Рішення

від 05.07.2007 по справі 17/358-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.07.07

          Справа № 17/358-07.

За

позовом:           Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1

до

відповідача:          Товариства з

обмеженою відповідальністю «Тандем»

про

визнання договору дійсними та визнання права власності

Суддя Коваленко О.В.

          Представники:

        Від позивача: ОСОБА_2.

        Від відповідача: не з'явився

        У засіданні брали участь: секретар

судового засідання Котенко Н.М.

СУТЬ

СПОРУ: позивач просить суд визнати дійсним укладений між сторонами договір

купівлі-продажу НОМЕР_1 від 21.12.2003 р., а також визнати за ним право

власності на об'єкти нерухомого майна: одноповерхове нежитлове битове

приміщення (літ. А-1), прибудови (а, а1); уборна (У); огорожа (№1-3),

розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач

в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не подав, про час

та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог

ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні

докази, суд встановив:

21

грудня 2003 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і  Товариством з обмеженою відповідальністю

«Тандем» був укладений договір купівлі-продажу майна НОМЕР_1, згідно якого

відповідач передав позивачу у власність нерухоме майно: одноповерхове нежитлове

битове приміщення (літ. А-1), прибудови (а, а1); уборна (У); огорожа (№1-3),

розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Нерухоме

майно було передано позивачу згідно акту приймання-передачі майна у власність

від 21.12.2003 р. та на адресу відповідача перераховані грошові кошти в його

оплату на загальну суму 14 000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією до

прибуткового касового ордеру №43, яка знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно

до частини 1 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за

договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором

або законом.

Відповідно

до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами

виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною 1 статті 328 право власності набувається на підставах, що не

заборонені законом, зокрема із правочинів. 

Відповідно до частини 2 вказаної статті право власності вважається

набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність

набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, Позивач набув право

власності на зазначені вище нежитлові приміщення правомірно на підставі

договору купівлі-продажу майна від 21 грудня 2003 року, укладеного між

позивачем та відповідачем.         

          З метою реалізації права власності на

придбане майно позивач 21.04.2006 р. звернувся до відповідача з вимогою про

нотаріальне посвідчення укладеного договору, але відповідач листом від

23.05.2007 р. від нотаріального оформлення укладеного між ними договору купівлі

продажу від 21 грудня 2003 року відмовився.

Відповідно

до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов

договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне повне або

часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від нотаріального

посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне

нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно

до ч. 3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який

підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого

посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання

договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно

зі ст. 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона

здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За

таких обставин, вимоги Позивача є правомірними та обґрунтованими, у зв'язку з

чим договір купівлі-продажу від 21 грудня 2003 року, укладений між Фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Тандем»,

суд визнає дійсними.

Ст.

319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається

своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна

будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не

може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно

статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого

особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із

способів захисту цивільних прав та інтересів є 

визнання права.

Згідно

статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його

права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а

також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким

чином, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача в частині визнання за

ним права власності на нерухоме майно: одноповерхове нежитлове битове приміщення

(літ. А-1), прибудови (а, а1); уборна (У); огорожа (№1-3), розташовані за

адресою: АДРЕСА_1, є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають

задоволенню в повному обсязі.

Згідно

ст. ст. 44, 49 ГПК України держмито в сумі 85 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на

позивача.

Керуючись

ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати дійсним договір

купівлі-продажу НОМЕР_1, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і

Товариством з обмеженою відповідальністю «Тандем» 21.12.2003 р.

3.    Визнати за Фізичною особою-підприємцем

ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) право власності на нерухоме майно:

одноповерхове нежитлове битове приміщення (літ. А-1), прибудови (а, а1); уборна

(У); огорожа (№1-3), розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Суддя                                                                         

О.В. КОВАЛЕНКО