Рішення

від 17.12.2018 по справі 904/4356/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2018м. ДніпроСправа № 904/4356/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномашінвест", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія "Кріпто", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу у розмірі 334 899, 01 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 25.09.2018

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 12.11.2018

- ОСОБА_3, рішення №10/14 від 16.10.2014

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техномашінвест" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія "Кріпто" (далі - відповідача) про стягнення 3% річних у розмірі 69 819, 53 грн. та інфляційних у розмірі 265 079, 48 грн. за договором купівлі-продажу від 22.09.2012 у розмірі 334 899, 01 грн. Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем не виконано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014 по справі №904/4162/14, внаслідок чого позивачем нараховано до сплати відповідачу 3% річних та інфляційні.

Ухвалою суду від 01.10.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномашінвест" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №904/4356/18 за правилами загального позовного провадження.

26.10.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечує проти позову, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 30.10.2018 підготовче засідання відкладено на 13.11.2018.

12.11.2018 позивач подав відповідь на відзив, згідно якої наполягає на задоволенні позовних вимог, а також зазначає, що відповідачем не обґрунтовано своєї правової позиції щодо невизнання вимог позивача.

В підготовчому засіданні 13.11.2018 відповідач подав додаткові пояснення, за змістом яких заперечує проти здійснених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних у період з 22.11.2017 по 23.04.2018 та з 23.04.2017 по 07.06.2018.

13.11.2018 відповідач надав клопотання про призначення судової економічної експертизи.

В підготовчому засіданні 13.11.2018 оголошено перерву до 27.11.2018.

26.11.2018 відповідач надав заперечення на позов, згідно яких відповідач вказує на скрутний фінансовий стан підприємства відповідача та зазначає про необхідність здійснення судової економічної експертизи щодо господарсько-фінансової діяльності ТОВ "Інженерна компанія "Кріпто" в частині можливості виконання рішення суду від 22.07.2014 по справі №904/4162/14.

26.11.2018 позивачем надано додаткові пояснення по справі, згідно яких позивач заперечує проти призначення експертизи у справі.

Ухвалою суду від 27.11.2018 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія "Кріпто" про призначення судової економічної експертизи та зупиненні провадження у справі відмовлено.

Ухвалою суду від 27.11.2018 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2018 року по справі №904/4162/14 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «КРІПТО» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Техномашінвест» суму 795 000,00 грн. основного боргу, 79 700,00 грн. штрафу, 56 923,62 грн. інфляційних втрат, 14 079,29 грн. 3% річних, 20 781,06 грн. судового збору, в частині стягнення суми 2 000, 00 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

Вказаним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014 року по справі №904/4162/14 встановлено наступні обставини.

27.09.2012 між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець передав у власність покупцю майно - нежитлову будівлю, загальною площею 14 934,3 кв.м., що складається з залізобетонної нежитлової будівлі - Д, залізобетонної нежитлової будівлі - Д1, розташованої в місті Жовті Води Дніпропетровської області по вулиці Гагаріна, будинок за номером 40-1 (надалі - Майно), а покупець прийняв майно та зобов'язався сплатити за нього ціну відповідно до умов, визначених в цьому Договорі (п.п.1.1., 1.2 Договору).

Договірна ціна майна за домовленістю сторін становить 2 000 000,00 грн. (два мільйони гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ (п.1.5 Договору)

Згідно з п.2.1 Договору за домовленістю сторін встановлений такий порядок розрахунків між ними зі сплати договірної ціни за майно: перший платіж в сумі 500 000,00 грн. (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) сплачуються покупцем продавцю до нотаріального посвідчення Договору. Сплата залишку договірної ціни в розмірі 1 500 000,00 грн. (один мільйон п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) здійснюється щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця рівними частинами від залишку договірної ціни у розмірі 125 000,00 грн. (сто двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок), кожна частина. Оплата договірної ціни в повному обсязі повинна бути здійснена до 30 жовтня 2013 року.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати прийнятого майна, позивач, в порядку положень п.7.1 Договору та ч.2 ст. 625 ЦК України, нарахував до сплати відповідачу штраф у розмірі 79 000,00 грн., а також 3% річних за період з 01.11.2013 по 01.06.2014 у розмірі 14 079,29 грн. та інфляційні за період з листопада 2013 року по травень 2014 року у розмірі 56 923,62 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2018 року по справі №904/4162/14 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «КРІПТО» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Техномашінвест» суму 795 000,00 грн. основного боргу, 79 700,00 грн. штрафу, 56 923,62 грн. інфляційних втрат, 14 079,29 грн. 3% річних, 20 781,06 грн. судового збору, в частині стягнення суми 2 000, 00 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2018 у справі №904/451/18 встановлено факт укладення між сторонами Договору, поставку позивачем обумовленої Договором продукції, а також порушення відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати продукції.

На час розгляду справи №904/4356/18 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2018 у справі №904/4162/18 набрало законної сили, що, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для звільнення позивача від доказування обставин, встановлених під час розгляду справи №904/4356/18.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач, з урахуванням здійснених відповідачем оплат на суму 307 830, 93 грн. в рамках виконавчого провадження №44639367, нарахував до сплати відповідачу інфляційні за період з 25.09.2015 по 23.04.2018 у розмірі 265 079, 48 грн., а також 3% річних за період з 25.09.2015 по 25.09.2018 у розмірі 69 819, 53 грн.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми 3% річних та інфляційних нарахувань, обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростував.

Суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача з наступних підстав.

За змістом загальних положень щодо виконання зобов'язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України установлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Відповідно до приписів п. 7.1 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних з урахуванням здійснених відповідачем оплат 22.11.2017 та 23.04.2018, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних за період з 25.09.2015 по 25.09.2018 на суму 69 695, 70 грн., тоді як в решті нарахувань 3% річних відмовляє за безпідставністю.

Щодо нарахування розміру інфляційних, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Разом з тим, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 7 000, 00 грн. витрат на правничу допомогу, понесених позивачем внаслідок звернення з даним позовом до суду, суд зазначає наступне.

На підтвердження вимог щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав договір про надання правової допомоги від 25.09.2018, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Лекс Таліон» , акт приймання-передачі правової допомоги від 01.10.2018, платіжне доручення №93 від 26.09.2018 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Техномашінвест" на користь Адвокатського об'єднання «Лекс Таліон» правової допомоги у розмірі суми 7 000, 00 грн.

За змістом приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, частинами 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене та враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даному спорі, кількість часу, необхідного на виконання адвокатом робіт (надання послуг), суд вважає, що позивачем не доведено обґрунтованості та співрозмірності витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, розрахунок вартості послуг за надану професійну правничу допомогу на суму 7 000, 00 грн. є завищеними, а тому розмір таких витрат підлягає обмеженню сумою 2 000, 00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія "Кріпто" (52209, Дніпропетровська область, вул. Будьонного, буд. 78, код 31330203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномашінвест" (49035, м.Дніпро, вул. Криворізька, буд.72, код 32944459) суму 265 079, 48 грн. інфляційних, 69 695, 70 грн. 3% річних, 1 999, 26 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 5 021, 63 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України

Повне рішення складено 27.12.2018

Суддя ОСОБА_4