Постанова

від 28.12.2018 по справі 923/898/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року Справа № 923/898/18 м. Одеса, проспект Шевченка, 29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: М.А. Мишкіної,

суддів: Л.В. Поліщук, С.В. Таран

Розглянувши в письмову провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 23 жовтня 2018 року про відмову у видачі судового наказу

у справі №923/898/18

за заявою Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль

до ПП Акорд-12 (боржник)

про стягнення заборгованості в сумі 41731,56 грн. за спожиту теплову енергію і гаряче постачання

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_1

час і місце постановлення ухвали: 23.10.2018р., м. Херсон, господарський суд Херсонської області

встановив:

19.10.2018р. Акціонерне товариство Херсонська теплоелектроцентраль звернулося до господарського суду Херсонської області з заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ПП Акорд-12 заборгованості за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання за договором №61 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 26.08.2014р., укладеним в судовому порядку за рішенням господарського суду Херсонської області від 25.11.2014р. по справі №923/1478/14, за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року у розмірі 37490,57 грн. основного боргу, 489,17 грн. інфляційних втрат, 559,78 грн. - 3 % річних, 3192,04 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначив, що рішенням господарського суду Херсонської області від 25.11.2014р. між ПАТ Херсонська ТЕЦ (правонаступником якого є АТ Херсонська теплоелектроцентраль ) та ПП Акорд-12 було визнано укладеним договір №61 від 26.08.2014р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Станом на 16.08.2018р. боржником не вчинено будь-яких дій зі сплати заборгованості, що виникли за цим договором за спірний період.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.10.2018р. відмовлено Акціонерному товариству Херсонська теплоелектроцентраль у видачі судового наказу про стягнення з ПП Акорд-12 заборгованості в сумі 41731,56 грн. за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання на підставі ч.3 ст.152 ГПК України.

Ухвала з посиланням на ст. 152 ГПК України обґрунтована тим, що вимоги про стягнення заборгованості у вигляді інфляційного нарахування та 3% річних, нараховані на прострочену заборгованість, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань підлягають розгляду в порядку позовного провадження, з дослідженням та перевіркою судом нарахованих сум, підстав таких нарахувань, періодів тощо, отже заява про видачу судового наказу подана з порушенням вимог ч.1 ст.148 ГПК України.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, заявник подав до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для розгляду до суду першої інстанції, зобов'язавши господарський суд Херсонської області видати судовий наказ про стягнення з ПП Акорд-12 заборгованості в сумі 41731,56 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник послався на те, що відповідно до ст. 148 ГПК України вимоги заявника є такими, що ґрунтуються на підставі договору, мають грошовий характер та не перевищують ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, п.12 договору за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується в безспірному порядку, крім суми основної заборгованості, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати, сума інфляційних втрат за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2018р. апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль на ухвалу господарського суду Херсонської області від 23 жовтня 2018 року у справі №923/898/18; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст. 263 ГПК України строк для подання відзиву (з доказами його направлення учасникам справи) на апеляційну скаргу до 17.12.2018р.; роз'яснено іншим учасникам справи їх право в строк до 17.12.2018р. подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо), оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище статті, або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення чи залишення без розгляду.

Відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань до суду не надійшло.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.11.2014р. у справі №923/1478/14 між ПАТ Херсонська ТЕЦ (правонаступником якого є АТ Херсонська теплоелектроцентраль ) та ПП Акорд-12 було визнано укладеним договір №61 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Боржником не вчинено дій зі сплати заборгованості, що зумовило звернення заявника до господарського суду із заявою про видачу судового наказу на суму основної заборгованості, інфляційних, річних та пені за період листопад 2017 року - квітень 2018 року відповідно до розрахунків, доданих до заяви (а.с. 40-45).

Відповідно до ч.2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).

Згідно зі ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Згідно з ч.1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

В оскаржуваній ухвалі суд, застосувавши норму п.3 ч.1 ст. 152 ГПК України, дійшов до висновку, що вимоги про стягнення заборгованості у вигляді інфляційного нарахування та 3% річних, нараховані на прострочену заборгованість, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань підлягають розгляду в порядку позовного провадження, з дослідженням та перевіркою судом нарахованих сум, підстав таких нарахувань, періодів тощо, відтак, заява подана з порушенням вимог ч.1 ст.148 ГПК України.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, за яким праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 525,526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.12 договору №61 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, визнаному укладеним між ПАТ Херсонська ТЕЦ (правонаступником якого є АТ Херсонська теплоелектроцентраль ) та ПП Акорд-12 за рішенням господарського суду Херсонської області від 25.11.2014р. у справі №923/1478/14, за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується в безспірному порядку, крім суми основної заборгованості, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати, сума інфляційних втрат за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що вимоги про сплату інфляційних та 3% річних невідривно пов'язані із основним боргом і згідно вимог законодавства, і згідно п.12 договору, тому повинні були буті розглянуті місцевим судом в порядку наказного провадження як вимоги щодо стягнення грошової заборгованості за договором.

Вимоги ж про сплату пені, у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань, хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.

Пеня за своєю суттю не є заборгованістю за договором, а є штрафною санкцією.

Однак, у даному випадку, враховуючи п.12 договору №61, яким передбачене безспірне стягнення, крім суми основної заборгованості, пені, суми інфляційних втрат за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми заборгованості, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення 37490,57 грн. основного боргу, 489,17 грн. інфляційних втрат, 559,78 грн. - 3 % річних, 3192,04 грн. пені підлягають розгляду в порядку наказного провадження, оскільки є заборгованістю за договором, що стягується у безспірному порядку.

Застосування ж в оскаржуваній ухвалі норми ч.3 ст.152 ГПК України колегія суддів вважає помилковим, оскільки не убачається, що є неможливим окремий розгляд будь-яких з вимог, що є взаємопов'язаними та об'єднані в одній заяві.

З цих підстав судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у видачі наказу про стягнення з ПП Акорд-12 заборгованості в сумі 41731,56 грн. за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання, є необґрунтованим та свідчить про неповне з'ясування обставин справи.

У зв'язку з наведеним оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а матеріали справи №923/898/18 - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі ст. 280 ГПК України, із відхиленням вимог апеляційної скарги про зобов'язання суду першої інстанції видати судовий наказ про стягнення 41731,56 грн., як таких, що не ґрунтуються на нормах процесуального права.

Керуючись ст.ст.269,270, 271, 275,280-284 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 23.10.2018р. у справі №923/898/18 про відмову Акціонерному товариству Херсонська теплоелектроцентраль у видачі судового наказу про стягнення з ПП Акорд-12 заборгованості в сумі 41731,56 грн. за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання скасувати.

Матеріали справи №923/898/18 передати для продовження розгляду до господарського суду Херсонської області.

Постанова в порядку ст. 282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст. 284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст. 286-288 ГПК України.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран