Рішення

від 26.12.2018 по справі 917/1267/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2018 Справа № 917/1267/18

м. Полтава

за позовною заявою Споживчого товариства «Коопзаготпром-МКК» , вул. Квітки Цісик, 11, м. Полтава, 36010

до Полтавської обласної спілки споживчих товариств, вул. Червоноармійська, 3, м. Полтава, 36003

про стягнення 61 156,30 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 61156,30 грн. безпідставно отриманих коштів.

За ухвалою від 25.10.2018 року провадження в цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 25.10.2018 року про відкриття провадження у даній справі, надсилалась сторонам за їх юридичними адресами (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, а.с. 73-77), вручена представникам сторін, про що вчинено підписи відповідних осіб на повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с. 91-92).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повернув позивачу сплачену наперед орендну плату в сумі 61156,30 грн., перераховану на підставі договорів оперативної оренди об'єкта нерухомості від 06.11.2014 та від 09.07.2015 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позов не визнає із посиланням на пропущення позивачем строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

І. На умовах договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 06.11.2014 року (а.с. 18-20) позивач прийняв від відповідача в тимчасове платне користування основні засоби, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Червонофлотська, 11 - нежитлові приміщення загальною площею 8878,9 кв. м., а саме: будівля прохідної А-1, площею 47,8 кв.м., будівля складу Б-1, площею 1779,0 кв.м., будівля складу В-1, площею 1484,2 кв.м., будівля складу з навісом Г-1, площею 1648,4 кв.м., будівля складу Д-1, площею 3919,5 кв.м., огорожа № 1-5, пожежна водойма.

Пунктом 3.1 цього договору встановлено, що загальний розмір орендної плати за користування об'єктом оренди становить 13500,00 грн. та плата за землю.

За актом приймання-передачі в оренду об'єкта нерухомості (Додаток до договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 06.11.2014 року, а.с. 21) відповідач передав, а позивач прийняв зазначені об'єкти нерухомості в оренду.

Додатковою угодою від 01.12.2014 року (а.с. 22) до договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 06.11.2014 року сторони внесли зміни, зокрема домовились, що орендна плата починає нараховуватись з 01.12.2014 року (без врахування орендної плати за листопад 2014 року) та щомісячна орендна плата з 01.12.2014 року складає 6500,00 грн., та включає всі обов'язкові платежі і податки.

За період з 12.12.2014 року по 30.06.2015 року позивачем платіжними дорученнями (а.с. 46-54): № 10 від 12.12.2014 року на суму 6250,00 грн., № 20 від 29.12.2014 року на суму 2550,00 грн., № 56 від 03.02.2015 року на суму 8500,00 грн., № 83 від 26.02.2015 року на суму 8500,00 грн., № 130 від 30.03.2015 року на суму 10000,00 грн., № 173 від 27.04.2015 року на суму 10038,00 грн., № 204 від 20.05.2015 року на суму 14 544,71 грн., № 219 від 03.06.2015 року на суму 15501,32 грн., № 260 від 30.06.2015 року на суму 14849,65 грн., були сплачені відповідачу грошові кошти на загальну суму 90733,68 грн.

ІІ. Щодо зазначених вище основних засобів, сторони уклали договір оперативної оренди об'єкта нерухомості від 09.07.2015 року (а.с.23-25), також в подальшому передача майна за цим договором була оформлена актом приймання-передачі від 09.07.2015 року (а.с. 25, зворот).

За п. 3.1 зазначеного договору, загальний розмір місячної орендної плати за користування об'єктом оренди становить 5000,00 грн.

В період користування об'єктом оренди відповідно до умов договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 09.07.2015 року було сплачено відповідачу платіжними дорученнями № 292 від 22.07.2015 року на суму 4000,39 грн., № 352 від 31.08.2015 року на суму 5342,10 грн., № 372 від 22.09.2015 року на суму 5303,18 грн., № 389 від 25.09.2015 року на суму 10050,00 грн., № 390 від 25.09.2015 року на суму 10050,00 грн., № 424 від 20.10.2015 року на суму 5220,43 грн., № 489 від 30.11.2015 року на суму 285,45 грн., № 542 від 28.12.2015 року на суму 337,57 грн. (а.с. 55-62), за період з 22.07.2015 року по 28.12.2015 року грошові кошти на загальну суму 40 589,12 грн.

ІІІ. За договорами купівлі-продажу від 23.10.2015 року (а.с. 26-28) та від 28.12.2015 року (а.с. 29-30) право власності на об'єкт оренди перейшло до позивача.

За договором від купівлі-продажу від 23.10.2015 року відповідач продав позивачу 9/10 часток у праві власності на нежитлові будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Червонофлотська, 11 та за договором купівлі-продажу від 28.12.2015 року - 1/10 часток цього майна.

Разом із переходом права власності на об'єкт оренди до позивача з 28.12.2015 року договір оперативної оренди об'єкта нерухомості від 09.07.2015 року припинився відповідно до ст. ч. 2 ст. 291, ч. 2 ст. 204 ГК України.

Як зазначає позивач в позовній заяві, в період дії договорів оперативної оренди позивач в період 06.11.2014 року по 28.12.2015 року сплатив відповідачу 135 656,69 грн. орендної плати, замість 74500,39 грн., нарахованої за цей період.

Враховуючи переплату суми орендної плати за період дії зазначених вище договорів оперативної оренди в сумі 61156,30 грн., позивач, посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України, звернувся до суду із вимогою повернути цю суму.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

За період з 12.12.2014 року по 30.06.2015 року позивачем були сплачені відповідачу грошові кошти на загальну суму 90733,68 грн.

При цьому, у вказаних платіжних дорученнях підставами платежу або прямо зазначено оплату за оренду нежитлових приміщень по договору оперативної оренди об'єктів нерухомості від 06.11.2014 року, або зазначено про оплату за оренду нежитлових приміщень з посиланням на рахунки, видані в листопаді 2014 року та в січні 2015 року, копії яких надані суду не були.

Підставою платежу в платіжному дорученні № 20 від 29.12.2014 року зазначено оплата за оренду нежитлових приміщень у грудні 2014 р. (а.с. 47).

Оскільки жодна із сторін не посилається на наявність між сторонами у цей період (з грудня 2014 року по червень 2015 року включно) договірних відносин стосовно оренди інших нежитлових приміщень, ніж ті, які були предметом договору оперативної оренди від 06.11.2014 року, суд вважає встановленим той факт, що за користування об'єктом оренди, який був предметом вказаного договору, позивачем було сплачено відповідачу саме 90 733,68 грн.

Як було встановлено судом, 09.07.2015 року між сторонами було укладено новий договір оренди, предметом якого був той же самий об'єкт нерухомості, а саме нежитлові будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Червонофлотська, 11 загальною площею 8878,9 кв. м., а саме: будівля прохідної А-1, площею 47,8 кв.м., будівля складу Б-1, площею 1779,0 кв.м., будівля складу В-1, площею 1484,2 кв.м., будівля складу з навісом Г-1, площею 1648,4 кв.м., будівля складу Д-1, площею 3919,5 кв.м., огорожа № 1-5, пожежна водойма.

Відповідно до акту приймання-передачі в оренду об'єкта нерухомості від 09.07.2015 року, який є додатком до договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 09.07.2015 року, вказані вище нежитлові приміщення в той же день були передані відповідачем (орендодавцем) позивачу (орендарю) у користування як предмет вже нового договору оренди, укладеного 09.07.2015 року.

За таких обставин, користування позивачем об'єктом оренди за договором оперативної оренди об'єкта нерухомості від 06.11.2014 року фактично відбувалося в період з 06.11.2014 року по 08.07.2015 року включно.

За умовами вказаного договору та додаткової угоди до нього від 01.12.2014 року (а.с. 22), за цей період позивач мав сплатити відповідачу орендну плату в розмірі 6500 грн. за кожний повний місяць оренди з грудня 2014 року по червень 2015 року включно, що складає 6500,00 грн. х 7 міс. = 45500,00 грн., а також орендну плату за період з 01 по 08 липня 2015 року в розмірі 6500,00 грн. /31 день * 8 днів =1677,42 грн., а всього на суму 47 177,42 грн.

Таким чином, розмір грошових коштів, які були надлишково сплачені позивачем відповідачу за користування об'єктом оренди відповідно до умов договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 06.11.2014 року, складає 90733,68 грн. - 47177,42 грн. = 43 556,26 грн.

При цьому суд звертає увагу, що умовами договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 09.07.2015 року не було передбачено врахування вказаної вище переплати за договором оренди від 06.11.2014 року в рахунок платежів, які позивач мав здійснити відповідно до умов нового договору оренди від 09.07.2015 року.

Суд не може погодитись з твердженням позивача, викладеним у відповіді на відзив (а.с. 176-186), стосовно того, що переплата за договором від 06.11.2014 року стала частиною зобов'язань за договором від 09.07.2015 року , що така переплата була приєднана до договору від 09.07.2015 року і зобов'язання за договором від 06.11.2014 року стали частиною зобов'язань за договором від 09.07.2015 року , оскільки позивачем не надано суду доказів наявності відповідної домовленості сторін про це, оформленої належним чином.

Правові підстави для виникнення цивільних та господарських зобов'язань передбачені, відповідно, ст. 11 (ч.ч. 1,2) ЦК України та ч. 1 ст. 174 ГК України, в той час як позивач не довів наявності таких підстав відносно розповсюджених умов договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 09.07.2015 року на зобов'язання, які виникли відповідно до умов іншого договору оренди від 06.11.2014 року.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстави, на якій воно набуте, згодом відпала.

Суд вважає, що з моменту укладення між сторонами по справі договору оренди від 09.07.2015 року та передачі майна, яке було предметом раніше укладеного між сторонами договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 06.11.2014 року, в користування позивачу за актом приймання-передачі від 09.07.2015 року, користування позивачем зазначеним майном, відповідно до умов договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 06.11.2014 року фактично припинилося, та, відповідно, розпочалося користування тим же самим майном, але на інших правових підставах, а саме - відповідно до умов договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 09.07.2015 року.

Таким чином, відповідна правова підстава для володіння відповідачем майном позивача, - грошовими коштами, сплаченими за користування об'єктом оренди відповідно до умов договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 06.11.2014 року, яка існувала на момент сплати цих коштів відповідачу в період з 12.12.2014 року по 30.06.2015 року, є такою, що припинилася (відпала) з 09.07.2015 року.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1212 ЦК України, з цієї ж дати у відповідача внаслідок прямої вимоги закону виникло зобов'язання повернути переплачені позивачем грошові кошти в розмірі 43 556,26 грн. позивачу, а у позивача, відповідно, з 09.07.2015 року виникло право вимагати повернення цих коштів.

Частина 5 ст. 261 ЦК передбачає, що за зобов'язаннями, з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникло право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Оскільки ч. 1 ст. 1212 ЦК України не визначає строк, на протязі якого відповідач мав виконати своє зобов'язання щодо повернення позивачу зазначених грошових коштів, а відповідне право вимоги щодо повернення цих коштів виникло у позивача 09.07.2015 року, саме від цієї дати відповідно до абзацу другого ч. 5 ст. 261 ЦК України розпочав свій перебіг строк позовної давності щодо вимог позивача про повернення 43 556,26 грн. переплати.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивачем подано позов до суду 10.10.2018 року, що підтверджується відбитком штемпеля поштового відділення на конверті, таким чином, строк позовної давності по вказаним вище вимогам сплинув до подання позову.

Відповідачем до відзиву на позов додано заяву про застосування строків позовної давності (а.с. 98-100).

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач не надав суду доказів наявності поважності причин пропуску строку позовної давності в цій частині вимог, наявність таких поважних причин не підтверджується матеріалами справи та не встановлена судом, тому позовні вимоги в частині стягнення 43556,26 грн. відхиляються судом в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Стосовно іншої частини заявлених позовних вимог суд приймає до уваги наступне.

Як встановлено судом, позивачем в період користування об'єктом оренди відповідно до умов договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 09.07.2015 року було сплачено відповідачу за період з 22.07.2015 року по 28.12.2015 року грошові кошти на загальну суму 40 589,12 грн. з посиланням як на підставу платежу на умови договору оренди від 09.07.2015 року.

Також позивачем за період з 15.03.2016 року по 18.09.2016 року було сплачено платіжними дорученнями № 652 від 15.03.2016 року на суму 833,90 грн., № 665 від 25.03.2016 року на суму 462,00 грн., № 711 від 25.04.2016 року на суму 652,36 грн., № 772 від 02.06.2016 року на суму 742,96 грн., № 799 від 24.06.2016 року на суму 681,64 грн., № 841 від 27.07.2016 року на суму 760,96 грн., № 910 від 18.09.2016 року на суму 200,07 грн. (а.с. 63-68), грошові кошти на загальну суму 4333,89 грн. з посиланням як на підставу платежу відшкодування послуг зв'язку та реквізити певних рахунків.

Як встановлено судом, 23.10.2015 року між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу 9/10 часток у праві власності на нежитлові будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Червонофлотська, 11. Разом з тим, повний перехід права власності на майно, яке було предметом договору оренди від 09.07.2015 року до позивача відбувся 28.12.2015 року, відповідно до умов договору купівлі-продажу 1/10 часток у праві власності на об'єкт нерухомості.

Суд погоджується з доводами позивача, викладеними в позовній заяві, що саме 28.12.2015 року договір оренди від 09.07.2015 року припинив свою дію відповідно до ч. 2 ст. 291, ч. 2 ст. 204 ГК України.

Частина 2 ст. 291 ГК України передбачає, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Частиною 2 ст. 204 встановлено, що господарське зобов'язання припиняється у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі. Зобов'язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.

Виходячи з викладеного, за період фактичного користування об'єктом оренди за договором від 09.07.2015 року, виходячи з розміру орендної плати, встановленого п. 3.1 договору (5000,00 грн. в місяць), та враховуючи кількість днів у липні та грудні (31) як першого та останнього місяця користування майном, розмір орендної плати за цей період, який мав сплатити позивач, складає 5000,00 грн. / 31 день * 23 дні = 3709,68 грн. (за липень 2015 року), 5000,00 грн. * 4 міс. = 20000,00 грн. (за серпень-листопад 2015 року), 5000,00 грн. / 31 день * 27 дні = 4354,84 грн. (за грудень 2015 року), а всього 28 064,52 грн.

Таким чином, розмір переплати, здійсненої позивачем на користь відповідача в період дії договору оренди від 09.07.2015 року, становить 40589,12 грн. - 28 064,52 грн. = 12 524,60 грн.

Право вимоги зазначених коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України, виникло у позивача з моменту припинення фактичного користування цим майном з боку позивача на умовах договору оренди від 09.07.2015 року, який співпадає з моментом набуття позивачем права власності в повному обсязі на майно, яке було об'єктом оренди, тобто 28.12.2015 року.

Таким чином, встановлений законом строк позовної давності за вказаними вимогами не є пропущеним, а позов в цій частині вимог підлягає задоволенню судом.

Стосовно грошових коштів, сплачених відповідачу як оплата за послуги зв'язку на загальну суму 4333,89 грн., суд вважає доведеним посилання позивача на те, що ці кошти були отримані відповідачем без достатніх правових підстав.

Відповідні рахунки, які зазначались як підстава платежу в платіжних дорученнях, якими сплачувалися зазначені кошти, не були надані суду, при цьому жодна із сторін по справі не посилається на їх наявність. Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про фактичне надання ним позивачу будь-яких послуг зв'язку.

Додані відповідачем до відзиву копії рахунків, виданих ПрАТ МТС Україна , не можуть розглядатися як докази наявності належних правових підстав для отримання відповідачем грошових коштів від позивача в оплату за послуги зв'язку, оскільки у вказаних рахунках абонентом (споживачем послуг) зазначений відповідач, а не позивач, реквізити цих рахунків не співпадають із реквізитами рахунків, зазначених в платіжних дорученнях, наданих позивачем, а відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про фактичне користування послугами зв'язку за номерами телефонів та в обсягах, вказаних у наданих ним рахунках ПрАТ МТС Україна саме позивачем.

Суд вважає, що зобов'язання відповідача щодо повернення вказаних вище грошових коштів відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України виникло з дня отримання цих коштів, і з цього ж дня у позивача виникло право вимоги щодо їх стягнення, та, відповідно, і строк позовної давності щодо вимог про їх повернення, який не є пропущеним на момент подання позову.

Тому позов в частині вимоги про стягнення 4333,89 грн. грошових коштів, сплачених з посиланням "за послуги зв'язку" як безпідставно отриманих, відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України також визнається судом обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 12524,60 грн. + 4333,89 грн. = 16858,49 грн., а в іншій частині вимог позов відхиляється судом як необґрунтований з підстав, які зазначені вище.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.

Відповідач у відзиві на позов заявив до стягнення з позивача 9100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем при розгляді цієї справи. До клопотання відповідач додав договір про надання професійної правничої допомоги № 672 від 26.10.2018 року (а.с. 165-166), предметом якого є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень відповідачу щодо участі у справі за позовом Споживчого товариства Коопзаготпром-МКК до Полтавської обласної спілки споживчих товариств про стягнення 61 156,30 грн. та подання відзиву на позовну заяву, аналіз законодавства, підготовка відзиву, збір документів. В п. 3.1 цього договору визначено, що замовник (відповідач) здійснює оплату послуг виконавця (адвоката) із розрахунку 700,00 грн. за годину роботи. Згідно розрахунку (а.с. 167) гонорар за договором № 672 від 26.10.2018 року складає 9100,00 грн., який сплачений відповідачем згідно видаткового касового ордеру від 08.11.2018 року (а.с. 169). В підтвердження надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_1 надано ордер ПТ № 048894 від 08.11.2018 року (а.с. 170).

Наявність у ОСОБА_1 статусу адвоката підтверджується відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України (http://erau.unba.org.ua/profile/12587), відповідно до яких зазначеній особі Полтавською обласною КДКА видане свідоцтво № 672 від 26.06.2008 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України позивачем заявлене клопотання про зменшення судових витрат відповідача на правову допомогу від 15.11.2018 року (а.с. 188-191) як необґрунтованих.

Суд частково погоджується з доводами позивача щодо неспіврозмірності розміру витрат відповідача на оплату послуг адвоката складності справи та обсягу фактично виконаних адвокатом робіт.

Зокрема, суд звертає увагу, що факт здійснення адвокатом ОСОБА_1 збору та оброблення необхідних документів в спростування позовних вимог протягом 2 годин не підтверджено документально будь-якими доказами.

Відповідачем не надано суду копії запитів адвоката щодо витребовування документів у будь-яких фізичних або юридичних осіб, докази одержання таких документів адвокатом та подання їх до суду разом з відзивом на позов.

Фактично до відзиву на позов відповідачем додані документи (копія договору від 01.01.2014 р, рахунки за телекомунікаційні послуги), які були в розпорядженні відповідача, що підтверджується, зокрема, тим, що вірність копій цих документів засвідчена самим відповідачем, а не адвокатом.

Також суд вважає, що з урахуванням фактичного змісту відзиву на позов, складності справи та її фактичних обставин, достатній час для надання консультацій відповідачу, аналізу законодавства, судової практики та складення відзиву на позов кваліфікованим адвокатом, який має 9 років стажу адвокатської діяльності, має складати 3 години.

В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач не довів посиланням на будь-які докази, що вартість однієї години роботи адвоката, яка застосована адвокатом ОСОБА_1 при розрахунку вартості послуг адвоката, не відповідає середній вартості послуг адвоката в Полтавській області стосовно участі в господарських справах.

Не є обґрунтованою вимога позивача про зменшення судових витрат відповідача на правову допомогу шляхом відмови в їх стягненні взагалі, оскільки це не передбачено ст. 126 ГПК України.

За таких обставин, суд вважає співрозмірними та обґрунтованими витрати відповідача на правничу допомогу адвоката в розмірі 3 год. * 700,00 грн. = 2100,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 126, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно та підлягають стягненню з відповідача в сумі 485,72 грн. витрат по сплаті судового збору та стягненню з позивача 1521,11 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст. ст. 126 (ч.ч. 1, 2), 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Полтавської обласної спілки споживчих товариств (вул. Червоноармійська, 3, м. Полтава, 36003, код ЄДРПОУ 01763042) на користь Споживчого товариства «Коопзаготпром-МКК» (вул. Квітки Цісик, 11, м. Полтава, 36010, код ЄДРПОУ 38534908) - 16858,49 грн. безпідставно отриманих коштів; 485,72 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Споживчого товариства «Коопзаготпром-МКК» (вул. Квітки Цісик, 11, м. Полтава, 36010, код ЄДРПОУ 38534908) на користь Полтавської обласної спілки споживчих товариств (вул. Червоноармійська, 3, м. Полтава, 36003, код ЄДРПОУ 01763042) - 1521,11 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

4. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

5. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

6. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.І. Пушко