днів затримки сплати. Вказані факти встановлені без зазначення переліку досліджуваних документів, при тому, що такі відомості не можуть зазначатись в податкових деклараціях або розрахунках. Висновки акту підтверджують використання податковим органом і інших документів, крім даних податкової звітності, що є порушенням порядку проведення перевірки, оскільки у такому разі платник податків мав право бути повідомленим і присутнім під час проведення перевірки з реалізацією всіх гарантованих йому прав. Своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів є предметом документальної перевірки (п.п.75.1.2 ПК України), порядок та процедури проведення якої значно відрізняється від порядку проведення камеральної перевірки.

З огляду на викладене Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, правильним є висновок судів про відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати позивачем податків, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв'язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки, тому дії відповідача по проведенню камеральної перевірки з цього питання та винесення за її результатами податкового повідомлення-рішення є протиправними.

Посилання контролюючого органу у касаційній скарзі на виявлені порушення, які зафіксовані актом перевірки, є безпідставними, оскільки відповідач до 01 січня 2017 року не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платником податків узгоджених сум грошового зобов'язання в межах камеральної перевірки, чим порушив вимоги пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, відтак акт перевірки у розумінні ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України є недопустимим доказом на підтвердження наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

............................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва В.В.Хохуляк Судді Верховного Суду