Рішення

від 18.12.2018 по справі 911/1383/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1383/18

Суддя Д.Г.Заєць , розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль , Київська область, Бориспільський район, с. Гора

до 1) Гірської сільської ради, Київська область, Бориспільський район, с. Гора

2) Спеціалізованого виробничого Акціонерного товариства закритого типу Авіаспецмонтаж , Київська область, м. Бориспіль

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2

1) ОСОБА_1, м. Київ,

2) Закрите акціонерне товариство ORIENT BRIDGE , Литовська Республіка, м. Вільнюс

3) Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Технології , Київська область, м. Бориспіль

про визнання недійсним Державного акту про право постійного користування землею та визнання права постійного користування земельною ділянкою

секретар судового засіданні ОСОБА_3

представники:

від позивача - ОСОБА_4

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - ОСОБА_5

від третьої особи 1- не з'явився

від третьої особи 2 - ОСОБА_6

від третьої особи 3 - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль №35-28/7-13 від 21.06.2018 року (вх.№1418/18 від 22.06.2018 року) до 1) Гірської сільської ради, 2) Спеціалізованого виробничого Акціонерного товариства закритого типу Авіаспецмонтаж про визнання недійсним Державного ОСОБА_7 серії КВ І Д №000051 про право постійного користування землею та визнання права постійного користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області №189 від 27.12.2001 року, яким відповідачу 2 надано в постійне землекористування (додано до земельної ділянки 1,51 га) земельну ділянку площею 0,185 га, прийнято всупереч положенням Земельного кодексу України із порушенням процедури надання землі в постійне користування юридичній особі, а внесені на підставі цього рішення зміни до Державного акту серії КВ І Д №000051 про право постійного користування відповідачем 2 земельною ділянкою площею 0,185 га є незаконними та безпідставними.

Ухвалою суду від 20.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1383/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.09.2018 року.

Відповідач 1, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 11.09.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Ухвалою суду від 11.09.2018 року відкладено підготовче засідання на 09.10.2018 року.

Відповідач 1, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 09.10.2018 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Ухвалою суду від 09.10.2018 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - ОСОБА_1, Закрите акціонерне товариство ORIENT BRIDGE та Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 лед технології , продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 30.10.2018 року.

Відповідач 1, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 30.10.2018 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Треті особи 1, 3, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 30.10.2018 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року відкладено розгляд справи на 20.11.2018 року.

До суду від відповідача 1 - Гірської сільської ради надійшов лист №2540-02-19-18 від 26.10.2018 року (вх. №31510/18 від 05.11.2018 року), в якому відповідач просить провести судове засідання 30.10.2018 року без участі представника Гірської сільської ради на розсуд суду відповідно до норм чинного законодавства.

До суду від третьої особи 3 надійшли письмові пояснення б/н від 16.11.2018 року (вх. 32303/18 від 16.11.2018 року).

До суду від третьої особи 1 надійшли письмові пояснення б/н від 16.11.2018 року (вх. 32304/18 від 16.11.2018 року).

До суду від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення б/н від 16.11.2018 року (вх. 32305/18 від 16.11.2018 року).

До суду від відповідача 2 надійшли заперечення б/н від 16.11.2018 року (вх. 32306/18 від 16.11.2018 року) на відповідь на відзив.

До суду від позивача надійшли заперечення №35-22/2-274 від 19.11.2018 року (вх. 32364/18 від 19.11.2018 року) на заяву про застосування строків позовної давності та пояснення №35-22/2-273 від 16.11.2018 року (вх. №32365/18 від 19.11.2018 року) щодо накладення спірної земельної ділянки. Також, від позивача надійшло заперечення №32-22/2-272 від 16.11.2018 року (вх. 32366/18 від 19.11.2018 року) на клопотання про закриття провадження у справі.

Відповідач 1, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 20.11.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 20.11.2018 року заперечив проти долучення до матеріалів справи доказів, поданих позивачем до пояснень №35-22/2-273 від 16.11.2018 року (вх. №32365/18 від 19.11.2018 року), в зв'язку з порушенням позивачем порядку, визначеного ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та просив суд відмовити у прийнятті таких доказів. Дослідивши подані позивачем докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд не вбачає підстав для відмови у прийнятті таких доказів, оскільки, ухвалою суду від 30.10.2018 року позивача зобов'язано надати письмові пояснення з відповідними доказами стосовно факту накладення земельних ділянок.

Крім того, за результатами розгляду клопотання позивача №35-22/2-245 від 08.10.2018 року (вх. №2589/18 від 09.10.20118 року) про призначення земельно-технічної експертизи та судової експертизи з питань землеустрою суд, у судовому засіданні 20.11.2018 року, дійшов висновку про відмову у задоволенні такого клопотання з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявний висновок експертного земельно-технічного дослідження, що наданий відповідачем 2 разом з відзивом на позовну заяву, у якому експертам ставились аналогічні питання щодо яких просить провести експертизу позивач. Також, судом встановлено, що у разі призначення у справі експертиз, які заявлені позивачем, виконання таких експертиз буде неможливе, оскільки, оригінали документів, які необхідні для проведення експертиз відсутні.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу №911/1383/18 до судового розгляду по суті на 18.12.2018 року; відмовлено позивачу у задоволенні клопотання №35-22/2-245 від 08.10.2018 року (вх. №2589/18 від 09.10.20118 року) про призначення у справі земельно-технічної експертизи та судової експертизи з питань землеустрою.

Крім того, 20.11.2018 року постановлено окрему ухвалу про порушення Гірською сільською радою вимог ст. 18 Господарського процесуального кодексу України за невиконання вимог ухвал Господарського суду Київської області від 20.08.2018 року, від 11.09.2018 року, від 09.10.2018 року та від 30.10.2018 року у справі №911/1383/18.

До суду від відповідача 2 надійшли письмові заперечення щодо пояснень позивача стосовно накладення земельних ділянок та заперечень щодо закриття провадження у справі б/н від 14.12.2018 року (вх.№34510/18 від 14.02.2018 року).

До суду від позивача надійшли письмові пояснення №35-22/2-297 від 17.12.2018 року (вх. 34635/18 від 18.12.2018 року).

Треті особи 1, 2, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 18.12.2018 року не з'явились.

Представником відповідача 2 у судовому засіданні 18.12.2018 року подано клопотання про долучення до справи додаткових доказів б/н від 18.12.2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні 18.12.2018 року позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 18.12.2018 року проти позову заперечив усно, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 18.12.2018 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях, а також наголосив на спливі строку позовну давності. Крім того, представник наполягав на задоволенні раніше поданого клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Представник третьої особи 2 у судовому засіданні 18.12.2018 року проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях та поясненнях.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 18.12.2018 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 підприємству міжнародний аеропорт Бориспіль відповідно до рішення Гірської сільської ради від 29.04.1999 року №34 (том 1, а.с. 22) надано на праві постійного користування земельну ділянку загальною площею 1,6 га, що складається з двох земельних ділянок, а саме, №1 площею 0,61 га та №2 площею 0,99 га про що видано ОСОБА_7 на право постійного користування землею від 27.09.1999 року серії І-КВ №003157 (том 1, а.с. 18-21).

Позивач зазначає, що йому стало відомо про те, що на підставі рішення Бориспільської районної Ради народних депутатів б/н від 08.02.1994 року Асоціації Бориспіль видано ОСОБА_7 на право постійного користування землею від 31.05.1994 року серія КВ І Д №000051 (том 1, а.с.23-28) загальною площею 2,2 га, що складається з двох земельних ділянок: №1 площею 1,51 га та №2 площею 0,69 га.

Відповідно до рішення Бориспільської міської ради від 07.10.1997 року №712 вирішено перереєструвати Асоціацію Бориспіль в Спеціалізоване виробниче акціонерне товариство закритого типу Авіаспецмонтаж та визначено, що права та обов'язки Асоціації Бориспіль переходять до СВАТЗТ Авіаспецмонтаж .

Як зазначає позивач, з плану зовнішніх меж землекористування, доданих до Державного ОСОБА_7 від 31.05.1994 року серія КВ І Д №000051 та Державного ОСОБА_7 від 27.09.1999 року серії І-КВ №003157 вбачається, що земельна ділянка №1 відповідача 2 та земельна ділянка №1 позивача межують між собою та є дотичними.

В подальшому, як слідує з копії Державного ОСОБА_7 від 31.05.1994 року серія КВ І Д №000051, до нього було внесено зміни щодо збільшення земельної ділянки 1,51 га. А саме, рішенням Гірської сільської ради від 08.08.2000 року №84 Відповідачу 2 надано в постійне землекористування (додано до земельної ділянки 1,51 га) 0,21 га, про що свідчить запис №1 в розділі зміни в землекористуванні до Державного ОСОБА_7 від 31.05.1994 року серія КВ І Д №000051.

Пізніше, рішенням Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області №189 від 27.12.2001 року (том 1, а.с. 30) відповідачу 2 надано в постійне землекористування (додано до земельної ділянки 1,51 га.) земельну ділянку площею 0,185 га, про що свідчить запис №2 в розділі зміни в землекористуванні до Державного ОСОБА_7 від 31.05.1994 року серія КВ І Д №000051. Таким чином, земельна ділянка 1,51 га була збільшена до 1,91 га.

При співставленні позивачем планів зовнішніх меж землекористування земельними ділянками, які надані в постійне користування ДП МА Бориспіль (0,61 га) та Відповідачу 2 - (1,91 га) позивачем виявлено, що земельна ділянка площею 0,185 га, яка була надана на праві постійного користування Відповідачу 2 (рішення Гірської сільської ради №189 від 27.12.2001 року) перебуває на праві постійного користування у ДП МА Бориспіль (рішення Гірської сільської ради від 29.04.1999 року №34).

З метою з'ясування обставин та збирання доказів, на підставі яких Відповідач 2 набув в постійне користування земельну ділянку площею 0,185 га., позивач звернувся із запитами до Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області (№35-22-254 від 30.05.2018 року (том 1, а.с. 31)) та Бориспільської районної державної адміністрації (б/н, від 01.06.2018 року (том 1, а.с. 33)), щодо надання копії рішення Гірської сільської ради про виділення СВАТЗТ Авіаспецмонтаж на праві постійного землекористування земельної ділянки площею 0,185 га. На запит позивача листом Бориспільської районної державної адміністрації Київської області №48/07-46-2398(з) від 05.06.2018 року (том 1, а.с. 29) з архіву надано копію рішення Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 27.12.2001 року №189, яким вирішено надати дозвіл на оформлення технічної документації відповідно до клопотання СВАТЗТ Авіаспецмонтаж на земельну ділянку площею 0,185 га. (том 1, а.с. 30).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), яка передбачає, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні іншому громадянину, підприємству, установі, організації проводиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 31 Земельного кодексу України, вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Позивач вказує, що він, як законний та дійсний користувач земельної ділянки площею 0,185 га (яка входить у земельну ділянку 0,61 га), не відмовлявся від такої земельної ділянки та не надавав згоди на її вилучення (викуп), а відповідною Радою народних депутатів, згідно норми чинного законодавства, не приймалось рішення про вилучення відповідної земельної ділянки. Тому, позивач вважає, що земельна ділянка площею 0,185 га не могла бути передана (відчужена) третім особам.

Також, позивач зазначає, що Гірською сільською радою при передачі земельної ділянки площею 0,185 га СВАТЗТ Авіаспецмонтаж порушено порядок, визначений статтею 19 Земельного кодексу України, оскільки Гірською сільською радою прийнято тільки одне рішення, зокрема, про надання дозволу на оформлення технічної документації (рішення Гірської сільської ради від 27.12.2001 року №189), а рішення про надання земельної ділянки площею 0,185 га в постійне користування відповідачу 2 - СВАТЗТ Авіаспецмонтаж радою не приймалось.

Як вказує позивач, СВАТЗТ Авіаспецмонтаж не набуло права постійного користування на земельну ділянку площею 0,185 га, а внесення змін до Державного ОСОБА_7 від 31.05.1994 року серія КВ І Д №000051 в частині збільшення земельної ділянки №1 на 0,185 га на підставі рішення Гірської сільської ради від 27.12.2001 року (запис №2 в розділі зміни в землекористуванні до Державного ОСОБА_7 від 31.05.1994 року серія КВ І Д №000051) є такими, що не відповідають вимогам Земельного кодексу України, здійснені безпідставно, чим порушено права позивача ДП МА Бориспіль , як законного та добросовісного землекористувача.

Заперечуючи проти позову відповідач 2 у своєму відзиві зазначає, що на підставі рішення Гірської сільської ради народних депутатів №4 від 04.04.1995 року ДМА Бориспіль надано в постійне користування земельну ділянку площею 765,6 га та видано ОСОБА_7 акт КВ Б/Н від 06.07.1995 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за №3 (том. 1, а.с.146-148)

На підставі Постанови Верховної Ради України №120/96-ВР від 04.04.1996 року ДМА Бориспіль надано у постійне користування земельну ділянку площею 101,0 га та видано ОСОБА_7 акт серії №301596 від 11.09.1996 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за №554 (том 1, а.с. 149-152).

Рішенням Бориспільської районної ради 25.06.1999 року №116-08-ХХІІІ (том 1, а.с.188) скасовано ОСОБА_7 акт серії КВ Б/Н від 06.07.1995 року на право ДПМА Бориспіль постійного користування землею та ОСОБА_7 акт серії КВ №001596 від 11.09.1996 року, дозволено Київському відділенню інституту землеустрою виготовити нові державні акти на право постійного користування землею в розрізі Гірської та Ревненської сільських рад.

На підставі рішення Гірської сільської ради №34 від 29.04.1999 року (том 1, а.с. 153) затверджено технічну документацію по складанню державного акту на право постійного користування землею ДМА Бориспіль , надано в постійне користування ДМА Бориспіль земельну ділянку площею 1,60 га та видано ОСОБА_7 акт КВ №003157 від 27.09.1999 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за №13/335 (том 1, а.с. 19-21 та а.с.160-164).

Рішенням Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області №88 від 08.08.2000 року (том 1, а.с.159) затверджено технічну документацію по складанню державного акту на право постійного користування землею ОСОБА_7 міжнародному аеропорту Бориспіль ; скасовано ОСОБА_7 акти на право постійного користування землею ДМА Бориспіль (серія І-КВ №003157 рішення №34 від 29.04.1999 р.), з врахуванням рішення №116-08-ХХІІІ від 25.06.1999 р. Бориспільської районної ради про скасування державного акту на право постійного користування землею (серія КВ рішення №4 від 04.04.1995 р. №001596 рішення №120/96-ВР від 04.04.1996); закріплено в постійне користування земельні ділянки загальною площею 838.5767 га (забудованих земель) за ОСОБА_7 міжнародним аеропортом Бориспіль ; доручено Київському відділенню інституту землеустрою виготовити державний акт на право постійного користування землею ДМА Бориспіль .

На думку відповідача, нові ОСОБА_7 акти виготовлено не було, а ОСОБА_7 акт на право постійного користування землею ДП МА Бориспіль серії І-КВ №003157 скасовано.

На підставі Розпорядження Бориспільської райдержадміністрації від 10.06.2002 року №366 ДП МА Бориспіль видано ОСОБА_7 акт серії ІІ-КВ №001459 від 19.07.2002 року на право постійного користування землею площею 695,8513 га, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №438. (том 1, а.с. 173-178).

На думку відповідача 2, позивачем не доведено порушення відповідачем 2 норм земельного законодавства, не доведено належними та допустимими доказами факту накладення земельних ділянок, а скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку є втручанням позивача у мирне володіння відповідачем своїм майном.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Бориспільської районної ради народних депутатів 08.02.1994 року прийнято рішення б\н Про перехід права користування земельними ділянками загальною площею 2,2 га Асоціації Бориспіль без зміни цільового призначення в зв'язку з передачею Міністерством оборони будівель та споруд, розташованих на цих земельних ділянках (том 1, а.с. 165). Даним рішенням Асоціації Бориспіль надано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 2,2 га без зміни цільового призначення в зв'язку з передачею Міністерством оборони будівель та споруд, розташованих на цих земельних ділянках. На підставі зазначеного рішення виготовлено ОСОБА_7 акт серії КВ І Д №000051 на право Асоціації Бориспіль постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,2 га., який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №537 (том 1, а.с. 166-172, абз. 1).

Рішенням Бориспільської міської ради №712 від 07.10.1997 року, на яке посилається позивач в тексті позовної заяви (том 1, а.с. 6), перереєстровано Асоціацію Бориспіль у Спеціалізоване виробниче акціонерне товариство закритого типу Авіаспецмонтаж та визначено, що усі права та обов'язки Асоціації Бориспіль переходять до СВАТЗТ Авіаспецмонтаж . На зазначене рішення також посилався відповідач 2 у своєму відзиві на позовну заяву (том 1, а.с. 131, абз. 5).

Як зазначає позивач в позовній заяві (том 1, а.с. 6, абз. 4) та не заперечувалось відповідачем 2 у відзиві (том 1, а.с. 131, абз. 6), на підставі рішення Гірської сільської ради від 08.08.2000 року №84 СВАТЗТ Авіаспецмонтаж надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,21 га, що відображено у ОСОБА_7 акті серії КВ І Д 000051 (графа зміни в землекористуванні).

В подальшому, Гірською сільською радою 27.12.2001 року прийнято рішення №189 (том 1, а.с. 172) про передачу у постійне користування СВ АТЗТ Авіаспецмонтаж із земель запасу Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області земельної ділянки площею 0,185 га. Відповідні зміни відображені у ОСОБА_7 акті серії КВ ІД №000051 (графа зміни в землекористуванні).

Враховуючи викладене, на думку відповідача 2, у період між дією Державного акту серії І-КВ №003157 від 27.09.1999 року на право постійного користування землею ДП МА Бориспіль та Державного акту на право постійного користування на земельну ділянку площею 695,8513 га серії ІІ-КВ №001459 від 19.07.2002 року Гірською сільською радою прийнято рішення №189 від 27.12.2001 року про передачу у постійне користування СВ АТЗТ Авіаспецмонтаж із земель запасу Гірської сільської ради земельної ділянки площею 0,185 га.

Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради 19.11.2002 року прийнято рішення №863 Про надання дозволу на підготовку документів продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення СВ АТЗТ Авіаспецмонтаж в м. Бориспіль вул. Київський шлях, 2 (том 1, а.с. 179).

Бориспільською міською радою 25.05.2004 року прийнято рішення №192ХІІІ-ХХІV Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення СВ Акціонерного товариства закритого типу Авіаспецмонтаж по вул. Київський шлях, 2 в м. Бориспіль (том 1, а.с. 180-181).

Законність прийняття такого рішення встановлено в рішенні Господарського суду Київської області від 07.11.2018 року у справі №911/802/18.

В подальшому, 11.10.2004 року між Бориспільською міською радою Київської області (за договором - продавець) та СВ АТЗТ Авіаспецмонтаж (за договором - покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,9050 га, яка розташована за адресою м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2 (том 1, а.с. 182-188), який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за №4291. Відповідно до п. 5.1 Договору, продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом цього Договору купівлі-продажу, входить до категорії земель, що можуть бути приватизовані згідно законодавства України, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які на момент підписання цього Договору продавець чи покупець не міг знати, не знаходиться під арештом і судових справ на неї немає.

На підставі зазначеного Договору купівлі-продажу СВ АТЗТ Авіаспецмонтаж отримано ОСОБА_7 акт серії КВ №075521 на земельну ділянку площею 1,9050 га, цільове призначення - землі промисловості, кадастровий номер земельної ділянки 3210500000:07:001:0006 (том 1, а.с. 189-190).

29.06.2005 року між СВ АТЗТ Авіаспецмонтаж та ОСОБА_1 (третя особа у справі) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,9050 га, цільове призначення - землі промисловості, кадастровий номер земельної ділянки 1210500000:07:001:0006, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за №1089 (том 1, а.с.191-192).

29.12.2005 року Бориспільською міською радою прийнято рішення №3274-ХХХІІІ-V Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 1,9050 га (землі промисловості) на комерційне використання приватному підприємцю ОСОБА_1 по вул. Київський шлях, 2 в м. Бориспіль . Передано земельну ділянку загальною площею 1,9050 га у власність приватному підприємцю ОСОБА_1 для комерційного користування по вул. Київський шлях, 2 в м. Борисполі. (том 1, а.с.193-194).

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 видано ОСОБА_7 акт серії ЯБ №319739 від 15.02.2006 року про право власності на земельну ділянку площею 1,9050 га, цільове призначення для комерційного використання, кадастровий номер земельної ділянки 3210500000:07:001:0006 (том 1, а.с. 195-196).

Як зазначає відповідач 2 у відзиві, на підставі розробленої та затвердженої технічної документації Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримала право власності на три окремі земельні ділянки: площею 1,6524 га, кадастровий номер 3210500000:07:001:0029; площею 0,1908 га, кадастровий номер 3210500000:07:001:0028; площею 0,0600 га, кадастровий номер 3210500000:07:001:0030.

04.10.2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (за договором - продавець) та Закритим акціонерним підприємством ORIENT BRIDGE (за договором - покупець) укладено Договір купівлі-продажу №830 (том 1, а.с.197-199) відповідно до п. 1 якого, продавець передає у власність (продає), а Закрите акціонерне підприємство ORIENT BRIDGE приймає у власність належну продавцю земельну ділянку площею 0,1908 га, кадастровий номер 3210500000:07:001:0028, що знаходиться по вулиці Київський Шлях, 2 (два) в місті Борисполі Київської області і сплачує за неї грошову суму, вказану в пункті 3 цього Договору.

Закрите акціонерне підприємство ORIENT BRIDGE є одним із засновників ТОВ ОСОБА_2 Технології , 07.11.2013 року на підставі рішення Загальних зборів учасників ТОВ ОСОБА_2 Технології (Протокол №3 від 07.11.2013 року) (том 1, а.с. 206-207) збільшено статутний фонд ТОВ ОСОБА_2 Технології за рахунок внеску ЗАТ ORIENT BRIDGE , а саме, внесено до статутного капіталу товариства земельну ділянку площею 0,1908 га з кадастровим номером 3210500000:07:001:0028, що також підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки до статутного фонду від 07.11.2013 року. Таким чином, третя особа 3 - ТОВ ОСОБА_2 Технології є власником земельної ділянки площею 0,1908 га, з кадастровим номером 3210500000:07:001:0028.

Посилання позивача на те, що рішення Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 27.12.2001 року №189 не відповідає вимогам ст. 19 Земельного кодексу України є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення), користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; 3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; 4) справляння плати за землю; 5) ведення земельно-кадастрової документації; 6) погодження проектів землеустрою; 7) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; 8) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів; 9) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; 10) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів; 11) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні; 12) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції; 13) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України, до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; 3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; 4) ведення земельно-кадастрової документації; 5) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; 6) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів; 7) погодження будівництва землекористувачами жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на землі, наданій їм у користування за межами населених пунктів; 8) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; 9) організація землеустрою; 10) розгляд і затвердження проектів і схем землеустрою; 11) затвердження проектів внутрігосподарського землеустрою та контроль за їх здійсненням; 12) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів; 13) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції; 14) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

Статтею 22 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. ОСОБА_7 акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Як вбачається зі спірного рішення Гірської сільської ради від 27.12.2001 року №189, останнє прийнято на підставі ст. 30 Земельного кодексу України.

Згідно ч.ч. 1, 11, 13 ст. 9 Земельного кодексу України, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 11) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні; 13) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Оскільки, Гірською сільської радою Бориспільського району Київської області рішенням №189 від 27.12.2001 року спірна земельна ділянка надавалася в порядку ст. 30 Земельного кодексу України, у зв'язку із знаходженням майна СВАТЗТ Авіаспецмонтаж на земельній ділянці, а не у відповідності до ст.ст. 18, 19 Земельного кодексу України, прийняття декількох рішень чинним, на момент прийняття, законодавством не передбачалося.

Частиною 1 ст. 30 Земельного кодексу України передбачено, у разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. Із рішення Гірської сільської ради №189 від 27.12.2001 року вбачається, спірна земельна ділянка надавалась відповідачу на праві постійного користування без зміни цільового призначення землі, а тому, в даному випадку статті 18, 19 Земельного кодексу України, на які посилається позивач, не підлягали застосуванню.

Таким чином, судом встановлено, що рішення Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області №189 від 27.12.2001 року прийнято з дотриманням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, та інших нормативно-правових актів України - за наявності відповідних повноважень та правових підстав і з дотриманням встановленої процедури. Зазначене рішення не оскаржувалось в судовому порядку та не скасовувалось, а тому, твердження позивача щодо незаконності рішення Гірської сільської ради від 27.12.2001 року №189 є безпідставними та необґрунтованими.

Також, в процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують факт накладення земельної ділянки позивача та земельної ділянки відповідача 2 площею 1,9050 га.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме, із матеріалів технічних документацій щодо складання документів, наявних у матеріалах справи, а також висновку №28-08/1 від 27.08.2018 року (том 2, а.с.1-128) експертного земельно-технічного дослідження, проведеного сертифікованим інженером-землевпорядником (експертом) ОСОБА_9, також не встановлено фактів порушення, станом на момент прийняття оспорюваного рішення, меж земель площею 624,8682 га, що перебуває у постійному користуванні Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль на підставі Державного акту серії ІІ-КВ №001459 від 19.07.2002 року на право постійного користування землею, із земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:07:001:0006, площею 1,9050 га або земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:07:001:0028, площею 0,1908 га, що перебуває у власності відповідача 2, які б підтверджували факт накладення між собою вказаних земельних ділянок.

Зазначений факт також встановлено в рішенні Господарського суду Київської області від 07.11.2018 року у справі №911/802/18.

Стосовно вимоги позивача про скасування Державного акту на право постійного користування землею від 31.05.1994 року серії КВ І Д №000051, виданого СВАТЗТ Авіаспецмонтаж недійсним, суд зазначає наступне.

На підставі рішення Бориспільської районної ради народних депутатів б\н від 08.02.1994 року Про перехід права користування земельними ділянками загальною площею 2,2 га Асоціації Бориспіль виготовлено ОСОБА_7 акт серії КВ І Д №000051 на право Асоціації Бориспіль постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,2 га, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №537.

Рішенням Бориспільської міської ради №712 від 07.10.1997 року перереєстровано Асоціацію Бориспіль у Спеціалізоване виробниче акціонерне товариство закритого типу Авіаспецмонтаж та визначено, що усі права та обов'язки Асоціації Бориспіль переходять до СВАТЗТ Авіаспецмонтаж .

В подальшому, на підставі рішення Гірської сільської ради від 08.08.2000 року №84 СВ АТЗТ Авіаспецмонтаж надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,21 га, що відображено у ОСОБА_7 акті серії КВ І Д №000051 (графа зміни в землекористуванні).

На підставі Рішення Гірської сільської ради від 27.12.2001 року №189 Про оформлення права користування земельною ділянкою СВАТЗТ Авіаспецмонтаж до Державного акту серії КВ ІД №000051 (графа зміни в землекористуванні) внесено зміни про надання із земель запасу Гірської сільської ради земельної ділянки площею 0,185 га.

Відповідно до п.3.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання ОСОБА_7 актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, яка затверджена Наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04.05.1999 року №43 (у редакції, яка діяла під час прийняття рішення), визначено, що у разі будь-яких змін в розташуванні меж земельної ділянки або умов її передачі чи надання, які відбулися після видачі Державного акта, ці зміни вносяться одночасно до обох примірників Державного акта. Кожен запис про зміни посвідчується підписом начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів Держкомзему України.

Відповідач 2 - СВАТЗТ Авіаспецмонтаж , маючи ОСОБА_7 акт на право постійного користування землею площею 2,2 га, набув додаткових прав на земельні ділянки, інформація про які на підставі положень Земельного кодексу України та Інструкції внесена до існуючого Державного акту серії КВ ІД №000051. Відтак, доводи позивача про незаконність Державного акту серії КВ ІД №000051 є безпідставними та необґрунтованими.

Оскільки, позивач просить визнати недійсним ОСОБА_7 акт на право постійного користування землею від 31.05.1994 року серії КВ І Д №000051, така вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення органу, на підставі якого видано такий акт, а позивачем в позові не заявлялось про визнання недійсним рішення Гірської сільської ради №189 від 27.12.2001 року, зазначене рішення не визнано незаконним та не скасовано в судовому порядку та, як встановлено вище, прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, тому й відсутні підстави визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею від 31.05.1994 року серії КВ І Д №000051.

Пунктом 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин передбачено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 0,185 га було переоформлено відповідачем відповідно до вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, про що в ОСОБА_7 акті на право постійного користування землею від 31.05.1994 року серії КВ І Д №000051 відображено відповідні зміни.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи викладене, дослідивши ОСОБА_7 акт від 31.05.1994 року серії КВ І Д №000051 на право постійного користування та внесені до нього зміни в частині збільшення земельної ділянки №1 на 0,185 га на підставі рішення Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 27.12.2001 року №189, суд дійшов висновку, що його зміст та форма з урахуванням внесених змін не суперечать положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, та інших нормативно-правових актів в редакціях, що діяли на момент його видачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Дана норма кореспондується з положенням статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що позов про визнання права власник майна може пред'явити за умови оспорення або не визнання іншою особою його права власності.

В процесі розгляду справи судом не встановлено, а позивачем не доведено порушення відповідачем 2 будь-яких цивільних, земельних та інших прав і інтересів позивача щодо користування ним земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 27.09.1999 року серії І-КВ №003157, а тому, й відсутні підстави для визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою площею 0,185 га.

Відповідно, у суду, в даному випадку, відсутні підстави вважати порушеним право позивача, що надавало б йому підстави для захисту цього права у встановленому чинним законодавством порядку.

Також, відповідач 2 у заяві про застосування строків позовної давності б/н від 10.09.2018 року (вх.№18638/18 від 11.09.2018 року) (том 1, а.с. 83-87) просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у тому числі, у зв'язку із пропущенням строків позовної давності.

З приводу вказаної заяви відповідача 2, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач 22.06.2018 pоку звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою №35-28/7-13 від 21.06.2018 року до відповідача про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею від 31.05.1994 року серії КВ І Д №000051 та про визнання за ОСОБА_7 підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль права постійного користування земельною ділянкою площею 0,185 га, тобто із значним спливом трирічного строку позовної давності без поважних причин його пропущення.

Однак, як встановлено судом, позивач був обізнаний про існування Державного акту від 31.05.1994 року серії КВ І Д №000051 про право постійного користування СВАТЗТ Авіаспецмонтаж земельною ділянкою, яка, на думку позивача, накладається на земельну ділянку позивача значно раніше, що підтверджується листом ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль №08-22-883 від 27.04.2012 року (з відміткою Прокуратури Київської області №18463вх-12 від 04.05.2012 року про отримання) (том 1, а.с. 88), адресованим Заступнику прокурора Київської області. У зазначеному листі ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль повідомляло прокуратуру, що у зв'язку із переоформленням існуючого державного акту під час внесення даних до бази управління Держкомзему у м. Бориспіль було виявлено накладку із земельною ділянкою ОСОБА_1Л, а тому, посадовими особами зафіксовано факт самовільного зайняття невідомими частини земельної ділянки шляхом встановлення огорожі з металевої сітки. Враховуючи зазначене, ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль просило вжити невідкладних заходів для відновлення правового режиму використання земельної ділянки та притягнення до відповідальності осіб, винних у самовільному зайнятті майна державної власності. Зазначений факт також встановлено у постанові про закриття кримінального провадження у справі №47-1479 від 09.07.2014 року (том 1, а.с. 91, абз. 4-5). Вказані обставини також підтверджено та викладено у заявах свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_1 (том 1, а.с.98-99), які долучені відповідачем до заяви про застосування строків позовної давності б/н від 10.09.2018 року (том 1, а.с. 83-99).

Існування зазначеного листа не заперечувалось позивачем, з приводу чого надано пояснення на поставлене у відзиві відповідача 2, в порядку ст. 90 ГПК України, запитання, які викладено в заяві свідка №35-22/2-244 від 08.10.2018 року (том 2, а.с. 176). У заяві свідка представник позивача зазначив, що в архіві ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль міститься лист №18463вх-12 від 04.05.2012 року про Про зайняття земельної ділянки на ім'я заступника прокурора Київської області Ластовки В.В., підписаний адміністративним директором ОСОБА_11, однак в архівних документах відсутня інформація про направлення зазначеного листа заступнику прокурора та його подальшої реєстрації в прокуратурі Київської області.

Отже, позовні вимоги позивача, є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

З приводу поданого відповідачем 2 клопотання б/н від 26.10.2018 року про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору, оскільки позивач просить визнати недійсним ОСОБА_7 акт на право постійного користування землею серії КВ І Д №000051 від 31.05.1994 року, в той час, як такий акт припинив свою дію, як правовстановлюючий документ, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися за захистом особистого майнового або немайнового права у відповідності до визначених способів захисту порушеного права згідно норм чинного законодавства, в даному випадку захисту права юридичної особи на земельну ділянку. Згідно ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Крім того, у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності у нього порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом, а тому, в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль №35-28/7-13 від 21.06.2018 року (вх.№1418/18 від 22.06.2018 року) до1) Гірської сільської ради, 2) Спеціалізованого виробничого Акціонерного товариства закритого типу Авіаспецмонтаж , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2: 1) ОСОБА_1, 2) Закритого акціонерного товариства ORIENT BRIDGE , 3) Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Технології про визнання недійсним Державного акту про право постійного користування землею від 31.05.1994 року серії КВ І Д №000051, виданого СВАТЗТ Авіаспецмонтаж та визнання за ОСОБА_7 підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль права постійного користування земельною ділянкою площею 0,185 га відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27.12.2018 року.

Суддя Д.Г. Заєць