Ухвала

від 20.12.2018 по справі 496/2239/18

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/2239/18

Провадження № 2/496/1253/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря - Желяпової О.Ф.

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Грекової Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю САУСПАЛЬМ , третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю Рубікон-ІІ про витребування нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом в якому просить витребувати на користь ТОВ Рубікон-ІІ у ТОВ Сауспальм нерухоме майно: будівлі комплексу дорожнього сервісу, загальною площею 11217, 5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку, площею 14.9577 га та зобов'язати відповідача звільнити вказане майно.

Разом із позовною заявою представником позивача було надано заяву про забезпечення позову, яку ухвалою суду від 11.06.2018 року було задоволено. Постановою апеляційного суду Одеської області від 09.10.2018 року вказану ухвалу суду про забезпечення позову скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 11.06.2018 року по вказаній справі було відкрито провадження та призначене підготовче судове засідання. Вказана ухвала суду була оскаржена та постановою апеляційного суду Одеської області від 09.10.2018 року ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 11.06.2018 року про відкриття провадження було залишено без змін.

Відкриваючи провадження по справі суд виходив з того, що позивачка звернулась за захистом своїх цивільних прав, як фізична особа, при цьому також керувався вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Судом прийнята до уваги практика Європейського суду з прав людини, а саме рішення по справі Церква села Сосулівка проти України в п. 50 якого суд нагадує свою практику, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов'язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об'єднаного Королівства" (Golder v. the United Kingdom), рішення від 21 лютого 1975 року. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції" (Bellet v. France), рішення від 4 грудня 1995 року.

Також в цьому ж рішенні Європейський суд в п. 41 зазначає, що, що згідно з принципами, які закріплені у його практиці (див., між іншим, "Пудас проти Швеції" (Pudas v. Sweden), рішення від 27 жовтня 1987 року, спір щодо "права", про яке можна стверджувати - принаймі на підставах, котрі можна довести, - що воно визнається в національному праві, а також є реальним і важливим.

Спір може стосуватись як фактичного існування права, так і обсягів та способу його реалізації. Зрештою, результат провадження повинен безпосередньо впливати на можливість реалізації права, про яке йдеться у справі.

Крім того, чи буде право розглядатись як право цивільного характеру в світлі відповідних положень Конвенції має визначатися не тільки за юридичною галузевою

кваліфікацією, а й за його матеріально-правовим змістом та наслідками реалізації цього права у межах національної правової системи (див. "Кьоніг проти Німеччини" (Konig v. Germany), рішення від 28 червня 1978 року.

Відповідно, вирішальним для визначення того, чи стосується справа прав цивільного характеру, є безпосередньо характер права, яке є предметом розгляду (див. рішення "Кьоніг проти Німеччини" (Konig v. Germany), згадане вище, п. 90).

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснюють свої офіційні повноваження.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

В підготовчому судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_1 вважав можливим призначити справу до судового розгляду, при цьому посилався на письмові пояснення, які містяться у матеріалах справи.

Представник відповідача ТОВ Сауспальм - Ревенко В.М. у підготовче судове засідання не з'явився, але від нього надійшла заява про закриття провадження по справі, в якій він посилається на те, що вказана справа підсудна господарському суду Одеської області, оскільки спірне нерухоме майно належало ТОВ Рубікон-ІІ , а не особисто їй.

В підготовчому судовому засіданні представник відповідача ТОВ Сауспальм - Грекова Л.В. підтримала клопотання та наполягала на його задоволенні. При цьому пояснила, що спірне майно належало юридичній особі ТОВ Рубікон-ІІ і воно було в забезпеченні договору іпотеки юридичної особи, а тому провадження у справі за зазначеним позовом підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа повинна розглядатися господарським судом в порядку господарського судочинства.

Представник позивачки заперечував проти задоволення вказаного клопотання посилаючись на те, що ОСОБА_3 є основним засновником підприємства ТОВ Рубікон-ІІ , володіє 50 відсотками його майна, тому її права порушені та наполягав на задоволені позову.

Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи та оцінивши надані докази, вивчивши клопотання представника відповідача, суд приходить до наступного.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що дійсно спірне майно, а саме: будівлі комплексу дорожнього сервісу, загальною площею 11217,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 14.9577 га були предметом договору іпотеки від 01.12.2010 року, посвідченому державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори, між ТОВ Рубікон-ІІ та ПАТ Банк-Петрокомерц (а.с.36-49) та належали ТОВ Рубікон-ІІ на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 ( а.с.50-51) та свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.52-53).

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, розглядаються господарськими судами.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 3 від 01.03.2013 року Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ в пункті 3 роз`яснив, що суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є:

- по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства),

- по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Як зазначається в пункті 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

1) участь у спорі суб`єкта господарювання;

2) наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин;

3) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ , за загальним правилом розмежування компетенції з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається в залежності від суб'єктного складу учасників. Ті земельні відносини та пов'язані з ними майнові відносини, сторонами яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства.

Наведені роз'яснення застосування норм попередніх редакції ЦПК України та ГПК України мають враховуватися і при розгляді даної справи, оскільки загальні правила відмежування предметної юрисдикції цивільних і господарських справ в чинних на даний час редакціях вказаних кодексів в наведеній частині не зазнали істотних змін.

Враховуючи викладене, вислухавши пояснення та доводи сторін з приводу заявлених позовних вимог, суд погоджується з доводами представників відповідача щодо неможливості розгляду справи в порядку цивільного судочинства.

Оскільки як було встановлено між Рубікон-ІІ та ТОВ Сауспальм , які є юридичними особами, виникли господарські правовідносини, ОСОБА_3 фактично звернулась до суду з позовними вимогами в інтересах ТОВ Рубікон-ІІ , а тому позов ОСОБА_3 до ТОВ САУСПАЛЬМ , третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ Рубікон-ІІ про витребування нерухомого майна підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, так як дійсно існує спір щодо майна та сторонами якого є юридичні особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки даний позов не підлягає розгляду в суді у порядку цивільного судочинства.

За суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду місцевими господарськими судами у порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. 19, 200, 255, 258-261 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання представників відповідача Ревенко В.М., ОСОБА_2 - задовольнити.

Провадження у цивільній справі №496/2239/18 за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю САУСПАЛЬМ , третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю Рубікон-ІІ про витребування нерухомого майна - закрити.

Роз'яснити позивачу, що спір, який виник між ТОВ Рубікон-ІІ та ТОВ САУСПАЛЬМ відноситься до юрисдикції господарського суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду виготовлено 28.12.2018 р.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області Горяєв І.М.