Рішення

від 12.12.2018 по справі 910/10739/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2018Справа № 910/10739/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Цемент УА до Товариства з обмеженою відповідальністю Керрот Будівельні матеріали простягнення 2521719,03 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників процесу:

від позивачаГончар Л.В. - адвокат від відповідачаФрідман О.О. - адвокат

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Цемент УА звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Керрот Будівельні матеріали 2590243,79 грн, з яких: 2187894,75 грн основної заборгованості, 29514,14 грн 3% річних, 40687,37 грн інфляційних втрат та 332147,53 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору перевезення вантажів №П/112-17 від 14.07.2017 в частині здійснення розрахунків за надані послуги перевезення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/10739/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 20.09.2018.

У підготовчому засіданні 20.09.2018 було оголошено перерву до 04.10.2018.

04.10.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю Керрот Будівельні матеріали надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що в порушення вимог п.п. 2.1, 2.3-2.5 укладеного сторонами договору акти виконаних робіт за звітний місяць до 10 числа наступного місяця сторонами не підписувались, рахунків-фактур позивач для оплати відповідачеві не надавав. За твердженням відповідача, оскільки рахунки-фактури позивачем не виставлялися, строк виконання грошового зобов'язання не настав, а тому предмет спору відсутній, у зв'язку з чим відсутні і підстави для нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 24.10.2018.

19.10.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення щодо відзиву на позов, а також заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 2037894,75 грн, 3% річних у розмірі 38871,36 грн, інфляційні втрати у розмірі 69003,27 грн та пеню у розмірі 375949,65 грн.

Заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому прийнята судом до розгляду.

24.10.2018 до початку судового засідання від відповідача надійшли заперечення на пояснення позивача щодо відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

У судовому засіданні 14.11.2018 оголошувалась перерва до 27.11.2018.

Судове засідання, призначене на 27.11.2018, не відбулося з технічних причин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.12.2018.

У судовому засіданні 05.12.2018 оголошувалась перерва до 12.12.2018.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Оскільки належного процесуального обґрунтування такого клопотання представник відповідача не навів, зазначене клопотання залишено судом без задоволення.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Керрот Будівельні матеріали (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Цемент УА (перевізник) було укладено договір перевезення вантажів №П/112-17 (надалі - Договір), за умовами якого перевізник бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим договором доставляти власними силами та власним або орендованим автомобільним транспортом ввірений йому замовником товарний бетон - далі вантаж , з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на його одержання особі (далі - одержувач), а замовник бере на себе зобов'язання пред'явити для перевезення вантаж та сплатити плату за його перевезення.

Відповідно до п.п. 1.2 - 1.4 Договору перевезення вантажів здійснюється перевізником за заявками замовника цілодобово. Місце відправлення, одержувач, пункт призначення, обсяг вантажу, час відправлення та доставки вантажу погоджується сторонами на підставі заявок замовника. Заявки на перевезення надаються замовником не пізніше 15 години дня, що передує дню перевезення. Заявки оформлюються в письмовій формі та скріплюються підписом уповноваженої замовником особи. Заявки надаються: а) особисто, шляхом вручення оригіналу; б) поштою, шляхом пересилання поштового відправлення; в) електронною поштою, шляхом направлення електронного листа, через система Google mail (Gmail); г) факсом, шляхом направлення факсу. Маршрут перевезення вантажу визначається замовником.

У додатку №1 до Договору Специфікація на послуги перевезення сторони погодили розмір плати за перевезення та порядок її визначення.

За правовою природою укладений між сторонами Договір №П/112-17 від 14.07.2017 є договором перевезення.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п.п. 2.1 Договору вартість перевезення вантажу є твердою та залежить від відстані перевезення перевізником вантажу та зазначається у додатках до договору (специфікація на послуги з перевезення). Сторони залишають за собою право переглядати вартість перевезення вантажу за взаємним погодженням. Вартість переглядається за взаємною згодою сторін та оформлюється додатковою угодою. Нові тарифи застосовуються у разі їх погодження замовником.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що після закінчення кожного робочого тижня, перевізник надає замовникові розрахунок виконаних робіт. Плата за надані послуги нараховується за фактично виконані перевезення.

Згідно з п. 2.4 Договору перевізник надає замовникові рахунки щотижнево (кожного понеділка, слідуючого за звітним тижнем) протягом місяця за фактично надані послуги. До 10-го числа місяця наступного за звітним підписується акт виконаних робіт між сторонами за звітний місяць з розбивкою виставлених рахунків, на підставі якого перевізник формує остаточний рахунок-фактуру.

Відповідно до п. 2.5 Договору оплата виконаних за цим договором перевезень здійснюється замовником на умовах післясплати протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури. Рахунок-фактура, сформований перевізником з дотриманням вимог п. 2.4 Договору є підставою для здійснення замовником оплати за виконані перевезення.

Згідно з п. 2.6 Договору замовник та перевізник по закінченню кожного робочого дня проводять звірку взаєморозрахунків, а при необхідності складають акт звірки. Загальна вартість Договору визначається сумарною вартістю всіх виконаних перевізником заявок замовника, підтверджених належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, протягом дії Договору.

Відповідно до п.п. 4.1.5 Договору замовник зобов'язаний здійснювати оплату належних перевізникові платежів.

Пунктами 9.1, 9.2 Договору передбачено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього договору, та діє до 31.12.2017.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що сторони погодили пролонгацію Договору і на 2018 рік.

Так, у 2018 році позивачем на підставі Договору було виконано заявки відповідача та здійснено перевезення вантажу на загальну суму 2397218,39 грн. Факт здійснення перевезень на вказану суму відповідачем не заперечується та підтверджується підписаними представниками обох сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:

- Акт №ЦУА-000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.01.2018 на суму 138420,59 грн;

- Акт №ЦУА-000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2018 на суму 484172,81 грн;

- Акт №ЦУА-000004 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.02.2018 на суму 436185,11 грн;

- Акт №ЦУА-000006 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2018 на суму 331249,74 грн;

- Акт №ЦУА-000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.03.2018 на суму 366625,62 грн;

- Акт №ЦУА-000009 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2018 на суму 470914,45 грн;

- Акт №ЦУА-000010 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.04.2018 на суму 169650,07 грн.

Проте, як свідчать обставини справи, відповідач своїх зобов'язань щодо оплати виконаних на підставі Договору перевезень належним чином не виконав, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість.

Як пояснив позивач, у 2017 році позивачем було виконано заявки відповідача та здійснено перевезення вантажу на загальну суму 5803151,36 грн, проте станом на 01.01.2018 у відповідача існувала заборгованість у розмірі 1534676,36 грн. В січні, лютому, березні та квітні 2018 року відповідачем було сплачено 1174400,00 грн, що були направлені на погашення вказаної заборгованості, а залишок в сумі 209323,64 грн - направлений на погашення заборгованості, яка утворилася в результаті перевезень вантажу позивачем у 2018 році.

Такий стан розрахунків між сторонами підтверджується і наявним у справі актом звірки взаємних розрахунків (який підписано представниками обох сторін та скріплено печатками підприємств), згідно з яким заборгованість відповідача станом на 17.05.2018 становила 2187894,75 грн.

В подальшому, 12.06.2018 в рахунок оплати за здійснені перевезення відповідачем на користь позивача сплачено ще 150000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №297402 від 12.06.2018.

Доказів оплати решти виконаних на підставі Договору перевезень - у сумі 2037894,75 грн відповідачем не надано.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані у 2018 році перевезення вантажів становить 2037894,75 грн.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В ході розгляду справи відповідачем не заперечувався ані факт здійснення позивачем у 2018 році перевезень на суму 2397218,39 грн, ані факт того, що станом на момент розгляду справи ним не були оплачені виконані позивачем заявки на суму 2037894,75 грн.

Заперечення відповідача проти позову зводяться виключно до того, що з огляду на положення п. 2.5 Договору станом на момент розгляду справи строк виконання грошового зобов'язання з оплати послуг перевезення не настав, оскільки позивачем не виставлялися сформовані в порядку п. 2.4 Договору рахунки-фактури за надані послуги.

Судом враховується, що доказів виставлення (направлення) відповідачу рахунків-фактур за виконані у спірному періоді перевезення позивачем не надано.

Проте, суд відзначає, що рахунок-фактура за своїм призначенням має лише інформаційний характер, є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги.

В свою чергу, як зазначалося вище, в матеріалах справи наявні підписані представниками обох сторін акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких визначена вартість фактично наданих послуг за певний період, а відтак з моменту підписання кожного з актів відповідач був обізнаний про фактичний обсяг та вартість здійснених позивачем перевезень, і відповідно, про належну до сплати за виконані перевезення суму коштів. Доказів звернення до позивача із зауваженнями щодо якості та обсягу наданих послуг відповідач суду не надав.

Таким чином, оскільки в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) відображено обсяг фактично здійснених позивачем перевезень та їх остаточна вартість, сам по собі факт відсутності доказів виставлення рахунків-фактур не спростовує виникнення у відповідача обов'язку оплатити фактично виконані позивачем заявки протягом 2 банківських днів з моменту підписання відповідних актів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 2037894,75 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 375949,65 грн (загальний період нарахування з 03.02.2018 по 11.10.2018), 3% річних у розмірі 38871,36 грн та інфляційні втрати у розмірі 69003,27 грн (за період з 03.02.2018 по 15.10.2018).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів належним чином не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається такими, що прострочили (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що за кожен день прострочення оплати замовник сплачує перевізникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань пені, 3% річних та інфляційних втрат. Розрахунки здійснено позивачем в розрізі кожного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спірний період окремо. При здійсненні розрахунку позивачем враховано часткові проплати відповідача за Договором, положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача. Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову покладаються на позивача у зв'язку із відмовою у задоволенні даної заяви.

Щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7000,00 грн, суд відзначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2018 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням Правозахист був укладений Договір про надання правової допомоги № 10/07, за умовами якого адвокатське об'єднання зобов'язалось надавати клієнту консультації, роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства, здійснювати представництво в державних органах, перед громадянами та юридичними особами.

Відповідно до Додаткової угоди №2 до Договору про надання правової допомоги №10/07 від 10.07.2018 клієнт доручив, а адвокатське об'єднання прийняло на себе зобов'язання підготувати позовну заяву про стягнення з ТОВ Керрот Будівельні матеріали основного боргу у розмірі 2187894,75 грн, підготувати розрахунок штрафних санкцій, подати позовну заяву до Господарського суду міста Києва та здійснювати представництво інтересів клієнта у двох судових засіданнях в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 1.2 вказаної додаткової угоди правова допомога оплачується клієнтом на рахунок адвокатського об'єднання в розмірі 7000,00 грн без ПДВ.

В п. 1.4 Додаткової угоди №2 до Договору про надання правової допомоги №10/07 від 10.07.2018 визначено, що виконані роботи оформлюються актом прийому-передачі виконаних робіт, який підписується адвокатським об'єднанням та клієнтом.

Позивачем на виконання ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України надано до матеріалів справи акт надання послуг №10/01 від 01.10.2018, в якому наведено перелік наданих послуг та їх загальна вартість.

Судом встановлено, що позивач сплатив на користь Адвокатського об'єднання Правозахист грошові кошти в розмірі 7000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №208 від 10.08.2018.

Як передбачено ч. ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у встановленому процесуальним законом порядку відповідного клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не подав, водночас судом встановлено співмірність витрат позивача на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, у зв'язку з чим витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7000,00 грн відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Керрот Будівельні матеріали (02140, м.Київ, вулиця М. Гришка, будинок 9, офіс 2, ідентифікаційний код 39038398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цемент УА (02091, м.Київ, вулиця Ревуцького, будинок 15, офіс 10, ідентифікаційний код 40911648) основну заборгованість у розмірі 2037894 (два мільйони тридцять сім тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн 75 коп., 3% річних у розмірі 38871 (тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят одна) грн 36 коп., інфляційні втрати у розмірі 69003 (шістдесят дев'ять тисяч три) грн 27 коп., пеню у розмірі 375949 (триста сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн 65 коп., судовий збір у розмірі 37825 (тридцять сім тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн 79 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп.

3. Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 27.12.2018

Суддя Ю.М. Смирнова