Постанова

від 16.04.2019 по справі 911/3832/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2019 р. Справа№ 911/3832/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Буравльова С.І.

Зубець Л.П.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача - Гамарц О.С. (довіреність б/н від 06.11.2018),

від відповідача - Опаріна А.Л. (довіреність № 01-21 від 11.01.2019),

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеська митниця ДФС - не з'явився,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Реілтранс" - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Димерське лісове господарство"

на рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2018

у справі № 911/3832/17 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ №Українська залізниця"

до Державного підприємства "Димерське лісове господарство"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеська митниця ДФС

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Реілтранс"

про стягнення 1 140 603, 22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.12.2018 у справі №911/3832/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Димерське лісове господарство" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 758 955грн. 02коп. плату за користування вагонами, 379 885грн. 25 коп. збору за зберігання вантажу у вагонах, 1616грн. 55коп. збору за маневрову роботу, 146грн. 40коп. телеграфного збору, 17 109грн. 05коп. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- у зв'язку з тим, що вагони відповідача №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 простоювали на станції "Кучурган" Регіональної філії "Одеська залізниця", у зв'язку з митним оглядом та арештом вантажу, ПАТ "Українська залізниця" нарахувало ДП "Димерське лісове господарство" плату за користування вагонами, зберігання вантажу, маневрові роботи та телеграфний збір у загальному розмірі 1 140 603,22 грн.;

- відповідач, в розумінні ч.2 ст.218 Митного кодексу України, є уповноваженою особою власника товару, на якого покладено обов'язок щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті;

- наявними в матеріалах справи документами підтверджено розмір додаткових витрат, понесених залізницею через затримку вагонів, відправником яких є відповідач.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2018 по справі № 911/3832/17 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що:

- в даному випадку, у відповідача з позивачем відсутні договірні відносини щодо надання послуг, вартість яких дорівнювала б сумі, пред'явленій у даній справі до стягнення. Відповідні договірні відносини позивач мав з ТОВ Реіл Транс , що підтверджується відомостями, які містяться у залізничних накладних;

- відсутні докази одержання Одеською митницею ДФС від правоохоронних органів письмових доручень на проведення огляду (переогляду) вантажу, який переміщується залізничними вагонами №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575, що не відповідає положенням Митного кодексу України та Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а отже і відсутність у позивача підстав нарахування відшкодування витрат, пов'язаних із здійсненням митного контролю вантажу;

- оскільки затримка вагонів мала місце на прикордонній станції, яка не є станцією відправлення чи призначення, враховуючи, що відомості плати за користування вагонами, які є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, не складалися, то відсутні підстави для нарахування плати за користування вагонами;

- відповідач не є одержувачем вантажу, затримка відбулась не з вини відповідача, а отже підстави для нарахування збору за зберігання вантажу за час затримки вищезазначених вагонів відсутні;

- інформація про затримку вагонів, викладена на аркуші паперу формат А4 (додаток №8 до позовної заяви) в рукописному варіанті без дотримання затвердженої форми, адресована іншим структурним підрозділам позивача, не має наслідком стягнення збору за телеграфний збір, а отже у відповідача відсутній обов'язок щодо сплати останнього.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 відкрито апеляційне провадження, справу призначено на 20.03.2019.

Від позивача (20.03.2019) надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначає про те, що у зв'язку з технічною помилкою, допущеною під час складання розрахунку суми позову (в частині розрахунку суми плати за користування вагонами), яка не вплинула на розмір цієї суми, була зазначена формула розрахунку плати за користування вагонами без урахування першочергових математичних дій, отже позивач в додаткових поясненнях вказав правильну формулу.

Зазначені додаткові пояснення позивача судом долучаються до матеріалів справи та разом з іншими доказами враховуються при прийняття рішення.

Від відповідача (20.03.2019) надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому відповідач просить зупинити провадження у справі №911/3832/17 до набрання законної сили рішенням у справі №757/13751/18-ц за цивільним позовом Державного підприємства Київське лісове господарство до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ісаєнко Оксана Василівна, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ламан Алла Ігорівна про визнання довіреностей недійсними.

Клопотання про зупинення провадження у справі відповідач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції за результатами розгляду позовної заяви, підписаної представниками ПАТ Українська залізниця ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Питання дійсності довіреності, зареєстрованої в реєстрі за №1550, виданої на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є предметом судового розгляду у справі №757/13751/18-ц.

Отже, відповідач просить зупинити провадження у справі №911/3832/17 до набрання законної сили рішенням у справі №757/13751/18-ц.

Відповідно до ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках:

1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі;

2) призначення судом експертизи;

3) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу;

4) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;

5) надходження заяви про відвід судді;

6) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом;

7) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Судова колегія, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №911/3832/17 до набрання законної сили рішенням у справі №757/13751/18-ц, вважає таке клопотання необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ст. 228 ГПК України, а тому відмовляє в його задоволенні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 16.04.2019.

Від позивача (10.04.2019) надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначає про те, що:

- за змістом накладних (графа №7 Заявления отправителя ) вантаж "Деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, в'язанок хмизу або в аналогічних видах" у вагони №№ 6690108, 67906172, 67667683, 66932575 завантажував вантажовідправник - відповідач. Відповідно до відомостей, які містяться в накладних (в графі 1) відправником товару зазначено ДП Димерське лісове господарство , на підставі чого вбачається, що між позивачем та відповідачем по справі склалися господарські правовідносини із договору перевезення вантажів;

- виникнення господарських зобов'язань відповідача по сплаті нарахованих залізницею платежів випливає з положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення;

- зобов'язання відповідача з внесення плати за користування вагонами і контейнерами виникло на підставі ст.ст.119, 120 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 та п.13 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113;

- зобов'язання відповідача з внесення плати за зберігання вантажу виникло на підставі п.8 та п.9 Правил зберігання вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644;

- зобов'язання відповідача з внесення телеграфного збору виникло на підставі пункту 10 Таблиці 3 (п.2) розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послугами;

- зобов'язання відповідача з внесення збору за маневрову роботу виникло на підставі п.1 розділу III Збірника тарифів, який визначає порядок нарахування та справляння Збору за подачу й збирання рейкового рухомого складу локомотивом залізниці.

В судове засідання апеляційного господарського суду 16.04.2019 не з'явились представники третіх осіб.

Враховуючи те, що треті особи про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 про оголошення перерви на 16.04.2019), судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представників третіх осіб.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача судовою колегією встановлено.

У січні 2017 року Державне підприємство "Димерське лісове господарство" відправило зі станції Бородянка до станції Галац Ларга Румунська залізниця вагони №№ 6690108, 67906172, 67667683, 66932575 з вантажем "Деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, в'язанок хмизу або в аналогічних видах", про що зазначено у накладних №№ 456830, 456871, 456863, 456889. Вантажовідправником вказаного вантажу у документах зазначено ДП "Димерський лісгосп", вантажоотримувачем - СЧ "Пролісок" С.Р.Л. (Румунія).

26.01.2017 Одеська митниця ДФС звернулась до начальника залізничної станції "Кучурган" із заявою, у якій вимагала затримати вагони, зокрема, №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 з відповідним вантажем та доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення наданого Управлінням СБУ в Одеській області. По факту затримання вагонів №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 з метою проведення митними органами огляду (переогляду) транспортних засобів працівниками залізниці було складено акти загальної форми № 13К1 від 26.01.2017 та № 18К1 від 26.01.2017.

Про факт затримки вагонів станція "Кучурган" направила на адресу станції відправлення "Бородянка" телеграму № 6 від 26.01.2017.

Господарським судом Київської області встановолено, що за клопотанням слідчого ОВС СУ ГУ НП в Одеській області Макарової М.М. у рамках кримінального провадження № 120171600000000 від 13.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, Приморським районним судом м. Одеси було винесено ухвалу у справі № 522/1008/17 (1-кс/522/1547/17) від 02.02.2017, якою старшому слідчому в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області Макаровій М.М. та співробітникам УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП України було надано дозвіл на проведення огляду залізничних вагонів №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеса від 07.02.2017 у справі №522/1008/17, 1-кс/522/2015/17 накладено арешт на майно "деревина паливна", загальною вагою 437 т., вилучене 03.02.2017 в ході огляду залізничних вагонів, зокрема, №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575, які знаходяться на пункті пропуску "Кучуган-залізнична станція" в режимі "експорт", відправником якого є, зокрема, ДП "Димерське лісове господарство" на адресу компанії "СЧ Пролісок СРЛ" (Румунія).

01.06.2017 на адресу філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" надійшов лист від Слідчого управління ГУ Національної поліції в Одеській області № 4/7575 від 31.05.2017, яким ст. слідчий в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області підполковник поліції Макарова М.М. повідомляла, що в ході досудового розслідування по кримінальним провадженням № 42016230000000238 та № 12017160000000023 з метою встановлення осіб, причетних до скоєння правопорушення, накладено арешт на 88 вагонів (серед яких вагони №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575), та просила з метою недопущення вивозу за межі України вагонів направити зазначені вагони на ст. Одеса - Застава-1 Одеської залізниці одержувачу ТОВ "Віматекс".

01.06.2017 філією "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" одержано лист від ТОВ "Віматекс" № 54-17 від 31.05.2017, яким ТОВ "Віматекс" підтверджувало готовність щодо прийняття зазначених вагонів на свою адресу та гарантувало оплату залізничного тарифу.

На підставі наказу на переадресування вагонів № 368 від 25.07.2017 на адресу ТОВ "Віматекс" були переадресовані вагони №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575.

Час затримки вагонів на станції "Кучурган" засвідчений актом загальної форми № 119К1 від 25.07.2017.

За час простою вагонів з вини ДП "Димерське лісове господарство" на станційних коліях, відповідачеві було нараховано плату за користування вагонами у сумі 758 955,02грн., збір за зберігання вантажу у вагонах у сумі 379885,25грн., збір за проведення маневрової роботи у сумі 1616,55грн., телеграфний збір на суму 146,40 грн.

Київською дирекцією залізничних перевезень Південно-Західної залізниці (ст."Бородянка") було надіслано на адресу ДП "Димерське лісове господарство" лист № 29 від 08.08.2017, відповідно до якого відповідачу було повідомлено, що на станцію "Бородянка" ПЗЗ із станції "Кучурган" Одеської залізниці надійшли матеріали для проведення розслідування по факту затримки вагонів №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 та що за час затримки вагонів по станції "Кучурган" Одеської залізниці було нараховано платежі по затриманих вагонах.

Листом № 01-1009 від 12.09.2017 відповідач відмовився від оплати нарахованих залізницею платежів з тих підстав, що він не є власником чи перевізником товарів, що були завантажені у затримані вагони. Вважає, що оскільки за умовами договору поставки (контракт № 10/15 від 19.01.2015), укладеного між ДП "Димерське лісове господарство" та фірмою "SC PROLISOK" S.R.L. (Румунія), постачання товару у вагонах №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 здійснюється на умовах FCA-склад продавця, то право власності та усі ризики, пов'язані з його доставкою, переходять до покупця з моменту завантаження товару на складі підприємства, і тому відповідач не несе зобов'язань щодо оплати витрат залізниці, які пов'язані з користуванням зазначеними вагонами та іншими послугами залізниці.

Частинами 2, 5 ст.306 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.5 ст.307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (надалі - Статут).

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів.

Згідно ч.ч.1, 2, 4 ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Відповідно до ст. 119 Статуту, п.п. 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458) за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Пунктом 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (зареєстровано в Міністерства юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085) передбачено, що платежі, збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів з відправника.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082) передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Згідно ст.46 Статуту вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Положеннями Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356) встановлені розміри зборів за зберігання вантажів, тобто збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Пунктом 1.8 розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,60 грн. за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні. До такої роботи належать: переставляння вагонів з одного вантажного фронту на інший, переміщення вагонів на фронті; подача вагонів на ваги і для дозування; прибирання вагонів після зважування та дозування;у випадках, коли навантаження або вивантаження виконується в присутності локомотива залізниці (подача стисненого повітря від локомотива тощо); інша маневрова робота з вагонами на станціях, під'їзних коліях та інших місцях незагального користування.

Згідно п.п.10,12,13 Правил користування вагонами і контейнерами станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Внесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085).

Частиною 1 ст.4 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно ч.ч.1,2 ст.325 Митного кодексу України за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови.

У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Главою 32 Митного кодексу України врегульовано митні формальності на залізничному транспорті. Митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Таким чином, дії щодо здійснення митницею митного огляду після митного оформлення, є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст. 218 Митного кодексу України.

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.п.8, 9 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т. ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Отже, як обґрунтовано зазначає місцевий господарський суд, приписами чинного законодавства встановлено обов'язок вантажовідправника, вантажоодержувача сплачувати залізниці плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням. Передбачений п. 121 Статуту залізниць України та п. 16 Правил користування вагонами перелік підстав звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами є вичерпним, і затримку вагонів, пов'язану з митним оформленням, до цих підстав не віднесено.

Відповідно до параграфів 2, 3 ст. 22 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) від 01.11.1951 до якої Україна приєдналася 05.06.1992, перевізник не зобов'язаний перевіряти правильність і достатність супровідних документів, доданих відправником до накладної. Відправник несе відповідальність перед перевізником за наслідки, що виникають в результаті відсутності, недостатності чи неправильності супровідних документів.

Статтею 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) встановлено, що при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.

Параграфом 6 ст.28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) передбачено, що якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла з причин, не залежних від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Таким чином, у разі понесення перевізником додаткових витрат за затримку вагонів, пов'язану з митним оформленням, вантажовідправник зобов'язаний відшкодувати залізниці всі платежі, нараховані до сплати за користування вагонами.

Відповідно до параграфів 1, 2 ст.32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку, передбаченому ст. 31 "Оплата провізних платежів та неустойок".

Якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, оплата провізних платежів є обов'язком: відправника - перевізникам, які беруть участь у перевезенні вантажу, за виключенням перевізника, який видає вантаж, за здійснене ним перевезення (параграф 1 ст. 31 СМГС).

Відповідно до ст.2 СМГС перевізник - це договірний перевізник і всі подальші перевізники, які беруть участь у перевезенні вантажу, у тому числі - по водній ділянці шляху в міжнародному залізнично-поромному сполученні; відправник - особа, яка пред'явила вантаж до перевезення і вказана в накладній як відправник вантажу.

Якщо відправник або отримувач виконання своїх зобов'язань, передбачених в параграфі 1 даної статті, покладає на третю особу, то ця особа повинна бути зазначена відправником в накладній як платник і повинна мати договір з відповідним перевізником (параграф 2 ст. 31 СМГС).

У своєму листі № 01-1009 від 12.09.2017 відповідач вказував на те, що перевізником лісоматеріалів у вагонах №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 виступало ТОВ "Реілтранс", а тому ДП "Димерське лісове господарство" не несе зобов'язань щодо оплати залізниці додаткових витрат, які виникли у зв'язку з перевезенням вантажу.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що перевізником вантажу, який був оформлений відповідачем згідно накладних №№ 456830, 456871, 456863, 456889 на лісоматеріали у вагонах №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575, є підприємство залізниці України. Відповідно до відомостей, які містяться в накладних, зокрема, в графі 1, відправником лісоматеріалів зазначено ДП "Димерське лісове господарство", в графі 65 "інші перевізники" відомості відсутні; в графі 111 "відмітки про розрахунки платежів" вказано платник по УЗ ТОВ "Реілтранс".

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що ТОВ "Реілтранс" зобов'язаний виплатити нараховані позивачем платежі, оскільки договірні відносини позивач мав з ТОВ Реілтранс , що підтверджується відомостями, які містяться у залізничних накладних не можуть бути покладені в основу рішення, з огляду на те, що перевізником є підприємство залізниці України, а відправником є ДП "Димерське лісове господарство".

Обов'язок ДП "Димерське лісове господарство" як вантажовідправника щодо відшкодування перевізнику всіх витрат, пов'язаних з перевезенням вантажу, не передбачених застосованими тарифами і викликаних причинами, які не залежать від перевізника, визначений згідно параграфу 1 ст. 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС).

Відповідно до параграфу 5 ст.31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому здійснюється оплата.

Правове регулювання порядку та умов сплати провізних платежів за користування вагонами і контейнерами парку залізниць України, парку залізниць інших держав, а також тих, що належать підприємствам та орендовані ними, за час затримки на коліях залізниць загального користування, здійснюється за Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458).

Пунктом 2 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності вносять плату.

Як зазначалося вище, за приписами ст. 119 Статуту залізниць України зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Відповідно до п.п.3, 4 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

З огляду на викладене вище, у разі понесення перевізником додаткових витрат за затримку вагонів, що сталася не з його вини, вантажовідправник зобов'язаний відшкодувати йому всі платежі виставлені до сплати за користування вагонами та зберігання вантажів.

У зв'язку з тим, що вагони відповідача №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 простоювали на станції "Кучурган" Регіональної філії "Одеська залізниця", у зв'язку з митним оглядом та арештом вантажу, ПАТ "Українська залізниця" нарахувало ДП "Димерське лісове господарство" плату за користування вагонами, зберігання вантажу, маневрові роботи та телеграфний збір у загальному розмірі 1 140 603,22 грн.

ДП "Димерське лісове господарство" заперечує необхідність сплати вищевказаних платежів, посилаючись, серед іншого, на те, що витрати на проведення операцій, а також огляд (переогляд) товарів мають відшкодовуватися залізниці органом, з ініціативи якого вони проводились.

Такі доводи відповідача є помилковими, оскільки дії по відношенню до зупинки вагонів відповідача є митними формальностями, на які розповсюджується обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, оскільки такий обов'язок визначений положеннями чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.

Термін "уповноважена особа власника товару" визначено в п.63 ст.4 Митного кодексу України, відповідно до якого уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта.

Оскільки ДП "Димерське лісове господарство" значиться вантажовідправником в накладних СМГС та при здійсненні митного оформлення вантажу було відправником/уповноваженою особою за фінансове врегулювання, то з урахуванням умов договору поставки, укладеного між ДП "Димерське лісове господарство" та фірмою "SC PROLISOK" S.R.L. (Румунія), про який вказує відповідач у листі № 01-1009 від 12.09.2017, враховуючи, що поставку товару було погоджено здійснювати на умовах FCA правил ІНКОТЕРМС 2010, відповідач здійснював всі необхідні процедури з відправлення товару, а отже виступав уповноваженою особою покупця товару.

Таким чином, відповідач, в розумінні ч.2 ст. 218 Митного кодексу України, є уповноваженою особою власника товару, на якого покладено обов'язок щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті.

Під "митними формальностями", як вже зазначалось вище, слід розуміти сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

При цьому, згідно п. 21 ст. 4 Митного кодексу України митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання.

З метою прискорення здійснення митних процедур, удосконалення порядку й умов переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами, багажу та вантажобагажу в багажних вагонах, а також для регламентації взаємодії митних органів і залізниць України, спільним наказом Державної митної служби України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2008 № 1019/1143 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.12.2008 за № 1157/15848) було затверджено Інструкцію про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України.

Пунктами 2.15, 2.16 Інструкції передбачено, що товари (вантажі), що прибувають на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються в зонах митного контролю, які створюються на коліях загального користування й у яких товари (вантажі) перебувають під охороною залізниці, або, з дозволу митного органу, - в інших місцях чи під'їзних коліях, визначених як зони митного контролю згідно з Митним кодексом України і Порядком створення зон митного контролю та їх функціонування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1947.

Працівники залізниць не мають права видавати товари (вантажі), що перебувають під митним контролем, виконувати з ними будь-які операції (навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування або зміну ідентифікаційних знаків чи маркування, нанесених на упаковку) без дозволу митниці.

Відповідно до п. 4.10 Інструкції у разі надходження на прикордонну передавальну станцію товарів (вантажів), щодо яких є потреба проведення митного огляду (переогляду), посадова особа митниці призначення здійснює необхідні митні процедури відповідно до законодавства України.

Проведення митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян) є однією із форм митного контролю, перелік яких визначений в ст. 336 Митного кодексу України.

Приписами ч.5 ст.338 Митного кодексу України унормовано, що огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, приписами п.14 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 467 "Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів України" (чинної станом на 26.01.2017) передбачено, що одержання в установлених законодавством випадках від правоохоронних органів письмових доручень за формою згідно з додатком у рамках кримінального провадження, оперативно-розшукової або контррозвідувальної справи є підставою, за наявності якої може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України.

Порядок проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 № 1316 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.02.2013 за № 318/22850).

Цей Порядок розроблено з метою реалізації положень ст.ст. 207, 233, 319, 320, 336, 338, 359 та 360 Митного кодексу України. Він визначає послідовність дій посадових осіб митних органів при організації, проведенні та оформленні результатів огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до п.п.1.4 та 1.5 розділу І Порядку огляд та переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюються шляхом: візуального огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення та розкриття пакувальних місць, обстеження транспортного засобу комерційного призначення.

Огляд проводиться з метою: ідентифікації товарів у цілях митного контролю та митного оформлення; перевірки дотримання законодавства України з питань державної митної справи; перевірки наявної інформації про порушення законодавства України з питань державної митної справи; перевірки дотримання законодавства України з питань захисту прав інтелектуальної власності.

Згідно п.1.3 розділу ІІ Порядку унормовано, що рішення про проведення огляду оформляється шляхом, зокрема, надання посадовій особі митного органу доручення про проведення огляду шляхом проставляння відміток в АСМО.

Відповідно до п.1.4 ч.1 розділу ІІ Порядку огляд проводиться в місцях, оснащених ваговим устаткуванням, розвантажувально-навантажувальною технікою, місцем для вивантаження товарів з транспортного засобу, на спеціально обладнаних майданчиках.

У разі проведення огляду відповідно до положень ч. 5 ст. 338 Митного кодексу України огляд може проводитися посадовими особами митних органів в інших місцях митної території України (п. 2.1 ч. 2 розділу ІІ Порядку).

Пунктом 4.1 розділу 4 Порядку визначено, що огляд проводиться відповідно до вимог ч. 5 ст. 338 Митного кодексу України за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, та згідно з вичерпним переліком підстав для проведення огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 467 "Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитися огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України".

Частиною 5 ст. 338 Митного кодексу України передбачено, що з метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Розділ 4 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначає правила, за якими врегульовано організацію та проведення огляду відповідно до положень ч. 5 ст. 338 Митного кодексу України, тому в порівнянні із нормою ч. 8 ст. 338 Митного кодексу України, якою визначено загальний порядок оформлення результатів митного огляду (переогляду), розділ 4 Порядку передбачає спеціальні норми, якими унормовано порядок засвідчення результатів проведення переогляду засобів комерційного призначення, зупинених на підставі одержаних в установлених законодавством випадках від правоохоронних органів письмових доручень.

Вищенаведеним спростовуються доводи відповідача про те, що за відсутності у справі акту огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення, складення якого передбачене приписами ч. 8 ст. 338 Митного кодексу України, можна стверджувати, що зупинка вагонів №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 відбулася не у зв'язку з проведенням митного контролю.

З матеріалів справи вбачається, що під час перевезення вагони з вантажем були затримані для проведення переогляду вантажу Відділом митного оформлення № 2 Митного поста "Роздільна" Одеської митниці ДФС 26.01.2017 (згідно заяви від 26.01.2017), а з 02.02.2017 - у зв'язку проведенням огляду та вилученням вантажу старшим слідчим в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області Макаровою М.М. та співробітниками УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП України на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 05.01.2017 № 522/1008/17, 1-кс/522/1547/17.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.318 Митного кодексу України митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Обставини проведення митного огляду товару встановлені ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2017 у справі № 522/1008/17, 1-кс/522/1547/17 про надання дозволу слідчому в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області на огляд вагонів №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575, з якої вбачається, що до залізничної станції "Кучурган" Регіональної філії Одеської залізниці надійшли вагони №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 з вантажем "деревина паливна", яка переміщувалась до фірми "SC PROLISOK" S.R.L. (Румунія), відправником якої є ДП "Димерське лісове господарство". Згідно з рапортом співробітників УЗЕ в Одеській області Департаменту захисту економіки від 26.01.2017 встановлено, що серед "деревини паливної" знаходиться від 12,5% до 47% "деревини ділової", тобто лісоматеріалів за кодом з УКТ ЗЕД 4403.

Зважаючи на те, що будь-які операції з товарами (вантажами), які перебувають під митним контролем, можуть виконуватися лише з дозволу митниці, місцевий господарський суд обгрунтовано зазначає про те, що проведення огляду залізничних вагонів, здійснювалося не у зв'язку з митним оглядом, а на виконання процесуальної дії, однак дії митних органів щодо зупинки залізничних вагонів відповідача та їх огляду слід розцінювати як одну з форм митного контролю, що зобов'язувала працівників митниці до виконання митних формальностей відповідно до ч. 5 ст. 338 Митного кодексу України.

Приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі актів загальної форми, позивачем нарахована плата за користування залізничними вагонами, збір за зберігання вантажу, збір за телеграфне повідомлення про затримку та плату за маневрову роботу, які були виконані залізницею через затримку вагонів №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575.

Так, плату за користування вагонами нараховано позивачем відповідно до п.10 таблиці 3 розділу ІІІ "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги".

Доповненням до актів загальної форми № 13К/1 та 18К/1 складений акт загальної форми № 119/К1 від 25.07.2017 про закінчення затримки даних вагонів. Час затримки вагонів згідно з актом склав 4 325год. 28 хв. (180 діб).

Згідно з таблицею 1 п.1 розділу V "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги" ставка плати за один вагон з урахуванням коефіцієнту складає 206,20 грн. х 2,302 (коефіцієнт коригування).

Плату за зберігання вантажу нараховано відповідно до п.2 розділу 3 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги". Вагони простоювали з вини клієнта 180 діб, при цьому збір за зберігання вантажу у вагонах складає: 4 грн. - ставка за добу х 180 діб х 191 тон х 2,302 (коефіцієнт).

Телеграфний збір нарахований відповідно до п.10 розділу 3 табл.3 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги" ставка за повідомлення телеграфом 53,00 грн. х 2,302 (коефіцієнт коригування).

Плату за маневрові роботи нараховано у відповідності до п.1.8 розділу 3 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги" за ставкою у розмірі 292,60 грн. за кожні півгодини роботи локомотива залізниці, що виконується не одночасно з подачею вагонів.

Таким чином, за розрахунками, що містяться в акті загальної форми, залізниця вказує, що недоотримала від відповідача загалом 1 140 603,22 грн. на відшкодування додаткових витрат, понесених залізницею у зв'язку з проведенням дій із затримки вагонів.

Господарський суд приймає акти загальної форми, надані позивачем, як належну підставу для задоволення позовних вимог, оскільки акти містять достатню інформацію щодо затримки вагонів залізницею, зокрема, щодо часу затримки та розрахунку суми додаткових платежів за період простою вагонів, а тому вказані акти оцінюються судом як належні докази понесення залізницею додаткових витрат, оскільки ними, в сукупності із іншими доказами, в достатній формі підтверджено облік часу користування вагонами (час перебування вагонів у пунктах навантаження, вивантаження та на під'їзних коліях) та нарахування плати за користування ними.

Перевіривши розрахунки позивача, з урахуванням додаткових пояснень щодо формули нарахування, заявлені до стягнення додаткові витрати по затримці вагонів, є обґрунтованими та арифметично вірними, підтвердженими матеріалами справи, а тому позовні вимоги ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" про стягнення з Державного підприємства "Димерське лісове господарство" 1140603,22 грн. нарахованих платежів підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що відшкодування залізниці додаткових платежів (вартості розвантажувальних, навантажувальних, перевантажувальних та інших операцій) за час проведення огляду (переогляду) товару та затримки вагонів має здійснюватися органом, з ініціативи якого прийнято рішення про проведення митного огляду не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки з аналізу змісту положень ст.ст. 28, 31, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), ст.ст. 218, 338 Митного кодексу України та ст.ст. 119, 121 Статуту залізниць України вбачається, що вартість проведених залізницею робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю.

У разі ж відсутності виявлення такого факту вантажовідправник може стягнути в судовому порядку понесені ним збитки у розмірі вартості сплачених залізниці витрат з того органу, за ініціативою якого було проведено затримку товару на станціях залізниці чи на підходах до них.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності у даній справі, мотивованої тим, що позовна заява подана позивачем із пропуском шестимісячного строку, передбаченого п.137 Статуту залізниць України, судова колегія зазначає про наступне.

Позовна давність за визначенням ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальні та скорочені строки позовної давності встановлені у ст.ст. 257, 258 ЦК України.

Частиною 2 ст. 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними щодо норм Цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність.

У відповідності до ч. 5 ст. 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Статтею 137 Статуту залізниць України встановлено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Відповідач, обґрунтовуючи заяву про застосування строку позовної давності зазначає, що підставою для подання позову у даній справі є подія у вигляді затримання вагонів, яка сталася 26.01.2017. На думку відповідача, шестимісячний строк позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення додаткових платежів сплив 26.07.2017, у зв'язку з чим його права мають бути захищені шляхом відмови в позові за спливом строку позовної давності.

Однак, судова колегія вважає помилковими доводи відповідача про те, що строк позовної давності у спорах даної категорії справ має розраховуватися з дня затримання вагонів, оскільки якщо період затримки не перевищить доби безоплатного збереження, у вантажовласника (відповідача) таке зобов'язання взагалі не виникне.

Позовні вимоги у даній справі пред'явлені у зв'язку з подією - затримкою вагонів, що підтверджується актами загальної форми № 13к1 від 26.01.2017, № 18к1 від 26.01.2017, № 119К1 від 25.07.2017, у яких було зафіксовано початок затримки вагонів №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 для проведення переогляду та її закінчення (25.07.2017).

З наведеного вбачається, що затримка вагонів під час перевезення є триваючою подією, яка оформлюється актом загальної форми та враховуючи що акт загальної форми складено 25.07.2017 (дата закінчення затримки), а позовна заява направлена на адресу суду 13.12.2017, позивачем, не було пропущено шестимісячний строк позовної давності.

Водночас, враховуючи вимоги Закону України "Про приєднання України до Протоколу від 03.06.1999, що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 09.05.1980", а також те, що Україна приєдналася 05.06.1992 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, при вирішенні спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів у міжнародному залізничному сполученні, необхідно враховувати приписи Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.

Статтею 926 ЦК України та ч.6 ст. 315 ГК України встановлено, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному або міждержавному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Стаття 48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (в редакції, чинній від 16.10.2015, дата набрання чинності для України - 01.07.2016), яка врегульовує позовну давність, не містить положень про строки давності щодо подання залізницею позовів до вантажовідправників.

Відповідно до § 1 та § 2 ст. 48 Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (додаток B до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення від 9 травня 1980 року) строк давності позовів, які ґрунтуються на договорі перевезення, закінчується через один рік. Строк давності починається: a) стосовно відшкодування повної втрати вантажу - з тридцятого дня після закінчення строку доставки; b) стосовно відшкодування часткової втрати, пошкодження або прострочення доставки - з дня видачі вантажу; c) у решті випадків - з дня, коли можуть бути пред'явлені позови. День, зазначений як початок відліку строку давності, ніколи не включається до строку.

З огляду на викладене, до спірних правовідносин, що виникли між сторонами у справі, які пов'язані з перевезенням вантажу відповідача у міжнародному сполученні (зі станції "Бородянка" на станцію "Галац Ларга" Румунської залізниці для вантажоодержувача "SC PROLISOK" S.R.L. (Румунія) має застосовуватися однорічна позовна давність за правилами § 1 та § 2 ст. 48 Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (додаток B до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення від 9 травня 1980 року), а не шестимісячний строк, передбачений ст. 137 Статуту залізниць та ч. 5 ст. 315 ГК України.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.07.2018 у справі № 906/429/17.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлений момент початку перебігу строку позовної давності щодо відносин із перевезення вантажу вагонами №№ 66690108, 67906172, 67667683, 66932575 та дату направлення до суду позовної заяви № НЮ-14/2376 від 12.12.2017, судова колегія прийшла до висновку, що позивач звернувся до суду з позовом у даній справі в межах строку позовної давності, передбаченого для подання залізницею даного позову.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2018 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Димерське лісове господарство" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2018 у справі № 911/3832/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/3832/17 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 25.04.2019

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді С.І. Буравльов

Л.П. Зубець