Якимівський районний суд Запорізької області
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
2/330/219/2018
Справа № 330/230/18
"20" серпня 2018 р. смт. Якимівка
Якимівський районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді - Куценка О.О., секретаря судового засідання Павленко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа яка заявляє самостійні вимоги, щодо предмета спору ОСОБА_3 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою та за позовом третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
в с т а н о в и в:
22 лютого 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Ухвалою суду від 28 березня 2018 року було відкрито провадження по зазначеній справі.
21 травня 2018 року до суду надійшов позов третьої особи на стороні відповідача, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя .
Ухвалою суду від 25 травня 2018 року позов третьої особи на стороні відповідача, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя , прийнято до сумісного розгляду з позовом ОСОБА_1
Ухвалою суду від 11 червня 2018 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.
В позові ОСОБА_1 зазначено, що він використовує земельну ділянку розташовану біля бази відпочинку Медик в смт. Кирилівка Якимівського району вулиця Коса Федотова,8. Відповідач по справі з його згоди використовував вказану земельну ділянку згідно з цільовим призначенням. В 2017 році відповідач без його згоди побудував на вказаній земельній ділянці одноповерхову нежитлову споруду розміром 9,7 на 15,10 кв.м., загальною площею 146,5 кв.м.
Посилаючись на положення ст.ст.100,152, ЗК України просив суд зобов'язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельної ділянки та відновити стан земельної ділянки, переданої в користування шляхом знесення самовільно побудованої споруди.
В позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 остання зазначає, що 22 січня 2016 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб . В період шлюбу з дозволу позивача ОСОБА_1 на належній йому земельній ділянці ними побудовано одноповерхову нежитлову споруду розміром 9,7 на 15,10 кв.м., загальною площею 146,5 кв.м., згідно технічної документації від 07 лютого 2018 року.
Вказане будівництво було здійснено за її власні кошти, оскільки її батьки подарували їй в 2017 році грошові кошти у розмірі 160000 грн. та вони повністю були використані на вказане будівництво, про що було відомо відповідачу ОСОБА_2
Просила суд, поділити спільне майно подружжя, виділити та визнати за нею за нею право власності на вказане майно, а саме: нежитлову будівлю А-1, зовнішніми розмірами 15,1 метри на 9,7 метри, площа основної забудови 146,5 кв.м., основною площею 113,0 кв. метри, корисною площею 135, 5 кв.метри, допоміжна площа 22,0 кв.м., що розташована на земельній ділянці за адресою: Запорізька область смт. Кирилівка по вулиці Коса Федотова, на пляжі бази відпочинку Водограй біля бази відпочинку Медик , кадастровий номер 2320355400:11:001:0396.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявився в позові зазначив, що просить розглянути справу за його відсутності, у випадку неявки відповідача проти заочного розгляду справи не заперечує.
Третя особа ОСОБА_3 яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору в судове засідання не з'явились, в позові зазначала, що просить розглянути справу за її відсутності у випадку неявки відповідачів проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, без поважних причин, викликалася належним чином, причини неявки суду невідомі, суд вважає за можливе згідно ч. 4 ст. 223, ч.1 ст. 280 ЦПК України, вирішити справу на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.
Так, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.
Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).
Згідно до п.3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
У ЦК України, крім понять нерухомість , нерухоме майно , об'єкт нерухомого майна (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: об'єкт незавершеного будівництва (стаття 331), об'єкт будівництва (статті 876, 877, 879- 881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.
Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Судом встановлено, що 22 січня 2016 року відділом реєстрації актів цивільного стану Якимівського районного управління юстиції в Запорізькій області, був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище Вітрух) та ОСОБА_2
За час перебування у шлюбі ОСОБА_3 за власні кошти було побудоване нерухоме майно нежитлову будівлю А-1, зовнішніми розмірами 15,1 метри на 9,7 метри, площа основної забудови 146,5 кв.м., основною площею 113,0 кв. метри, корисною площею 135, 5 кв.метри, допоміжна площа 22,0 кв.м., що розташована на земельній ділянці за адресою: Запорізька область смт. Кирилівка по вулиці Коса Федотова.
Таким чином, встановлено, що саме ОСОБА_3 за власні кошти здійснювалось будівництво вищезазначеного нерухомого майна, разом з цим, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 не заявлено будь-яких вимог , щодо усунення останньою перешкод у користуванні земельною ділянкою.
За таких обставин заявлені ОСОБА_1 вимоги до відповідача ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки позивачем не надано належних доказів на обґрунтування заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57, 60, 69,70 СК України, ст. ст. 328,364, 368,370,372 ЦК України, ст.ст. 5,12,13,81,263,265,274, 277, 279, 282- 283 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа яка заявляє самостійні вимоги, щодо предмета спору ОСОБА_3 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою - відмовити.
Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, щодо предмета спору ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити.
Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на нерухоме майно нежитлову будівлю А-1, зовнішніми розмірами 15,1 метри на 9,7 метри, площа основної забудови 146,5 кв.м., основною площею 113,0 кв. метри, корисною площею 135, 5 кв.метри, допоміжна площа 22,0 кв.м., що розташована на земельній ділянці за адресою: Запорізька область смт. Кирилівка по вулиці Коса Федотова, на пляжі бази відпочинку Водограй біля бази відпочинку Медик , кадастровий номер 2320355400:11:001:0396.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно нежитлову будівлю А-1, зовнішніми розмірами 15,1 метри на 9,7 метри, площа основної забудови 146,5 кв.м., основною площею 113,0 кв. метри, корисною площею 135, 5 кв.метри, допоміжна площа 22,0 кв.м., що розташована на земельній ділянці за адресою: Запорізька область смт. Кирилівка по вулиці Коса Федотова, на пляжі бази відпочинку Водограй біля бази відпочинку Медик , кадастровий номер 2320355400:11:001:0396.
Заочне рішення може бути переглянуте по письмовій заяві відповідача, яка може бути подана до Якимівського районного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня проголошення цього рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду або через Якимівський районний суду Запорізької області .
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя:
Суд | Якимівський районний суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 20.08.2018 |
Оприлюднено | 30.12.2018 |
Номер документу | 78921762 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Якимівський районний суд Запорізької області
Куценко О. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні