Постанова

від 01.04.2019 по справі 908/574/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2019 року м.Дніпро Справа № 908/574/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.,

представники сторін:

від Міністерства оборони України: ОСОБА_1, довіреність №220/509/Д від 03.12.2018 р., представник;

інші учасники справи у судове засідання не з'явилися.

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.12.2018 року (суддя Азізбекян Т.А.) у справі № 908/574/17

за позовом Першого Заступника військового прокурора Центрального регіону України (01014, м. Київ, вул. Болчана Петра, 8) в інтересах держави в особі:

Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022)

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Стіго ЛТД (69059, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36277244)

про стягнення суми

орган державної виконавчої служби Комунарський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69104, м. Запоріжжя, вулиця Європейська, 16 код ЄДРПОУ 35037364)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Запорізької області зі скаргою в порядку ст. ст. 339-341 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України на бездіяльність Комунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якій просить суд зобов'язати Комунарський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області вчинити виконавчі дії з примусового стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Стіго ЛТД» на користь Міністерства оборони України згідно наказу Господарського суду Запорізької області № 908/574/17 від 09.06.2017 2340000,00 грн. попередньої оплати та 35100,00 грн. судового збору.

Скарга мотивована тим, що виконавчі дії не застосовані, грошові кошти не перераховано.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.12.2018 року у справі № 908/574/17 відмовлено у задоволенні скарги Міністерства оборони України на бездіяльність органів державної виконавчої служби. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд зазначив про неправомірність доводів заявника.

2. Короткий і узагальнений зміст апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням Господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулось Міністерство оборони України із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.12.2018 року у справі № 908/574/17 в повному обсязі та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що в порушення вимог ст. ст. 13, 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.16.2016 року №1404-VIII Комунарським відділом державної виконавчої служби Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорозькій області з 2017 року не вчиняються виконавчі дії, спрямовані на примусове виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 908/574/17 від 09.06.2017 про стягнення з боржника 2 340 000,00 грн. попередньої оплати та 35 100,00 грн. судового збору.

Зазначає, що державним виконавцем не з'ясовуються на постійній основі розрахункові рахунки боржника в банках та інших фінансових установах, а також наявне рухоме та нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, не здійснено виїзд за місцем знаходження боржника з метою виявлення іншого його майна, не отримана інформація про рух коштів та операції за рахунками боржника.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Військова прокуратура Центрального регіону України у відзиві на апеляційну скаргу підтримує доводи скаржника та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом надати відзиви на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2019 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.12.2018 року у справі № 908/574/17 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.03.2019 року.

13.03.2019 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 01.04.2019 року.

01.04.2019 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В судовому засіданні представник Міністерства оборони України надав пояснення по справі та навів обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом бути присутніми у судовому засіданні, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Від державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області клопотання про відкладення розгляду справи. Однак, дане клопотання відхиляється колегією суддів, оскільки державним виконавцем не зазначено поважних причин його неявки у судове засідання.

Клопотання Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України про відкладення розгляду справи не розглядалося, оскільки надійшло після розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.12.2018 року у справі №908/574/17 слід залишити без змін з наступних підстав.

5. Встановлені та неоспорені обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.05.2017 р. по справі № 908/574/17 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Стіго ЛТД» (69059, АДРЕСА_2; р/р 26005300103701 в ПАТ «Платинум Банк» , м. Київ, МФО 380388, код ЄДРПОУ 36277244) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6 на розрахунковий рахунок Міністерства оборони України 35211007018611 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 00034022) - 2 340 000 (два мільйона триста сорок тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати та 35 100 (тридцять п'ять тисяч сто) грн. 00 коп. судового збору.

09.06.2017 р. на виконання судового рішення було видано відповідний наказ.

6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.16 № 1404-VIII (із відповідними змінами, далі за текстом Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ст. 3 Закону № 1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII закріплено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» .

Положеннями ст. 10 Закону № 1404-VIII визначено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій.

1. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

2. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

3. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

4. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

5. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» :

1. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

2. Виконавець зобов'язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

3. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

4. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.

5. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Скаржник, у скарзі посилався на те, що в порушення вищевказаних ст. ст. 13, 18 Закону станом на 05.12.2018 Комунарським відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області виконавчі дії з примусового стягнення боргу з боржника не застосовано, грошові кошти на користь стягувача не перераховані.

Як свідчать матеріали зведеного виконавчого провадження, у т.ч. з виконання наказу суду у цій справі, копії яких містяться в матеріалах справи, головним державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3, як і раніше, так і на протязі 2018 року здійснювались відповідні виконавчі дії з виконання наказу суду у цій справі: винесена постанова про арешт коштів; державним виконавцем неодноразово з'ясовувались розрахункові рахунки, зареєстровані за боржником, направлялись платіжні вимоги про стягнення суми боргу з коштів боржника, які повертались без виконання за відсутності коштів на рахунках, платіжні вимоги направлялись повторно; державний виконавець звертався із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» , Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

В свою чергу, скаржником не наведено обставин та не надано доказів того, що державний виконавець мав виконати, але не виконав конкретні дії щодо примусового виконання.

Крім того, скаржником взагалі не зазначено, які конкретно виконавчі дії передбачені законом від вчинення яких безпідставно ухиляється державний виконавець Комунарський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, на виконанні якого знаходиться наказ господарського суду у цій справі стягувач просить суд зобов'язати вчинити зазначений відділ державної виконавчої служби.

В свою чергу, державним виконавцем надані докази в підтвердження вчинення дій з виконання судового наказу у цій справі.

Також судом враховано, що скаржник (стягувач за наказом по даній справі) не був позбавлений можливості після відкриття виконавчого провадження звернутися до державного виконавця на виконанні якого перебуває судовий наказ у цій справі із заявою про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, подати клопотання про проведення конкретних виконавчих дій (як то накладення арешту чи опис майна із наданням відповідних доказів, що останнє належить боржнику на праві власності) чи надати додаткові відомості про боржника, які б посприяли більш швидкому примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

З огляду на викладене вище, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено факту бездіяльності Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 09.06.2017 по справі № 908/574/17.

7 . Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Як вбачається з матеріалів справи відділом ДВС м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області вжито виконавчі дії щодо виконання наказу Господарського суду Запорізької області №908/574/17 від 09.06.2017 року а саме:

- направлено подання про заборону виїзду за кордон керівника боржника (т.2 а.с. 88);

- винесено постанову про арешт коштів боржника (т.2 а.с. 98);

- здійснено виклик боржника (т.2 а.с. 126);

- вихід за місцем реєстрації боржника (т.2 а.с. 128)4

- зроблено запити до Державної фіскальної служби про номери рахунків (т.2 а.с. 157);

- зроблено запити і надано витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно (т.2 а.с. 186);

- зроблено запити про наявність у боржника транспортних засобів (т.2 а.с. 191);

- надано витяг про обтяження майна (т.2 а.с. 193)

Ці заходи враховувались судом першої інстанції (т.3 а.с. 8).

Колегія суддів зазначає, що у апеляційній скарзі скаржник не спростовує висновки суду першої інстанції, а тільки повторює свої доводи, на яких він наполягав у ході судового розгляду і яким вже дана оцінка судом першої інстанції.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за приписами ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавчі дії вчиняються державним виконавцем на власний розсуд з урахуванням особливостей кожного окремого виконавчого провадження.

У п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України № 9 від 17.10.2012 роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Таким чином, суду надано право зобов'язувати державного виконавця здійснювати дії, віднесені Законом України "Про виконавче провадження" до його компетенції, у виключних випадках, зокрема, коли державний виконавець безпідставно ухиляється від вчинення покладених на нього Законом обов'язків. Водночас, скаржником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Комунарський відділ державної виконавчої служби Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорозькій області під час провадження виконавчого провадження, безпідставно ухиляється від вчинення виконавчих дій, передбачених Законом.

8. Коли і ким були порушені, оспорені або невизнані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Колегія суддів приходить до висновку, що права скаржника не були порушені, оспорені чи невизнані діями державного виконавця.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 27.12.2018 року по справі 908/574/17 винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали без змін.

10.Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.12.2018 року у справі № 908/574/17 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.12.2018 року у справі № 908/574/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08.04.2019 року .

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд