Постанова

від 22.03.2019 по справі 146/235/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 146/235/18

Провадження № 22-ц/801/466/2019

Категорія: 52

Головуючий у суді 1-ї інстанції Пилипчук О. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2019 рокуСправа № 146/235/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М.,

суддів Сала Т. Б., Панасюка О. С.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_3,

відповідач ОСОБА_4,

треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Кислицької сільської ради Томашпільського району Вінницької області, Паланська сільська рада Томашпільського району Вінницької області, Крищинецька спеціальна загальноосвітня школа - інтернат Тульчинського району Вінницької області, Нечуївська спеціальна загальноосвітня школа - інтернат Ямпільського району Вінницької області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2018 року, ухвалене у складі судді Пилипчука О. В. у м. Томашпіль, дата складення повного тексту рішення 21 грудня 2018 року,-

в с т а н о в и в:

27 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Кислицької сільської ради Томашпільського району Вінницької області, Крищинецька спеціальна загальноосвітня школа - інтернат Тульчинського району Вінницької області, Паланська сільська рада Томашпільського району Вінницької області, Нечуївська спеціальна загальноосвітня школа - інтернат Ямпільського району Вінницької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.

Обґрунтовуючи позов, зазначила що вона є бабою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Як баба, на підставі ч. 2 ст. 258 СК України, звертається, за захистом прав та інтересів малолітнього онука. Наразі дитина перебуває у школі - інтернаті. Зазначає, що мати хлопчика ОСОБА_4 ухиляється від виконання батьківських обов'язків та утримання своєї неповнолітньої дитини, не цікавиться долею, життям та здоров'ям дитини, не турбується про його фізичний і духовний розвиток, не піклується про нього, не виявляє до нього батьківської турботи та уваги, не спілкується з ним. Стверджує, що відповідач не вела за сином неналежний догляд, на неодноразові зауваження сільського голови за аморальну поведінку та спосіб життя не реагувала. Висуває вимогу: позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно ОСОБА_5, передати ОСОБА_5 під її (ОСОБА_3) опіку, та стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, адже позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, що застосовується до батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки, а позивач не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері дитини по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне, злісне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини, а тому позбавлення відповідача батьківських прав не буде відповідати інтересам дитини та матері. Не підтверджено належними доказами і те, що до відповідача застосовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, а тому, суд критично поставився до викладених у позові пояснень позивача щодо негативної характеристики відповідача, оскільки вони не найшли свого підтвердження у судовому засіданні.

З таким рішенням не погодилася позивач ОСОБА_3, 18 січня 2019 року подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у рішенні суд зіслався на довідку Кислинецької сільської ради згідно якої з 25 листопада 2016 року відповідач разом з сином прописана та проживає на території Кислинецької сільської ради, та на висновок органу опіки та піклування Кислинецької сільської ради, відповідно до якого підстав для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав не має, оскільки вона разом із сином проживають у співмешканця ОСОБА_4, в цей час дитина навчається в Крищинецькій спеціальній загальноосвітній школі - інтернаті. Однак судом при постановленні рішення не надано оцінки тому факту, що на час розгляду справи відповідач вже не проживала у співмешканця, а відповідно і не мала належних умов для проживання дитини, а проживає у селі Паланка в чужому будинку. Не виконано ухвалу суду та не надано висновок Паланською сільською радою про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав. Судом не враховано, що на час розгляду справи дитина вже не навчалась у Крищинецькій спеціалізованій загальноосвітній школі - інтернаті, а перебувала у іншому спеціалізованому навчальному закладі, що свідчить про те, що матір не може забезпечити своєму сину проживання у сім'ї. Крім того, стверджує, що суд не надав будь - якої оцінки таким доказам, як довідка Журавлівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 12 грудня 2017 року № 105, згідно якої по надання медичної допомоги неповнолітньому ОСОБА_5 за період його проживання на території с. Журавлівка Тульчинського району (з народження до 2013 року) зверталась лише позивач, його баба (а.с. 7) та акту обстеження матеріально - побутових та санітарно - гігієнічних умов життя сім'ї позивача від 30 листопада 2017 року, у якому вказано, що позивач проживає проживає у власному будинку, зі своїм онуком, рідним братом ОСОБА_5, піклувальником якого вона є (а.с. 5). Стверджує що у неї створені усі умови для належного виховання та проживання онука ОСОБА_5. Зазначає, що проживання ОСОБА_5 у сім'ї позивача, а не у спеціалізованому навчальному закладі надасть йому можливість постійно спілкуватися зі своїм братом. Крім того, вказує що суд навіть не поцікавився думкою самого ОСОБА_5, хоча повинен був насамперед виходити з інтересів дитини.

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи, впродовж встановленого апеляційним судом строку, не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем з приводу позбавлення батьківських прав матері відносно неповнолітнього ОСОБА_5, призначення його опікуном баби ОСОБА_3 та стягнення аліментів на його утримання.

По справі встановлено наступні обставини, що не оспорюються:

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого 29 липня 2004 року відділом РАЦС Тульчинського РУЮ Вінницької області, батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (копія на а.с. 6).

Позивач у справі ОСОБА_3 є рідною бабою неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, матір'ю його батька ОСОБА_6

На час подання позовної заяви ОСОБА_5 перебував у Крищинецькій спеціальній школі - інтернаті Тульчинського району Вінницької області, звідки під час розгляду справи був переведений у Нечуївську спеціальну загальноосвітню школу - інтернат Ямпільського району Вінницької області.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі Хант проти України від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі Мамчур проти України (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

В суді першої інстанції було досліджено та надано оцінку наступним доказам:

Довідці Журавлівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 12 грудня 2017 року № 105, з якої слідує, що по медичну допомогу з неповнолітнім ОСОБА_5 за період його проживання на території с. Журавлівка Тульчинського району (з моменту народження до 2013 року) зверталася лише його баба ОСОБА_3 (а.с.7).

Згідно акту обстеження матеріально - побутових та санітарно - гігієнічних умов життя сім'ї ОСОБА_3 від 30 листопада 2017 року, ОСОБА_3 проживає разом зі своїм онуком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, піклувальником якого вона є. ОСОБА_3 проживає у будинку, який рахується за її покійним чоловіком. В кімнатах чисто, в підсобному господарстві є кінь, 2 свині, корова (а.с. 5).

Із довідки Кислицької сільської ради № 93 від 16 березня 2018 року, вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 прописана на території Кислицької сільської ради з 25 листопада 2016 року разом зі своїм сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Кислицької сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно засідань опікунської ради від 27 листопада 2017 року, 28 грудня 2017 року, 8 травня 2018 року, орган опіки та піклування вважає, що підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 до малолітнього ОСОБА_5 не має, оскільки ОСОБА_4 разом із сином ОСОБА_5 проживали у співмешканця ОСОБА_8, в будинку створені умови для проживання дитини, будинок знаходиться в задовільному стані, у будинку є все необхідне для проживання сім'ї, завжди чисто та охайно, мати ОСОБА_4 шкідливих звичок не має, на території села характеризується позитивно, ОСОБА_4 не працює, проте разом із своїм співмешканцем займається домашнім господарством, в якому утримують 3 гол. великої рогатої худоби та птицю, обробляють земельну ділянку. В цей час дитина навчається у Крищинецькій спеціальній загальноосвітній школі - інтернаті Тульчинського району (а.с.17-18).

Згідно довідки Крищинецької спеціальної загальноосвітньої школи - інтернату № 63 від 24 квітня 2018 року, приєднаної до висновку органу опіки та піклування Кислицької сільської ради вбачається, що ОСОБА_5 навчався у сьомому класі Крищинецької загальноосвітньої школи - інтернату, мати - ОСОБА_4 систематично провідувала сина, забирала на канікулярні та святкові дні додому, при необхідності забезпечувала одягом та взуттям, привозила солодощі, постійно у телефонному режимі цікавилася здоров'ям та навчанням дитини, до школи хлопчик приїжджав чистий та охайний. Протягом 2017 - 2018 н. р. відвідувала дитину 23 лютого 2017 року, 24 березня 2017 року (забрала на канікули додому), 15 квітня 2017 року (забрала на Пасху додому), 11 травня 2017 року, 27 травня 2017 року (забрала на літні канікули), 21 вересня 2017 року, 12 жовтня 2017 року, 27 жовтня 2017 року (забрала на осінні канікули), 24 листопада 2017 року, 27 грудня 2017 року (забрала на зимові канікули), 22 лютого 2018 року, 24 березня 2018 року (забрала на весняні канікули), 7 квітня 2018 року (забрала на Пасху додому) (а.с. 19).

Згідно довідки Кислицької загальноосвітньої школи І - ІІ ступенів № 35 від 14 травня 2018 року, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно мав бути зарахований до 7 класу Кислицької ЗОШ І - ІІ ступенів при наявності особової справи, копії свідоцтва про народження, медичної довідки та заяви батьків (а.с. 22).

З довідки Нечуївської спеціальної загальноосвітньої школи - інтернату Ямпільського району Вінницької області № 320 від 24 жовтня 2018 року вбачається, що з 01 вересня 2018 року ОСОБА_5 навчається у цій школі, мати і бабуся цікавляться дитиною. Висновку про позбавлення батьківських прав адміністрація школи - інтернату зробити не може (а.с. 49).

Згідно акту обстеження матеріально - побутових умов проживання сім'ї ОСОБА_4 складеного 01 листопада 2018 року, сім'я відповідача складається із семи чоловік, в тому числі ОСОБА_5 проживає без реєстрації. Вся сім'я проживає в одному житловому будинку площею 64 кв. м. У будинку чотири кімнати, пічне опалення, в кімнатах тепло, чисто є меблі та побутова техніка (а.с. 68).

Нечуївською спеціальною загальноосвітньою школою - інтернатом Ямпільського району Вінницької області 18 грудня 2018 року за № 380 надано психолого - педагогічну характеристику учня 8 класу ОСОБА_5, з якої слідує що з 01 вересня 2018 року згідно перевідної путівки Департаменту освіти і науки Вінницької облдержадміністрації № 2518 від 16 серпня 2018 року. Вячеслав за програмою спеціальної школи має середній рівень навчальних досягнень, під час уроків потребує постійного контролю та індивідуальної допомоги. Навчальні навички сформовані, пізнавальний інтерес достатній, темп діяльності середній, увага мимовільна, працездатність не рівномірна. Зв'язне мовлення розвинене погано, словниковий запас обмежений. Зарекомендував себе як конфліктний учень, порушує дисципліну, легко піддається чужому впливу, не користується авторитетом серед однолітків. Мати в телефонному режимі цікавиться здоров'ям та навчанням сина, забирає на канікули додому та вчасно привозить до школи (а.с. 73).

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав судам роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до пункту 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Належних та допустимих доказів винної поведінки відповідача щодо своєї дитини, а також свідомого ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов'язків, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав, позивачем не надано, аморальної поведінки не доведено, натомість у висновку органу опіки та піклування Кислицької сільської ради вказано, що ОСОБА_4 шкідливих звичок не має, на території села характеризується позитивно.

Судом встановлено, що у зв'язку з вадами здоров'я дитина переважно перебуває у спеціалізованій загальноосвітній школі - інтернаті, мати цікавиться здоров'ям та навчанням дитини, у разі потреби забезпечує одежею, взуттям та продуктами харчування, забирає сина додому на канікули та свята.

Судом першої інстанції встановлено, що до відповідача не застосовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, не проводились бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд не з'ясував думку дитини ОСОБА_5 при вирішенні позовних вимог, спростовуються тим, що відповідно до змісту ст. 171 СК України врахування думки дитини при вирішенні спору є правом суду, а не його обов'язком, разом з тим, у відповідності до положень ст. 165 СК України дитина яка досягла 14 років сама має право звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

Інші доводи апеляційної скарги безпідставні, висновків судів не спростовують.

Встановивши відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, а також, що мати дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує та виявляє бажання піклуватись про сина, місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відтак, апеляційний суд дійшов до переконання що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як таке, що постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі повно з'ясованих обставин справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 375, 367, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча підпис Т. М. Шемета

Судді підпис Т. Б. Сало

підпис О. С. Панасюк

Згідно з оригіналом

головуючий суддя Т. М. Шемета

Повний текст постанови складено 21 березня 2019 року.