Постанова

від 27.11.2018 по справі 522/7720/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5796/18

Номер справи місцевого суду: 522/7720/18

Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2018 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності в порядку спадкування, -

встановив:

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 90, 3 кв.м., житловою площею 41,5 кв.м., реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 1386433551101, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, номер запису про право власності 25684641 та 25685030.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не встановлено, що між позивачами та відповідачем виник спір, а також взагалі щодо наявності порушеного права позивачів.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Подана позивачем заява про застосування заходів забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України, та таким чином вона підлягає невідкладному розгляду.

Згідно ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.

Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності в порядку спадкування. У вказаній позовній заяві позивачами ставиться вимога про визнання недійсними договорів купівлі-продажу за реєстровими номерами 3354 та 3353 від 12.04.2018 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О., відповідно до яких ОСОБА_2 було набуто на праві приватної власності будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по ? часток у праві спільної часткової власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 90,3 кв.м, житловою площею 41,5 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті племінниці - ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Заявником вказано, що спірні договори були укладені за допомогою шахрайської схеми Відповідача, оскільки вони були укладені після смерті спадкодавця та неможливо встановити хто насправді виступав у якості продавця. Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.04.2018 року № 120251267, будинок належав на праві приватної власності ОСОБА_6 (померлій), а відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 24.04.2018 року № 121790992 ОСОБА_2 належить ? часток у праві приватної власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1, право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, за реєстровим номером 3354 від 12.04.2018 року та посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Мельник Н.О., також відповідно до відомостей з реєстру ОСОБА_2 належить ? часток у праві приватної власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1, право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, за реєстровим номером 3353 від 12.04.2018 року та посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Мельник Н.О.

Таким чином, виходячи з документів вбачається, що будинок, якій належав померлій, було продано вже після її смерті.

На підставі викладеного, заявник звернувся до суду з відповідним позовом, та просить суд вжити заявлені нею заходи забезпечення позову.

Крім того, в обґрунтування саме необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивачем зазначено, що оскільки позовні вимоги до відповідачів містять матеріальну складову , подальше відчуження вказаного об'єкту нерухомого майна третім особам зробить неможливим виконання рішення по суті, якщо воно буде постановлено на користь позивачів. Також заявником вказано, що формально відповідач не має перешкод відчужити зазначене майно, оскільки на цей час немає зареєстрованої заборони на здійснення таких угод, що реально може порушити права та законні інтереси ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у випадку ухвалення судом рішення на користь позивачів.

Виходячи із пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом, а саме те, що предметом позову є вимога про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та з огляду на відсутність інформації щодо наявності у відповідача іншого майна, співмірності таких заходів позовним вимогам, які будуть заявлені і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, а також оскільки в суду є всі підстави вважати, що невжиття цих заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вірно вважав за можливим забезпечити позов шляхом накладення арешту.

Докази суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових Інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що забезпечення позову шляхом накладення арешту не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, не порушує речове право володіння особи майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачам.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3-7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, співрозмірності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами є спір стосовно майна, тому вказані вимоги про забезпечення позову є співрозмірними позовним вимогам, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивачів, для відновлення прав позивачам необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, а забезпечення позову навпаки виступають запорукою виконання можливого рішення суду, у зв'язку з чим, суд вважає, що заява ОСОБА_3 в осоі представника - ОСОБА_7 про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на об'єкт - будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 90,3 кв.м, житловою площею 41,5 кв.м, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2.

Відповідно до вимог статті 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Станом на час розгляду судом першої інстанції заяви про забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, за наявності яких законодавець встановив обов'язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення (ч. 3ст. 154 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції виконав усі процесуальні вимоги щодо забезпечення позову, а саме: переконався про наявність спору між сторонами, пересвідчився у тому, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Зауваження скаржника щодо того, що судом першої інстанції при задоволенні заяви про забезпечення позову взагалі не з'ясовано питання з приводу порушення прав позивачів, є неспроможними, оскільки це не є предметом розгляду при вирішенні питання про забезпечення позову.

Таким чином, твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують зазначені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели б до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм процесуального права, а вимоги скаржника про скасування вказаної ухвали районного суду не основані на законі і задоволенню не підлягають.

Головуючий суддя Громік Р.Д. перебував на лікарняному з 03 по 07 грудня 2018 року, що підтверджується відповідним листком непрацездатності; суддя-учасник колегії Черевко П.М. перебував на лікарняному з 11 по 17 червня 2018 року, що підтверджується відповідним листком непрацездатності.

Враховуючи вищевикладене, повне судове рішення складено 18.12.2018 року.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.12.2018 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко