Ухвала

від 27.12.2018 по справі 908/574/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/56/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.12.2018 Справа № 908/574/17

м.Запоріжжя Запорізької області

м. Запоріжжя Запорізька область

Суддя господарського суду Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська,4,е-mail: inbox@zp.arbitr.gov.ua) ОСОБА_1, розглянувши

розглянувши матеріали скарги Міністерства оборони України на бездіяльність Комунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у справі з примусового стягнення згідно з наказом у справі № 908/574/17

за позовом : Першого Заступника військового прокурора Центрального регіону України (01014, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8) в інтересах держави в особі:

Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіго ЛТД» (69059, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 36277244)

про стягнення суми

орган державної виконавчої служби: Комунарський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69104, м. Запоріжжя, вулиця Європейська, 16, код ЄДРПОУ 35037364)

при секретарі судового засідання Вака В.С.,

за участю представників сторін:

прокурора - не прибув;

представника позивача (стягувача) - не прибув;

представника відповідача (боржника) - не прибув;

представника ВДВС - ОСОБА_2, довіреність № 34438-01-16.3-43 від 22.10.2018;

ВСТАНОВИВ:

10.12.2018 Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Запорізької області зі скаргою в порядку ст. ст. 339-341 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України на бездіяльність Комунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якій просить суд зобов'язати Комунарський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області вчинити виконавчі дії з примусового стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіго ЛТД» на користь Міністерства оборони України згідно наказу Господарського суду Запорізької області № 908/574/17 від 09.06.2017 2340000,00 грн. попередньої оплати та 35100,00 грн. судового збору.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.12.2018 року скаргу Міністерство оборони України на бездіяльність Комунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області передано на розгляд судді Азізбекян Т.А

Ухвалою суду від 11.12.2018 вирішено скаргу Міністерства оборони України на бездіяльність Комунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у справі № 908/574/17 - залишено без руху. Повідомлено Міністерству оборони України про необхідність виправити зазначені недоліки до 18.12.2018. У разі усунення вказаних недоліків у встановлений судом строк, розгляд скарги відбудеться 20.12.2018 о 10 год. 45 хв.

З огляду на те, що представники сторін у судове засідання не з'явилися, судове засідання 20.12.2018 проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

20.12.2018 на електронну адресу суду від Комунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області надійшло клопотання, в якому останній перенести розгляд справи на інший час для підготування копії матеріалів виконавчого провадження та забезпечення явки представника в судове засідання.

Згідно з ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, документи які подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Таким чином, з урахуванням положень Інструкції з діловодства в господарських судах України суд позбавлений можливості прийняти вказане клопотання в якості офіційного документу.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 20.12.2018 не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У відповідності до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст.ст. 76 - 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст.7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Проаналізувавши фактичні обставини, що мають місце станом на 20.12.2018, суд відклав розгляд скарги на 27.12.2018 для надання можливості сторонам подати пояснення та заперечення.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 27.12.2018 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом були перевірені повноваження присутнього в судовому засіданні представника ВДВС.

Відповідно до ст. ст. 42, 46 ГПК України, уповноваженим представникам сторін оголошені права та обов'язки.

Відводів складу суду не заявлено.

Інші представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Всі учасники судового розгляду належним чином були повідомлені про розгляд скарги.

Неявка представників сторін не перешкоджає розгляду цієї скарги.

В судовому засіданні представник ВДВС заперечив проти задоволення скарги Міністерства оборони України. Зазначає, що державним виконавцем проводилися дії щодо примусового виконання рішення суду. Вказує, що скаржником не зазначено які саме дії з примусового виконання не здійснені державним виконавцем. Представником надано до матеріалів справи копії матеріалів виконавчого провадження.

По закінченні судового засідання, суд вийшов з нарадчої кімнати та проголосив вступну та резолютивну частини ухвали про відмову у задоволенні скарги у повному обсязі. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту ухвали та роз'яснив порядок і строк її оскарження.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представника органу ДВС, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 340 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.16 № 1404-VIII (із відповідними змінами, далі за текстом Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ст. 3 Закону № 1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII закріплено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» .

Положеннями ст. 10 Закону № 1404-VIII визначено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій.

1. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

2. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

3. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

4. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

5. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» :

1. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

2. Виконавець зобов'язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

3. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

4. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.

5. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Скаржник у скарзі посилається на те, що в порушення вищевказаних статтей 13, 18 закону станом на 05.12.2018 Комунарським відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області виконавчі дії з примусового стягнення боргу з боржника не застосовано, грошові кошти на користь стягувача не перераховані.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.05.2017 р. по справі № 908/574/17 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіго ЛТД» (69059, АДРЕСА_2; р/р 26005300103701 в ПАТ «Платинум Банк» , м. Київ, МФО 380388, код ЄДРПОУ 36277244) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6 на розрахунковий рахунок Міністерства оборони України 35211007018611 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 00034022) - 2 340 000 (два мільйона триста сорок тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати та 35 100 (тридцять п'ять тисяч сто) грн. 00 коп. судового збору.

09.06.2017 р. на виконання судового рішення було видано відповідний наказ.

Як свідчать матеріали зведеного виконавчого провадження, у т.ч. з виконання наказу суду у цій справі, копії яких містяться в матеріалах справи, головним державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2, як і раніше, так і на протязі 2018 року здійснювались відповідні виконавчі дії з виконання наказу суду у цій справі: винесена постанова про арешт коштів; державним виконавцем неодноразово з'ясовувались розрахункові рахунки, зареєстровані за боржником, направлялись платіжні вимоги про стягнення суми боргу з коштів боржника, які повертались без виконання за відсутності коштів на рахунках, платіжні вимоги направлялись повторно; державний виконавець звертався із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

Згідно із ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» , рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 343 Господарського процесуального кодексу України:

1. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

2. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

3. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» , Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

В свою чергу, скаржником не наведено обставин та не надано доказів того, що державний виконавець мав виконати, але не виконав конкретні дії щодо примусового виконання.

Крім того, скаржником взагалі не зазначено, які конкретно виконавчі дії передбачені законом від вчинення яких безпідставно ухиляється державний виконавець Комунарський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області на виконанні якого знаходиться наказ господарського суду у цій справі стягувач просить суд зобов'язати вчинити зазначений відділ державної виконавчої служби.

В свою чергу, державним виконавцем надані докази в підтвердження вчинення дій з виконання судового наказу у цій справі.

Також судом враховано, що скаржник (стягувач за наказом по даній справі) не був позбавлений можливості після відкриття виконавчого провадження звернутися до державного виконавця на виконанні якого перебуває судовий наказ у цій справі із заявою про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, подати клопотання про проведення конкретних виконавчих дій (як то накладення арешту чи опис майна із наданням відповідних доказів, що останнє належить боржнику на праві власності) чи надати додаткові відомості про боржника, які б посприяли більш швидкому примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що скаржником не доведено факту бездіяльності Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 09.06.2017 по справі № 908/574/17.

А отже, доводи Міністерства оборони України викладені у скарзі на бездіяльність органів державної виконавчої служби судом визнаються неправомірними, а скарга такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 342, 343, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги Міністерства оборони України на бездіяльність органів державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і підлягає оскарженню в апеляційному порядку у строки та порядку, передбаченому ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Копії цієї ухвали надіслати всім учасникам судового процесу для відома.

Ухвалу підписано 29.12.2018

Суддя

господарського суду

Запорізької області ОСОБА_1