Ухвала

від 26.12.2018 по справі 917/51/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/51/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Студенець В.І., Мачульський Г.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавабудсервіс плюс" на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.06.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 (повний текст складено 10.12.2018)

за позовом Приватного підприємства "ПМДК-19"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавабудсервіс плюс"

про стягнення 43 750, 67 грн.

ВСТАНОВИВ:

20.12.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавабудсервіс плюс" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.06.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 безпосередньо до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2018 року у справі №917/51/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Студенець В.І., Мачульський Г.М.

Дослідивши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавабудсервіс плюс", колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з наступних підстав.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Суд нагадує про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються (рішення у справі Brualla Gomez de La Torre v. Spain, 19.12.1997, Repotrs 1997-VIII, п. 35).

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 встановлено в сумі 1762,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову в даній справі є стягнення 43 750, 67 грн., а, отже, ціна позову у справі №917/51/18 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Оскільки оскаржувані судові рішення прийняті за правилами, що встановлені вже новою редакцією Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), отже у питанні наявності чи відсутності права на касаційне оскарження слід виходити з положень Кодексу саме в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України. Наявності таких випадків з матеріалів даної касаційної скарги не вбачається і скаржником не наведено та не обґрунтовано.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а

саме Верховний Суд повинен сформувати, на думку скаржника, єдину правозастосовчу практику з таких питань, відповідно до спірних правовідносин:

- як повинен діяти суду та як повинен розцінити суд подану позовну заяву в межах одного провадження? які права та обов'язки виникають у сторін у зв'язку з подачею ще одної позовної заяви в межах одного провадження?

- які права та обов'язки має особа, право власності за новим власником, у відповідному державному реєстрі, ще не зареєстровано? які правові наслідки виникають для орендодавця та орендаря в такій ситуації?

Касаційний господарський суд вважає, що наведені заявником у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки скаржником, зокрема, не надано доказів відсутності єдиної правозастосовчої практики по аналогічним спорам, а отже, враховуючи зазначене, у Суду відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавабудсервіс плюс" на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.06.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 у справі № 917/51/18, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавабудсервіс плюс" на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.06.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 у справі № 917/51/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді В. Студенець

Г. Мачульський