Ухвала

від 21.01.2019 по справі 917/1267/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"21" січня 2019 р.          Справа № 917/1267/18

Суддя Сіверін В.І.

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх. 229 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.12.2018 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Пушко І.І., повний текст якого складено 26.12.2018 року, у справі

за позовом Споживчого товариства "Коопзаготпром-МКК", м. Полтава,

до Полтавської обласної спілки споживчих товариств, м. Полтава,

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Споживче товариство "Коопзаготпром-МКК", звернувся до місцевого господарського суду із позовною заявою до відповідача - Полтавської обласної спілки споживчих товариств, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 61156,30 грн. безпідставно отриманих коштів, перерахованих за період дії укладених між сторонами договорів оренди нерухомого майна.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.12.2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Полтавської обласної спілки споживчих товариств (вул. Червоноармійська, 3, м. Полтава, 36003, код ЄДРПОУ 01763042) на користь Споживчого товариства “Коопзаготпром-МКК” – 16858,49 грн. безпідставно отриманих коштів; 485,72 грн. – витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Споживчого товариства “Коопзаготпром-МКК” 1521,11 грн. витрат на правничу допомогу адвоката. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що розмір переплати, здійсненої позивачем на користь відповідача в період дії договору оренди від 09.07.2015 року, становить 12 524,60 грн. і позовні вимоги підлягають задоволенню у цій частині, оскільки встановлений законом строк позовної давності за вказаними вимогами не є пропущеним, так само як і вимоги щодо стягнення грошових коштів, сплачених відповідачу як оплата за послуги зв'язку на загальну суму 4333,89 грн.

Щодо решти позовних вимог у розмірі 43 556,26 грн., місцевий господарський суд зазначив, що право вимоги щодо повернення цих коштів виникло у позивача 09.07.2015 року, а позов до суду подано лише 10.10.2018 року - тобто поза межами строку позовної давності, а тому місцевий господарський суд, приймаючи до уваги відповідну заяву відповідача, зазначив про відсутність підстав для задоволення позову у названій частині.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився в частині відмови у задоволенні позовних вимог та стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що на його думку місцевим господарським судом неправильно застосовані норми статей 261 та 530 Цивільного кодексу України.

Позивач вважає, що оскільки ним на адресу відповідача було направлено претензію 19.02.2018 року, яка отримана останнім 01.03.2018 року, то строк позовної давності спливає у 2021 році, а тому є всі підстави для задоволення позовних вимог, проте ці обставини не були враховані господарським судом першої інстанції.

Перевіривши апеляційну скаргу на предмет відповідності її форми та змісту вимогам Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Колегія суддів зазначає, що документом, що підтверджує безготівкову сплату судового збору, є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Вказані документи подаються до суду тільки в оригіналі, а тому - копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Наведене цілком відповідає правовій позиції, викладеній в ухвалі Верховного Суду України від 21.04.2016 року у справі № 6-765ц16.

З огляду на викладене, додана заявником до матеріалів апеляційної скарги копія платіжного документу №1543 від 05.01.2019 року про сплату 2643,00 грн. не є належним доказом сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Інших доказів сплати судового збору матеріали скарги не містять.

За таких обставин заявником не виконано вимог 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів сплати судового збору, що є підставою для залишення її без руху в порядку статті 174 та у відповідності з приписами частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

Ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду у даній справі становить 2643,00 грн.

За викладеного, апеляційна скарга залишається без руху, а заявникові надається час для усунення вищевказаних недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору. На адресу суду слід надіслати оригінал документу про сплату судового збору.

Керуючись статтями 74, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без руху.

2. Апелянту - усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3. Роз'яснити, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач В.І. Сіверін