Постанова

від 26.12.2018 по справі 906/924/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26 грудня 2018 року Справа № 906/924/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

на ухвалу господарського суду Житомирської області від 24.10.2018 р.

(постановлену у м. Житомирі)

у справі № 906/924/18 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукон"

2) ОСОБА_1

про стягнення 303544,60 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукон" - не з'явився;

2) ОСОБА_1 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційного банку "Приватбанк" звернулося із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукон" та ОСОБА_1 про стягнення 303544,60 грн. заборгованості за кредитом.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.10.2018 р. у справі № 906/924/18 було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукон" та ОСОБА_1 про стягнення 303544 грн. 60 коп.

При постановлені вказаної ухвали місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Судом зазначено, що нормами Господарського процесуального кодексу України однозначно визначено, що до юрисдикції господарського суду відносяться спори щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1, якого зазначено в позовній заяві в якості відповідача та який є стороною правочину від 12.12.2014 р., що укладено для забезпечення виконання основного зобов'язання ТОВ "Лукон" по договору банківського обслуговування від 05.12.2013 р., у договорі виступає не як фізична особа - підприємець, тому не може бути стороною в господарському процесі в даній категорії судових спорів.

Підсумовуючи викладене, судом на підставі п.1 ч.1 ст.175 ГПК України було відмовлено у відкритті провадження у справі та вказано, що справа підлягає розгляду в Житомирському районному суді Житомирської області (м. Житомир, вул. Покровська,90).

Не погоджуючись із постановленою ухвалою суду першої інстанції, позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить ухвалу господарського суду Житомирської області від 24.10.2018 р. у справі № 906/924/18 скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скаржник вважає, що ухвала господарського суду є незаконною та таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб'єктний склад основного зобов'язання.

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" обґрунтовані неналежним виконанням позичальником ТОВ "ЛУКОН" зобов'язань з повернення кредиту, згідно договору банківського обслуговування від 05.12.2013 р., та укладеним між банком та ОСОБА_1 договором поруки №POR1418367999613 від 12.12.2014р. в забезпечення виконання вищезазначеного договору банківського обслуговування.

Тобто, стороною основного зобов'язання є юридична особа, а ОСОБА_1 є поручителем у даному зобов'язанні.

Вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог до боржника який є юридичною особою, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до поручителя фізичної особи, який несе солідарну з боржником відповідальність, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмету та тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, АТ КБ "Приватбанк" як кредитор подало до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи.

Тобто, між позивачем та відповідачем наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з приписами ГПК України.

Також скаржник посилається на практику Великої Палати Верхового Суду, викладену в постанові від 02.10.2018 р. у справі № 910/1733/18.

Враховуючи вищевикладене, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" вважає, що вищевказана ухвала є незаконною, винесена з порушенням норм процесуального права.

Відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лукон" та ОСОБА_1 не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання 26.12.2018 р. представники сторін не з'явились.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі, копія реєстру на відправку рекомендованої кореспонденції та роздруківка з веб-сайту Укрпошта про відстеження поштового відправлення http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku (а. с. 39-42), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановлені ухвали норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржену ухвалу скасувати, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукон" та ОСОБА_1 про стягнення 303544 грн. 60 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Лукон" не виконує належним чином свого обов'язку щодо повернення кредиту та сплати інших платежів, передбачених договором, та тим, що ОСОБА_1 є поручителем ТОВ "Лукон" перед позивачем, у зв'язку із чим просить стягнути солідарно із відповідачів заборгованість.

Згідно із ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Судом відмічається, що за змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 ЦК України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем; поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов'язання.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, АТ КБ "Приватбанк" як кредитор подало до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи.

Тобто, між позивачем та одним із відповідачем наявний спір щодо виконання правочину, укладеного для виконання зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/1733/18.

Підсумовуючи вищевикладене, суд констатує, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо відмови у відкритті провадження у справі з тих підстав, що одним із відповідачем є фізична особа.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п. 4 ч. 1. ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Суд констатує, що доводи Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" викладені в апеляційній скарзі є обґрунтованими, у зв'язку із чим її слід задоволити, а ухвалу господарського суду Житомирської області від 24.10.2018 р. у справі № 906/924/18 скасувати та направити справу № 906/924/18 до господарського суду Житомирської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 275-279, 280, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 24.10.2018 р. у справі № 906/924/18 скасувати.

3. Справу № 906/924/18 направити до господарського суду Житомирської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "27" грудня 2018 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.