Рішення

від 19.12.2018 по справі 146/235/18

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/235/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"19" грудня 2018 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Томашпіль цивільну справу ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

треті особи: орган опіки та піклування Кислицької сільської ради Томашпільського району Вінницької області,

Крищинецька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Тульчинського району Вінницької області,

Паланська сільська рада Томашпільського району Вінницької області,

Нечуївська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Ямпільського району Вінницької області

вимоги позивача: про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини

представник позивача: ОСОБА_4

представник відповідача: ОСОБА_5

представник органу опіки та піклування Кислицької сільської ради Томашпільського району Вінницької області: Чорна Олега Григорівна

представник Нечуївської спеціальної загальноосвітньої школа-інтернату Ямпільського району Вінницької області Работинська Лариса Олегівна

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

27 лютого 2018 року до Томашпільського районного суду надійшов даний позов, в якому ОСОБА_1 просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, передати ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 під опіку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Позов обгрунтований наступним.

ОСОБА_1 є бабою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Батько останнього-ОСОБА_10 є сином позивача.

Мати позивача ОСОБА_2 вела за сином неналежний догляд, на неодноразові зауваження сільського голови за аморальну поведінку та спосіб життя не реагувала, ухиляється від виконання батьківських обов'язків; долею, життям та здоров'ям дитини не цікавиться, не турбується про фізичний і духовний розвиток дитини, що свідчить про те, що ОСОБА_2 самоусунулася від виконання батьківських обов'язків щодо ОСОБА_8, не піклується про нього, не виявляє до нього батьківської турботи та уваги, не спілкується з ним.

Посилаючись на ч.2 ст. 258 СК України, позивач звертається, як баба, за захистом прав та інтересів малолітнього внука.

Окрім того, оскільки відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню своєї неповнолітньої дитини, позивач ОСОБА_1 вважає за доцільне просити суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача на утримання дитини аліментів до досягнення дитиною повноліття.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 22 березня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 11-00 годину 29 травня 2018 року.

15 травня 2018 року сільським головою Кислицької сільської ради надано до суду висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 по відношенню малолітнього сина ОСОБА_8 з довідкою директора Крищинецької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату про позитивну характеристику матері ОСОБА_2 відносно до сина ОСОБА_8

Ухвалою Томашпільського районного суду від 29 травня 2018 року закрито підготовче засідання у справі, приєднано до матеріалів справи довідку Кислицької ЗОШ І-ІІ ступенів від 14.05.2018 № 35.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 3 липня 2018 року відкладено на 13-00 годину 25 вересня 2018 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 25 вересня 2018 року розгляд справи відкладено на 09-00 годину 16 листопада 2018 року, залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Паланську сільську раду Томашпільського району Вінницької області та Нечуївську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат Ямпільського району Вінницької області. Зобов'язано на протязі місяця з дня отримання копії даної ухвали Паланську сільську раду Томашпільського району Вінницької області та Нечуївську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат Ямпільського району Вінницької області надати до Томашпільського районного суду Вінницької області висновок про доцільність (недоцільність) позбавлення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

29 жовтня 2018 року отримано повідомлення директора Нечуївської спеціальної ЗОШ-інтернат про неможливість надання висновку, оскільки ОСОБА_8 навчається у закладі лише з 1 вересня 2018 року.

13 листопада 2018 року представником Кислицької сільської ради Чорною О.Г. подано заяву про розгляд справи у її відсутності.

16 листопада 2018 року представник позивача ОСОБА_4 подав заяву про перенесення розгляду справи.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 16 листопада 2018 року відкладено розгляд справи на10-00 годину 19 грудня 2018 року, зобов'язано Паланську сільську раду надати висновок про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2

12 грудня 2018 року сільський голова Паланської сільської ради подав заяву про розгляд справи без присутності їхнього представника, надали акт обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї ОСОБА_2

19 грудня 2018 року представник позивача ОСОБА_4 подав заяву про перенесення розгляду справи.

19 грудня 2018 року в зв'язку з неявкою представника ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 подала заяву про відмову від послуг даного представника.

19 грудня 2018 року в судовому засіданні представник Нечуївської спеціальної загальноосвітньої школа-інтернату Ямпільського району Вінницької області Работинська Л.О. подала психолого-педагогічну характеристику на ОСОБА_8

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на обставини, викладені у позові, попросила їх задовольнити. Доповнила, що бажає брати участь у вихованні онука, спілкуватися з ним, а мати дитини не дає їй такої можливості.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, попросила відмовити у їх задоволенні, оскільки належним чином піклується про дитину, приймає участь у вихованні дитини, купує одежу, взуття, продукти харчування.

На запитання головуючого пояснила, що син повинен знаходитися у спеціалізованій школі-інтернаті за своїм станом здоров'я.

Представник третьої особи-органу опіки та піклування Кислицької сільської ради в судове засідання не з'явився, однак представник Чорна О.Г. подала до суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, при вирішення справи покладається на розсуд суду. В судовому засіданні вважала, що немає підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_8

Представник третьої особи -Крищинецької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату в судове засідання не з'явилися.

Представник Нечуївської спеціальної загальноосвітньої школа-інтернату Ямпільського району Вінницької області Работинська Л.О. в судовому засіданні пояснила, що дитина ОСОБА_8 перебуває у їхньому закладі з 1 вересня 2018 року. Дитину до закладу привезла мати; дитина була одягнена чисто, охайно, також мати привезла продукти харчування. Нга даний час дитина знаходиться на забезпеченні спецзакладу. Мати ОСОБА_2 піклується про дитину, в телефонному режимі постійно цікавиться станом дитини, дзвонить до педагогів, привозить одяг, продукти харчування, забирала його на канікули додому.

Представник Паланської сільської ради в судове засідання не з'явився, однак сільський голова подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути без присутності їхнього представника, у задоволенні позовних вимог не заперечують. Надали акт обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї ОСОБА_2, з якої вбачається, що сім'я відповідача складається із семи чоловік, сім'я проживає в одному житловому будинку, в кімнатах тепло, чисто.

Суд, заслухавши пояснення сторін у справі, представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність ї достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року Про застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , при розгляді даної справ про позбавлення батьківських прав необхідно виходити з положень Конституції України і додержувати норм Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України; законів України від 26 квітня 2001 р. N 2402-III "Про охорону дитинства" та від 23 червня 2005 р. N 2709-IV "Про міжнародне приватне право"; Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 р. (набрала чинності для України 27 вересня 1991 р.), Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р. (набрала чинності для України 14 квітня 1995 р.) і Протоколу до неї 1997 р. (набрав чинності для України 17 вересня 1999 р.); Положення про Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2006 р. N 367; інших нормативно-правових актів України з питань захисту прав дитини, усиновлення, опіки і піклування.

Судом встановлено, що до суду звернулася ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зазначила в позові, що є бабою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, його батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_2 (а.с.6).

Важливе місце в системі особистих немайнових прав та обов'язків інших членів сім'ї та родичів є право баби і діда щодо захисту внуків, яке включає право на самозахист внуків та право на відповідне звернення до компетентних органів без спеціальних на те повноважень.

Ч. 1 ст. 258 СК України гарантує бабі і дідові право на самозахист внуків. Відповідна норма відсилає нас до ст. 19 ЦК України, яка закріплює право на самозахист. Самозахист - це застосування особою, право якої порушено, засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Самозахистом є такий спосіб захисту права особи, відповідно до якого особа не звертається до суду чи іншого компетентного органу, який здійснює захист відповідного сімейного права. Самозахистом в даному випадку може бути перешкоджання третім особам, які протиправно порушують сімейні права та інтереси внуків вчиняти такі діяння, наприклад, шляхом фізичного захисту із можливістю заподіяння шкоди порушнику.

Варто зазначити, що насамперед право на самозахист дитини надано батькам (ч. 1 ст. 154 СК України), тобто право на самозахист внуків, яким наділені дід і баба є додатковим способом захисту дитини, однак це не означає, що обидва суб'єкти права на самозахист дитини не можуть реалізовувати таке право одночасно.

У ч. 2 ст. 258 СК України передбачається право баби і діда на звернення за захистом прав та інтересі малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних повнолітніх внуків до спеціально уповноважених органів держави, які здійснюють такий захист. До них законодавець у СК України відносить органи опіки та піклування і суд. Більше того, виходячи зі змісту коментованої норми, дід і баба діють без спеціальних на те повноважень при здійсненні захисту внуків, тобто поряд із такими законними представниками дітей як батьки і особи, що їх замінюють, можуть діяти і баба з дідом. Коментовану правову норму щодо переліку компетентних органів до яких за захистом інтересів внуків можуть звернутися дід і баба слід тлумачити розширено. Тобто, окрім органів опіки і піклування та суду баба і дід можуть звертатися і до органів прокуратури, і до органів внутрішніх справ тощо.

Згідно ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

У статті 164 СК України вказано, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року Про застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , факт ухилення батька (матері) від виховання та утримання дітей може бути підтверджений письмовими доказами (актами, листами тощо), а також показаннями свідків. Окремого рішення суду на підтвердження цього факту не потрібно. Водночас суди повинні враховувати, що у випадках, коли батьки не беруть участі у вихованні своєї дитини з поважних причин (через хворобу, перебування в тривалому відрядженні тощо), її усиновлення без їхньої згоди є неприпустимим.

Згідно довідки Журавлівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 12 грудня 2017 року № 105, по медичну допомогу з неповнолітнім ОСОБА_8 за період його проживання на території с.Журавлівка Тульчинського району (з моменту народження до 2013 року) зверталася лише ОСОБА_1, яка є його бабою (а.с.7).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових та санітарно-гігієнічних умов життя сім'ї ОСОБА_1 від 30 листопада 2017 року, ОСОБА_1 проживає разом зі своїм онуком ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, піклувальником якого вона являється. ОСОБА_1 проживає у будинку, який рахується за її покійним чоловіком. В кімнатах чисто, в підсобному господарстві є кінь, 2 свині, корова (а.с.5).

Як вбачається із довідки Кислицької сільської ради № 93 від 16 березня 2018 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 прописана на території Кислицької сільської ради з 25 листопада 2016 року разом зі своїм сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Згідно висновку органу опіки та піклування Кислицької сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно засідань опікунської ради від 27 листопада 2017 року, 28 грудня 2017 року, 8 травня 2018 року, орган опіки та піклування вважає, що підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 до малолітнього ОСОБА_8 не має, оскільки ОСОБА_2 із сином ОСОБА_8 проживають у співмешканця ОСОБА_12, в будунку створені умови для проживання дитини, будинок знаходиться в задовільному стані, в будинку є все необхідне для проживання сім'ї, завжди чисто та охайно, мати ОСОБА_2 шкідливих звичок не має, на території села характеризується позитивно, ОСОБА_2 не працює, проте разом із своїм співмешканцем займається домашнім господарством, в якому утримують 3 гол. ВРХ та птицю, обробляють земельну ділянку. В цей час дитина навчається в Крищинецькій спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті Тульчинського району. З інформаційної довідки Крищинецької загальноосвітньої школи-інтернату № 63 від 24 квітня 2018 року, мати ОСОБА_2 систематично провідує дитину, забирає його на канікули та святкові дні додому, забезпечує його одягом та взуттям, привозить солодощі та інші продукти харчування, в телефонному режимі цікавиться здоров'ям та навчанням дитини (а.с.17-18).

Вищевказана довідка приєднана до висновку і з неї вбачається, що ОСОБА_2 систематично провідує дитину, забирає на канікулярні та святкові дні додому, при необхідності забезпечує одягом та взуттям, привозить солодощі, постійно в телефонному режимі цікавиться здоров'ям та навчанням дитини, до школи хлопчик приїжджає чистий та охайний. Протягом 2017-2018 н.р. відвідувала дитину 23 лютого 2017 року, 24 березня 2017 року (забрала на канікули додому), 15 квітня 2017 року (забрала на Пасху додому), 11 травня 2017 року, 27 травня 2017 року (забрала на літні канікули), 21 вересня 2017 року, 12 жовтня 2017 року, 27 жовтня 2017 року (забрала на осінні канікули), 24 листопада 2017 року, 27 грудня 2017 року (забрала на зимні канікули), 22 лютого 2018 року, 24 березня 2018 року (забрала на весняні канікули), 7 квітня 2018 року (забрала на Пасху додому) (а.с.19).

Згідно довідки Кислицької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 35 від 14 травня 2018 року, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно буде зарахований до 7 класу Кислицької ЗОШ І-ІІ ступенів при наявності особової справи, копії свідоцтва про народження, медичної довідки та заяви батьків (а.с.22).

Відповідно до ст. З Закону України Про охорону дитинства всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. При цьому батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У відповідності до ч. 2 ст. 150, ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини (ч. 2 ст. 141 СК України). Ухилення кого-небудь із батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч. 4 ст. 155 СК України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

При цьому відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 р. № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Внаслідок бездіяльності, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, створилися умови, які шкодять інтересам малолітніх.

Надані суду докази свідчать про те, що ОСОБА_2 належним чином виконує батьківські обов'язки відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, виявляє щодо нього батьківську турботу тощо.

Отже, в судовому засіданні не знайшли своє підтвердження докази того, що відповідач ОСОБА_2 не цікавиться долею дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, не спілкується з нею, не бере участі в її вихованні та житті, не надає ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько (мати) ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Позивач ОСОБА_1 в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 послалася на те, що відповідач систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно свого сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що повністю спростовується висновком органу опіки та піклування Кислицької сільської ради, поясненнями представника Нечуївської спеціальної загальноосвітньої школа-інтернату Ямпільського району Вінницької області.

Таким чином, в судовому засіданні не було встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Не підтверджено належними доказами те, що до відповідача застосовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

З наведених обставин, суд критично ставиться до викладених у позові пояснень позивача щодо негативної характеристики відповідача, оскільки вони не найшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Окрім того, умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, що застосовується до батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки, позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері дитини по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини, а тому позбавлення відповідача батьківських прав не буде відповідати інтересам дитини та матері, тому підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав немає.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, у зв'язку з чим слід відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, в тому числі і у вимозі про стягнення аліментів на утримання дитини.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Оскільки позивач у справі ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду, в задоволенні позову ОСОБА_1 судом вирішено відмовити, тому судові витрати у даній справі компенсуються за рахунок держави (ч.6 ст. 141 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.141, 150, 155, 164, 165, 166, 180 СК України, ст.2, 4, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 89, 141, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, ст. 8 Закону України Про охорону дитинства , Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 р. № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: орган опіки та піклування Кислицької сільської ради Томашпільського району Вінницької області, Крищинецька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Тульчинського району Вінницької області, Паланська сільська рада Томашпільського району Вінницької області, Нечуївська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Ямпільського району Вінницької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, виданий 1996 року Тульчинським РВ УМВС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1;

відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, НОМЕР_3, виданий 04.12.2001 Тульчинським РВ УМВС України у Вінницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, адреса: АДРЕСА_2;

третя особа: орган опіки та піклування Кислицької сільської ради Томашпільського району Вінницької області, Код ЄДРПОУ 04526064, адреса: 24226, Вінницька область, Томашпільський район, с.Кислицьке, вул. Центральна, 87;

третя особа: Крищинецька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Тульчинського району Вінницької області, Код ЄДРПОУ 21723694, адреса: 23631, Вінницька область, Тульчинський район, с.Крищинці, вул. Шкільна, 41;

третя особа: Паланська сільська рада Томашпільського району Вінницької області, адреса:24222, Вінницька область, Томашпільський район, с.Паланка, вул. Дребота, 2;

третя особа: Нечуївська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Ямпільського району Вінницької області, Код ЄДРПОУ 2602058, адреса: 24510, Вінницька область, Ямпільський район, с.Нечуївка, вул. Шкільна, 7.

Суддя: О. В. Пилипчук

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 18 грудня 2018 року.

Повний текст рішення складено 21 грудня 2018 року.