Постанова

від 27.12.2018 по справі 902/314/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

27 грудня 2018 року Справа № 902/314/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське"

на рішення господарського суду Вінницької області від 10.10.2018 р.

(ухвалене о 18:06 год. у м. Вінниця, повний текст складено 22.10.2018 р.)

у справі № 902/314/18 (суддя Банасько О.О.)

за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 сільської ради Погребищенського району Вінницької області

про стягнення 227 311,20 грн.

за участю представників сторін:

прокурор - Кондратюк А.В.;

від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області - не з'явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" - не з'явився;

від ОСОБА_1 сільської ради Погребищенського району Вінницької області - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" про стягнення 227311 грн. 20 коп. шкоди спричиненої самовільним зайняттям земельних ділянок державної власності загальною площею 132,3080 га, розташованих на території ОСОБА_1 сільської ради Погребищенського району за межами населеного пункту.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.10.2018 р. у справі № 902/314/18 було частково задоволено позов Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 сільської ради Погребищенського району Вінницької області про стягнення 227 311,20 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" шкоду у розмірі 170194 грн. 25 коп. за самовільно зайняті земельні ділянки державної власності загальною площею 99,0627 га, що розташовані на території ОСОБА_1 сільської ради Погребищенського району Вінницької області за межами населеного пункту на рахунок ДКСУ у Погребищенському районі. Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське", вул. Б. Хмельницького на користь прокуратури Вінницької області 2552 грн. 91 коп. відшкодування витрат на сплату судового збору. В стягненні 57116 грн. 95 коп. шкоди відмовлено.

При ухвалені вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 11.07.2017р. Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області проведено перевірку за дотриманням вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення на території ОСОБА_1 сільської ради Погребищенського району орієнтовними площами 8,6004 га, 4,0262 га, 55,883 га, 30,5531 га, 33,2453 га за результатом чого складено акт перевірки № 187 та акт обстеження земельних ділянок № 86.

За результатом проведеної перевірки було встановлено, земельні ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення загальною площею 132,3080 га з кадастровими номерами 0523484700:05:003:0003, площею 55,8830 га (за інформацією з публічної кадастрової карти ділянка поділена на ділянки з кадастровими номерами 0523484700:05:003:0004 площею 1,3213 га; 0523484700:05:003:0005 площею 8,5794 га; 0523484700:05:003:0006 площею 3,6383 га; 0523484700:05:003:0007 площею 42,344 га), 0523484700:05:004:0034 площею 33,2453 га, 0523484700:05:004:0035 площею 4,0262 га, 0523484700:05:004:0036 площею 8,6004 га, 0523484700:05:004:0037 площею 30,5531 га (за інформацією з публічної кадастрової карти ділянка поділена на ділянки з кадастровими номерами: 0523484700:05:004:0038 площею 6,00 га, 0523484700:05:004:0039 площею 24,5531 га), що розташовані на території ОСОБА_1 сільської ради Погребищенського району, використовуються Товариством з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" в особі директора ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме для вирощування сільськогосподарських культур: кукурудзи, пшениці, соняшника за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок.

21.07.2017 р. позивачем директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" надіслано повідомлення вих. № 139/0/92-17-ДК/0004/04/01/17 про виклик на 07.08.2017 р. для надання пояснень у зв'язку з виявленим порушенням вимог земельного законодавства рекомендованим листом з повідомленням.

29.08.2017 р. прокуратурою Вінницької області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом самовільного захоплення Товариством з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" на території ОСОБА_1 сільської ради Погребищенського району Вінницької області 5 земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 132,3080 га для ведення товарного - сільськогосподарського виробництва. Даний факт кваліфікується за ч.1 ст.197-1 КК України.

05.12.2017 р. позивачем надіслано на адресу прокуратури Вінницької області лист вих. № 0-2-0.442-14148/2-17, яким повідомлено, що розмір заподіяної шкоди відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок становить 227311 грн. 20 коп.

26.02.2018 р. позивач звернувся з листом до відповідача про сплату в добровільному порядку шкоди в розмірі 227311 грн. 20 коп. до 12.03.2018 р.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.02.2018 р., залишеним без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 р. у справі № 902/1036/17 позов заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" звільнити самовільно зайняті земельні ділянки державної власності загальною площею 132,3080 га. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" на користь прокуратури Вінницької області 1600 грн. судового збору

Із інформації ОСОБА_1 сільської ради вих. № 93 від 11.07.2017 р. адресованої Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області судом встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами №0523484700:05:003:0003 площею 55,8830га; № 0523484700:05:004:0034 площею 33,2453 га; № 0523484700:05:004:0035 площею 4,0262 га; № 0523484700:05:04:0036 площею 8,6004 га; № 0523484700:05:004:0037 площею 30,5531 га фактично використовуються ТОВ "Погребищенське" в особі голови ОСОБА_2 і період з 2016 р. без правовстановлюючих документів.

Відповідно до довідки ОСОБА_1 сільської ради вих. № 131 від 06.07.2018 р. та акту обстеження від 12.09.2018 р. № 8 земельна ділянка площею 33,2453 га кадастровий номер 0523484700:05:004:0034 ТОВ "Погребищенське" ніколи не використовувалась, так як є залісненою та взагалі не розорювалась.

Проаналізувавши обставини справи, та положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст. 1212 ЦК України, ст. ст. 83, 84, 122, 206 ЗК України, суд прийшов висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких звернувся прокурор, позаяк матеріалами справи підтверджено факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок державної власності на території ОСОБА_1 сільської ради Погребищенського району Вінницької області за межами населеного пункту без належної правової підстави.

Відмовляючи в стягненні 57 116 грн. 95 коп. суд виходив з того, що прокурором не підтверджено використання відповідачем земельної ділянки площею 33,2453 га кадастровий номер 0523484700:05:004:0034.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач - ТОВ "Погребищенське" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Вінницької області від 10.10.2018 р. у справі № 902/314/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

З положень ст. ст. 1212, 1214 ЦК України вбачається, що вони регулюють відносини пов'язані з поверненням майна, яке було безпідставно набуте або збережене, а також відносини пов'язані з відшкодуванням доходів, які були отриманні за рахунок безпідставно набутого або збереженого майна.

Дані норми права не регулюють відносини пов'язані з відшкодуванням шкоди завданої державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

В той же час, суд першої інстанції порушив ст. ст. 1212-1214 ЦК України, оскільки застосував їх в правовідносинах до яких вони не підлягали застосуванню.

Встановивши, що в даному випадку мають місце кондикційні зобов'язання, а не деліктні і до даних правовідносин підлягають застосуванню ст. 1212-1214 ЦК України, суд першої інстанції зобов'язаний був відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач не звертався в суд з кондикційним позовом на підставі ст. 1212 ЦК України.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції встановив факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, а також факт порушення прав позивача за захистом яких звернувся прокурор.

Однак суд першої інстанції не встановив чи дійсно державі була завдана шкода та в чому вона полягає, оскільки кошти за користування земельними ділянками були сплачені. Позивач в свою чергу також не довів наявність завданої державі шкоди і доказів не н їдав, а також не зміг пояснити в чому вона полягає.

Суд не встановив наявність шкоди та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою.

В даному випадку відсутня шкода та причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, оскільки у 2015, 2016 та 2017 роках земельні ділянки про які у позові зазначає прокурор були вільними, в оренді не перебували, на аукціони не виставлялися і осіб які бажали їх отримати в оренду не було (вказані обставини визнавалися позивачем). Коштів від використання цих земельних ділянок в державу (сільську раду) не надходило, оскільки законних користувачів не було.

Суд першої інстанції встановив факт самовільного зайняття земельних ділянок ТОВ "Погребищенське".

Однак зазначене не відповідає дійсності, оскільки 01.02.2017 року між ОСОБА_1 сільською радою та ТOB "Погребищенське" було укладено тимчасові договори оренди землі строком до 31.12.2017 р., згідно яких ТОВ "Погребищенське" фактично використовувало земельні ділянки.

Таким чином, оскільки ТОВ "Погребищенське" фактично використовувало земельні ділянки на підставі вчиненого правочину, то відповідно і факт самовільного зайняття земельних ділянок відсутній.

Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою "Погребищенське" вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Від Заступника прокурора Вінницької області надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

ТОВ "Погребищенське" як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції, встановивши факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів за її використання, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

При розгляді судами справи № 902/1036/17 було встановлено факт використання Відповідачем вищезазначених земельних ділянок загальною площею 132,3080 га за відсутності правовстановлюючих документів на право володіння чи користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності, що знаходяться на території ОСОБА_1 сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Щодо посилання відповідача на укладені договори оренди, на підставі яких сплачувалася орендна плата, то відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частинами 1, 2 ст. 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Тому сільська рада взагалі не мала права розпоряджатись зазначеними земельними ділянками та отримувати кошти у якості орендної плати.

Крім того, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Договори оренди, на які посилається Відповідач, не зареєстровано у передбаченому законодавством порядку.

З урахуванням викладеного, договори оренди від 01.02.2017 є незаконними та не породжують будь-яких правових наслідків.

Статтею 126 цього Кодексу визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 10.10.2018 р. у справі № 902/314/18 винесено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області скористалося передбаченим ст. 268 ГПК України правом та подало до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" відповідно до якого просить апеляційну ТОВ "Погребищенське" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам сторін судом з'ясовано, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні, а тому суд прийшов до висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України. Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосуванню у тому числі у відносинах, які не містять ознак делікту.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння, шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене ТОВ "Погребищенське" як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції, встановивши факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів за її використання, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливішим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

При розгляді судами справи № 902/1036/17 було встановлено факт використання Відповідачем вищезазначених земельних ділянок загальною площею 132,3080 га за відсутності правовстановлюючих документів на право володіння чи користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності, що знаходяться на території ОСОБА_1 сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Щодо посилання відповідача на укладені договори оренди, на підставі яких сплачувалася орендна плата, то сільська рада відповідно до ст. ст. 116, 122, 124 ЗК України взагалі не мала права розпоряджатись зазначеними земельними ділянками та отримувати кошти у якості орендної плати.

З урахуванням викладеного, договори оренди від 01.02.2017 р. є незаконними та не породжують будь-яких правових наслідків.

Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 10.10.2018 р. у справі № 902/314/18 винесено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

27 грудня 2018 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду прокурор заперечила проти доводів, наведених в апеляційній скарзі, вказала, що судом першої інстанції було ухвалено рішення з додержанням норма матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Враховуючи викладене, просить рішення господарського суду Вінницької області від 10.10.2018 р. у справі № 902/314/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Погребищенське" без задоволення.

В судове засідання 27.12.2018 р. представники Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" та ОСОБА_1 сільської ради Погребищенського району Вінницької області не з'явились.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що відповідач та третя особа були належним чином та своєчасно повідомленій про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені позивачу, відповідачу та третій особі (т. 2, а. с. 123, 124, 133, 134), а також те, що явка представників сторін та третіх осіб в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 11.07.2017р. Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області було проведено перевірку за дотриманням вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення на території ОСОБА_1 сільської ради Погребищенського району орієнтовними площами 8,6004 га, 4,0262 га, 55,883 га, 30,5531 га, 33,2453 га за результатом чого складено акт перевірки № 187 та акт обстеження земельних ділянок № 86 (т.1, а. с. 19-20).

За результатами проведення вказаної перевірки Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області встановило, що земельні ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення загальною площею 132,3080 га з кадастровими номерами 0523484700:05:003:0003, площею 55,8830 га (за інформацією з публічної кадастрової карти ділянка поділена на ділянки з кадастровими номерами 0523484700:05:003:0004 площею 1,3213 га; 0523484700:05:003:0005 площею 8,5794 га; 0523484700:05:003:0006 площею 3,6383 га; 0523484700:05:003:0007 площею 42,344 га), 0523484700:05:004:0034 площею 33,2453 га, 0523484700:05:004:0035 площею 4,0262 га, 0523484700:05:004:0036 площею 8,6004 га, 0523484700:05:004:0037 площею 30,5531 га (за інформацією з публічної кадастрової карти ділянка поділена на ділянки з кадастровими номерами: 0523484700:05:004:0038 площею 6,00 га, 0523484700:05:004:0039 площею 24,5531 га), що розташовані на території ОСОБА_1 сільської ради Погребищенського району, використовуються Товариством з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" в особі директора ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме для вирощування сільськогосподарських культур: кукурудзи, пшениці, соняшника за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок.

Також в ході проведення перевірки державним інспектором у сфері державного контролю було отримано пояснення від 11.07.2017 р. у ОСОБА_1 сільського голови ОСОБА_3 та секретаря сільської ради ОСОБА_4, стосовно проведення механізованих та посівних робіт на вказаних вище земельних ділянках, відповідно до яких вказані роботи виконані працівниками ТОВ "Погребищенське" (т. 1, а. с. 26-27).

21.07.2017 р. позивачем директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" надіслано повідомлення вих. № 139/0/92-17-ДК/0004/04/01/17 про виклик на 07.08.2017 р. для надання пояснень у зв'язку з виявленим порушенням вимог земельного законодавства рекомендованим листом з повідомленням (т. 1, а. с. 28).

29.08.2017 р. прокуратурою Вінницької області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом самовільного захоплення Товариством з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" на території ОСОБА_1 сільської ради Погребищенського району Вінницької області 5 земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 132,3080 га для ведення товарно - сільськогосподарського виробництва. Даний факт кваліфікується за ч.1 ст.197-1 КК України (т. 1, а. с. 36).

Листом № 0-2-0.442-14148/2-17 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомлено прокуратуру Вінницької області, що розмір заподіяної шкоди відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок становить 227311 грн. 20 коп. (т.1, а. с. 31).

Листом від 26.02.2018 р. Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернулося до відповідача з вимогою про сплату в добровільному порядку шкоди в розмірі 227311 грн. 20 коп. до 12.03.2018 р. (т. 1, а. с. 34-35).

Також, як вбачається із наявних в матеріалах справи копій судових рішень у справі № 902/1036/17, рішенням господарського суду Вінницької області від 28.02.2018 р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 р. позов заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок задоволено. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" звільнити самовільно зайняті земельні ділянки державної власності загальною площею 132,3080 га. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" на користь прокуратури Вінницької області 1600 грн. судового збору (т. 1, а. с. 37-43).

Відповідно до інформації ОСОБА_1 сільської ради № 93 від 11.07.2017 р. адресованої Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області земельні ділянки з кадастровими номерами № 0523484700:05:003:0003 площею 55,8830 га; № 0523484700:05:004:0034 площею 33,2453 га; № 0523484700:05:004:0035 площею 4,0262 га; № 0523484700:05:04:0036 площею 8,6004 га; № 0523484700:05:004:0037 площею 30,5531 га фактично використовуються ТОВ "Погребищенське" в особі голови ОСОБА_2 і період з 2016 р. без правовстановлюючих документів (т. 1, а. с. 115).

Згідно із довідкою ОСОБА_1 сільської ради № 131 від 06.07.2018 р. та акту обстеження від 12.09.2018 р. № 8 відповідно до яких земельна ділянка площею 33,2453 га кадастровий номер 0523484700:05:004:0034 ТОВ "Погребищенське" ніколи не використовувалась, так як є залісненою та взагалі не розорювалась (т. 1, а. с. 101, 212).

Матеріали справи містять також платіжні доручення про сплату ОСОБА_1 сільській раді відповідачем орендної плати за землю, довідку Калинівської ОДПІ про сплату відповідачем до бюджету орендної плати в розмірі 130747 грн. 04 коп. за 2017 р., договори оренди землі від 01.02.2017 р., укладені між ОСОБА_1 сільською радою та ТОВ "Погребищенське" та акти прийому-передачі об'єкту оренди (т.1, а. с. 88-92, 149, 180-191).

Відповідно до Акту перевірки вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 18.09.2018 р. № 997-ДК/704/АП/09/01/-18 та Акту обстеження земельної ділянки від 18.09.2018 р. № 997-ДК/256/АО/10/01/-18 земельна ділянка площею 33,2453 га кадастровий номер 0523484700:05:004:0034, а саме частина земельної ділянки площею 2,9297 га використовується ТОВ "Погребищенське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на ній знаходяться посіви с/г культури кукурудзи, частина земельної ділянки площею 30,3156 га не використовується, а знаходиться у забур'яненому стані та заросла чагарником (т. 2, а. с. 4-5, 7-8).

Враховуючи викладене, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення 227311 грн. 20 коп. шкоди завданої відповідачем самовільним зайняттям земельних ділянок державної власності загальною площею 132,3080 га, розташованих на території ОСОБА_1 сільської ради Погребищенського району за межами населеного пункту.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За приписами ст.ст. 83, 84 ЗК України землі, які, належать на праві власності територіальним громад сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності. В державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка (ст. 206 ЗК України).

Згідно із ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що у відповідача виникло право власності, право постійного користування чи право оренди на земельні ділянки, що свідчить про самовільне зайняття їх відповідачем у справі.

Апеляційний господарський суд погоджується з кваліфікацією місцевим господарським судом спірних правовідносин між сторонами у даній справі, як бездоговірних та безделіктних, у зв'язку із чим до них підлягають застосуванню положення ст. ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Судом відмічається, що за змістом ст.ст. 1212-1214 ЦК України дані норми підлягають застосування, зокрема у відносинах, які не місять ознак делікту.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15 положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

В разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).

Судом відмічається, що за змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №629/4628/16-ц.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою , яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вказаним спростовуються доводи скаржника про те, що суд першої інстанції порушив ст. ст. 1212, 1214 ЦК України, оскільки застосував їх в правовідносинах до яких вони не підлягали застосуванню.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що оскільки відповідачем самовільно зайнятті земельні ділянки, без відповідної правової підстави, у зв'язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Поруч з тим, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у стягненні шкоди нарахованої за зайняття земельної ділянки площею 33,2453 га кадастровий номер 0523484700:05:004:0034 в сумі 57116 грн. 95 коп., виходячи з наступного.

Як вбачається із Акту перевірки вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 18.09.2018 р. № 997-ДК/704/АП/09/01/-18 та Акту обстеження земельної ділянки від 18.09.2018 р. № 997-ДК/256/АО/10/01/-18 було встановлено факт самовільного використання відповідачем частини земельної ділянки кадастровий номер 0523484700:05:004:0034 площею 2,9297 га. та зазначено, що частина вказаної земельної ділянки площею 30,3156 га не використовується, а знаходиться у забур'яненому стані та заросла чагарниковою рослинністю (т. 2, а. с. 4-5, 7-8).

Також судом береться до уваги Акт обстеження земельної ділянки № 8 від 12.09.2018 р. складений комісією в складі депутатів ОСОБА_1 сільської ради в якому зафіксовано заліснення та забур'янення земельної ділянки кадастровий номер 0523484700:05:004:0034 та довідка ОСОБА_1 сільської ради № 167 від 18.09.2018 р. в якій вказано, що земельна ділянка з вказаним кадастровим номером ТОВ "Погребищенське" не використовувалась, а частина земельної ділянки орієнтовною площею 3,0 га використовувалась у 2017-2018 роках ТОВ ПК "Зоря Поділля" (т. 1, 212, т. 2, а. с. 14).

Враховуючи викладене судом констатується, що при зверненні до суду прокурором не доведено факту використання відповідачем всієї площі земельної ділянки кадастровий номер 0523484700:05:004:0034, у зв'язку із чим слід відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягненні 57116 грн. 95 коп. шкоди нарахованої за зайняття земельної ділянки площею 33,2453 га кадастровий номер 0523484700:05:004:0034.

Щодо посилань апелянта на укладання 01.02.2017 р. між ОСОБА_1 сільською радою та ТOB "Погребищенське" тимчасових договорів оренди землі строком до 31.12.2017р., згідно яких ТОВ "Погребищенське" фактично використовувало земельні ділянки, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частинами 1, 2 ст. 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Враховуючи викладене, належним розпорядником зазначених ділянок є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, а не ОСОБА_1 сільська рада.

Також, апеляційним судом береться до уваги, що відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Судом відмічається, що договори оренди, на які посилається апелянт, не зареєстровано у передбаченому законодавством порядку.

Підсумовуючи вказане, суд приходить висновку, що вказані договори оренди є такими, що не створюють за результатом їх підписання жодних правових наслідків, позаяк являються недійсними в силу приписів закону (нікчемними).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

В той же час, відсутні підстави передбачені ст. 277 ГПК України для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Вінницької області від 10.10.2018р. у справі № 902/314/18 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 10.10.2018 р. у справі № 902/314/18 - без змін.

2. Справу № 902/314/18 надіслати господарському суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "28" грудня 2018 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.