Рішення

від 21.12.2018 по справі 904/1760/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.12.2018 Справа №904/1760/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сковородіної О.М., судді Тарапати С.С., судді Фурсової С.М.,

секретар судового засідання Нарожна М.С.,

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансальянс (79066, м. Львів, вул.Сихівська, 8; код ЄДРПОУ 35227695),

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь (84306, Донецька обл., м. Краматорськ; код ЄДРПОУ 00210602),

відповідача-2: Приватного підприємства Трудові резерви (49000, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 31705415),

про стягнення 544 103, 22 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Укртрансальянс , звернувся до суду з позовом до відповідача 1, Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь про стягнення збитків у розмірі 426 070,43 грн., інфляційних втрат у розмірі 97 893,94 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 19 192, 85 грн.; до відповідача 1, Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь , відповідача 2, Приватного підприємства Трудові резерви про солідарне стягнення збитків у сумі 1000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Публічне акціонерне товариство Енергомашспецсталь , всупереч умовам п.2.2.1 договору №47/273 від 12.02.2010р., не було направлено експедитору замовлення на здійснення перевезення вантажу, внаслідок чого експедитор фактично не наділений був повноваженнями на прийняття вантажу, з огляду на що, Товариство з обмеженою відповідальністю Укртрансальянс були понесені збитки, які виникли внаслідок несплати вартості понаднормового зберігання вантажу у загальній сумі 427 070,43 грн.

Водночас, з огляду на те, що в забезпечення вказаного договору, Товариством з обмеженою відповідальністю Укртрансальянс та Приватним підприємством Трудові резерви було укладено договір поруки №42/273 від 25.12.2014р., Товариство з обмеженою відповідальністю Укртрансальянс звернулось до суду з вимогами про солідарне стягнення заборгованості з поручителя та боржника.

Відповідач 1 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на наступні обставини:

- ТОВ Укртрансальянс не доведено належними та допустимими доказами направлення вантажу за залізничними накладними №50203256, №50203249 саме на виконання приписів договору №47/273 від 12.02.2010р., з огляду на що, у ПАТ Енергомашспецсталь був відсутній обов'язок щодо оформлення та направлення заявки на перевезення вантажу;

- ПАТ Енергомашспецсталь звертався до позивача з вимогою щодо повернення вантажу на адресу відповідача 1 (лист №16/1306 від 20.07.2016р.), яка була залишена позивачем без виконання, внаслідок чого, експедитором навмисно допущено нарахування великого розміру плати за зберігання вантажу на території залізничної станції (місцях загального користування);

- до позову не додано належних та допустимих доказів понесення збитків у визначеному ТОВ Укртрансальянс розмірі.

Крім того, від ПАТ Енергомашспецсталь надійшло клопотання 17/405 від 27.04.2018р. про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідач 2 в жодне судове засідання не з'явився, відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив.

Представники сторін у судове засідання 21.12.2018р. не з'явились.

У судовому засіданні 21.12.2018р. в порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

12.02.2010р. між позивачем (експедитор) та відповідачем 1 (замовник) укладено договір №47/273 про надання послуг по транспортуванню експортно-імпортних та транзитних вантажів, предметом якого є здійснення експедитором, від імені та за дорученням замовника, діяльності по всьому комплексу задач експортно-імпортних перевезень для замовника за кордоном та на території СНД, з урахуванням організації операцій по прийманню, відправленню, зберіганню та транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів.

Відповідно до розділів 2, 3 договору №47/273 від 12.02.2010р. до обов'язків експедитора відноситься, зокрема, за дорученням та за рахунок замовника організація перевезень та перевалки експортно-імпортних вантажів замовника морським, залізничним, автомобільним та авіаційним транспортом, а замовник зобов'язується своєчасно передавати на адресу експедитора офіційне замовлення на здійснення транспортно-експедиторського обслуговування вантажу замовника, замовлення на оформлення транспортного страхування.

Орієнтовна сума договору становить 9 000 000 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 900 000 грн., всього с ПДВ - 9 900 000 грн. (п.3.6 договору №47/273 від 12.02.2010р. в редакції додаткової угоди №3 від 05.12.2011р.).

Строк дії договору - 1 рік з моменту підписання та після його закінчення автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін не заявить протягом місячного строку про його припинення (п.7.6 договору №47/273 від 12.02.2010р.).

05.01.2015р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням Львівська залізниця (залізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укртрансальянс (замовник) підписано договір №Л/М/15/2/п про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання залізницею замовнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги на умовах попередньої плати.

У відповідності до приписів п.п.2.1, 3.1 вказаного правочину залізниця зобов'язується здійснювати перевезення та надавати додаткові послуги замовнику при умові попередньої оплати ним тарифу, зборів запланованих перевезень та послуг; надання залізницею послуг здійснюється на підставі належно оформлених планів та заявок; здійснювати своєчасне, якісне перевезення вантажів та їх збереження відповідно до ст.22 Закону України Про залізничний транспорт , а замовник виступає платником за перевезення вантажів, для яких він є відправником, одержувачем або експедитором; замовник зобов'язується належним чином оформляти та узгоджувати плани і заявки на перевезення вантажів та здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги.

Як вказує позивач, 17.03.2015р. за залізничними накладними №50203256, №50203249 ПАТ Енергомашспецсталь (відправник) зі станції відправлення Шпичкіне Донецької залізниці на станцію Мостиска ІІ Львівської залізниці направило в адресу ТОВ Укртрансальянс (одержувач) у вагонах №44910420, №44729408 злитки сталеві у загальній кількості 8 штук.

22.03.2015р. по прибуттю вантажу на станцію призначення, вагони №44910420, №44729408 були подані ТОВ Укртрансальянс для вивантаження вантажу, що підтверджується пам'яткою №61 про подавання вагонів (форма ГУ-45).

23.03.2015р. об 11:50 год., як свідчить пам'ятка про забирання вагонів №60, яка скріплена печаткою станції Мостиска ІІ Львівської залізниці, вантаж було вивантажено на місця загального користування.

Того ж дня, по прибуттю вантажу ПАТ Енергомашспецсталь з особового рахунку ТОВ Укртрансальянс залізницею було списано 826,08 грн., що підтверджується витягом з особового рахунку клієнта від 01.04.2015р. та переліком №20150323 від 23.03.2015р. по ДН-1; у відповідності до вказаного переліку, плату було знято за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці на вимогу вантажовласника, за користування вагонами залізниці на місцях загального користування; на підставі актів ГУ-45, ГУ-23; за надання одержувачем інформації про прибуття вантажів.

Як вказує позивач, 14.04.2015р ТОВ Укртрансальянс скерувало на електронну адресу ПАТ Енергомашспецсталь лист, в якому повідомляло про перебування вантажу станції Мостиска ІІ Львівської залізниці та вказувало, що зберігання вантажу на залізничній станції є платним.

Крім того, 28.04.2015р. позивачем було направлено на електронну адресу замовника повторне повідомлення, в якому ТОВ Укртрансальянс зазначало, що за зберігання вантажу, залізницею нараховується подвійний тариф та просило ПАТ Енергомашспецсталь здійснити погашення виниклої заборгованості.

У подальшому, як свідчать матеріали справи, 22.04.2015р. з особового рахунку ТОВ Укртрансальянс залізницею було списано 6672 грн., що підтверджується витягом з особового рахунку клієнта від 01.05.2015р. та переліком №20150422 від 22.04.2015р. по ДН-1; у відповідності до вказаного переліку, плату було знято за зберігання вантажів на місцях загального користування, двократний розмір за зберігання у вагонах.

25.05.2015р. з особового рахунку ТОВ Укртрансальянс залізницею було списано 31060,74 грн., що підтверджується витягом з особового рахунку клієнта від 01.06.2015р. та переліком №20150525 від 25.05.2015р. по ДН-1; у відповідності до вказаного переліку, плату було знято за зберігання вантажів на місцях загального користування, двократний розмір за зберігання у вагонах та нарахована пеня.

Як вказує позивач, 18.06.2015р. на адресу ПАТ Енергомашспецсталь експедитором було направлено лист №65 від 18.06.2015р., в якому ТОВ Укртрансальянс повторно повідомило про перебування вантажу на станції Мостиска ІІ Львівської залізниці та просило здійснити оплату за зберігання вантажу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.10.2015р. у справі №914/2731/15 позов Державного територіально-галузевого об'єднання Львівська залізниця в особі Відокремленого підрозділу Львівська дирекція залізничних перевезень до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансальянс задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 87015,10 грн. боргу та 1827 грн. судового збору.

У мотивувальній частині вказаного судового акту, господарським судом встановлено обставини укладення договору №Л/М/15/2/п від 05.01.2015р. про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, прибуття 22.03.2015р. вагонів №44910420, №44729408 з вантажем на станцію Мостиска ІІ Львівської залізниці (залізничні накладні №50203256, №50203249), вивантаження вантажу на місця загального користування, перебування вантажу на станції понад встановлений ст.46 Статуту залізниць України термін (з 23.03.2015р. по 31.07.2015р.) та нарахування плати за зберігання вантажу залізницею.

Зазначене рішення господарського суду Львівської області було виконано ТОВ Укртрансальянс у повному обсязі, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №в-9/882 від 09.03.2016р. на суму 97876,31 грн. (призначення платежу: наказ господарського суду Львівської області від 10.11.2015р., справа №914/2731/15).

У подальшому, з огляду на перебування вантажу, який було спрямовано згідно залізничних накладних №50203256, №50203249, на станції Мостиска ІІ Львівської залізниці станом на 29.02.2016р., залізницею нараховано збір за зберігання вантажу у сумі 201477,60 грн. та пеню - 84862,59 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.04.2016р. у справі №914/316/16 позов Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансальянс задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 201477,60 грн. збору за зберігання вантажу, 84862,59 грн. пені та 4295,11 грн. судового збору.

21.07.2016р. постановою державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів ОСОБА_1, відкрито виконавче провадження №51733442 з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області №914/316/16 від 07.07.2016р. про стягнення з ТОВ Укртрансальянс на користь ПАТ Українська залізниця в особі РФ Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця 290635,30 грн.

Постановою від 04.05.2016р. державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів ОСОБА_1 встановлено, що згідно платіжного доручення №349 від 11.04.2017р. борг перераховано стягувачу; виконавчий збір згідно платіжного доручення №353 від 11.04.2017р. та витрати на проведення виконавчих дій згідно платіжного доручення №305 від 03.04.2017р. перераховані ДВС та, на підставі приписів п.9 ст.39, ст.40 Закону України Про виконавче провадження , закінчено виконавче провадження №51733442.

12.10.2016р. ТОВ Укртрансальянс звернулось до відповідача 1 із вимогою №01-06/10-2016 від 06.10.2016р. про відшкодування збитків, у якій вказував, що у зв'язку з тим, що ПАТ Енергомашспецсталь , всупереч умовам п.2.2.1 договору №47/273 від 12.02.2010р., не було направлено експедитору замовлення на здійснення перевезення вантажу, внаслідок чого експедитор фактично не мав права отримання відповідного вантажу, ТОВ Укртрансальянс були понесені збитки, які виникли внаслідок несплати вартості понаднормового зберігання вантажу у загальній сумі 427 070,43 грн.

Вказана претензія була залишена відповідачем 1 без задоволення та відповіді.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю Укртрансальянс звернулось до суду з даним позовом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні положення містить ч.2 ст.20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.

На підставі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про відсутність складу цивільного правопорушення в діях відповідача 1, враховуючи наступне.

Як вказувалось судом, 22.03.2015р. по прибуттю вантажу на станцію призначення, вагони №44910420, №44729408 були подані ТОВ Укртрансальянс для вивантаження вантажу та вивантажені на місця загального користування станції Мостиска ІІ Львівської залізниці, що підтверджується пам'ятками №61, №60 про подавання вагонів (форма ГУ-45).

У відповідності до приписів ст.46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Пунктом 2 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 для вантажу злитки сталеві встановлений граничний строк зберігання і вивезення його вантажовласниками зі станції - п'ять діб.

Відповідно до п.5 вказаних Правил, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені ст.46 Статуту залізниць України, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведене, під збитками позивач визначає витрати, які були понесені останнім у зв'язку із внесенням плати за зберігання вантажу залізницею, що сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю Укртрансальянс на виконання договору №Л/М/15/2/п від 05.01.2015р. про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, в тому числі, за рішеннями господарського суду Львівської області від 13.10.2015р. у справі №914/2731/15, від 19.04.2016р. у справі №914/316/16, у загальній сумі 427 070,43 грн.

Отже, нарахування плати за зберігання вантажу здійснювалось залізницею на підставі Статуту залізниць України та договору №Л/М/15/2/п про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, укладеного між Державним територіально-галузевим об'єднанням Львівська залізниця (наразі - Регіональна філія Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укртрансальянс .

При цьому, як стверджує сам позивач, заявка на надання послуг з експедитування вантажу в межах договору №47/273 від 12.02.2010р. відповідачем не надавалась.

Тобто, як під час перебігу п'ятиденного строку, який за Правилами зберігання вантажу здійснюється залізницею безкоштовно, так і зі спливом вказаного строку, ТОВ Укртрансальянс взагалі, не маючи будь-яких правових підстав на притримання цього вантажу (оскільки сам позивач сприймав цей вантаж не як такий, що поставлений в межах договору №47/273 від 12.02.2010р.), в силу приписів п.6 ч.1 ст.3, ст.13 Цивільного кодексу України, не вчинив будь-якої дії щодо належного повідомлення відправника вантажу про помилковість такої відправки.

Крім того, останній усвідомлював що подальше зберігання вантажу на залізничній станції (місцях загального користування) без відповідного повідомлення відправника призведе до понесення позивачем додаткових витрат у вигляді плати за зберігання вантажу у великому розмірі.

Водночас, сподівання ТОВ Укртрансальянс , що на вказаний вантаж буде оформлене відповідне замовлення на перевезення за договором №47/273 від 12.02.2010р. про надання послуг по транспортуванню експортно-імпортних та транзитних вантажів є власними ризиками позивача та не можуть в даному випадку покладені на відповідача.

Посилання ТОВ Укртрансальянс на електронне листування (повідомлення про прибуття вантажу), також оцінюються судом критично, оскільки із доданих до матеріалів справи роздруківок не вбачається, яким чином вказані електронні листи стосуються конкретно відповідача та/або його працівників.

Разом з тим, суд зауважує, що при розгляді справ господарським судом Львівської області про стягнення плати за зберігання вантажу залізницею, ТОВ Укртрансальянс , з метою встановлення об'єктивної істини, не скористалось правом на подання клопотання про залучення до розгляду у справі третьої особи (Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь ), на права та обов'язки якої може вплинути прийняте рішення у справі.

Відтак, за висновками суду, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в порядку ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, вчинення належних дій щодо недопущення простою вантажу та, як слід, запобігання нарахування плати за його зберігання на залізничній станції та відповідних штрафних станцій.

Таким чином, понесені позивачем витрати в загальному розмірі 427 070,43 грн. не є збитками, які понесені позивачем внаслідок протиправних дій саме відповідача 1.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків у сумі 97 893,94 грн. та 3% річних у розмірі 19 192,85 грн., вимог в частині солідарного стягнення з відповідача 1, Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь , відповідача 2, Приватного підприємства Трудові резерви збитків у сумі 1000 грн., як таких, що мають похідний характер від вимог про стягнення збитків, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цих частинах, з огляду на відмову у задоволенні основних вимог.

Клопотання відповідача №17/405 від 27.04.2018р. про залишення позовної заяви без розгляду до уваги судом не приймається з огляду на те, що приписи ст.226 Господарського процесуального кодексу України встановлюють вичерпний перелік підстав, за яких суд може вчинити відповідну процесуальну дію.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 8161,56 грн. підлягає віднесенню на позивача.

Дослідивши докази, які наявні матеріалах справи, керуючись ст.ст.86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансальянс до відповідача 1, Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь про стягнення збитків у розмірі 426 070,43 грн., інфляційних втрат у розмірі 97 893,94 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 19 192, 85 грн.; до відповідача 1, Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь , відповідача 2, Приватного підприємства Трудові резерви про солідарне стягнення збитків у сумі 1000 грн.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 21.12.2018р.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Укртрансальянс (79066, м.Львів, вул.Сихівська, 8; код ЄДРПОУ 35227695).

Відповідач 1 - Публічне акціонерне товариство Енергомашспецсталь (84306, Донецька обл., м. Краматорськ; код ЄДРПОУ 00210602).

Відповідач 2 - Приватне підприємство Трудові резерви (49000, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 31705415).

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Суддя С.С. Тарапата

Суддя С.М. Фурсова