Рішення

від 20.12.2018 по справі 920/133/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.2018 Справа № 920/133/18 Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання МалюкР.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/133/18в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Псьол (с. Велика Рибиця, Краснопільський район, Сумська область, 42418, ідентифікаційний код 03779550),

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру в Сумській області (вул. Петропавлівська, буд. 108, м. Суми, 40021, ідентифікаційний код 39765885),

про визнання протиправним та скасування рішення, внесення змін до договору оренди землі на підставі статей 18, 20, 33 Закону України Про оренду землі ,

представники сторін:

позивача - ОСОБА_1 згідно ордера серії СМ № 13 від 04.12.2018,

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № 9-18-0.6-13/62-18 від 12.01.2018.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, відповідно до якої позивач просить суд:визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 08.02.2018 № 28-18-0.6-1399/2-18 про відмову в поновленні договору від 06.04.2010 оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 36,3123 га на території Миропільської сільської ради Краснопільського району Сумської області, кадастровий номер 5922383300:04:003:0471 та повернення земельної ділянки до земель запасу державної власності шляхом підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди; внести зміни до договору оренди землі (запасу і резервного фонду) від 06.04.2010 року, укладеного між Краснопільською районною державною адміністрацією Сумської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Псьол , щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 36,3123 га на території Миропільської сільської ради Краснопільського району Сумської області, кадастровий номер 5922383300:04:003:0471, зареєстрованого у відділі Держкомзему Краснопільського району Сумської області 24.06.2011 за № 592238334000320, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до цього договору від 29.09.2017 року в доданій до позову редакції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до статті 33 Закону України Про оренду землі , після закінчення строку укладеного між Крснопільською районною державною адміністрацією і позивачем договору оренди від 06.04.2010, позивач отримав право на поновлення цього договору. Так, позивач наголошує, що належним чином виконувало зобов'язання за договором, на виконання вимог пункту 8 договору направило Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області заяву від 29.09.2017 вих. № 69 про поновлення договору оренди землі із проектом додаткової угоди, продовжує користуватися земельною ділянкою і не погоджується із листами-повідомленнями відповідача щодо неможливості поновлення договору оренди землі, тому звернулося до суду.

16.03.2018 до суду надійшов відзив б/н, б/д (вх. № 2106 від 16.04.201), в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правовий висновок Вищого господарського суду України у справі № 912/1854/16 та правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 13.04.2016 у справі № 6-2027цс15 та від 10.10.2012 у справі № 6-110цс12, зазначає, що до закінчення терміну дії оспорюваного договору оренди землі сторони не дійшли згоди щодо строку його дії, а листи відповідача свідчать про відмову орендодавця в поновленні договору оренди землі. Вимога позивача щодо зобов'язання відповідача укласти договір у судовому порядку не відповідає способам захисту прав, передбаченим статтею 16 Цивільного кодексу України.

28.03.2018 позивач подав до суду відповідь на відзив від 27.03.2018 (вх. № 2472 від 28.03.2018), в якій просить суд задовольнити позовні вимоги та зазначає про їх правомірність, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.02.2018 у справі № 908/997/17, у зв'язку з чим позивач вважає доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позов, не обґрунтованими та просить суд їх відхилити.

Ухвалою від 29.03.2018 судом закрито підготовче провадження у справі № 920/133/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.04.2018.

19.04.2018 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі № 920/133/18 до вирішення справи № 920/739/17 у подібних правовідносинах, яка розглядається Великою палатою Верховного Суду.

Ухвалою суду від 19.04.2018 у справі № 920/133/18 клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволено та зупинено провадження у справі № 920/133/18 до вирішення Великою палатою Верховного Суду справи № 920/739/17.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.09.2017 у справі № 920/739/17 позов задоволено; визнано поновленим договір оренди земельної ділянки, укладений 24.03.2010 (зареєстровано за № 041063300527 від 01.04.2010, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.12.2016 за № 18200453) визнано укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах у редакції позивача, викладеній судом у резолютивній частині зазначеного рішення.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 920/739/17 рішення господарського суду Сумської області від 21.09.2017 у справі № 620/739/17 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Згідно постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та прав власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 касаційну скаргу ПП Карла Маркса-2 задоволено; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 920/739/17 скасовано, а рішення господарського суду Сумської області від 21.09.2017 у зазначеній справі залишено в силі.

Постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та прав власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Ухвалою суду від 22.11.2018 провадження у справі № 920/133/18 поновлено та призначено справу № 920/133/18 до судового розгляду по суті на 05 грудня 2018 року о 12 год. 00 хв., а також запропоновано сторонам у справі надати суду письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції у справі з урахуванням постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та прав власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

05.12.2018 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв'язку з відрядженням судді Спиридонової Н.О., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

У зв'язку із закінченням відрядження та виходом на роботу 06.12.2018 судді Спиридонової Н.О., суд ухвалою від 06.12.2018 призначив справу № 920/133/18 до судового розгляду по суті на 12.12.2018 з повідомленням учасників справи.

Протокольною ухвалою від 12.12.2018 у справі № 920/133/18 оголошено перерву до 20.12.2018 о 12 год. 15 хв.

05.12.2018 представником відповідача до суду подано клопотання б/н, б/д (вх. № 2745к від 05.12.2018) про заміну первісного відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на належного відповідача - Миропільську сільську раду Краснопільського району Сумської області, так як первісний позивач не є розпорядником даної земельної ділянки у зв'язку з передачею її у комунальну власність Миронівській ОТГ.

05.12.2018 представником позивача подано до суду клопотання б/н від 05.12.2018 (вх. № 2805к від 05.12.2018) про залучення до участі у справі правонаступника відповідача - Миропільську сільську раду Краснопільського району Сумської області.

Також 18.12.2018 представником позивача подано до суду клопотання б/н від 18.12.2018 (вх. № 2851к від 18.12.2018) про заміну відповідача його правонаступником- Миропільською сільською радою.

Суд, розглянувши зазначеніклопотання представниківсторін у справі відмовляє в їхзадоволенні з огляду на наступне.

За приписами статті 169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених Господарським процесуальним кодексом України, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України. У випадках, коли Господарським процесуальним кодексом України такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до пункту частини другої статті 48 Господарського процесуального кодексу України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження,за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Частиною третьою статті 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, щопісля спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

В даному випадку судом, ухвалою від 29.03.2018 закрито підготовче провадження у справі № 920/133/18 та призначено справу до судового розгляду по суті, а тому вищезазначені клопотання представниківсторін у справі, поданіними до суду з порушенням вимог частин другої, третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 20.12.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав та просить господарський суд позов задовольнити у повному обсязі, а також представник позивача в даному судовому засіданні усно зазначив, що не наполягає на покладенні судових витрат на відповідача.

Відповідач в судовому засіданні 20.12.2018 проти позовних вимог заперечує, просить господарський суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

За приписами частини другої статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

В судовому засіданні 20.12.2018 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Господарський суд Сумської області розглянувши позовні вимоги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Псьол та Краснопільською районною державною адміністрацією, правонаступником якої у правовідносинах щодорозпорядження землями сільськогосподарського призначення є Головне управління Держгеокадастру в Сумській області, укладено договір оренди землі (запасу і резервного фонду) (далі - договір), відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Миропільської сільської ради Краснопільського району Сумської області площею 36,3123 га кадастровий номер 5922383300:04:003:0471. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 491639,49 грн. (13539,20 грн. за 1 га) (пункт 5 договору). Сторонами погоджено також інші істотні умови договору оренди земельної ділянки.

Так, зокрема, у пункті 8 договору встановлено, що договір укладено терміном на сім років (з 01.01.2011 по 01.01.2018). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно пункту 43 договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір підписано орендодавцем та орендарем, скріплено їх печатками та зареєстровано у Краснопільському районному відділі Сумської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 24.06.2011за № 592238334000320.

Сторонами підписано також акт про передачу та прийом земельної ділянки, яка передається в оренду та акт погодження (встановлення) та закріплення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та передачу межових знаків.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України,центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У відповідності до змін, внесених до земельного законодавства України, та з утворенням територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5, повноваження по розпорядженню землями сільськогосподарського призначення державної форми власності здійснюють відповідні територіальні органи Держгеокадастру. Таким чином, на даний час право розпорядження вищезазначеними земельними ділянками здійснює Головне управління Держгеокадастру у Сумській області.

29.09.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою (листом-повідомленням) вих. № 69 про поновлення договору оренди землі від 06.04.2010 року (зареєстрованого за № 592238334000320 від 24.06.2011) шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди. До зазначеної заяви позивачем було додано наступні документи: проект додаткової угоди до договору оренди землі від 06.04.2010; копію договору оренди землі від 06.04.2010; копію витягу з ДЗК на земельну ділянку; копію довідки про нормативно грошову оцінку земельної ділянки; копіювитягу з ЄДРПОУ; копію статуту позивача.

Надання інших документів статтею 33 Закону України Про оренду землі не передбачено.

Відповідач листом-повідомленням № 28-18-0.3-12757/2-17 від 27.10.2017 повідомив позивача про необхідність виготовлення агрохімічного паспорту поля.

Листом № 82 від 15.11.2017 позивач повідомив відповідача про те, що він приступив до виготовлення агрохімічного паспорту поля.

15.12.2017 відповідач в своєму листі № 28-18-0.3-15028/2-17 поставив позивачу умову про надання агрохімічного паспорту поля до закінчення строку дії договору, на що 19.12.2017 позивач надав паспорт поля до раніше поданих документів, що підтверджується листом № 92 від 19.12.2017 (вхідний номер 28-18134/0/1-17 від 19.12.2017).

03.01.2018 відповідач листом № 28-18-0.6-68/2-18 зазначив про необхідність надання довідки про своєчасну сплату орендної плати та відсутність заборгованості зі сплати орендної плати.

17.01.2018 листом вих. № 4 та листом від 24.01.2018 вих. № 5 позивач надав відповідачеві довідки щодо відсутності заборгованості з податків, зборів та інших платежів.

Проте, відповідач листом-повідомленням про прийняте рішення від 08.02.2018 № 28-18-0.6-1399/2-18відмовивпозивачуу поновленні договору оренди земельної ділянки і зобов'язав позивача повернути спірну земельну ділянку до земель запасу державної власності шляхом підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди в п'ятиденний термін у зв'язку з закінченням дії договору оренди землі. Стосовно істотних умов додаткової угоди від 29.09.2017 до договору оренди землі від 06.04.2010 від відповідача на адресу позивача письмові заперечення не надходили.

В даному випадку відповідач не врахував того, що звірення позивача щодо поновлення договору оренди землі мали місце не пізніше ніж за місяць до спливу його строку і не пізніше ніж за 90 днів до його закінчення з наданням необхідних проектів додаткових угод, а також виконання позивачем всіх попередніх вказівок відповідача і виконання позивачем в повному обсязі умов договору.

Посилання відповідача у вищезазначеному листі-повідомленні на закінчення строку договору суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до статті 20 Закону України Про оренду землі , яка діяла на час підписання договору оренди землі, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди виникає з дня державної реєстрації цього договору, в даному випадку з 24.06.2018.

Крім того, відповідно до статті 18 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно з частинами першою, другою статті 631 Цивільного кодексу України, строк договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України, чинної на момент укладення договору оренди землі, договір який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Отже обумовлений сторонами семирічний строк дії договору почався саме з 24.06.2011 і закінчився 24.06.2018, а не 01.01.2018 як вважає відповідач.

За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України Про оренду землі визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системності та послідовності у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі суд керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі Sunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

У справі Steelandothers v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосовувати правові норми та судову практику таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.

Відповідно до положень статей 18, 20 Закону України Про оренду землі , у редакції чинній на момент укладення договору, договір оренди землі підлягає державній реєстрації і забирає чинності після його державної реєстрації.

З урахуванням положень вищезазначених статей, умов договору, приписів частини першої статті 631 Цивільного кодексу України, позивач набуто право користування (оренди) зазначеними в договорі земельними ділянками по 24.06.2018.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (частина друга статті 33 Закону України Про оренду землі ).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Інших додатків до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі Законом України Про оренду землі не передбачено.

Відповідно до частиничетвертої статті 33 Закону України Про оренду землі , при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п'ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (частина сьома статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (частина восьма статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина одинадцята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Таким чином, стаття 33 Закону України Про оренду землі фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

При цьому у першому випадку, за яким орендар, який має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, і який має намір скористатися таким переважним правом, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. І у цьому випадку поновлення договору оренди землі здійснюється на підставі додаткової угоди, проект якої орендар додає до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі. При цьому при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, що вбачається із приписів частин першої - четвертої статті 33 Закону України Про оренду землі .

У другому ж випадку не встановлюється обов'язку для орендаря, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі, а визначається, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та Верховним Судом у постановах від 01.02.2018 у справі № 924/503/17, від 13.03.2018 у справі № 917/540/16, від 01.02.2018 у справі № 924/503/17 та від 10.09.2018 у справі № 920/739/18.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини першої -п'ятоїстатті 33 Закону України Про оренду землі ), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина шостастатті 33 Закону України Про оренду землі ).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п'ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі ,необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі ,і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі .

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині восьмій статті 33 Закону України Про оренду землі .При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах першій - п'ятій і частині шостій статті 33 Закону України Про оренду землі , не пов'язані одна з іншою.

Судом встановлено, що позивачем більше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору оренди землі (29.09.2017) направило до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області лист-повідомлення про поновлення цього договору разом із проектом відповідної додаткової угоди (отримано відповідачем 29.09.2017), а також інші документи. Таким чином, орендар земельної ділянки належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено умовами договору оренди від 06.04.2010 та не суперечить положенням частини другої статті 33 Закону України Про оренду землі .

До спірних правовідносин, що складися між сторонами, варто застосувати концепцію правомірних очікувань , що відображена у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії .

Правомірні очікування полягають у тому, що в особи, якщо вона дотрималась усіх вимог законодавства, виникають правомірні очікування, тобто особа має усі підстави зважати, що рішення уповноваженого органу є дійсним, та розраховувати на певний стан речей з урахуванням цієї концепції, суди, в контексті вирішення спорів щодо поновлення договорів оренди землі, вказують, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення; по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку .

У справі Стрейтч проти Сполученого Королівства , суд дійшов висновку, що заявника слід вважати особою, яка мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження строку оренди, і - в цілях статті 1 Першого протоколу - таке законне сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих йому муніципалітетом Дорчестера за орендним договором (пункт 35).

Аналогічні правові позиції містяться у постановах Вищого господарського суду України від 01.12.2016 у справі № 908/500/16, від 02.11.2016 у справі № 908/3368/15, від 25.10.2016 у справі № 920/147/16, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.11.2016 у справі № 547/1404/15-ц, від 19.10.2016, від 19.10.2016 у справі № 6-903ск16, постанові Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 6-2540цс16.

Судомвстановлено, що позивач протягом строку дії договору оренди з 24.06.2011 по 24.06.2018, а також після закінчення строку його дії, продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату за неї.

Відповідачем факт продовження належного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано, доказів заперечення протягом строку, встановленого частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , не надано.

Законодавцем у частині п'ятій статті 33 Закону України Про оренду землі визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Натомість, лист-повідомлення від 08.02.2018 № 28-18-0.6-1399/2-18 про відмову позивачеві у поновленні договору оренди землі Головне управління Держгеокадастру у Сумській області направлено з порушення місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі .

Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною п'ятоюстатті 33 Закону України Про оренду землі обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Відповідно до статі 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі , добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов'язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

При цьому, як вбачається зі змісту листа-повідомлення від 27.10.2017 № 28-18-0.3-12752/2-17, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області проінформувало позивача щодонеобхідності виготовлення агрохімічного паспорту поля, а в листі-повідомлення № 28-18-0.6-68/2-18 від 03.01.2018 відповідач зазначив про необхідність надання довідки про своєчасну сплату орендної плати та відсутність заборгованості зі сплати орендної плати.

ОСОБА_3 України Про оренду землі не передбачає надання орендарем в обов'язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди.

Таким чином, відповідачем була порушена процедура реалізації позивачем переважного права на поновлення договору відповідно до вимогстатті 33 Закону України Про оренду землі .

Згідно статті 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Частинами четвертою, п'ятою статті 188 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, нормами чинного законодавства прямо встановлена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення (стаття 33 Закону України Про оренду землі ) та передбачена можливість укладання правочинів про зміну договору за рішенням суду (статті 187, 188 Господарського кодексу України).

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України, право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України,за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції України і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними, обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частинівнесення змін до договору оренди землі (запасу і резервного фонду) від 06.04.2010 року, укладеного між Краснопільською районною державною адміністрацією Сумської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Псьол , щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 36,3123 га на території Миропільської сільської ради Краснопільського району Сумської області, кадастровий номер 5922383300:04:003:0471, зареєстрованого у відділі Держкомзему Краснопільського району Сумської області 24.06.2011 року за № 592238334000320, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до цього договору від 29.09.2017 року в доданій до позову редакції. Позовна вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 08.02.2018 року № 28-18-0.6-1399/2-18 про відмову в поновленні договору від 06.04.2010 року оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 36,3123 га на території Миропільської сільської ради Краснопільського району Сумської області, кадастровий номер 5922383300:04:003:0471 та повернення земельної ділянки до земель запасу державної власності шляхом підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди задоволенню не підлягає у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, а також враховуючи те, що в судовому засіданні 20.12.2018 представник позивача усно зазначив, що не наполягає на покладенні судових витрат на відповідача, судовий збір в сумі 3524,00 грн. покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 185, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні клопотання б/н, б/д відповідача про заміну первісного відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на належного відповідача - Миропільську селищну раду Краснопільського району Сумської області - відмовити.

2. У задоволенні клопотання б/н від 05.12.2018 позивача про залучення до участі у справі правонаступника відповідача - Миропільську сільську раду Краснопільського району Сумської області - відмовити.

3. У задоволенні клопотання б/н від 18.12.2018 позивача про заміну відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області його правонаступником Миропільською сільською радою- відмовити.

4. Позов задовольнити частково.

5. Внести зміни до договору землі (запасу і резервного фонду) від 06.04.2010, укладеного між Краснопільською районною державною адміністрацією Сумської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Псьол земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 36,3123 га на території Миропільської сільської ради Краснопільського району Сумської області, кадастровий номер 5922383300:04:003:0471, зареєстрованого у відділі Держкомзему Краснопільського району Сумської області 24.06.2011 за № 592238334000320 шляхом визнання укладеною додаткову угоду до цього договору від 29.09.2017в наступній редакції:

Додаткова угода

До договору оренди землі (запасу і резервного фонду)

м. Суми року

Орендодавець Управління Держгеокадастру у Сумській області в особі начальника управління ОСОБА_4 з одного боку, та орендар ТОВ АФ Псьол в особі директора товариства ОСОБА_5, з другого, далі по тексту Сторони, відповідно до рішення

---

від

---

№

---

та згідно зі ст. 33 Закону України Про оренду землі за домовленістю сторін уклали що додаткову угоду до договору оренди землі (запасу і резервного фонду) від 06.04.2010, зареєстрованого за № 592238334000320 від 24.06.2011 про нижченаведене:

1. Поновити строк дії договору оренди землі (запасу і резервного фонду) від 06.04.2010 (державна реєстрація № 592238334000320 від 24.06.2011) на сім років.

2. Внести зміни до договору оренди землі (запасу і резервного фонду) від 06.04.2010 (державна реєстрація № 592238334000320 від 24.06.2011):

П. 5 договору змінити та викласти в наступній редакції:

5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1210103,60 грн. (к.і. 4.796: 1,756) .

П. 8 договору змінити та викласти в наступній редакції:

8. Договір укладено на 14 (чотирнадцять) років (з 01.01.2011 по 01.01.2025). Після закінчення договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Орендар зобов'язаний повідомити Орендодавця про намір поновити договір оренди земельної ділянки за три місяці (але не пізніше ніж за місяць) до спливу строку договору оренди, додавши до листа-повідомлення проект додаткової угоди .

П. 9 договору змінити та викласти в наступній редакції:

9. Річна орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 145212,43 грн. .

3. Копія цієї додаткової угоди у 5-денний термін від дня державної реєстрації надається Орендарем до відповідної державної податкової інспекції.

4. Всі інші умови вищевказаного договору не зачеплені даною угодою, залишаються незмінними.

5. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди землі (запасу і резервного фонду) від 06.04.2010 (державна реєстрація № 592238334000320 від 24.06.2011) та набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації.

6. Додаткова угода укладена у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу.

один з яких знаходиться у Орендодавця Управління Держгеокадастру у Сумській області

другий - у Орендаря ТОВ АФ Псьол

третій - у відділі реєстраційної служби

Невід'ємними частинами додаткової угоди є:

- витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

РЕКВІЗИТИ СТОРІН

ОРЕНДОДАВЕЦЬ ОРЕНДАР

Головне управління Держгеокадастру Товариство з обмеженою відповідальністю

у Сумській області Агрофірма Псьол

Юридична адреса: Юридична адреса:

40021, м. Суми, 42418, Сумська область,

вул. Петропавлівська, буд. 108. Краснопільський район, с. Велика Рибиця,

п/р 2600201597479 в ПАО Кредобанк

м. Суми, МФО 325365

код 03779550

Підписи сторін:

Начальник управління Директор

---

ОСОБА_4

---

М.П. ОСОБА_5

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

7. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27 грудня 2018 року.

Суддя Н.О. Спиридонова