ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.12.2018 Справа № 914/1421/18
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Семенюк Наталії Степанівни, АДРЕСА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерев?яний Дім", м.Яворів Львівської області
про стягнення 83729,33 грн.
за участю представників :
від позивача : Скрипчук О.П.;
від відповідача : Романовський Я.В.
Суть спору : Позовні вимоги заявлено Фізичною особою-підприємцем Семенюк Наталією Степанівною до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерев?яний Дім" про стягнення 83729,33 грн., з яких 74745,90 грн. - основний борг, 6884,79 грн. - інфляційні втрати та 2098,64 грн. - 3% річних. Крім того позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн. та 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судового засідання.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав, що викладені у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.
Позивач зазначає, що він згідно з усними домовленостями з відповідачем поставив йому товар, однак відповідач не здійснив повної оплати поставленого йому товару, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 74745,90 грн. Зокрема позивач стверджує, що згідно з видатковою накладною №86 від 13.07.2017р. на суму 62995,10 грн. відповідач не здійснив оплату на суму 3622,40 грн., а згідно з видатковою накладною№88 від 27.07.2017р. на суму 71123,50 грн. відповідач не здійснив оплату на суму 71123,50 грн.
Позивач керуючись ч.2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 6884,79 грн. - інфляційних втрат та 2098,64 грн. - 3% річних.
Таким чином позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 83729,33 грн., з яких 74745,90 грн. - основний борг, 6884,79 грн. - інфляційні втрати та 2098,64 грн. - 3% річних. Крім того позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн. та 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву. Зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю "Дерев?яний Дім" зазначає, що згідно банківських виписок ТзОВ Дерев'яний дім було проведено оплату за товар на загальну 269941,15 грн.За твердженням відповідача частини партій товару, який постачався по видатковим накладним №52 від 07.07.2017 р. та №86 від 13.07.2017 р. не відповідали стандартам якості, та за проханням ФОП Семенюк Н.С., з метою збереження ділових відносин та подальшої співпраці, ТзОВ Дерев'яний дім погодилось на отримання та оплату цих партій товару.
У відзиві на позовну заяву відповідач також зазначив, що 27.07.2017р. ФОП Семенюк Н.С. поставила товар на загальну суму 71123,50 грн., зігдно з видатковою накладною №88 від 27.07.2017р., який повторно не відповідав стандартам якості.
Зважаючи на це, між ФОП Семенюк Н.С. та ТзОВ Дерев'яний дім було досягнуто згоди про зарахування частини поставленого товару, згідно видаткової накладної № 88 від 27.07.2017 р., як компенсація браку за попередні поставки, у зв'язку із чим ФОП Семенюк Н.С. погодилась змінити загальну суму видаткової накладної №88 від 27.07.2017 р. з 71123,50 грн. на 24500,00 грн. та надіслати виправлену видаткову накладну на електронну адресу ТзОВ Дерев'яний дім .
Як зазначено у відзиві на позовну заяву, у червні 2018р. ТзОВ Дерев'яний дім отримало від ФОП Семенюк Н.С. грошову вимогу №1 від 11.06.2018р. про сплату заборгованості за отриманий Товар та в акті звірки Позивач зазначив ще одну поставку за накладною №1 від 28.02.2018 на суму 88862,40 грн. Відповідач стверджує, що ТзОВ Дерев'яний дім не отримувало товару на таку суму, про що було попереджено позивача 13.06.2016 р. повідомленням на електронну адресу Позивача. Після чого позивач надіслав на електронну адресу відповідача відскановану видаткову накладну №1 від 28.02.2017 р. де підпис отримувача відповідача візуально є іншим у порівнянні з підписами, які містяться в інших видаткових накладних з сторони відповідача.
Враховуючи викладені обставини, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.
Згідно із ч.1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Факт поставки товару відповідачу підтверджується наступними видатковими накладними, що підписані обома сторонами: №86 від 13.07.2017р. на суму 62995,10 грн. та №88 від 27.07.2017р. на суму 71123,50 грн.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до розрахунку позовних вимог, та як вбачається із матеріалів справи заборгованість відповідача становить 74745,90 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.
Доводи відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, адже в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачу товару неналежної якості, а також докази поставки відповідачу товару на інші суми ніж ті, які зазначені позивачем у позовній заяві, адже накладна №86 від 13.07.2017р. на суму 62995,10 грн. та №88 від 27.07.2017р. на суму 71123,50 грн. підписані обома сторонами. Інші доводи відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву також не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 74745,90 грн. основного боргу є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6884,79 грн. - інфляційних втрат та 2098,64 грн. - 3% річних є обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст.79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно із ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1762,00 грн., що підтверджується квитанцією №33981466 від 27.07.2018р. Крім того, позивачем було понесено витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 4000,00 грн., що підтверджується квитанцією №10/18 від 24.07.2018р.
Відповідно до ст.129 ГПК України суд прийшов до висновку витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн., а також витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 4000,00 грн. покласти на відповідача, оскільки позов у даній справі слід задоволити повністю.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерев?яний Дім" (81000, Львівська область, м.Яворів, вул.Промислова, 1, ідентифікаційний код 32730416) на користь Фізичної особи-підприємця Семенюк Наталії Степанівни (44574, АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) 74745,90 грн. - основного боргу, 6884,79 грн. - інфляційних втрат, 2098,64 грн. - 3% річних, 1762,00 грн. - судового збору та 4000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, що визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 17.12.2018р.
Суддя Гоменюк З.П.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 03.12.2018 |
Оприлюднено | 02.01.2019 |
Номер документу | 78927408 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Гоменюк З.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні