Ухвала

від 27.12.2018 по справі 916/1155/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття апеляційного провадження

27 грудня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/1155/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Колоколова С.І.,

Принцевської Н.М.

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на рішення Господарського суду Одеської області

від 12 жовтня 2018 року (повний текст складений 19.10.2018р.)

по справі № 916/1155/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд ІІ"

до відповідачів: 1. Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

2. Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області

про визнання таким, що втратив чинність державного акту на право колективної власності на землю для ведення сільськогосподарського виробництва серії ОД 18, зареєстрований за №1 в "Книзі №1 записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю на території Роксоланівської сільської ради", виданий КСП "Роксолана" на підставі рішення Роксоланівської сільської ради народних депутатів від 19.07.1995р. №76;

про скасування запису №1 в "Книзі №1 записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю на території Роксоланівської сільської ради" про реєстрацію державного акту на право колективної власності на землю для ведення сільськогосподарського виробництва серії ОД 18, який виданий КСП "Роксолана" на підставі рішення Роксоланівської сільської ради народних депутатів від 19.07.1995р. №76,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд ІІ" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило суд: визнати таким, що втратив чинність державний акт на право колективної власності на землю для ведення сільськогосподарського виробництва серії ОД 18, зареєстрований за №1 в "Книзі №1 записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю на території Роксоланівської сільської ради", виданий КСП "Роксолана" на підставі рішення Роксоланівської сільської ради народних депутатів від 19.07.1995р. №76; - скасувати запис №1 в "Книзі №1 записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю на території Роксоланівської сільської ради" про реєстрацію державного акту на право колективної власності на землю для ведення сільськогосподарського виробництва серії ОД 18, який виданий КСП "Роксолана" на підставі рішення Роксоланівської сільської ради народних депутатів від 19.07.1995р. №76.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що на підставі розпоряджень Овідіопольської районної державної адміністрації від 21.02.18 р. № 88/А-2018 та № 125/А-2018, від 13.03.18р., від 02.04.18р. № 185/А-2018 позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 7,3980га та затверджено детальний план території земельних ділянок для проектування, будівництва та обслуговування вітрової електростанції на території Роксоланівської сільради (за межами населених пунктів). Розпорядженням Овідіопольської райдержадміністрації від 09.07.18 р. №378/А-2018 було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ „Овід Вінд ІІ" загальною площею 7,3980 га, змінено цільове призначення з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на розміщення, будівництво та обслуговування вітрових електроустановок (вітрова електростанція на нетрадиційних джерелах енергії) і об'єктів необхідних для їх експлуатації (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), передано ТОВ „Овід Вінд ІІ" в довгострокову оренду терміном на 49 років земельні ділянки загальною площею 7,3980 га, викуплені для суспільних потреб для розміщення, будівництва, обслуговування вітрових електроустановок і об'єктів необхідних для їх експлуатації на території Роксоланівської сільради. Позивач має намір отримати доступ до ділянок, шляхом отримання під'їзних шляхів, на які ним розроблено проект землеустрою та які розпорядженням районної держадміністрації від 09.07.18 р. № 378/А-2018 передано ТОВ „Овід Вінд ІІ" в довгострокову оренду терміном на 49 років. Із листа ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 11.05.18 р. № Т-5006/0-3371/0/37-18 вбачається, що земельна ділянка, яку ТОВ „Овід Вінд ІІ" бажає отримати в оренду належить до земель колективної власності і так як вона не була повернута до земель державної чи комунальної власності, і право власності на неї підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю, то розпорядження зазначеною земельною ділянкою не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування або виконавчої влади, тому ГУ Держгеокадастру в Одеській області відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З цих підстав, позивач вважає, що у зв'язку з наявністю чинного на даний час Державного акту на право колективної власності на землю КСП „Роксолана" та невизначеністю правового статусу спірних ділянок ГУ Держгеокадастр в Одеській області не може передати підприємству в оренду ділянки, які необхідні йому для здійснення господарської діяльності, а відтак через наявність оскаржуваного акту, який фактично втратив чинність, порушується право позивача на отримання у користування шляхом оренди відповідних земельних ділянок. Також, позивач вважає, що державний акт, виданий КСП „Роксолана", яке припинено, формально є таким, що не породжує жодних правових наслідків, а також є таким, що створює перешкоди в реалізації права позивача на отримання земельної ділянки в оренду для розміщення, будівництва, експлуатації, обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електроенергії та шляхів під'їзду відповідно до ст.123 ЗК України.

На підтвердження наявності порушених прав позивача, останнім в порядку ст.98 ГПК України було подано до матеріалів справи висновок експерта у галузі землеустрою від 11.09.18р., складений інженером-землевпорядником Абрамовим А.А.

Здійснивши численні дії по розшуку Державного акту серія ОД18, виданого на підставі рішення Роксоланівської сільради від 19.07.95 р. за № 76, зокрема, на підставі отриманих на листи ТОВ „Овід Вінд ІІ" відповідей ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 04.06.18р. № 2782/123-18, від 13.06.18р. № 2939/123-18, Державного архіву Одеської області від 18.07.18р. № 0-1168, Овідіопольської райдержадміністрації від 06.07.18р. №1962/01-33/01/1862, позивач дійшов висновку, що оскаржуваний акт видавався, але був втрачений, у зв'язку з припиненням КСП „Роксолана", що підтверджує повідомлення державного реєстратора від 24.05.18 р. (запис про припинення 24.10.07р. №15431170004001798) та витяг з державного реєстру. Про факт видачі Державного акту серія ОД18, не скасування його чи визнання недійсним, сторони у даній справі не заперечували.

Разом з цим, як доказ виготовлення оскаржуваного акту є „Технічний звіт щодо виготовлення державного акту на право колективної власності на землю КСП „Роксолана", отриманий позивачем з відповіддю ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 19.07.18 р. № 3642/123-18. У Технічному звіті зазначено, що в колективну власність передається 2517,9 га, що є аналогічними даними, зазначеними у Книзі № 1 записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю на території Роксоланівської сільради. Крім того, в Технічному звіті наявна копія рішення Роксоланівської сільради народних депутатів від 19.07.1995р. № 76 „Про передачу земель в колективну власність КСП „Роксолана" і видачу йому державного акту на право колективної власності на землю". Підпунктом 1.1. пункту 1 рішення Роксоланівської сільради народних депутатів від 19.07.1995 р. №76 передбачено передати КСП „Роксолана" земельну ділянку на території Роксоланівської сільради в колективну власність 2517,9 га, а п.2 даного рішення передбачено видати КСП „Роксолана" державний акт на право колективної власності на земельну ділянку площею 2517,9 га. Також, в Технічному звіті наявний „План зовнішніх границь земель, які передані в колективну власність, на якому також зазначена площа земель колективної власності у розмірі 2517,9 га, а згідно відкритої публічної карти України, відсутня будь-яка інформація про наявність земель у колективній власності та більше 90% земель за межами Роксоланівської сільради передано у власність.

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області не визнало позов посилаючись на те, що згідно з п.4 чт.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб. Однак, якщо земельні ділянки не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження вказаними земельними ділянками не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного ст.122 ЗК України, а землі залишаються у колективній власності. Відповідно до приписів ст. 15-1, ч.4 ст.122 ЗК України, пп. 13 п.4 Положення про ГУ Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру № 308 від 17.11.16 р. управління з 01.01.13р. розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення. За цих підстав, ГУ Держгеокадастру в Одеській області на прохання позивача відмовило йому листом від 11.05.18р. № Т-5006/0-3371/0/37-18 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Також, за інформацією Міськрайонного управління в Овідіопольському районі та м.Чорноморську ГУ Держгеокадастру в Одеській області, згідно державного акту на право колективної власності на землю КСП „Роксолана" передано 2517,9га землі. На час проведення паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарських підприємств, установ, організацій, ЗК України в редакції 1990р. (втратив чинність з 01.01.02р.), ЦК України в редакції 1963р. (втратив чинність 01.01.04 р.), ЗУ „Про власність" (втратив чинність з 20.06.07р.) визначали такі форми власності, як: приватна, колективна, державна. Паювання переданих у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам земель здійснювалось, у тому числі, на підставі Указу Президента України від 10.11.94р. „Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва", Указу Президента України „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям" від 08.08.95р. Наразі підстави для припинення права власності на земельну ділянку визначені ст.140 ЗК України у редакції 2001р. і розширеному тлумаченню не підлягають, і серед них відсутня можливість такого припинення за умови ліквідації колективного підприємства, у зв'язку з чим, позовні вимоги позивача не грунтуються на законі. Крім того, норми ГПК України не надають господарському суду права визнавати недійсними акти, які не породжують, змінюють, або припиняють певні права та обов'язки осіб, однак державний акт видається на підставі та на виконання правових актів (рішень) уповноважених на це органів про надання земельних ділянок у власність або у постійне користування і не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки такої особи щодо земельної ділянки.

Овідіопольська РДА Одеської області визнала позов та вказувала на те, що на час видання державного акту на право колективної власності на землю КСП „Роксолана" серії ОД 18, зареєстрованого 08.01.96р. за № 1, діяли Земельний кодекс України від 18.12.90р., який втратив чинність з 01.01.02р., Цивільний кодекс УРСР від 18.07.63 р. (втратив чинність з 01.91.04 р.), ЗУ „Про власність" від 07.02.91 р. (втратив чинність з 20.06.07р.), які визначали три форми власності: державну, приватну, колективну. Однак, чинними Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України передбачено лише приватну, державну, комунальну форми власності. Отже, чинне законодавство не передбачає існування колективної форми власності, а відтак існування чинного державного акту на право колективної власності є перешкодою для реалізації конституційних принципів набуття права власності чи права користування на земельні ділянки, та відповідно може порушувати і права позивача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.10.2018р. по справі №916/1155/18 (суддя Малярчук І.А.) задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Овід Вінд ІІ у повному обсязі. Визнано таким, що втратив чинність Державний акт на право колективної власності на землю для ведення сільськогосподарського виробництва серії ОД 18, зареєстрований за №1 в „Книзі № 1 записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю на території Роксоланівської сільської ради", виданий КСП „Роксолана" на підставі рішення Роксоланівської сільської ради народних депутатів від 19.07.1995 р. № 76. Скасовано запис № 1 в „Книзі № 1 записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю на території Роксоланівської сільської ради" про реєстрацію Державного акту на право колективної власності на землю для ведення сільськогосподарського виробництва серії ОД 18, який виданий КСП „Роксолана" на підставі рішення Роксоланівської сільської ради народних депутатів від 19.07.1995 р. № 76. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь ТОВ „Овід Вінд ІІ" 1762 грн. судового збору. Стягнуто з Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області на користь ТОВ „Овід Вінд ІІ" грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як особи, які не брали участі у справі, звернулися до аналогічним за своїм змістом апеляційними скаргами, в яких просять рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2018р. по справі №916/1155/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх правових позицій скаржники, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, наголошували на тому, що вони є членами ліквідованого КСП Роксолана і після припинення КСП Роксолана нерозпайовані земельні ділянки, що належали КСП Роксолана згідно Державного акту серії ОД 18 не були повернуті до земель державної чи комунальної власності (у матеріалах справи № 916/1155Л8 відсутні докази протилежного) і право власності на них підтверджується чинним Державним актом серії ОД 18. Розпорядження вказаними земельними ділянками на даний час не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного ст. 122 Земельного кодексу України, а звідси Земельні ділянки згідно ст. у Закону України Про сільськогосподарські підприємства від 14 лютого 1992 року № 2114-XII залишаються у власності членів ліквідованого КСП Роксолана . Також, визнання Державного акту серії ОД 18 таким що втратив чинність призведе до порушення прав та законних інтересів скаржників та інших членів ліквідованого КСП Роксолана : в частині безперешкодного володіння та користування землями ліквідованого КСП Роксолана несільськогосподарського призначення; в частині безперешкодного володіння та користування земельними ділянками, приналежними ним на праві приватної власності; в частині завершення отримання у власність земельних часток (паїв) та інших земель зі складу земель ліквідованого КСП Роксолана.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю, з огляду на наступне.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Основними засадами судочинства є:

1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

2) забезпечення доведеності вини;

3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором;

5) забезпечення обвинуваченому права на захист;

6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

7) розумні строки розгляду справи судом;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;

9) обов'язковість судового рішення.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, відповідно до статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

У відповідності до статті 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, наведеною нормою передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, ухвалене за результатами розгляду спору про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи.

У разі встановлення господарським судом відповідних обставини суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України), та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права в будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб'єкта апеляційного оскарження.

Так, пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Звертаючись із апеляційними скаргами до Південно-західного апеляційного господарського суду фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначають, що вони є членами ліквідованого КСП Роксолана і після припинення КСП Роксолана нерозпайовані земельні ділянки, що належали КСП Роксолана згідно Державного акту серії ОД 18 не були повернуті до земель державної чи комунальної власності (у матеріалах справи № 916/1155Л8 відсутні докази протилежного) і право власності на них підтверджується чинним Державним актом серії ОД 18. Розпорядження вказаними земельними ділянками на даний час не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного ст. 122 Земельного кодексу України, а звідси земельні ділянки залишаються у власності членів ліквідованого КСП Роксолана . Також, визнання Державного акту серії ОД 18 таким що втратив чинність призведе до порушення прав та законних інтересів скаржників та інших членів ліквідованого КСП Роксолана : в частині безперешкодного володіння та користування землями ліквідованого КСП Роксолана несільськогосподарського призначення; в частині безперешкодного володіння та користування земельними ділянками, приналежними ним на праві приватної власності; в частині завершення отримання у власність земельних часток (паїв) та інших земель зі складу земель ліквідованого КСП Роксолана.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у даній справі була матеріально - правова вимога ТОВ "Овід Вінд ІІ" до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області про визнання таким, що втратив чинність державного акту на право колективної власності на землю для ведення сільськогосподарського виробництва серії ОД 18, зареєстрований за №1 в "Книзі №1 записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю на території Роксоланівської сільської ради", виданий КСП "Роксолана" на підставі рішення Роксоланівської сільської ради народних депутатів від 19.07.1995р. №76, та про скасування запису №1 в "Книзі №1 записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю на території Роксоланівської сільської ради" про реєстрацію державного акту на право колективної власності на землю для ведення сільськогосподарського виробництва серії ОД 18, який виданий КСП "Роксолана" на підставі рішення Роксоланівської сільської ради народних депутатів від 19.07.1995р. №76.

Даний спір виник внаслідок відмови державного органу, з посиланням, зокрема, і на існування Державного акту серії ОД 18, в наданні можливості товариству в оформленні землекористування на земельну ділянку необхідну для спорудження під'їзних шляхів (доріг) до земельних ділянок наданих в оренду ТОВ „Овід Вінд ІІ", що є нагальною необхідністю в здійсненні діяльності товариства по впровадженню вітрової електростанції.

Як свідчать матеріали справи, скаржники не були учасниками господарських правовідносин, які виникли між сторонами у справі та були предметом розгляду в суді першої інстанції, якому згідно з ст. 50 ГПК України надане право залучення до участі у справі іншого відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Апеляційним судом встановлено, що як вбачається з оскаржуваного рішення, ні його мотивувальна частина, ні його резолютивна частина не містять жодних висновків щодо прав, інтересів чи обов'язків фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не містить висновків про зобов`язання їх вчинити будь-які юридично значимі дії або утриматися від їх вчинення щодо жодної із сторін судового спору, які є юридичними особами; матеріали справи не містять інших документів, які б свідчили про порушення особистих прав скаржників; учасниками спірних правовідносин ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також не є.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що не можна стверджувати, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд вирішив питання про права та обов'язки скаржників. Відсутній й правовий зв'язок між скаржниками і сторонами спору.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які вважають, що їх права та законні інтереси порушені, не позбавлені можливості реалізувати належне їм право на судовий захист шляхом звернення до суду з самостійним позовом.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Отже, зазначений закон є спеціальним щодо проведення процедури виділення земель за сертифікатами на землю.

Пунктом 17 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність у скаржників таких сертифікатів та доказів звернення після 24.10.20007р. - закінчення процесу розпаювання земель КСП до Держгеокадастру України із сертифікатами для виділення земельних ділянок в натурі.

Апеляційний суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, суд погоджується з виконанням судом першої інстанції обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не порушує права та законні інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та питання про його права і обов'язки стосовно сторін у справі місцевим судом не вирішувалися, отже наявності правового зв'язку між скаржниками та сторонами у справі судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому названі особи не є належним суб'єктом апеляційного оскарження у розумінні ст. 254 ГПК України у даній справі, у зв'язку з чим апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України підлягає закриттю, оскільки в даному випадку відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Керуючись ст.ст. 234, 254, 264 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2018 року у справі № 916/1155/18 закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у 20-денний строк.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Принцевська Н.М.