Рішення

від 12.12.2018 по справі 911/3832/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3832/17

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/3832/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі

Регіональної філії ОСОБА_1 залізниця ПАТ Українська залізниця ,

м. Одеса

до Державного підприємства Димерське лісове господарство , с. Катюжанка

Вишгородського району

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 митниця ДФС , м. Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Реілтранс , м. Київ

про стягнення 1 140 603,22 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 01.11.2018;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 01-105 від 19.01.2018;

від третьої особи на стороні позивача: не з'явився;

від третьої особи на стороні відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії ОСОБА_1 залізниця ПАТ Українська залізниця (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства Димерське лісове господарство (відповідач) про стягнення 1 140 603,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у січні 2017 року Державне підприємство Димерське лісове господарство відправило зі станції Бородянка до станції ОСОБА_5 Румунська залізниця вагони №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 з вантажем Деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, в`язанок хмизу або в аналогічних видах , про що зазначено у накладних №№ 456830, 456871, 456863, 456889.

26.01.2017 на станцію Кучурган ОСОБА_1 залізниці надійшла заява відділу митного оформлення № 2 Митного поста Роздільна ОСОБА_1 митниці ДФС, якою вимагалося затримати вагони №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932574 для проведення переогляду на підставі Митного кодексу України. Для засвідчення факту простою вагонів працівниками станції Кучурган складені акти загальної форми № 13к1 від 26.01.2017, № 18к1 від 26.01.2017 та надано телеграму № 6 від 26.01.2017.

01.06.2017 на адресу позивача надійшов лист від слідчого управління ГУ Національної поліції в Одеській області вих. № 4/7575 від 31.05.2017 про накладення арешту на 88 вагонів, серед яких і вагони №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575, які необхідно було направити для збереження ТОВ Віматекс .

Час затримки вагонів на станції Кучурган засвідчений актом загальної форми № 119К1 від 25.07.2017.

За час простою вагонів на станційних коліях було нараховано плату за користування вагонами у сумі 758 955,02 грн., збір за зберігання вантажу у вагонах у сумі 379 885,25 грн., збір за проведення маневрової роботи в сумі 1 616,55 грн., телеграфний збір у сумі 146,40 грн.

Претензією від 08.06.2017 вих. № 29 позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату 1 140 603,22 грн. за затримку вагонів.

У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив зазначені кошти, Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії ОСОБА_1 залізниця ПАТ Українська залізниця звернулось з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача плату за користування вагонами, збір за зберігання вантажу у вагонах, збір за маневрену роботу та телеграфний збір у сумі 1 140 603,22 грн.

Ухвалою суду від 26.12.2017 позовну заяву Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії ОСОБА_1 залізниця ПАТ Українська залізниця залишено без руху, запропоновано заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 12.01.2018 відкрито провадження у справі № 911/3832/17, розгляд справи за правилами загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 31.01.2018.

31.01.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання № 01-163 від 31.01.2018 про закриття провадження у справі № 911/3832/17. В обґрунтування свого клопотання, відповідач вказує на відсутність між ним та позивачем договірних відносин на суму пред'явлену до стягнення.

31.01.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання № 01-162 від 31.01.2018 про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки її підписано не уповноваженою на такі дії особою.

Ухвалою суду від 31.01.2018 відкладено підготовче засідання на 14.02.2018.

09.02.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення від 06.02.2018 на клопотання відповідача щодо залишення позовної заяви без розгляду.

12.02.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 01-205 від 09.02.2018, в якому останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Так, заперечуючи проти позову, відповідач вказує на відсутність доказів одержання ОСОБА_1 митницею ДФС від правоохоронних органів письмових доручень на проведення огляду (переогляду) вантажу, який переміщується залізничними вагонами №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575, що не відповідає положенням Митного кодексу України та Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а отже і відсутність у позивача підстав нарахування відшкодування витрат, пов'язаних із здійсненням митного контролю вантажу. Також, відповідач вказує на те, що останній є неналежним відповідачем у справі, оскільки будь-які договірні відносини між ним та позивачем відсутні, натомість відповідні договірні відносини позивач має із товариством з обмеженою відповідальністю Реілтранс , що підтверджується відомостями із залізничних накладних №№ 456830, 456871, 456863, 456889. Разом з тим, відповідачем заявлено про сплив строків позовної давності щодо вимог про стягнення 1 140 603,22 грн.

Ухвалою суду від 14.02.2018 відкладено підготовче засідання на 07.03.2018.

21.02.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позов, за якою позивач підтримуючи позовні вимоги вказує на те, що саме неправомірні дії відповідача призвели до вжиття митними, правоохоронними органами та судом заходів із огляду, вилучення та арешту вантажу, оскільки при навантаженні вагонів вантажовідправником - відповідачем, останньому мало бути відомо про введення з 01.01.2017 заборони експорту лісоматеріалів необроблених, проте умисно або з необережності відповідач здійснив таке навантаження, частина з якого не підлягає експорту. Зобов'язання ж відповідача з плати за користування вагонами і контейнерами у розмірі 758 955,02 грн. виникло на підставі ст.ст. 119, 120 Статуту залізниць України, зобов'язання з внесення плати за зберігання вантажу в розмірі 379 885,25 грн., на підставі п. 8 Правил зберігання вантажу, зобов'язання з внесення збору за маневрову роботу в розмірі 1 616,55 грн. та зобов'язання з внесення телеграфного збору в розмірі 146,40 грн., на підставі Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України. Разом з тим, позивачем зазначено, що з метою доведення факту затримки вагонів під час перевезення для проведення переогляду вантажу на вимогу ОСОБА_1 митниці ДФС надана копія заяви від 26.01.2017, яка містить інформацію про наявність доручення Управління СБУ в Одеській області та вимогу організації безпечного проведення митного огляду. Щодо спливу строку позовної давності, то позивачем зазначено, що затримка вагонів під час перевезення є триваючою подією, яка має початок та закінчення, у зв'язку з чим настання події, яка дає можливість визначити період та оформити передбачений законодавством документ - акт загальної форми є дата закінчення затримки, що регулюються, зокрема, ст. 137 Статуту залізниць України.

07.03.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення № 01-326 від 07.03.2018 на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує на відсутність доказів надання послуг з переміщення вантажу у вагонах №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575. Відповідач, також звертає увагу, що оскільки затримка вагонів мала місце на прикордонній станції, яка не є станцією відправлення чи призначення, враховуючи, що відомості плати за користування вагонами, які є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами не складались, то відсутні підстави для нарахування плати за користування вагонами. Відповідач вказує на те, що він не є одержувачем вантажу, затримка вагонів відбулась не з його вини, а отже й підстави для нарахування збору за зберігання вантажу за час затримки вищезазначених вагонів відсутні.

07.03.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання № 01-325 від 07.03.2018 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Реілтранс та клопотання № 01-324 від 07.03.2018 про залучення співвідповідачів - SC Prolisok S.R.L, ОСОБА_1 митницю ДФС, Управління СБУ в Одеській області, Головне управління Національної поліції в Одеській області.

Так, розглянувши клопотання відповідача № 01-325 від 07.03.2018 та № 01-324 від 07.03.2018, суд дійшов висновку про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Реілтранс , оскільки прийняте у справі рішення може вплинути на права та обов'язки останнього та не знайшов правових підстав щодо залучення до розгляду у справі № 911/3832/17 співвідповідачів.

Ухвалою суду від 07.03.2018 підготовче засідання у справі № 911/3832/17 відкладено на 21.03.2018, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Реілтранс .

16.03.2018 від позивача надійшли доповнення (вх. № 5240/18 від 16.03.2018) на відповідь на відзив в яких, позивач стверджує про належне здійснення останнім нарахування плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу, маневрову роботу та передачі інформації телеграфом.

21.03.2018 через канцелярію суду від третьої особи надійшло клопотання № 021-Л від 21.03.2018 про відкладення підготовчого засідання.

21.03.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання № 01-364 від 21.03.2018 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - SC Prolisok S.R.L, ОСОБА_1 митницю ДФС, Управління СБУ в Одеській області, Головне управління Національної поліції в Одеській області.

Ухвалою суду від 21.03.2018 відкладено підготовче засіданні на 04.04.2018.

28.03.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення (вх. № 6141/18 від 28.03.2018) щодо клопотання про залучення третіх осіб - SC Prolisok S.R.L, ОСОБА_1 митницю ДФС, Управління СБУ в Одеській області, Головне управління Національної поліції в Одеській області, в яких позивач зазначає, що залучення таких осіб не впливатиме на права та обов'язків вказаних юридичних осіб.

04.04.2018 через канцелярію суду від третьої особи - ТОВ Реілтранс надійшли письмові пояснення № 025-Л від 04.04.2018, в яких останній стверджує, що будь-яких додаткових послуг, окрім тих, що пов'язані із організацією перевезень вантажу, що переміщувались залізничними вагонами №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575, що замовлені замовником та за якими було внесено передоплату, товариством з обмеженою відповідальністю Реілтранс у позивача замовлено не було, а отже й підстав до пред'явлення до стягнення вартості додаткових послуг відсутні.

Ухвалою суду від 04.04.2018 відкладено підготовче засідання на 18.04.2018, відхилено клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - СЧ Пролісок, Управління Служби безпеки України в Одеській області та Головного управління Національної поліції в Одеській області; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 митницю ДФС.

Ухвалою суду від 18.04.2018 закрито підготовче провадження у справі № 911/3832/17, призначено справу до розгляду по суті на 07.05.2018 об 11 год. 00 хв.

07.05.2018 через канцелярію суду від третьої особи - ОСОБА_1 митниці ДФС надійшли письмові пояснення за якими останній вказує, що ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2017 № 522/1008/17 (1-кс/522/1547/17) надано старшому слідчому в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області ОСОБА_6 та співробітникам УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП України дозвіл на проведення огляду вантажу, який переміщувався у залізничних вагонах, зокрема, за №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 та, які знаходились на залізничній станції Кучурган регіональної філії ОСОБА_1 залізниці.

07.05.2018 о 10 год. 40 хв. (до відкриття судового засідання розгляду справи по суті) через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання № 01-529 від 07.05.2018 про зупинення провадження у справі № 911/3832/17 до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справ № 906/429/17 та № 904/5743/16. Так, в обґрунтування свого клопотання відповідач вказує на те, що позовні вимоги ПАТ Українська залізниця ґрунтуються на наявності заборгованості за маневрову роботу, зберігання вантажу у вагонах, послуги користування вагонами, а також надання інформації телеграфом на суму пред'явлену до стягнення. При цьому, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018, справу № 906/429/17 за позовом ПАТ Українська залізниця в особі Виробничого структурного підрозділу Ужгородська дирекція залізниця перевезень Регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Енергія за участю третьої особи - Закарпатська митниця Державної фіскальної служби України про стягнення 154 198,50 грн., передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, і що колегією суддів під час підготовки справи № 906/429/17 до розгляду вирішено відійти від висновку щодо застосування Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення у подібних правовідносинах щодо строків позовної давності пред'явлення позовів залізницею до відправника, оскільки у вказаній справі слід застосовувати шестимісячний строк для пред'явлення позову залізницею до вантажовідправника.

Разом з тим, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 на розгляд ОСОБА_7 Верховного Суду передано справу № 904/5743/16, разом із касаційною скаргою ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця . Предметом розгляду у справі № 904/5743/16 є стягнення 27 417,69 грн. збору за зберігання вантажу. При цьому, розглядаючи спір у першій інстанції у справі № 911/5743/16 було встановлено, що спір щодо сплати такої плати виникає лише тоді, коли нараховані суми не визначаються вантажовласником про що він письмово зазначає у накопичувальних картках, відомостях плати за користування вагонами та ін., і саме в таких випадках у залізниці виникає право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав, а отже і перебіг строку позовної давності має обчислюватись саме з моменту такої відмови.

Тобто, за твердженням відповідача, наведене свідчить про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 911/3832/17 до розгляду Верховним Судом (ОСОБА_7 Палатою та об'єднаною палатою) справ № 906/429/17 та 904/5743/16, з огляду на подібність правовідносин, які склались між залізницею та відправником вантажу у міжнародному залізничному вантажному сполученні щодо оплати витрат залізниці під час проведення митного огляду вантажу, а також з урахуванням початку перебігу позовної давності для плати за затримку вагонів.

Ухвалою суду від 07.05.2018 відкладено засідання у справі № 911/3832/17 на 16.05.2018.

16.05.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові доповнення № 01-552 від 16.05.2018 до клопотання № 01-529 від 07.05.2018 про зупинення провадження № 911/3832/17 та ухвала ОСОБА_7 Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 904/5743/16 про призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Разом з тим, відповідачем надано ухвалу Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 10.05.2018 у справі № 906/429/17 про здійснення перегляду рішення господарського суду Житомирської області від 26.07.2017 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі № 906/429/17 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 16.05.2018 зупинено провадження у справі № 911/3832/17 до закінчення перегляду в касаційному порядку ОСОБА_7 Палатою Верховного Суду та об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду справ № 906/429/17 та № 904/5743/16.

16.10.2018 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання НЮ-14/2283 від 05.10.2018 (вх. № 30136/18/18 від 16.10.2018) про поновлення провадження у справі № 911/3832/17, мотивоване тим, що постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.07.2018 було залишено без змін рішення господарського суду Житомирської області від 26.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 р. у справі № 906/429/17. Окрім того, постановою ОСОБА_7 палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. була скасована постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 у справі № 904/5743/16, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2017 залишено в силі.

Ухвалою суду від 23.10.2018 поновлено провадження у справі № 911/3832/17 та призначено розгляд справи по суті на 14.11.2018.

14.11.2018 до господарського суду Київської області ДП Димерське лісове господарство було подано клопотання № 01-1204 від 14.11.2018 про призначення у справі судової економічної експертизи, яке було залишено судом без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України, згідно з якою суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

В судових засіданнях 14.11.2018 та 26.11.2018 судом оголошувалась перерва до 26.11.2018 та 12.12.2018 відповідно.

Під час розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити в його задоволенні.

Представники третіх осіб в судові засідання не з'явились про причини неявки суд не повідомили, про місце і час судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Державне підприємство Димерське лісове господарство відправило зі станції Бородянка до станції ОСОБА_5 Румунська залізниця вагони №№ 6690108, 67906172, 67667683, 66932575 з вантажем Деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, в'язанок хмизу або в аналогічних видах , про що зазначено у накладних №№ 456830, 456871, 456863, 456889.

Вантажовідправником вказаного вантажу у документах зазначено ДП Димерський лісгосп , вантажоотримувачем - СЧ Пролісок С.Р.Л. (Румунія).

26.01.2017 ОСОБА_1 митниця ДФС звернулась до начальника залізничної станції Кучуган ОСОБА_8 із заявою, у якій вимагала затримати вагони, зокрема, №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 з відповідним вантажем та доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення наданого Управлінням СБУ в Одеській області.

Так, по факту затримання вагонів №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 з метою проведення митними органами огляду (переогляду) транспортних засобів працівниками залізниці було складено акти загальної форми № 13к1 від 26.01.2017 та № 18К1 від 26.01.2017.

Про факт затримки вагонів станція Кучурган направила на адресу станції відправлення Бородянка телеграму № 6 від 26.01.2017.

У подальшому за клопотанням слідчого ОВС СУ ГУ НП в Одеській області ОСОБА_6 у рамках кримінального провадження № 120171600000000 від 13.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, Приморським районним судом м. Одеси було винесено ухвалу у справі № 522/1008/17 (1-кс/522/1547/17) від 02.02.2017, якою старшому слідчому в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області ОСОБА_6 та співробітникам УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП України було надано дозвіл на проведення огляду залізничних вагонів №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575.

Після цього, ухвалою Приморського районного суду м.Одеса від 07.02.2017 у справі № 522/1008/17, 1-кс/522/2015/17 накладено арешт на майно деревина паливна , загальною вагою 437 т., вилучене 03.02.2017 в ході огляду залізничних вагонів, зокрема, №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575, які знаходяться на пункті пропуску Кучуган-залізнична станція в режимі експорт , відправником якого є, зокрема, ДП Димерське лісове господарство на адресу компанії СЧ Пролісок СРЛ (Румунія).

Водночас, із змісту даної ухвали вбачається, що у ході огляду візуально відкритої частини вагону виявлено невідповідність відомостей стосовно якості та діаметру деревини: у вантажному вагоні відкритого типу № 66690108, у якому переміщується згідно накладної ЦИМ/СМНС № 456830 від 06.01.2017 деревина паливна загальною вагою 47 тис. 500 кг., фактично у візуально обстеженої частини залізничного вагону № 66690108, знаходиться 27 % ділової деревини, а 73 % складає паливна деревина. У вантажному вагоні відкритого типу № 67906172, у якому переміщується згідно накладної ЦИМ/СМНС № 456871 від 06.01.2017 деревина паливна загальною вагою 48 тис.кг, фактично у візуально обстеженої частини залізничного вагону № 67906172 знаходиться 17% ділової деревини, 83% складає паливна деревина. У вантажному вагоні відкритого типу № 67667683, у якому переміщується згідно накладної ЦИМ/СМНС № 456863 від 06.01.2017 деревина паливна загальною вагою 48 тис. 200 кг, фактично у візуально обстеженої частини залізничного вагону № 67667683 знаходиться 12,5% ділової деревини, 87,5% складає паливна деревина. У вантажному вагоні відкритого типу № 66932575, у якому переміщується згідно накладної ЦИМ/СМНС № 456889 від 06.01.2017 деревина паливна загальною вагою 47 тис. 400 кг, фактично у візуально обстеженої частини залізничного вагону № 66932575 знаходиться 21% ділової деревини, 79% складає паливна деревина.

Також, 01.06.2017 на адресу філії ОСОБА_1 залізниця ПАТ Укрзалізниця надійшов лист від Слідчого управління ГУ Національної поліції в Одеській області № 4/7575 від 31.05.2017, яким ст. слідчий в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області підполковник поліції ОСОБА_6 повідомляла, що в ході досудового розслідування по кримінальним провадженням № 42016230000000238 та № 12017160000000023 з метою встановлення осіб, причетних до скоєння правопорушення, накладено арешт на 88 вагонів (серед яких вагони №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575), та просила з метою недопущення вивозу за межі України вагонів направити зазначені вагони на ст. Одеса - Застава-1 ОСОБА_1 залізниці одержувачу ТОВ Віматекс .

01.06.2017 філією ОСОБА_1 залізниця ПАТ Укрзалізниця було одержано лист від ТОВ Віматекс № 54-17 від 31.05.2017, яким ТОВ Віматекс підтверджувало готовність щодо прийняття зазначених вагонів на свою адресу та гарантувало оплату залізничного тарифу.

На підставі наказу на переадресування вагонів № 368 від 25.07.2017 на адресу ТОВ Віматекс були переадресовані вагони №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575.

Час затримки вагонів на станції Кучурган засвідчений актом загальної форми № 119К1 від 25.07.2017.

За час простою вагонів з вини ДП Димерське лісове господарство на станційних коліях, відповідачеві було нараховано плату за користування вагонами у сумі 758 955,02 грн., збір за зберігання вантажу у вагонах у сумі 379 885,25 грн., збір за проведення маневрової роботи у сумі 1 616,55 грн., телеграфний збір на суму 146,40 грн.

Київською дирекцією залізничних перевезень Південно-Західної залізниці (ст. Бородянка ) було надіслано на адресу ДП Димерське лісове господарство лист № 29 від 08.08.2017, відповідно до якого відповідачу було повідомлено, що на станцію Бородянка ПЗЗ із станції Кучурган ОСОБА_1 залізниці надійшли матеріали для проведення розслідування по факту затримки вагонів №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 та що за час затримки вагонів по станції Кучурган ОСОБА_1 залізниці було нараховано платежі по затриманих вагонах.

Листом № 01-1009 від 12.09.2017 відповідач відмовився від оплати нарахованих залізницею платежів з тих підстав, що він не є власником чи перевізником товарів, що були завантажені у затримані вагони. Вважає, що оскільки за умовами договору поставки (контракт № 10/15 від 19.01.2015), укладеного між ДП Димерське лісове господарство та фірмою SC PROLISOK S.R.L. (Румунія), постачання товару у вагонах №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 здійснюється на умовах FCA-склад продавця, то право власності та усі ризики, пов'язані з його доставкою, переходять до покупця з моменту завантаження товару на складі підприємства, і тому відповідач не несе зобов'язань щодо оплати витрат залізниці, які пов'язані з користуванням зазначеними вагонами та іншими послугами залізниці.

Наведені обставини та несплата відповідачем нарахованих платежів за затримку вагонів і стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду з вимогою про їх стягнення.

Отже, ПАТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії ОСОБА_1 залізниця звернулось до суду з даним позовом щодо стягнення з ДП Димерське лісове господарство збору за користування вагонами - 758 955,02 грн., збір за зберігання вантажу у вагонах - 379 885,25 грн., збір за проведення маневрової роботи - 1 616,55 грн., телеграфний збір - 146,40 грн.

Дослідивши матеріали справи, наявні у ній докази, вивчивши позиції сторін, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Митним кодексом України та іншими підзаконними актами.

Частинами 2, 5 ст. 306 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (надалі - Статут).

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), яка є чинною для України відповідно до Закону України Про правонаступництво в Україні та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів.

Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Відповідно до ст. 119 Статуту, п.п. 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458) за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Пунктом 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (зареєстровано в Міністерства юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085) передбачено, що платежі, збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів з відправника.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082) передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Згідно ст. 46 Статуту вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Положеннями Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356) встановлені розміри зборів за зберігання вантажів, тобто збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Пунктом 1.8 розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,60 грн. за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні. До такої роботи належать: переставляння вагонів з одного вантажного фронту на інший, переміщення вагонів на фронті; подача вагонів на ваги і для дозування; прибирання вагонів після зважування та дозування;у випадках, коли навантаження або вивантаження виконується в присутності локомотива залізниці (подача стисненого повітря від локомотива тощо); інша маневрова робота з вагонами на станціях, під'їзних коліях та інших місцях незагального користування.

Згідно п.п. 10, 12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами станція, призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Внесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085).

Частиною 1 ст. 4 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 325 Митного кодексу України за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови.

У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Главою 32 Митного кодексу України, до якої включено ст. 218, врегульовано митні формальності на залізничному транспорті. Митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Таким чином, дії щодо здійснення митницею митного огляду після митного оформлення, є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст. 218 Митного кодексу України.

Наведена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.07.2018 у справі № 906/429/17.

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.п. 8, 9 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т. ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Отже, приписами чинного законодавства встановлено обов'язок вантажовідправника, вантажоодержувача сплачувати залізниці плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням. Передбачений п. 121 Статуту залізниць України та п. 16 Правил користування вагонами перелік підстав звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами є вичерпним, і затримку вагонів, пов'язану з митним оформленням, до цих підстав не віднесено.

Відповідно до параграфів 2, 3 ст. 22 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) від 01.11.1951 до якої Україна приєдналася 05.06.1992, перевізник не зобов'язаний перевіряти правильність і достатність супровідних документів, доданих відправником до накладної. Відправник несе відповідальність перед перевізником за наслідки, що виникають в результаті відсутності, недостатності чи неправильності супровідних документів.

Статтею 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) встановлено, що при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.

Параграфом 6 ст. 28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) передбачено, що якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла з причин, не залежних від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Таким чином, у разі понесення перевізником додаткових витрат за затримку вагонів, пов'язану з митним оформленням, вантажовідправник зобов'язаний відшкодувати залізниці всі платежі, нараховані до сплати за користування вагонами.

Відповідно до параграфів 1, 2 ст. 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку, передбаченому ст. 31 "Оплата провізних платежів та неустойок".

Якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, оплата провізних платежів є обов'язком: відправника - перевізникам, які беруть участь у перевезенні вантажу, за виключенням перевізника, який видає вантаж, за здійснене ним перевезення (параграф 1 ст. 31 СМГС).

Відповідно до ст. 2 СМГС перевізник - це договірний перевізник і всі подальші перевізники, які беруть участь у перевезенні вантажу, у тому числі - по водній ділянці шляху в міжнародному залізнично-поромному сполученні; відправник - особа, яка пред'явила вантаж до перевезення і вказана в накладній як відправник вантажу.

Якщо відправник або отримувач виконання своїх зобов'язань, передбачених в параграфі 1 даної статті, покладає на третю особу, то ця особа повинна бути зазначена відправником в накладній як платник і повинна мати договір з відповідним перевізником (параграф 2 ст. 31 СМГС).

У своєму листі № 01-1009 від 12.09.2017 відповідач вказував на те, що перевізником лісоматеріалів у вагонах №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 виступало ТОВ Реілтранс , а тому ДП Димерське лісове господарство не несе зобов'язань щодо оплати залізниці додаткових витрат, які виникли у зв'язку з перевезенням вантажу.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що перевізником вантажу, який був оформлений відповідачем згідно накладних №№ 456830, 456871, 456863, 456889 на лісоматеріали у вагонах №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575, є підприємство залізниці України. Разом з тим, слід зауважити, що відповідно до відомостей, які містяться в накладних, зокрема, в графі 1, відправником лісоматеріалів зазначено ДП Димерське лісове господарство , в графі 65 інші перевізники відомості відсутні; в графі 111 відмітки про розрахунки платежів вказано платник по УЗ ТОВ Реілтранс .

Ураховуючи зазначене, оскільки перевізником виступає підприємство залізниці України, а відправником є ДП Димерське лісове господарство , то твердження відповідача про те, що ТОВ Реілтранс (як платник по УЗ) та СЧ Пролісок С.Р.Л. (як власник вантажу) зобов'язані виплатити нараховані позивачем платежі, суд вважає помилковим.

Натомість, обов'язок ДП Димерське лісове господарство як вантажовідправника щодо відшкодування перевізнику всіх витрат, пов'язаних з перевезенням вантажу, не передбачених застосованими тарифами і викликаних причинами, які не залежать від перевізника, визначений згідно параграфу 1 ст. 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС).

Відповідно до параграфу 5 ст. 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому здійснюється оплата.

Правове регулювання порядку та умов сплати провізних платежів за користування вагонами і контейнерами парку залізниць України, парку залізниць інших держав, а також тих, що належать підприємствам та орендовані ними, за час затримки на коліях залізниць загального користування, здійснюється за Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458).

Пунктом 2 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності вносять плату.

Як зазначалося вище, за приписами ст. 119 Статуту залізниць України зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Відповідно до п.п. 3, 4 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, ОСОБА_4 про затримку вагонів форми ГУ-23а, ОСОБА_4 загальної форми ГУ-23. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

З огляду на викладене вище, у разі понесення перевізником додаткових витрат за затримку вагонів, що сталася не з його вини, вантажовідправник зобов'язаний відшкодувати йому всі платежі виставлені до сплати за користування вагонами та зберігання вантажів.

Як вже зазначалося, у зв'язку з тим, що вагони відповідача №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 простоювали на станції Кучурган Регіональної філії ОСОБА_1 залізниця , у зв'язку з митним оглядом та арештом вантажу, ПАТ Українська залізниця нарахувало ДП Димерське лісове господарство плату за користування вагонами, зберігання вантажу, маневрові роботи та телеграфний збір у загальному розмірі 1 140 603,22 грн.

ДП Димерське лісове господарство заперечує необхідність сплати вищевказаних платежів, посилаючись, серед іншого, на те, що витрати на проведення операцій, а також огляд (переогляд) товарів мають відшкодовуватися залізниці органом, з ініціативи якого вони проводились.

Однак суд вважає такі доводи відповідача помилковими, оскільки дії по відношенню до зупинки вагонів відповідача є митними формальностями, на які розповсюджується обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, оскільки такий обов'язок визначений положеннями чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.

Термін уповноважена особа власника товару визначено в п. 63 ст. 4 Митного кодексу України, відповідно до якого уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта.

Оскільки ДП Димерське лісове господарство значиться вантажовідправником в накладних СМГС та при здійсненні митного оформлення вантажу виступало відправником/уповноваженою особою за фінансове врегулювання, то з урахуванням умов договору поставки, укладеного між ДП Димерське лісове господарство та фірмою SC PROLISOK S.R.L. (Румунія), про який вказує відповідач у листі № 01-1009 від 12.09.2017, враховуючи, що поставку товару було погоджено здійснювати на умовах FCA правил ІНКОТЕРМС 2010, суд дійшов висновку, що відповідач здійснював всі необхідні процедури з відправлення товару, а отже виступав уповноваженою особою покупця товару.

Таким чином, відповідач, в розумінні ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України, є уповноваженою особою власника товару, на якого покладено обов'язок щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті.

Під митними формальностями , як вже зазначалось вище, слід розуміти сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

При цьому, згідно п. 21 ст. 4 Митного кодексу України митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання.

З метою прискорення здійснення митних процедур, удосконалення порядку й умов переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами, багажу та вантажобагажу в багажних вагонах, а також для регламентації взаємодії митних органів і залізниць України, спільним наказом Державної митної служби України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2008 № 1019/1143 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.12.2008 за № 1157/15848) було затверджено Інструкцію про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України.

Пунктами 2.15, 2.16 Інструкції передбачено, що товари (вантажі), що прибувають на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються в зонах митного контролю, які створюються на коліях загального користування й у яких товари (вантажі) перебувають під охороною залізниці, або, з дозволу митного органу, - в інших місцях чи під'їзних коліях, визначених як зони митного контролю згідно з Митним кодексом України і Порядком створення зон митного контролю та їх функціонування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1947.

Працівники залізниць не мають права видавати товари (вантажі), що перебувають під митним контролем, виконувати з ними будь-які операції (навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування або зміну ідентифікаційних знаків чи маркування, нанесених на упаковку) без дозволу митниці.

Відповідно до п. 4.10 Інструкції у разі надходження на прикордонну передавальну станцію товарів (вантажів), щодо яких є потреба проведення митного огляду (переогляду), посадова особа митниці призначення здійснює необхідні митні процедури відповідно до законодавства України.

Проведення митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян) є однією із форм митного контролю, перелік яких визначений в ст. 336 Митного кодексу України.

Приписами ч. 5 ст. 338 Митного кодексу України унормовано, що огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, приписами п. 14 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 467 Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів України (чинної станом на 26.01.2017) передбачено, що одержання в установлених законодавством випадках від правоохоронних органів письмових доручень за формою згідно з додатком у рамках кримінального провадження, оперативно-розшукової або контррозвідувальної справи є підставою, за наявності якої може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України.

Порядок проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 № 1316 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.02.2013 за № 318/22850).

Цей Порядок розроблено з метою реалізації положень ст.ст. 207, 233, 319, 320, 336, 338, 359 та 360 Митного кодексу України. Він визначає послідовність дій посадових осіб митних органів при організації, проведенні та оформленні результатів огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до п.п. 1.4 та 1.5 розділу І Порядку огляд та переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюються шляхом: візуального огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення та розкриття пакувальних місць, обстеження транспортного засобу комерційного призначення.

Огляд проводиться з метою: ідентифікації товарів у цілях митного контролю та митного оформлення; перевірки дотримання законодавства України з питань державної митної справи; перевірки наявної інформації про порушення законодавства України з питань державної митної справи; перевірки дотримання законодавства України з питань захисту прав інтелектуальної власності.

Згідно п. 1.3 розділу ІІ Порядку унормовано, що рішення про проведення огляду оформляється шляхом, зокрема, надання посадовій особі митного органу доручення про проведення огляду шляхом проставляння відміток в АСМО.

Відповідно до п. 1.4 ч. 1 розділу ІІ Порядку огляд проводиться в місцях, оснащених ваговим устаткуванням, розвантажувально-навантажувальною технікою, місцем для вивантаження товарів з транспортного засобу, на спеціально обладнаних майданчиках.

У разі проведення огляду відповідно до положень ч. 5 ст. 338 Митного кодексу України огляд може проводитися посадовими особами митних органів в інших місцях митної території України (п. 2.1 ч. 2 розділу ІІ Порядку).

Пунктом 4.1 розділу 4 Порядку визначено, що огляд проводиться відповідно до вимог ч. 5 ст. 338 Митного кодексу України за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, та згідно з вичерпним переліком підстав для проведення огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 467 Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитися огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України .

Як зазначено в ч. 5 ст. 338 Митного кодексу України з метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Відповідно до п. 4.5 розділу 4 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у разі проведення переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються за товаросупровідними документами, митними деклараціями, переогляд засвідчується власноручним написом посадової особи митного органу "Переогляд" та особистою номерною печаткою, відтиск якої проставляється у вільному від записів місці, як правило, у правому нижньому куті митної декларації або на зворотних сторонах товаросупровідних документів із одночасним проставленням номера спеціального пломбіра, яким накладено нове митне забезпечення після здійснення операції переогляду (у разі накладення).

Слід зазначити, що розділ 4 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначає правила, за якими врегульовано організацію та проведення огляду відповідно до положень ч. 5 ст. 338 Митного кодексу України, тому в порівнянні із нормою ч. 8 ст. 338 Митного кодексу України, якою визначено загальний порядок оформлення результатів митного огляду (переогляду), розділ 4 Порядку передбачає спеціальні норми, якими унормовано порядок засвідчення результатів проведення переогляду засобів комерційного призначення, зупинених на підставі одержаних в установлених законодавством випадках від правоохоронних органів письмових доручень.

За вказаних обставин суд вважає помилковими доводи відповідача, що за відсутності у справі акту огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення, складення якого передбачене приписами ч. 8 ст. ст. 338 Митного кодексу України, можна стверджувати, що зупинка вагонів №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 відбулася не у зв'язку з проведенням митного контролю.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевезення вагони з вантажем були затримані для проведення переогляду вантажу Відділом митного оформлення № 2 Митного поста Роздільна ОСОБА_1 митниці ДФС 26.01.2017 (згідно заяви від 26.01.2017), а з 02.02.2017 - у зв'язку проведенням огляду та вилученням вантажу старшим слідчим в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області ОСОБА_6 та співробітниками УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП України на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 05.01.2017 № 522/1008/17, 1-кс/522/1547/17.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Про проведення митного огляду товару можуть свідчити обставини, якими була обґрунтована ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2017 у справі № 522/1008/17, 1-кс/522/1547/17 про надання дозволу слідчому в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області на огляд вагонів №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575.

Було встановлено, що до залізничної станції Кучурган Регіональної філії ОСОБА_1 залізниці надійшли вагони №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 з вантажем деревина паливна , яка переміщувалась до фірми SC PROLISOK S.R.L. (Румунія), відправником якої є ДП Димерське лісове господарство . Згідно з рапортом співробітників УЗЕ в Одеській області Департаменту захисту економіки від 26.01.2017 встановлено, що серед деревини паливної знаходиться від 12,5% до 47% деревини ділової , тобто лісоматеріалів за кодом з УКТ ЗЕД 4403.

Зважаючи на те, що будь-які операції з товарами (вантажами), які перебувають під митним контролем, можуть виконуватися лише з дозволу митниці, суд зазначає, що проведення огляду залізничних вагонів, здійснювалося не у зв'язку з митним оглядом, а на виконання процесуальної дії, однак дії митних органів щодо зупинки залізничних вагонів відповідача та їх огляду слід розцінювати як одну з форм митного контролю, що зобов'язувала працівників митниці до виконання митних формальностей відповідно до ч. 5 ст. 338 Митного кодексу України.

Приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, на підставі актів загальної форми, які складено відповідно до приписів чинного законодавства, як це передбачено п. 10 Правил користування вагонами і контейнерами та п. 9 Правил зберігання вантажів, відповідачу було нараховано плату за користування залізничними вагонами, збір за зберігання вантажу, збір за телеграфне повідомлення про затримку та плату за маневрову роботу, які були виконані залізницею через затримку вагонів №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575.

Так, плату за користування вагонами застосовано позивачем відповідно до п. 10 таблиці 3 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги .

Так, доповненням до актів загальної форми № 13К/1 та 18К/1 складений акт загальної форми № 119/К1 від 25.07.2017 про закінчення затримки даних вагонів. Час затримки вагонів згідно з актом склав 4 325 год. 28 хв. (180 діб).

Згідно з таблицею 1 п. 1 розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги ставка плати за один вагон з урахуванням коефіцієнту складає 206,20 грн. х 2,302 (коефіцієнт коригування).

Плату за зберігання вантажу нараховано відповідно до п. 2 розділу 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги . Вагони простоювали з вини клієнта 180 діб, при цьому збір за зберігання вантажу у вагонах складає: 4 грн. - ставка за добу х 180 діб х 191 тон х 2,302 (коефіцієнт).

Телеграфний збір нарахований відповідно до п. 10 розділу 3 табл. 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги ставка за повідомлення телеграфом 53,00 грн. х 2,302 (коефіцієнт коригування).

Плату за маневрові роботи нараховано у відповідності до п. 1.8 розділу 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги за ставкою у розмірі 292,60 грн. за кожні півгодини роботи локомотива залізниці, що виконується не одночасно з подачею вагонів.

Таким чином, за розрахунками, що містяться в акті загальної форми, залізниця вказує, що недоотримала від відповідача загалом 1 140 603,22 грн. на відшкодування додаткових витрат, понесених залізницею у зв'язку з проведенням дій із затримки вагонів.

Господарський суд приймає акти загальної форми, надані позивачем, як належну підставу для задоволення позовних вимог, оскільки акти містять достатню інформацію щодо затримки вагонів залізницею, зокрема, щодо часу затримки та розрахунку суми додаткових платежів за період простою вагонів, а тому вказані акти оцінюються судом як належні докази понесення залізницею додаткових витрат, оскільки ними, в сукупності із іншими доказами, в достатній формі підтверджено облік часу користування вагонами (час перебування вагонів у пунктах навантаження, вивантаження та на під'їзних коліях) та нарахування плати за користування ними.

Перевіривши розрахунки позивача щодо заявлених до стягнення додаткових витрат по затримці вагонів, суд встановив, що їх суми є обґрунтованими та арифметично вірними.

Враховуючи викладене, а також те, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено розмір додаткових витрат, понесених залізницею через затримку вагонів, відправником яких є відповідач, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПАТ Українська залізниця в особі Регіональної філії ОСОБА_1 залізниця ПАТ Українська залізниця про стягнення з Державного підприємства Димерське лісове господарство 1 140 603,22 грн. нарахованих платежів.

Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача про те, що відшкодування залізниці додаткових платежів (вартості розвантажувальних, навантажувальних, перевантажувальних та інших операцій) за час проведення огляду (переогляду) товару та затримки вагонів має здійснюватися органом, з ініціативи якого прийнято рішення про проведення митного огляду, оскільки виходячи з системного аналізу змісту положень ст.ст. 28, 31, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), ст.ст. 218, 338 Митного кодексу України та ст.ст. 119, 121 Статуту залізниць України вартість проведених залізницею робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю.

У разі ж відсутності виявлення такого факту вантажовідправник може стягнути в судовому порядку понесені ним збитки у розмірі вартості сплачених залізниці витрат з того органу, за ініціативою якого було проведено затримку товару на станціях залізниці чи на підходах до них.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 911/4079/16.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності у даній справі, мотивованої тим, що позовна заява подана позивачем із пропуском шестимісячного строку, передбаченого п. 137 Статуту залізниць України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позовна давність за визначенням ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальні та скорочені строки позовної давності встановлені у ст.ст. 257 та 258 ЦК України.

Частиною 2 ст. 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними щодо норм Цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність.

У відповідності до ч. 5 ст. 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Статтею 137 Статуту залізниць України встановлено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Відповідач вважає, що підставою для подання позову у даній справі є подія у вигляді затримання вагонів, яка сталася 26.01.2017.

На думку відповідача, шестимісячний строк позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення додаткових платежів сплив 26.07.2017, у зв'язку з чим його права мають бути захищені шляхом відмови в позові за спливом строку позовної давності.

Однак, суд не погоджується з аргументами відповідача з приводу того, що строк позовної давності у спорах даної категорії справ має розраховуватися з дня затримання вагонів, оскільки у день складання акту загальної форми, який фіксує початок затримки, ще немає підстав говорити про порушене право вантажовідправника і починати обчислювати строк позовної давності, з тих підстав, що ще протягом доби безоплатного зберігання вантажу у вантажовласника не виникає жодних зобов'язань щодо оплати послуги зберігання. Якщо період затримки не перевищить доби безоплатного збереження, у вантажовласника таке зобов'язання взагалі не виникне.

Позовні вимоги у даній справі пред'явлені у зв'язку з подією - затримкою вагонів, що підтверджується актами загальної форми № 13к1 від 26.01.2017, № 18к1 від 26.01.2017, № 119К1 від 25.07.2017, у яких було зафіксовано початок затримки вагонів №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 для проведення переогляду та її закінчення (25.07.2017).

З наведеного вбачається, що затримка вагонів під час перевезення є триваючою подією, яка має початок та закінчення, у зв'язку з чим датою настання події, яка дає можливість визначити період та оформити передбачений законодавством документ (доказ) - акт загальної форми, є дата закінчення такої затримки.

Враховуючи, що датою закінчення затримки вагонів є 25.07.2017 (акт загальної форми № 119К1), а позовна заява була направлена на адресу суду згідно штампу відділення поштового зв'язку 13.12.2017, позивачем, всупереч твердженню відповідача, не було пропущено шестимісячний строк позовної давності.

Водночас, враховуючи вимоги Закону України Про приєднання України до Протоколу від 03.06.1999, що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 09.05.1980 , а також те, що Україна приєдналася 05.06.1992 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, при вирішенні спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів у міжнародному залізничному сполученні, необхідно враховувати приписи Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.

Статтею 926 ЦК України та ч. 6 ст. 315 ГК України встановлено, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному або міждержавному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Стаття 48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (в редакції, чинній від 16.10.2015, дата набрання чинності для України - 01.07.2016), яка врегульовує позовну давність, не містить положень про строки давності щодо подання залізницею позовів до вантажовідправників.

Відповідно до § 1 та § 2 ст. 48 Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (додаток B до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення від 9 травня 1980 року) строк давності позовів, які ґрунтуються на договорі перевезення, закінчується через один рік. Строк давності починається: a) стосовно відшкодування повної втрати вантажу - з тридцятого дня після закінчення строку доставки; b) стосовно відшкодування часткової втрати, пошкодження або прострочення доставки - з дня видачі вантажу; c) у решті випадків - з дня, коли можуть бути пред'явлені позови. День, зазначений як початок відліку строку давності, ніколи не включається до строку.

З огляду на викладене, до спірних правовідносин, що виникли між сторонами у справі, які пов'язані з перевезенням вантажу відповідача у міжнародному сполученні (зі станції Бородянка на станцію Галац Ларга Румунської залізниці для вантажоодержувача SC PROLISOK S.R.L. (Румунія) має застосовуватися однорічна позовна давність за правилами § 1 та § 2 ст. 48 Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (додаток B до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення від 9 травня 1980 року), а не шестимісячний строк, передбачений ст. 137 Статуту залізниць та ч. 5 ст. 315 ГК України.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.07.2018 у справі № 906/429/17.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлений судом момент початку перебігу строку позовної давності щодо відносин із перевезення вантажу вагонами №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 та дату направлення до господарського суду Київської області позовної заяви № НЮ-14/2376 від 12.12.2017, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з позовом у даній справі в межах строку позовної давності, передбаченого для подання залізницею даного позову.

Також слід відзначити, що відповідач, посилаючись на позицію господарського суду Харківської області, викладену в рішенні від 05.03.2007 у справі № 49/167-06, вважає, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення Угоди про залізничні міжнародні сполучення від 01.11.1951 (СМГС), оскільки Румунія не є учасницею угоди.

Між тим, вказане рішення було скасоване постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2007 у справі № 49/167-06.

Поряд з цим, слід відзначити, що перевезення спірного вантажу, відправником якого є ДП Димерське лісове господарство , передбачало його переміщення по території України та Республіки Молдова, які є учасниками СМГС, а також по території Румунії, яка не є учасником СМГС, але є учасником Конвенцїї про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ).

Відповідно до § 11 ст. 6 СМГС при перевезенні вантажів в країни, в яких застосовуються єдині правові приписи до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (ЦИМ - додаток до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення КОТІФ), і у зворотньому напрямку, можуть застосовуватись накладні ЦИМ/СМГС.

Зі змісту долучених до матеріалів справи накладних (графа № 37 Накладная ЦИМ/СМГС ) №№ 456830, 456871, 456863, 456889 вбачається, що перевезення вантажу передбачалося у міжнародному сполученні та оформлено накладними ЦИМ/СМГС.

Оскільки спірні відносини виникли у залізниці не з Румунською стороною, а з резидентом України, яка є учасником даної угоди, норми цієї угоди мають обов'язкову силу для резидентів України, які на її умовах уклали договір перевезення. Таким чином, під час перевезення вантажу по території України правовідносини щодо перевезення вантажу регулюються умовами СМГС.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Димерське лісове господарство (07313, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Катюжанка, вул. Шевченка, 1, код 00992036) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код 40075815) в особі Регіональної філії ОСОБА_1 залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 40081200) 758 955 (сімсот п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 02 коп. плату за користування вагонами, 379 885 (триста сімдесят дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 25 коп. збору за зберігання вантажу у вагонах, 1 616 (одна тисяча шістсот шістнадцять) грн. 55 коп. збору за маневрову роботу, 146 (сто сорок шість) грн. 40 коп. телеграфного збору, 17 109 (сімнадцять тисяч сто дев'ять) грн. 05 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п. 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення підписаний - 28.12.2018

Суддя О.О. Христенко