Постанова

від 08.04.2019 по справі 911/1383/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2019 р. Справа№ 911/1383/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Чорної Л.В.

Секретар судового засідання: Кондратенко Н.О.

За участю представників учасників процесу згідно протоколу судового засідання від 08.04.2019.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2018 у справі № 911/1383/18 (суддя Заєць Д.Г., м. Київ, повний текст рішення складено 27.12.2018)

за позовом державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", с. Гора, Бориспільський р-н, Київська обл.

до 1) Гірської сільської ради, с. Гора, Бориспільський р-н, Київська обл.

2) Спеціалізованого виробничого акціонерного товариства закритого типу "Авіаспецмонтаж", м. Бориспіль, Київська обл.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2:

1) ОСОБА_2, м. Київ

2) закрите акціонерне товариство "ORIENT BRIDGE", м. Вільнюс, Литовська Республіка

3) товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні Лед Технології", м. Бориспіль Київська обл.

про визнання недійсним Державного акту про право постійного користування землею та визнання права постійного користування земельною ділянкою

За результатом розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі-позивач) звернувся з позовом до Господарського суду Київської області до Гірської сільської ради (відповідач-1), Спеціалізованого виробничого акціонерного товариства закритого типу "Авіаспецмонтаж" (відповідач-2) про:

- визнання недійсним державного Акту серії НОМЕР_10 про право постійного користування землею від 31.05.1994, виданий Спеціалізованому виробничому акціонерному товариству закритого типу "Авіаспецмонтаж";

- визнання за державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" права постійного користування земельною ділянкою площею 0,185 га, яка надана рішенням Гірської сілької ради від 29.04.1999 № 34 та на підставі якого видано державний Акт на право постійного користування землею від 27.09.1999 року НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області № 189 від 27.12.2001, яким відповідачу-2 надано в постійне землекористування (додано до земельної ділянки 1,51 га) земельну ділянку площею 0,185 га, прийнято всупереч положенням Земельного кодексу України із порушенням процедури надання землі в постійне користування юридичній особі, а внесені на підставі цього рішення зміни до Державного акту серії КВ І Д №000051 про право постійного користування відповідачем-2 земельною ділянкою площею 0,185 га є незаконними та безпідставними.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.12.2018 у справі № 911/1383/18 (суддя Заєць Д.Г., м. Київ, повний текст рішення складено 27.12.2018) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Прийняте судове рішення вмотивовано недоведенністю та необґрунтованістю позовних вимог, що призвело до відмови у задоволенні позову.

Не погодившись із вказаним рішенням, державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У доводах апеляційного оскарження позивач вказав на порушення ст.ст. 7, 19, 22, 30, 31, 152 Земельного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка була набута відповідачем-2 з порушенням вимог законодавства без попереднього її вилучення у позивача.

Серед іншого, позивач також заперечив правомірність висновку земельно-технічного дослідження від 27.08.2018, що здійснений ФОП Семенковим Дмитром Валерійовичем, з посиланням на те, що зазначений висновок отриманий з порушенням закону, а тому є недопустимим в силу ст. 77 ГПК України. Позивач вказав, що до справи не залучено та не надіслано позивачу докази укладення договору з ФОП Семенковим Д.В. договору щодо проведення експертного дослідження, зазначений висновок виготовлений на запит ТОВ "Сучасні Лед Технології", яке на момент виготовлення висновку не було залучено до участі у справі, всупереч ч.6 ст. 98, ч. 5 ст. 101 ГПК України у висновку не зазначено: хто був присутній при проведенні експертизи, що висновок підготовлено для подання до суду, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі № 911/1383/18 задоволено клопотання позивача та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2018 у справі № 911/1383/18; відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1383/18 за скаргою державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.03.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 у справі № 911/1383/18 відкладено розгляд зазначеної апеляційної скарги у справі № 911/1383/18 на 25.03.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі № 911/1383/18 відкладено розгляд зазначеної апеляційної скарги у справі № 911/1383/18 на 08.04.2019.

Відповідач-2, у відзивах просив колегію суддів апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2018 у справі № 911/1383/18 залишити без змін, як таке, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Третя особа-1, третя особа-2, третя особа-3 у відзивах просили відмовити у задоволенні скарги повністю, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Відповідач-1 не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

До судового засідання від 08.04.2019 не з'явилися відповідач-1, третя особа-1, -2, -3, яких повідомлено про час, місце та дату судового засідання завчасно та належним чином.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що відповідач-1, третя особа-1, -2, -3 належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи те, що їх явка обов'язковою не визнавалась, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду судового рішення за наявними матеріалами справи за присутності представників позивача та відповідача-2.

У судовому засіданні від 08.04.2019 колегією суддів було розглянуто клопотання позивача від 22.01.2019 про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи та судової експертизи з питань землеустрою.

В обґрунтуванні зазначеного клопотання, позивач навів зауваження щодо наявного у справі висновку земельно-технічного дослідження від 27.08.2018, що здійснений ФОП Семенковим Дмитром Валерійовичем, з посиланням на те, що зазначений висновок отриманий з порушенням закону, а тому є недопустимим в силу ст. 77 ГПК України. Відтак, з метою з'ясування питання накладення меж земельних ділянок, зазначених в Державних Актах на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 27.09.1999 та серії КВ І Д НОМЕР_10 позивач просить на підставі ст.ст. 98, 99, 100 ГПК України призначити судову експертизу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (заява № 61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справа "Дульський проти України" від 01.06.2006 експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ Гурепка проти України № 2 наголошено, що принцип рівності сторін -один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 ст. 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх та вимагати рівності щодо подання своїх доказів.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції.

Крім того, за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи вищевикладені приписи, заслухавши пояснення пристуніх представників учасників справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні такого клопотання з огляду на те, що в матеріалах справи наявний висновок експертного земельно-технічного дослідження від 27.08.2018 № 28-08/1, у якому експертам ставились аналогічні питання щодо яких просить провести експертизу позивач та щодо якого колегією суддів встановлено, що зміст вказаного висновку експерта відповідає вимогам, визначеним до нього ст. 98 ГПК України, а тому він може слугувати, як належний та допустимий доказ у справі.

Крім того, висновки за експертизою від 27.08.2018 № 28-08/1 позивачем не спростовано, а наведені зауваження позивача щодо висновку не знайшли свого підтвердження.

Як наслідок, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушення принципу рівності сторін, оскільки обставини розгляду цього спору свідчать про те, що кожній стороні у повному обсязі були надані процесуальні можливості захисту своїх прав, зокрема, надано можливість подати докази на підтвердження своїх вимог і заперечень. Позивач, в свою чергу, реалізував своє право подати клопотання про призначення судової експертизи, однак, зазначені питання щодо накладення земельних ділянок вже були висвітлені від 27.08.2018 № 28-08/1.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу третьої особи-2 залишити без задоволення, рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державному підприємству міжнародний аеропорт "Бориспіль" відповідно до рішення Гірської сільської ради від 29.04.1999 № 34 надано на праві постійного користування земельну ділянку загальною площею 1,6 га, що складається з двох земельних ділянок, а саме, № 1 площею 0,61 га та № 2 площею 0,99 га, про що видано Державний Акт на право постійного користування землею від 27.09.1999 року серії НОМЕР_1 (том 1 а/с 18-21).

За ствердженням позивача, йому стало відомо про те, що на підставі рішення Бориспільської районної Ради народних депутатів б/н від 08.02.1994 Асоціації "Бориспіль" видано Державний Акт на право постійного користування землею від 31.05.1994 серія НОМЕР_10 (том 1 а/с 23-28) загальною площею 2,2 га, що складається з двох земельних ділянок: № 1 площею 1,51 га та №2 площею 0,69 га.

Відповідно до рішення Бориспільської міської ради від 07.10.1997 №712 вирішено перереєструвати Асоціацію "Бориспіль" в Спеціалізоване виробниче акціонерне товариство закритого типу "Авіаспецмонтаж" та визначено, що права та обов'язки Асоціації "Бориспіль" переходять до СВАТЗТ "Авіаспецмонтаж".

Позивач відзначив, що з плану зовнішніх меж землекористування, доданих до Державного Акту від 31.05.1994 серія НОМЕР_10 та Державного Акту від 27.09.1999 серії НОМЕР_1 вбачається, що земельна ділянка № 1 відповідача 2 та земельна ділянка № 1 позивача межують між собою та є дотичними.

Як слідує з копії Державного Акту від 31.05.1994 року серія КВ І Д в„– НОМЕР_10, до нього було внесено зміни щодо збільшення земельної ділянки розміром 1,51 га. Зокрема, рішенням Гірської сільської ради від 08.08.2000 № 84 відповідачу-2 надано в постійне землекористування (додано до земельної ділянки 1,51 га) 0,21 га, про що свідчить запис № 1 в розділі "зміни в землекористуванні" до Державного Акту від 31.05.1994 року серія КВ І Д в„– НОМЕР_10.

Надалі, рішенням Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області № 189 від 27.12.2001 (том 1 а/с 30) відповідачу-2 надано в постійне землекористування (додано до земельної ділянки 1,51 га.) земельну ділянку площею 0,185 га, про що свідчить запис № 2 в розділі "зміни в землекористуванні" до Державного Акту від 31.05.1994 серія НОМЕР_10.

Таким чином, земельна ділянка 1,51 га була збільшена до 1,91 га.

Позивач стверджує, що при співставленні позивачем планів зовнішніх меж землекористування земельними ділянками, які надані в постійне користування ДП МА "Бориспіль" (0,61 га) та відповідачу-2 - (1,91 га) позивачем виявлено, що земельна ділянка площею 0,185 га, яка була надана на праві постійного користування відповідачу-2 (рішення Гірської сільської ради №189 від 27.12.2001) перебуває на праві постійного користування у ДП МА "Бориспіль" (рішення Гірської сільської ради від 29.04.1999 № 34).

З метою з'ясування обставин та збирання доказів, на підставі яких відповідач-2 набув в постійне користування земельну ділянку площею 0,185 га, позивач звернувся із запитами до Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області № 35-22-254 від 30.05.2018 (т. 1 а/с 31) та Бориспільської районної державної адміністрації б/н від 01.06.2018 року (том 1, а/с 33), щодо надання копії рішення Гірської сільської ради про виділення СВАТЗТ "Авіаспецмонтаж" на праві постійного землекористування земельної ділянки площею 0,185 га.

На запит позивача листом Бориспільської районної державної адміністрації Київської області № 48/07-46-2398(з) від 05.06.2018 (т. 1 а/с 29) з архіву надано копію рішення Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 27.12.2001 № 189, яким вирішено надати дозвіл на оформлення технічної документації відповідно до клопотання СВАТЗТ "Авіаспецмонтаж" на земельну ділянку площею 0,185 га. (т. 1 а/с 30).

Позивач вказав, що він, як законний та дійсний користувач земельної ділянки площею 0,185 га (яка входить у земельну ділянку 0,61 га), не відмовлявся від такої земельної ділянки та не надавав згоди на її вилучення (викуп), а відповідною Радою народних депутатів, згідно норми чинного законодавства, не приймалось рішення про вилучення відповідної земельної ділянки, тому, земельна ділянка площею 0,185 га не могла бути передана (відчужена) третім особам.

Крім того, позивач зазначив, що Гірською сільською радою при передачі земельної ділянки площею 0,185 га СВАТЗТ "Авіаспецмонтаж" порушено порядок, визначений статтею 19 Земельного кодексу України, оскільки Гірською сільською радою прийнято тільки одне рішення, зокрема, про надання дозволу на оформлення технічної документації (рішення Гірської сільської ради від 27.12.2001 № 189), а рішення про надання земельної ділянки площею 0,185 га в постійне користування відповідачу-2 -СВАТЗТ "Авіаспецмонтаж" радою не приймалось.

Таким чином, за позицією позивача, СВАТЗТ "Авіаспецмонтаж" не набуло права постійного користування на земельну ділянку площею 0,185 га, а внесення змін до Державного Акту від 31.05.1994 серія НОМЕР_10 в частині збільшення земельної ділянки № 1 на 0,185 га на підставі рішення Гірської сільської ради від 27.12.2001 (запис № 2 в розділі "зміни в землекористуванні" до Державного Акту від 31.05.1994 серія НОМЕР_10) є такими, що не відповідають вимогам Земельного кодексу України, здійснені безпідставно, чим порушено права позивача ДП МА "Бориспіль", як законного та добросовісного землекористувача.

Заперечуючи проти позову відповідач-2 пояснив, що на підставі рішення Гірської сільської ради народних депутатів № 4 від 04.04.1995 ДМА "Бориспіль" надано в постійне користування земельну ділянку площею 765,6 га та видано Державний акт НОМЕР_4 від 06.07.1995, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 3 (т. 1 а/с 146-148).

На підставі Постанови Верховної Ради України № 120/96-ВР від 04.04.1996 ДМА "Бориспіль" надано у постійне користування земельну ділянку площею 101,0 га та видано Державний акт серії № 301596 від 11.09.1996, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 554 (т.1 а/с 149-152).

Рішенням Бориспільської районної ради 25.06.1999 №116-08-ХХІІІ (т. 1 а/с 188) скасовано Державний акт серії НОМЕР_4 від 06.07.1995 року на право ДПМА "Бориспіль" постійного користування землею та Державний акт серії НОМЕР_3 від 11.09.1996 року, дозволено Київському відділенню інституту землеустрою виготовити нові державні акти на право постійного користування землею в розрізі Гірської та Ревненської сільських рад.

На підставі рішення Гірської сільської ради № 34 від 29.04.1999 року (т. 1 а/с 153) затверджено технічну документацію по складанню державного акту на право постійного користування землею ДМА "Бориспіль", надано в постійне користування ДМА "Бориспіль" земельну ділянку площею 1,60 га та видано Державний акт НОМЕР_5 від 27.09.1999 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 13/335 (т. 1 а/с 19-21 та а/с 160-164).

Рішенням Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області № 88 від 08.08.2000 року (т. 1 а/с 159) затверджено технічну документацію по складанню державного акту на право постійного користування землею Державному міжнародному аеропорту "Бориспіль"; скасовано Державні акти на право постійного користування землею ДМА "Бориспіль" (серія І-КВ № 003157 рішення № 34 від 29.04.1999), з врахуванням рішення № 116-08-ХХІІІ від 25.06.1999 Бориспільської районної ради про скасування державного акту на право постійного користування землею (серія КВ рішення №4 від 04.04.1995 № 001596 рішення № 120/96-ВР від 04.04.1996); закріплено в постійне користування земельні ділянки загальною площею 838.5767 га (забудованих земель) за Державним міжнародним аеропортом "Бориспіль"; доручено Київському відділенню інституту землеустрою виготовити державний акт на право постійного користування землею ДМА "Бориспіль".

За ствердженням відповідача, нові Державні акти виготовлено не було, а Державний акт на право постійного користування землею ДП МА "Бориспіль" серії НОМЕР_1 від 27.09.1999 скасовано.

На підставі Розпорядження Бориспільської райдержадміністрації від 10.06.2002 № 366 ДП МА "Бориспіль" видано Державний акт серії НОМЕР_6 від 19.07.2002 на право постійного користування землею площею 695,8513 га, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 438 (т.1 а/с 173-178).

Таким чином, відповідача-2 наголосив, що позивачем не доведено порушення відповідачем-2 норм земельного законодавства, не доведено належними та допустимими доказами факту накладення земельних ділянок, а скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку є втручанням позивача у мирне володіння відповідачем своїм майном.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що спірна земельна ділянка площею 0,185 га була набута відповідачем-2 з порушенням вимог законодавства без попереднього її вилучення у позивача.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та відхиляє доводи апеляційного оскарження позивача, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що також підтверджується матеріалами справи, рішенням Бориспільської районної ради народних депутатів 08.02.1994 прийнято рішення б\н "Про перехід права користування земельними ділянками загальною площею 2,2 га Асоціації "Бориспіль" без зміни цільового призначення в зв'язку з передачею Міністерством оборони будівель та споруд, розташованих на цих земельних ділянках" (т. 1 а/с 165). Даним рішенням Асоціації "Бориспіль" надано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 2,2 га без зміни цільового призначення в зв'язку з передачею Міністерством оборони будівель та споруд, розташованих на цих земельних ділянках. На підставі зазначеного рішення виготовлено Державний акт серії НОМЕР_10 на право Асоціації "Бориспіль" постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,2 га, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 537 (т. 1 а/с 166-172, абз. 1).

Рішенням Бориспільської міської ради №712 від 07.10.1997 року, перереєстровано Асоціацію "Бориспіль" у Спеціалізоване виробниче акціонерне товариство закритого типу "Авіаспецмонтаж" та визначено, що усі права та обов'язки Асоціації "Бориспіль" переходять до СВАТЗТ "Авіаспецмонтаж". Зазначене рішення ради не заперечено ні позивачем, ні відповідачем-2.

На підставі рішення Гірської сільської ради від 08.08.2000 року № 84 СВАТЗТ "Авіаспецмонтаж" надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,21 га, що відображено у Державному акті серії КВ І Д НОМЕР_10 (графа зміни в землекористуванні).

Гірською сільською радою 27.12.2001 року прийнято рішення № 189 (т. 1 а/с 172) про передачу у постійне користування СВ АТЗТ "Авіаспецмонтаж" із земель запасу Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області земельної ділянки площею 0,185 га. Відповідні зміни відображені у Державному акті серії КВ ІД № НОМЕР_10 (графа зміни в землекористуванні).

Враховуючи викладене, за ствердженням відповідача-2, у період між дією Державного акту серії НОМЕР_1 від 27.09.1999 року на право постійного користування землею ДП МА "Бориспіль" та Державного акту на право постійного користування на земельну ділянку площею 695,8513 га серії НОМЕР_6 від 19.07.2002 року Гірською сільською радою прийнято рішення № 189 від 27.12.2001 року про передачу у постійне користування СВ АТЗТ "Авіаспецмонтаж" із земель запасу Гірської сільської ради земельної ділянки площею 0,185 га.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що виконавчим комітетом Бориспільської міської ради 19.11.2002 року прийнято рішення № 863 "Про надання дозволу на підготовку документів продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення СВ АТЗТ "Авіаспецмонтаж" в м. Бориспіль вул. Київський шлях, 2" (т. 1 а/с 179).

Бориспільською міською радою 25.05.2004 року прийнято рішення № 192ХІІІ-ХХІV "Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення СВ Акціонерного товариства закритого типу "Авіаспецмонтаж" по вул. Київський шлях, 2 в м. Бориспіль", яким вирішено, у тому числі, погодити продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення СВ Акціонерного товариства закритого типу "Авіаспецмонтаж" площею 1,9050га (19050 кв.м) землі промисловості на суму 511 873,50 грн., без урахування ПДВ. (т. 1 а/с 180-181).

Законність прийняття такого рішення встановлено в рішенні Господарського суду Київської області від 07.11.2018 року, яке залишено в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі № 911/802/18.

11.10.2004 між Бориспільською міською радою Київської області (за договором - продавець) та СВ АТЗТ "Авіаспецмонтаж" (за договором - покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,9050 га, яка розташована за адресою м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2 (том 1, а.с. 182-188), який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є. та зареєстровано в реєстрі за № 4291.

Відповідно до п. 5.1 Договору, продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом цього Договору купівлі-продажу, входить до категорії земель, що можуть бути приватизовані згідно законодавства України, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які на момент підписання цього Договору продавець чи покупець не міг знати, не знаходиться під арештом і судових справ на неї немає.

На підставі зазначеного Договору купівлі-продажу СВ АТЗТ "Авіаспецмонтаж" 09.06.2005 отримано Державний акт серії НОМЕР_12 на земельну ділянку площею 1,9050 га, цільове призначення - землі промисловості, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 (т. 1 а/с 189-190).

29.06.2005 між СВ АТЗТ "Авіаспецмонтаж" та ОСОБА_2 (третя особа у справі) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,9050 га, цільове призначення - землі промисловості, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є. та зареєстровано в реєстрі за № 1089 (т. 1 а/с 191-192).

29.12.2005 року Бориспільською міською радою прийнято рішення №3274-ХХХІІІ-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 1,9050 га (землі промисловості) на комерційне використання приватному підприємцю ОСОБА_2 по вул. Київський шлях, 2 в м. Бориспіль". Передано земельну ділянку загальною площею 1,9050 га у власність приватному підприємцю ОСОБА_2 для комерційного користування по вул. Київський шлях, 2 в м. Борисполі. (т. 1 а/с 193-194).

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано Державний акт серії НОМЕР_11 від 15.02.2006 року про право власності на земельну ділянку площею 1,9050 га, цільове призначення для комерційного використання, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2.

На підставі розробленої та затвердженої технічної документації Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 отримала право власності на три окремі земельні ділянки: площею 1,6524 га, кадастровий номер НОМЕР_8; площею 0,1908 га, кадастровий номер НОМЕР_7; площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_9.

04.10.2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (за договором - продавець) та Закритим акціонерним підприємством "ORIENT BRIDGE" (за договором - покупець) укладено Договір купівлі-продажу №830 (т. 1 а/с 197-199), відповідно до п. 1 якого, продавець передає у власність (продає), а Закрите акціонерне підприємство "ORIENT BRIDGE" приймає у власність належну продавцю земельну ділянку площею 0,1908 га, кадастровий номер НОМЕР_7, що знаходиться по вулиці Київський Шлях, 2 (два) в місті Борисполі Київської області і сплачує за неї грошову суму, вказану в пункті 3 цього Договору.

Закрите акціонерне підприємство "ORIENT BRIDGE" є одним із засновників ТОВ "Сучасні Лед Технології", 07.11.2013 року на підставі рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Сучасні Лед Технології" (Протокол №3 від 07.11.2013 року) збільшено статутний фонд ТОВ "Сучасні Лед Технології" за рахунок внеску ЗАТ "ORIENT BRIDGE", а саме, внесено до статутного капіталу товариства земельну ділянку площею 0,1908 га з кадастровим номером НОМЕР_7, що також підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки до статутного фонду від 07.11.2013 року. Таким чином, третя особа 3 - ТОВ "Сучасні Лед Технології" є власником земельної ділянки площею 0,1908 га, з кадастровим номером НОМЕР_7.

Серед доводів апеляційного оскарження, як і у суді першої інстанції позивач посилається на те, що рішення Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 27.12.2001 року № 189 про передачу у постійне користування СВ АТЗТ "Авіаспецмонтаж" із земель запасу Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області земельної ділянки площею 0,185 га. не відповідає вимогам земельного законодавства, а також вказує на порушення ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), оскільки спірну земельну ділянку було надано відповідачу-2 без вилучення її у законному порядку у позивача, передбаченому ст.ст. 31 і 32 цього Кодексу.

Зазначеним доводам позивача надано цілком вірну правову оцінку місцевим господарським судом, які визнано необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення), користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Згідно ч.ч. 1, 11, 13 ст. 9 Земельного кодексу України, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 11) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні; 13) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України, до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; 3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; 4) ведення земельно-кадастрової документації; 5) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; 6) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів; 7) погодження будівництва землекористувачами жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на землі, наданій їм у користування за межами населених пунктів; 8) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; 9) організація землеустрою; 10) розгляд і затвердження проектів і схем землеустрою; 11) затвердження проектів внутрігосподарського землеустрою та контроль за їх здійсненням; 12) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів; 13) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції; 14) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

Статтею 22 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Як вбачається із рішення Гірської сільської ради від 27.12.2001 року № 189, останнє прийнято на підставі ст. 30 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Відтак, оскільки, Гірською сільської радою Бориспільського району Київської області рішенням № 189 від 27.12.2001 року спірна земельна ділянка надавалася в порядку ст. 30 Земельного кодексу України, у зв'язку із знаходженням майна СВАТЗТ "Авіаспецмонтаж" на земельній ділянці, а не у відповідності до ст.ст. 18, 19 Земельного кодексу України, прийняття декількох рішень чинним, на момент прийняття, законодавством не передбачалося.

Частиною 1 ст. 30 Земельного кодексу України передбачено, у разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. Із рішення Гірської сільської ради №189 від 27.12.2001 року вбачається, спірна земельна ділянка надавалась відповідачу на праві постійного користування без зміни цільового призначення землі, а тому, в даному випадку статті 18, 19 Земельного кодексу України, на які посилається позивач, не підлягали застосуванню.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правомірно встановлено, що рішення Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області № 189 від 27.12.2001 року прийнято з дотриманням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, та інших нормативно-правових актів України - за наявності відповідних повноважень та правових підстав і з дотриманням встановленої процедури. Зазначене рішення не оскаржувалось в судовому порядку та не скасовувалось, а тому, твердження позивача щодо незаконності рішення Гірської сільської ради від 27.12.2001 року № 189 є безпідставними та необґрунтованими.

Що ж до решти доводів позивача, слід відзначити, що у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України ним не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують факт накладення земельної ділянки позивача та земельної ділянки відповідача-2 площею 1,9050 га.

Як вбачається із матеріалів технічних документацій щодо складання документів, наявних у справі, а також висновку № 28-08/1 від 27.08.2018 року (т. 2 а/с 1-128) експертного земельно-технічного дослідження, проведеного сертифікованим інженером-землевпорядником (експертом) Семенковим Д.В., також не встановлено фактів порушення, станом на момент прийняття оспорюваного рішення, меж земель площею 624,8682 га, що перебуває у постійному користуванні Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на підставі Державного акту серії НОМЕР_6 від 19.07.2002 року на право постійного користування землею, із земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1,9050 га або земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_7, площею 0,1908 га, що перебуває у власності відповідача-2, які б підтверджували факт накладення між собою вказаних земельних ділянок.

Зазначений факт також встановлено в рішенні Господарського суду Київської області від 07.11.2018 року у справі № 911/802/18, яке залишено в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі № 911/802/18.

У доводах апеляційного оскарження позивач заперечив правомірність висновку земельно-технічного дослідження від 27.08.2018 № 28-08/1, що здійснений та підписаний сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП Семенковим Дмитром Валерійовичем, з посиланням на те, що зазначений висновок отриманий з порушенням закону, а тому є недопустимим в силу ст. 77 ГПК України і не може прийматись до уваги судом, як належний доказ у справі. При цьому, позивач вказав, що до справи не залучено та не надіслано позивачу докази укладення з ФОП Семенковим Д.В. договору щодо проведення експертного дослідження; зазначений висновок виготовлений на запит ТОВ "Сучасні Лед Технології", яке на момент виготовлення висновку не було залучено до участі у справі; всупереч ч. 6 ст. 98, ч. 5 ст. 101 ГПК України у висновку не зазначено: хто був присутній при проведенні експертизи, що висновок підготовлено для подання до суду, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Наведені доводи позивача суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не встановлює обов'язку додавати до висновку експерта докази укладення договору з ним та направляти відповідні докази іншим сторонам справи. Разом з тим, приписи ч. 3 ст. 98 ГПК України не містять норми про те, що висновок повинен здійснюватись виключно на замовлення суду, навпаки зазначено, що висновок може бути наданий також на замовлення учасника справи. Крім того, не може свідчити про невідповідність висновку те, що на момент його виготовлення, замовник ТОВ Сучасні лед технології не було залучено до участі у даній справі. Також, у цьому висновку зазначено, що при досліджені документів, які були надані замовником, був присутній експерт, який і підготував експертний висновок, а сам висновок містить інформацію про підстави його проведення, а саме запит замовника - ТОВ Сучасні лед технології . Між тим, на сторінці 16 експертного висновку зазначено, що експерт повідомлений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та проставлено його особистий підпис (т. 2 а/с 16).

Відтак, враховуючи зазначене, за результатом оцінки висновку земельно-технічного дослідження від 27.08.2018 № 28-08/1 колегією суддів встановлено, що зміст вказаного висновку експерта відповідає вимогам, встановленим до нього статтею 98 Господарського процесуального кодексу України, а тому судом першої інстанції обґрунтовано взято його до уваги, як належний та допустимий доказ у справі, без порушення ст. 77 ГПК України.

Також суд апеляційної інстанції, вважає вірним висновок місцевого суду щодо відмови у задоволенні вимоги позивача про скасування та визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею від 31.05.1994 року серії НОМЕР_10, виданого СВАТЗТ "Авіаспецмонтаж", виходячи з наступного.

На підставі рішення Бориспільської районної ради народних депутатів б\н від 08.02.1994 року "Про перехід права користування земельними ділянками загальною площею 2,2 га Асоціації "Бориспіль" виготовлено Державний акт серії НОМЕР_10 на право Асоціації "Бориспіль" постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,2 га, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 537.

Рішенням Бориспільської міської ради № 712 від 07.10.1997 року перереєстровано Асоціацію "Бориспіль" у Спеціалізоване виробниче акціонерне товариство закритого типу "Авіаспецмонтаж" та визначено, що усі права та обов'язки Асоціації "Бориспіль" переходять до СВАТЗТ "Авіаспецмонтаж".

В подальшому, на підставі рішення Гірської сільської ради від 08.08.2000 року № 84 СВ АТЗТ "Авіаспецмонтаж" надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,21 га, що відображено у Державному акті серії НОМЕР_10 (графа зміни в землекористуванні).

На підставі Рішення Гірської сільської ради від 27.12.2001 року № 189 "Про оформлення права користування земельною ділянкою" СВАТЗТ "Авіаспецмонтаж" до Державного акту серії КВ ІД № НОМЕР_10 (графа зміни в землекористуванні) внесено зміни про надання із земель запасу Гірської сільської ради земельної ділянки площею 0,185 га.

Відповідно до п. 3.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання Державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, яка затверджена Наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43 (у редакції, яка діяла під час прийняття рішення), визначено, що у разі будь-яких змін в розташуванні меж земельної ділянки або умов її передачі чи надання, які відбулися після видачі Державного акта, ці зміни вносяться одночасно до обох примірників Державного акта. Кожен запис про зміни посвідчується підписом начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів Держкомзему України.

Відповідач 2 - СВАТЗТ "Авіаспецмонтаж", маючи Державний акт на право постійного користування землею площею 2,2 га, набув додаткових прав на земельні ділянки, інформація про які на підставі положень Земельного кодексу України та Інструкції внесена до існуючого Державного акту серії КВ ІД № НОМЕР_10. Таким чином, доводи позивача про незаконність Державного акту серії КВ ІД № НОМЕР_10 є безпідставними та необґрунтованими.

Більше того, оскільки, позивач просить визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею від 31.05.1994 року серії НОМЕР_10, слід зазначити, що така вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення органу, на підставі якого видано такий акт, а позивачем в позові не заявлялось вимоги про визнання недійсним рішення Гірської сільської ради № 189 від 27.12.2001, зазначене рішення не визнано незаконним та не скасовано в судовому порядку та, як встановлено вище, прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, тому відсутні підстави визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею від 31.05.1994 року серії НОМЕР_10.

Пунктом 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 0,185 га було переоформлено відповідачем відповідно до вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, про що в Державному акті на право постійного користування землею від 31.05.1994 року серії НОМЕР_10 відображено відповідні зміни.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, дослідивши Державний акт від 31.05.1994 року серії НОМЕР_10 на право постійного користування та внесені до нього зміни в частині збільшення земельної ділянки № 1 на 0,185 га на підставі рішення Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 27.12.2001 року № 189, вважає обґрунтованим висновок місцевого суду, що зміст та форма Державного Акту з урахуванням внесених змін не суперечать положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, та інших нормативно-правових актів в редакціях, що діяли на момент його видачі.

Щодо вимоги про визнання за державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" права постійного користування земельною ділянкою площею 0,185 га, яка надана рішенням Гірської сілької ради від 29.04.1999 № 34 та на підставі якого видано державний Акт на право постійного користування землею від 27.09.1999 року НОМЕР_1 слід відзначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Дана норма кореспондується з положенням статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що позов про визнання права власник майна може пред'явити за умови оспорення або не визнання іншою особою його права власності.

Однак, в процесі розгляду справи судом та під час апеляційного перегляду не встановлено, а позивачем не доведено порушення відповідачем-2 цивільних, земельних та інших прав і інтересів позивача щодо користування ним земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 27.09.1999 року серії НОМЕР_1, а тому відсутні підстави для визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою площею 0,185 га.

Стаття 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

За встановлених обставин, в даному випадку, відсутні підстави вважати порушеним право позивача, що надавало б йому підстави для захисту цього права у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес АД" проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним, чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес, чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям ("пропорційність" є оціночною категорією і повинна встановлюватися щодо конкретного суб'єкта в кожній окремій справі на підставі тих обставин і фактів, що встановлені судом безпосередньо).

У даному випадку відсутні критерій законності та пропорційності, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем-2 цивільних, земельних та інших прав і інтересів позивача щодо користування ним земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 27.09.1999 року серії І-КВ №003157

За даних обставин, захист права позивача за рахунок позбавлення права відповідача-2 є порушенням статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Серед іншого, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду, які здійснено за результатом надання оцінки заяви відповідача-2 про застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки, аналізуючи приписи ст.ст. 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Відповідач-2 у заяві про застосування строків позовної давності б/н від 10.09.2018 (т. 1 а/с 83-87) просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у тому числі, у зв'язку із пропущенням строків позовної давності.

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з даною позовною заявою до відповідача 22.06.2018 з вимогами про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею від 31.05.1994 року серії НОМЕР_10 та про визнання за Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" права постійного користування земельною ділянкою площею 0,185 га, тобто із значним спливом трирічного строку позовної давності без поважних причин його пропущення.

Водночас, місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач був обізнаний про існування Державного акту від 31.05.1994 року серії НОМЕР_10 про право постійного користування СВАТЗТ "Авіаспецмонтаж" земельною ділянкою, яка, на думку позивача, накладається на земельну ділянку позивача значно раніше, що підтверджується листом ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" № 08-22-883 від 27.04.2012 року (з відміткою Прокуратури Київської області № 18463вх-12 від 04.05.2012 про отримання) (т. 1 а/с 88), адресованим Заступнику прокурора Київської області.

У зазначеному листі ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" повідомляло прокуратуру, що у зв'язку із переоформленням існуючого державного акту під час внесення даних до бази управління Держкомзему у м. Бориспіль було виявлено накладку із земельною ділянкою ОСОБА_2, а тому, посадовими особами зафіксовано факт самовільного зайняття невідомими частини земельної ділянки шляхом встановлення огорожі з металевої сітки. Враховуючи зазначене, ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" просило вжити невідкладних заходів для відновлення правового режиму використання земельної ділянки та притягнення до відповідальності осіб, винних у самовільному зайнятті майна державної власності. Зазначений факт також встановлено у постанові про закриття кримінального провадження у справі № 47-1479 від 09.07.2014 року (т. 1 а/с 91, абз. 4-5). Вказані обставини також підтверджено та викладено у заявах свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_2 (т. 1 а/с 98-99), які долучені відповідачем до заяви про застосування строків позовної давності б/н від 10.09.2018 (т. 1 а/с 83-99).

Разом з тим, існування зазначеного листа також не заперечувалось самим позивачем, з приводу чого надано пояснення на поставлене у відзиві відповідача-2, в порядку ст. 90 ГПК України, запитання, які викладено в заяві свідка № 35-22/2-244 від 08.10.2018 року (т. 2 а/с 176). У заяві свідка представник позивача зазначив, що в архіві ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" міститься лист №18463вх-12 від 04.05.2012 року про "Про зайняття земельної ділянки" на ім'я заступника прокурора Київської області Ластовки В.В., підписаний адміністративним директором ОСОБА_9, однак в архівних документах відсутня інформація про направлення зазначеного листа заступнику прокурора та його подальшої реєстрації в прокуратурі Київської області.

Отже, позовні вимоги позивача, є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Між тим, з огляду на встановлені обставини позовна давність у даній справі за заявою відповідача-2 не може бути застосована, оскільки судом встановлено відсутність підстав для задоволення позову.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, такі аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є достатньо вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275,276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2018 у справі № 911/1383/18 залишити без змін.

3. Справу № 911/1383/18 повернути до Господарського Київської області.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 12.04.2019.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

Л.В. Чорна