Постанова

від 18.12.2018 по справі 911/589/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року Справа № 911/589/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2018р. (ухвалене у м. Вінниці, повний текст складено 24.09.2018р.)

у справі №911/589/18 (суддя Нешик О.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь"

про стягнення 15 123,99 грн заборгованості згідно договору купівлі-продажу природного газу

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області 17.04.2018р. за підсудністю з Господарського суду Київської області надійшла позовна заява з присвоєним номером справи №911/589/18 Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" 15123,99 грн боргу згідно договору купівлі-продажу природного газу №13-292-Н від 04.01.2013, за результатами автоматизованого розподілу яку передано на розгляд судді Нешик О.О.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що протягом січня 2013 року - лютого 2014 року передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 2453122,68 грн. Невчасне погашення останнім заборгованості стало підставою до нарахування сум, заявлених до стягнення.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.09.2018р. у справі №911/589/18 в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" про стягнення 15 123,99 грн заборгованості згідно договору купівлі-продажу природного газу відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач ОСОБА_1 акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю. Судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Також судом не зазначено на підставі яких доказів відповідач набув статусу учасника процедури врегулювання, а саме є теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, а відтак застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є неправильним.

Учасники у справі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причин своєї неявки суд не повідомили.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.01.2013р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір №13-292-Н купівлі-продажу природного газу (далі - договір), у відповідності з умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ(далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

На виконання умов Договору позивач протягом періоду з січня 2013 року по лютий 2014 року передав у власність відповідачу природний газ в на загальну суму 2453122,68 грн, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі природного газу з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін /а.с. 31-42/.

За умовами п. 6.1 договору, з додатковими угодами, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати поставленого газу, позивач нарахував до сплати відповідачу в порядку п.7.2 Договору та ч.2 ст.625 ЦК України пеню у розмірі 12136,94 грн, 3% річних у розмірі 2678,04 грн та інфляційні у розмірі 309,01 грн, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом з тим, 30.11.2016р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII від 03.11.2016р., який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 даного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем); заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 01.01.2016.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017р. № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016р.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" окремо урегульовано списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення; крім того, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів ч. 3 ст. 7 даного Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Отже, враховуючи те, що заборгованість, на яку позивачем нараховані штрафні санкції, погашена відповідачем до набрання чинності даним Законом ще у 2013-2014 роках, що підтверджується розрахунком позовних вимог, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Даного правового висновку щодо застосування положень ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дотримується Верховний Суд у постановах від 29.01.2018р. у справі №904/10745/16, від 07.02.2018р. у справі №927/1152/16, від 14.02.2018р. у справі №908/3211/16, від 22.02.2018р. у справі №922/4355/14.

Таким чином, враховуючи, що заборгованість за поставлений природний газ погашена останнім в повному обсязі до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на момент звернення до суду з даним позовом у позивача були відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річні та інфляційних втрат. Тобто позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника, що відповідач не є теплопостачальною, теплогенерючою організацією, підприємством централізованого водопостачання і водовідведення у відповідності до ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Як вбачається із п. 1.2 договору №13-292-Н купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013р. газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" є, зокрема, розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи.

Отже, діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" відповідає вимогам ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2018р. у справі №911/589/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2018р. у справі №911/589/18 залишити без змін.

3. Справу №911/589/18 повернути Господарському суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений 26.12.2018р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Юрчук М.І.