Рішення

від 18.12.2018 по справі 910/1460/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2018Справа № 910/1460/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора "БІКОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайс"

про стягнення боргу 15 500 053,33 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора "БІКОМ"

про визнання недійсним з моменту підписання Інвестиційного договору та додаткових угод до нього

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін за первісним позовом:

від позивача - Глушков В.О.; Савельєва О.В. за дов.;

від відповідача - Левченко В.В. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора "БІКОМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайс" про стягнення боргу 15 500 053,33 грн., з яких: 14 256 000,00 грн. основний борг, 267 640,15 грн. 3% річних, 976 413,18 грн. суму інфляційних втрат, за інвестиційним договором №25/12/14 від 25.12.2014.

На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 25.12.2014 між позивачем та відповідачем було вкладено інвестиційний договір №25/12/14. На виконання умов позивач перерахував відповідачу інвестиційні платежі на загальну суму 14 256 000,00 грн. В подальшому 08.10.2015 між позивачем та відповідачем була досягнута згода про припинення інвестиційних відносин та повернення позивачу всіх сплачених за договором коштів. На виконання зазначеної домовленості сторонами була укладена додаткова угода до Договору, відповідно до якої відповідач зобов'язувався повернути позивачу інвестиційний внесок в сумі 14 256,000,00 грн. до 31 грудня 2015 року. Згодом строк повернення інвестиційного внеску було подовжено до 31 травня 2016 року, відповідно до додаткової угоди №2 до Договору від 29.12.2015. Позивач вказує, що обов'язок щодо повернення інвестиційного внеску згідно додаткової угоди від 08.10.2015 та додаткової угоди №2 від 29.12.2015, які є невід'ємними частинами Інвестиційного договору №25/12/14 від 25.12.2014 відповідачем не виконано.

Ухвалою суду від 30.01.2017 порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 28.02.2017.

Ухвалою суду від 28.02.2017 відкладено розгляд справи на 21.03.2017.

20.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ділайс" звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора "БІКОМ" про визнання недійсним інвестиційного договору № 25/12/14 від 25.12.2014 та Додаткових угод від 08.10.2015 та від 29.12.2015 на підставі ст. 232 ЦК України, як вчинених у результаті зловмисної домовленості.

Ухвалою суду від 21.03.2017 прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом.

23.03.2017 через відділ діловодства суду позивачем подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якій проти зустрічного позову заперечив з тих підстав, що ТОВ Ділайс вчиняло конклюдентні дії, що свідчать про схвалення укладеного інвестиційного договору. Посилання на зловмисну домовленість не підтверджені жодними доказами.

Ухвалою суду від 23.03.2017 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора "БІКОМ" в задоволенні заяви про забезпечення позову.

У судовому засіданні 23.03.2017 судом оголошено перерву до 11.04.2017.

07.04.2017 позивачем, через відділ діловодства суду подані письмові пояснення щодо неналежності наданого суду висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 20.03.2017 №5361/17-32/5362/17-33.

Через відділ діловодства суду 07.04.2017 позивачем подано клопотання про збільшення позовних вимог на підставі ст. 22 ГПК України.

Відповідно до поданої заяви позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 14 256 000,00 грн. боргу за інвестиційним договором, 361 378,23 грн. 3% річних, 1 297 969,42 грн. суму інфляційних втрат, 238 730,21 грн. судового збору та 36 700,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява про збільшення розміру позовних вимог на підставі ч.4 ст. 22 ГПК України прийнята судом до розгляду, отже відповідно до ст. 55 ГПК України має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір по суті.

У судових засіданнях 11.04.2017, 11.05.2017 судом оголошувались перерви.

17.05.2017 позивачем подані додаткові пояснення щодо спору.

18.05.2017 відповідачем подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. У задоволенні клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи у даній справі суд відмовив, за необґрунтованістю підстав.

18.05.2017 у задоволенні заяви про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Компанії MELTAKO TRADING LIMITED суд відмовив, оскільки суду не доведено, що рішення у справі може вплинути на права та обов'язки щодо однієї зі сторін спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2017 зупинено провадження по справі № 910/1460/17 до вирішення пов'язаної з нею справи №910/9224/17.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів ", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення "ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017., чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29.08.2018 через відділ діловодства суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора "БІКОМ" подано клопотання про поновлення провадження у справі, у зв'язку з тим, що ухвала Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 по справі №910/9224/17 набрала законної сили.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2018 поновлено провадження у справі №910/1460/17. Розгляд справи №910/1460/17 ухвалено здійснювати в загальному провадженні та призначено підготовче засідання на 09.10.2018.

Ухвалою суду від 09.10.2018 підготовче засідання було відкладено на 06.11.2018 року.

06.11.2018 відповідач подав клопотання про залучення третьої особи - ОСОБА_4, як представника, який вчинив оскаржуваний договір внаслідок зловмисної домовленості з іншою стороною - ТОВ БК Біком .

Позивач заперечив проти задоволення клопотання про залучення третьої особи до участі у справі.

Розглянувши клопотання про залучення третьої особи та заслухавши представників сторін у судовому засіданні 06.11.2018, суд на місці ухвалив ухвалу про відмову в задоволення клопотання про залучення третьої особи до участі у справі, оскільки суду не доведено, яким чином рішення у справі вплине на права та обов'язки третьої особи щодо однієї зі сторін спору.

Також, відповідачем 06.11.2018 подано клопотання про надання додаткового строку для подання доказів - протоколів допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадження №42016100000000843.

Відповідач заперечив проти клопотання.

Суд розглянув клопотання відповідача про надання строку для подання доказів та заслухавши представників сторін, на місці ухвалив ухвалу про відмову в задоволення клопотання про надання строку для подання доказів.

06.11.2018 відповідачем подано клопотання про продовження строку підготовчого провадження у справі №910/1460/17. У поданому клопотанні відповідач просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату та встановити для ТОВ Ділайс строк для подання відзиву на первісний позов.

Суд розглянувши клопотання відповідача про продовження процесуального строку та заслухавши представників сторін, відмовив у задоволенні поданого клопотання за безпідставністю.

В підготовчому засіданні 06.11.2018 остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог. З'ясовані всі питання визначені ст. 182 Господарського процесуального кодекс України.

Суд в підготовчому судовому засіданні поставив на обговорення питання про можливість завершення підготовчого провадження, та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представники сторін зазначили про можливість закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 06.11.2018 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи призначено по суті на 29.11.2018.

У судовому засіданні 29.11.2018 оголошено перерву до 18.12.2018.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 18.12.2018 судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

У судовому засідання 18 грудня 2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ДІЛАЙС (надалі - Забудовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Брокерська контора БІКОМ (надалі - Інвестор) було укладено Інвестиційний договір №25/12/14 (надалі - Договір), відповідно до умов якого, Відповідач зобов'язався організувати будівництво та забезпечити введення в експлуатацію торгівельно-побутового розважального комплексу на перетині проспекту П.Григоренка та вул. Колекторної в Дарницькому районі міста Києва (надалі як "Комплекс"), та передати Позивачу Об'єкт інвестування після введення Комплексу в експлуатацію. Згідно Договору, об'єктом інвестування є 10 434, 6 кв.м. торгівельних площ на першому поверсі Комплексу.

Позивач, в свою чергу, зобов'язався здійснити відповідне фінансування Об'єкту інвестування на умовах, в порядку та строки, що передбачені Договором.

Відповідно до п.6.2 договору запланований термін здачі Комплексу в експлуатацію - до 31.10.2015.

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання повноважними представниками сторін та діє до 31 жовтня 2015 року.

Згідно з п.9.1 договору сторони підтверджують, що вони досягли згоди за всіма істотними умовами договору і кожна зі сторін не посилатиметься у майбутньому на недосягнення згоди за істотними умовами договору, як на підставу вважати його неукладеним або недійсним.

У п. 4.1 Договору інвестор сплачує на користь забудовника передбачувану цим договором суму інвестицій в розмірі 20 000 000,00 грн. з врахуванням пдв, не пізніше 31 жовтня 2015 року.

Як встановлено судом, на виконання зазначеного обов'язку у період з грудня 2014 року по червень 2015 року Позивач перерахував Відповідачу інвестиційні платежі на загальну суму 14 256 000, 00 грн., про що свідчать платіжні доручення, які наявні в матеріалах справи: №1349 від 29.12.2014 на суму 1000000,00 грн.; №1 від 12.01.2015 на суму 1000000,00 грн.; №54 від 27.01.2015 на суму 1000000,00 грн.; №86 від 13.02.2015 на суму 1000000,00 грн.; №109 від 18.02.2015 на суму 500000,00 грн.; №132 від 24.02.2015 на суму 400000,00 грн.; №209 від 10.03.2015 на суму 300000,00 грн.; №199 від 10.03.2015 на суму 500000,00 грн.; №221 від 16.03.2015 на суму 500000,00 грн.; №223 від 17.03.2015 на суму 500000,00 грн.; №244 від 19.03.2015 на суму 190000,00 грн.;№248 від 20.03.2015 на суму 500000,00 грн.; №154 від 24.03.2015 на суму 500000,00 грн.; №296 від 01.04.2015 на суму 10000,00 грн.; №303 від 02.04.2015 на суму 500000,00 грн. ;№328 від 08.04.2015 на суму 600000,00 грн.; №329 від 09.04.2015 на суму 500000,00 грн.; №330 від 09.04.2015 на суму 500000,00 грн.;№349 від 16.04.2015 на суму 23000,00 грн.;№374 від 24.04.2015 на суму 1000000,00 грн.; №380 від 27.04.2015 на суму 700000,00 грн.; №384 від 28.04.2015 на суму 190000,00 грн.; №415 від 06.05.2015 на суму 670000,00 грн.; №460 від 18.05.2015 на суму 23000,00 грн.; №462 від 19.05.2015 на суму 1500000,00 грн.; №572 від 11.06.2015 на суму 150000,00 грн.

08 жовтня 2015 року між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода до інвестиційного договору, відповідно до умов якої сторонами досягнута згода розірвати інвестиційний Договір № 25\12\14 укладений між сторонами 25 грудня 2014 року за умови виконання Забудовником обов'язку щодо повернення інвестиційного внеску згідно п. 3 цієї угоди. Сторони погодили, що Інвестиційний договір вважатиметься розірваним з моменту повного виконання Забудовником п.3 даної додаткової угоди (п.п. 1.2 додаткової угоди).

Відповідно до п.2 додаткової угоди забудовник зобов'язаний повернути отриманий інвестиційний внесок, в розмірі 14 256 000,00 (чотирнадцять мільйонів двісті п'ятдесят шість тисяч 00 коп.) гривень до 31 грудня 2015 року.

Згідно з п.6 додаткової угоди угода набирає чинності з дати підписання її сторонами та скріплення печатками сторін.

29.05.2015 між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода №2, згідно з п.1 якої сторони дійшли згоди змінити строк повернення отриманого інвестиційного внеску, визначеного в додатковій угоді від 08 жовтня 2015 року до Договору та викладено п. 3 додаткової угоди від 08 жовтня 2015 року до Договору в наступній редакції: 3. Забудовник зобов'язаний повернути отриманий інвестиційний внесок, в розмірі 14 256 000,00 (чотирнадцять мільйонів двісті п'ятдесят шість тисяч 00 коп.) гривень до 31 травня 2016 року . Всі інші положення додаткової угоди від 08 жовтня 2015 року до Інвестиційного Договору № 25/12/14 від 25 грудня 2014 року залишаються без змін (п.2 додаткової угоди 2).

Згідно з п.5 додаткової угоди угода набирає чинності з дати підписання її сторонами та скріплення печатками сторін.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект (ч. 1 ст.1 Закону України "Про інвестиційну діяльність").

За змістом ч. 5 ст.7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Таким чином, судом встановлено, що позивач свої зобов'язання здійснити фінансування об'єкту будівництва, відповідно до п 4.1 Договору виконав належним чином. На виконання умов Інвестиційного договору №25/12/14 від 25.12.2014 року, у період з грудня 2014 року по червень 2015 року Позивачем були здійснені інвестиційні платежі за будівництво торговельно-побутово-розважального комплексу на перетині проспекту П. Григоренка та вул. Колекторної, на загальну суму 14 256 000, 00 грн., що надійшли на банківський рахунок Відповідача.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1ст.530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.2.1 Договору визначено, що Забудовник зобов'язаний підписати з інвеститором акту розподілу згідно п.3.2 цього договору.

Пунктом 5.2.2 Договору визначено, що Забудовник зобов'язаний забезпечити будівництво комплексу з додержанням будівельних норм, стандартів, правил відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та забезпечити введення його в експлуатацію та присвоєння комплексу поштової адреси не пізніше 31.10.2015.

Відповідно до п. 5.2.3 Договору протягом 10 робочих днів з моменту завершення будівництва комплексу, введення його в експлуатацію та присвоєння поштової адреси, передати Інвестору об'єкт інвестування за актом прийому-передачі. Сторони погодили, що підтвердженням прийому-передачі. Сторони погодили, що підтвердженням прийому-передачі об'єкта інвестування є підписаний сторонами Акт прийому-передачі.

Згідно укладених Додаткової угоди від 08 жовтня 2015 року та Додаткової угоди № 2 від 29 грудня 2015 року, які є невід'ємними частинами Інвестиційного договору №25/12/14 від 25.12.2014, Відповідач зобов'язався повернути інвестиційний внесок, здійснений Позивачем, в розмірі 14 256 000, 00 грн. до 31 травня 2016 року.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Таким чином, Відповідач, в порушення положень Договору та вимог законодавства, не виконав добровільно свої зобов'язання з повернення інвестиційних внесків, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед Позивачем за наведеним інвестиційним договором в розмірі 14 256 000,00 грн.

Судом встановлено, що строк оплати 14 256 000,00 грн. є таким, що настав, проте інвестиційний внесок Позивачу не був повернутий.

З огляду на викладене вище, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 14 256 000,00 грн. боргу за інвестиційним договором.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні трати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 361 378,23 грн. та 1 297 969,42 грн. інфляційних втрат.

Отже, вимоги по первісному позову є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Щодо зустрічного позову.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до положень частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

За умовами частини 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, договірні зобов'язання базуються на принципі волевиявлення сторін, згідно з яким вирішення судом неврегульованих питань (умов), що виникли при укладенні договору, можливе за спільною згодою сторін. Виняток з цього правила становлять договори, засновані на державному замовленні.

Укладаючи інвестиційний договір, який підписаний між сторонами та скріплений печатками сторін, сторони були вільними в укладені договору та визначенні (погодженні) його умов, а відтак дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину відповідала внутрішній волі сторін.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За змістом п. 2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Відповідно до ч.1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Відповідно до пункту 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що ОСОБА_5 перебуваючи на посаді директора ТОВ Ділайс та на посаді директора ТОВ БК БІКОМ , уклав Інвестиційний договір, виконання умов якого щодо строку будівництва об'єкта інвестування та введення його в експлуатацію було заздалегідь нереальним, з огляду на що, ОСОБА_5 створив передумови для заволодіння ТОВ БК Біком майном ТОВ Ділайс .

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що дійсним наміром зловмисного умислу представників сторін під час укладення Інвестиційного договору було передання ТОВ БК Біком у власність об'єкта інвестування дійсна вартість якого майже в 6 разів перевищує розмір інвестиції.

Відповідно до ч.4п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.

Для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідною умовою є доведення наявності умислу в діях представника: представник усвідомлювати, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажати ( або свідомо допускати) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків довірителя (згідно п. 22 постанови Пленуму ВСУ від 06 листопада 2009 р.№9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними .

Позивачем за зустрічним позовом не наведено та не надано жодних доказів, які б підтверджували сам факт зловмисної домовленості (умисної змови), внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин.

Одночасно, Відповідачем не наведено жодних доказів на підтвердження наявності у Позивача умислу та бажання настання негативних наслідків.

Судом встановлено що після укладення Інвестиційного договору, сторонами у справі проводилося його виконання, зокрема: у період з грудня 2014 року по червень 2015 року Позивачем були здійснені інвестиційні платежі за будівництво торговельно-побутово-розважального комплексу на перетині проспекту П. Григоренка та вул. Колекторної, на загальну суму 14 256 000, 00 грн., що надійшли на банківський рахунок Відповідача. Факт здійснення Позивачем інвестиційного внеску Договором підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи.

Окрім того, додаткові угоди, згідно яких Відповідач зобов'язався повернути інвестиційні платежі за Договором (тим самим підтвердив його дійсність) укладав саме ОСОБА_8 Особистий підпис ОСОБА_8 в Додаткових угодах №№1,2 свідчить про визнання боргу та передбачає зобов'язання з його повернення.

Укладення додаткових угод №№1,2 до інвестиційного договору від імені відповідача ОСОБА_8 спростовує твердження відповідача про наявність факту зловмисної домовленості, оскільки сам факт досягнення домовленості сторін про припинення договірних зобов'язань та бажання повернутися у попереднє становище було до укладення Договору, виключає наявність зловмисного умислу та намір Позивача заволодіти майном ТОВ ДІЛАЙС .

З огляду на викладене вище, оскільки ТОВ ДІЛАЙС відповідно до платіжних доручень (копії яких долучено до позовної заяви) тривалий час приймало інвестиційні платежі за будівництво ТРК по пр. П. Григоренка та вул. Колекторній згідно Інвестиційного договору №25/12/14 від 25.12.14 р. , а після, уклавши Додаткові угоди (за підписом ОСОБА_8.), зобов'язалося повернути Позивачу інвестиційний внесок в сумі 14 256 000, 00 грн., тим самим Відповідач схвалив правочин, вчинений особою, яка на його думку, була не уповноваженою на його вчинення.

Поданий позивачем за зустрічним позовом до суду висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 20.03.2017 року № 5361/17-32/5362/17-33 не береться судом до уваги, оскільки не стосується предмета спору та виходить за рамки предмета доказування у даній справі.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Як наслідок, існування обставин злочинної діяльності певних осіб або встановлення факту зловмисної змови, може доказуватись лише вироком суду у кримінальному провадженні (постанова Вищого господарського суду України у справі №910/905/16).

Жодних доказів наявності вироку суду, яким би було встановлено зловмисну домовленість ОСОБА_5 при укладенні оскаржуваного договору матеріали справи не містять.

Крім цього, наданий Позивачем за зустрічним позовом Звіт про незалежну оцінку об'єкта незавершеного будівництва від 28.10.2015 не може слугувати належним та допустимим доказом того, що спірний Договір вчинено за зловмисним умислом сторін, виходячи з наступного.

Як вбачається з наявного Звіту, ринкова вартість об'єкта незавершеного будівництва, а саме: торгово-побутово-розважального комплексу на перетині просп. П. Григоренка та вул. Колекторної у Дарницькому районі м. Києва станом на 26.10.2015 становить 555 000 000.00 грн.

Таким чином, ринкова вартість об'єкту оцінки визначено саме станом на 26.10.2015 року, тоді як спірний Інвестиційний договір було укладено 25.12.2014 року, відтак, наданий Звіт не може слугувати належним доказом того, що станом на 25.12.2014 року вартість об'єкту інвестування становила 55 млн. грн.

Враховуючи вищевикладене, твердження Позивача за зустрічним позовом, що дійсним наміром зловмисної домовленості представників під час укладення Інвестиційного договору було отримання ТОВ БК Віком майна, вартість якого майже в шість разів перевищує розмір інвестицій, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними доказами.

Крім того, факт визначення сторонами істотних умов Договору, в тому числі щодо ціни інвестування та можливості зареєструвати право власності на об'єкт тестування (в разі не завершення будівництва у встановлені строки), не може і вказувати на зловмисну домовленість сторін Договору, оскільки в силу положень ст.ст. 627, 632 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості і ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За встановлених обставин справи, Позивачем (за зустрічним позовом) не доведено існування обставин, достатніх для визнання недійсним Інвестиційного договору № 25/12/14 від 25.12.2014 p., Додаткових угод від 08.10.2015 та від 29.12.2015 до Інвестиційного договору №25/12/14 від 25.12.2014 з підстав ст. 232 ЦК України.

Щодо посилання позивача за зустрічним позовом на лист від компанії-нерезидента MELTAKO TRADING LTD, суд вказує, що обставини про які йде мова у даному листі, не стосуються предмету доказування даної справи, оскільки не мають жодного значення для правильного вирішення даного господарського спору.

Більше того, дані обставини викладені не від імені Атіноулла Неофітоу (директора компанії MELTAKO TRADING LTD), а від імені ГЛОБАЛСЕРВ КОНСАЛТАНТС ЛТД (GLOBALSERVE CONSULTANTS LTD) з підписом Фані Шіза Антоніоу.

Отже, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов до висновку, що зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними у зв'язку з недоведеністю обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та з якими закон пов'язує підставу для визнання угод недійсними, суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до приписів 129 ГПК України у зв'язку з задоволенням первісного позову в повному обсязі, судовий збір в розмірі 238 730,21 грн. покладається на відповідача за первісним позовом. Одночасно, у зв'язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову судовий збір за розгляд зустрічних позовних вимог покладається на позивача за зустрічним позовом.

Також, позивачем за первісним позовом на заявлено про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката на суму 36 700,00 грн.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

17 січня 2017 року між ТОВ Брокерська контора БІКОМ та Адвокатським об'єднанням ЛЕГІТИМУС було укладено Договір №17-01/17 про надання правової допомоги, за умовами якого Адвокатське об'єднання ЛЕГІТИМУС зобов'язалось надати Позивачу послуги адвокатів: Глушкова Валентина Олександровича та / або Кучерявого Володимира Володимировича, щодо ведення господарської справи за позовом ТОВ Брокерська контора БІКОМ до ТОВ ДІЛАЙС про стягнення боргу (засвідчені копії Договору, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката, ордеру наявні в матеріалах справи).

Згідно Договору, вартість послуг складає 73 400,00 грн. Оплата за Договором здійснюється в порядку: 50% передплата від загальної вартості послуг протягом 80 календарних днів після підписання Договору; а остаточний розрахунок - не пізніше 5 робочих днів з дати винесення рішення по справі Господарським судом міста Києва.

На виконання умов Договору та відповідно до рахунку Адвокатського об'єднання ЛЕГІТИМУС на оплату №6 від 31 січня 2017 року, Позивачем здійснено попередню оплату 50% надання послуг по захисту інтересів ТОВ Брокерська контора БІКОМ у справі про стягнення боргу з ТОВ ДІЛАЙС за інвестиційним контрактом №25/12/14 в Господарському суді міста Києва в розмірі 36 700, 00 (тридцять шість тисяч сімсот гривень, 00 коп.) грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3187 від 29 березня 2017 року, оригінал якого доданий до суду.

05 квітня 2017 року між ТОВ Брокерська контора БІКОМ та Адвокатським об'єднанням ЛЕГІТИМУС складено Акт № 1 приймання-передачі послуг, в якому визначено перелік послуг наданих Адвокатським об'єднанням ЛЕГІТИМУС в рамках судової справи № 910/1460/17, в період з 17 січня 2017 року по 05 квітня 2017 року, та які були прийняті Позивачем.

07 червня 2017 року між ТОВ Брокерська контора БІКОМ та Адвокатським об'єднанням ЛЕГІТИМУС складено Акт № 2 приймання-передачі послуг, в якому визначено перелік послуг наданих Адвокатським об'єднанням ЛЕГІТИМУС в рамках судової справи №910/1460/17, в період з 06 квітня 2017 року по 07 червня 2017 року, та які були прийняті Позивачем.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Отже, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача, на підставі ст. 126 ГПК України, окрім іншого підлягає стягненню оплата послуг адвоката в розмірі 36 700,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237-238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора "БІКОМ" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайс" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 15, літ.А., ідентифікаційний код 31926140) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора "БІКОМ" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 56, літ.А, ідентифікаційний код 19123231) 14 256 000 (чотирнадцять мільйонів двісті п'ятдесят шість тисяч гривень) 00 коп. боргу, 361 378 (триста шістдесят одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 23 коп. 3% річних, 1 297 969 (один мільйон двісті дев'яносто сім тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 42 коп. інфляційних втрат, 238 730 (двісті тридцять вісім тисяч сімсот тридцять) грн. 21 коп. судового збору, 36 700 (тридцять шість тисяч сімсот) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ.

У задоволенні зустрічного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Ділайс" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.12.2018

Суддя І.І. Борисенко