Ухвала

від 26.12.2018 по справі 810/4596/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

26 грудня 2018 року №810/4596/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України до Славутицької міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Міністерство охорони здоров'я України, про визнання протиправними та скасування пунктів рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Державний заклад Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України (далі - Позивач, Заклад) до Славутицької міської ради Київської області (далі - Відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати пункти 2, 3 рішення від 27.07.2018 №1121-46-VII Славутицької міської ради Київської області Про прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Славутича цілісного майнового комплексу Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України .

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №196-р цілісний майновий комплекс Закладу передано у власність територіальної громади м. Славутич. На виконання цього розпорядження Славутицькою міською радою Київської області було прийнято рішення від 27.07.2018 №1121-46-VII Про прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Славутича цілісного майнового комплексу Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України . Спірними пунктами 2, 3 цього рішення затверджено статут Закладу в новій редакції та начальнику відділу охорони здоров'я Славутицької міської ради доручено здійснити реєстрацію відповідних змін у встановленому порядку. Вказані пункти рішення Славутицької міської ради позивач вважає протиправними, оскільки вони фактично спрямовані на зміну уповноваженого органу управління Закладом з Міністерства охорони здоров'я України на Славутицьку міську раду Київської області, у той час як жодного рішення уповноваженого органу управління - Міністерства охорони здоров'я України - щодо реорганізації або ліквідації позивача, крім передачі цілісного майнового комплексу, не існує.

Позивач вважає, що зазначення уповноваженим органом управління Закладом Славутицької міської ради є порушенням Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , оскільки повноваження Славутицької міської ради, як власника майна, розповсюджуються лише на комунальні підприємства та жодним нормативно-правовим актом України органи місцевого самоврядування не наділені правом втручатися в установчі документи юридичної особи державної форми власності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2018 відкрито провадження у справі №810/4596/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче судове засідання та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Міністерство охорони здоров'я України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2018 відмовлено у задоволенні заяви Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії пунктів 2, 3 рішення №1121-46-VII від 27.07.2018 Славутицької міської ради Київської області Про прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Славутича цілісного майнового комплексу Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України .

Відповідач проти позову заперечував та повідомив, що рішення №1121-46-VII від 27.07.2018 було прийнято Славутицькою міською радою Київської області у повній відповідності з вимогами чинного законодавства України. Зокрема, відповідач зазначив, що рішенням Славутицької міської ради Київської області від 26.07.2018 №495 було затверджено акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України у комунальну власність територіальної громади м. Славутич. У свою чергу, згідно з пунктом 11 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. № 1482, органи, до сфери управління яких передано державне майно, з дня затвердження акта приймання-передачі зобов'язані, зокрема, внести відповідні зміни до установчих документів підприємства та провести їх державну реєстрацію відповідно до законодавства. Отже, спірні пункти рішення №1121-46-VII від 27.07.2018 Славутицької міської ради Київської області, на думку відповідача, у повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

Міністерство охорони здоров'я України у письмових поясненнях зазначило, що зі сфери управління МОЗ України до сфери управління Славутицької міської ради Київської області було передано не тільки майно Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України , а й сам Заклад як підприємство, у зв'язку з чим з дати підписання акта приймання-передачі до відповідача перейшли всі права та обов'язки органу управління, у тому числі обов'язок по внесенню змін до установчих документів Закладу на підставі пункту 11 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності. На підставі цього третя особа вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 було відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства охорони здоров'я України про зміну процесуального статусу з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача; відмовлено у задоволенні заяви голови комісії з реорганізації Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина № 5 Міністерства охорони здоров'я України шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства "Славутицька міська лікарня" Славутицької міської ради Линкевича О.Б. про відмову від позову та закриття провадження у справі; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 грудня 2018 року о 12:10 год.

У судовому засіданні 04.12.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.

У судовому засіданні 04.12.2018 представники відповідача та третьої особи проти позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 04.12.2018 представники сторін та третьої особи заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі зазначеної процесуальної норми Київський окружний адміністративний суд 04.12.2018 постановив усну ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі з огляду на таке.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України указав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні цього Суду у справі Занд проти Австрії висловлено думку, що термін судом, встановленим законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів .

Згідно із ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження ; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Пунктом 2 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що Державний заклад Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України (ідентифікаційний код 33949175; місцезнаходження: 07100, Київська область, м.Славутич, вул.. 77 Гвардійської дивізії, 7) зареєстрований в якості юридичної особи 03.10.2006 та є правонаступником Державного підприємства Спеціалізована медична частина №5 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.09.2018 №1004397444 (т.1, а.с.53-57).

Відповідно до пункту 1.2 Статуту Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України в редакції 2012 року (т.1, а.с. 14-23) уповноваженим органом управління Закладом є Міністерство охорони здоров'я України.

Згідно з пунктами 4.1-4.3 Статуту Заклад є юридичною особою публічного права, відноситься до бюджетних неприбуткових установ та користується закріпленим за ним державним майном на праві оперативного управління.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Славутицької міської ради Київської області від 21.04.2017 №579-26-VII надано згоду на безоплатне прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Славутича майна, яке перебуває на балансі Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України , разом із земельною ділянкою, кадастровий номер 3211500000:00:016:0004, розміром 8,5604 га, за адресою: Київська область, м. Славутич, вул.77-ї Гвардійської дивізії, 7 та земельною ділянкою, кадастровий номер 32115000:00:001:0005, розміром 1,3454 га, за адресою: Київська область, м. Славутич, вул.77-ї Гвардійської дивізії, 5.

Майно Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України , що підлягає передачі у комунальну власність територіальної громади м. Славутича, вирішено використовувати як базове для організації системи охорони здоров'я та надання медичної допомоги у місті Славутич та не відчужувати у приватну власність (т.1, а.с.79-80).

Міністерство охорони здоров'я України листом від 02.01.2018 №10.4-10/1/25 погодило наданий листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.12.2017 №3213-08/45290-03 проект розпорядження Кабінету Міністрів України Про передачу цілісного майнового комплексу Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України у власність територіальної громади м. Славутича без зауважень (т.1, а.с.88-90).

28 березня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №196-р, яким передано цілісний майновий комплекс Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України , що розміщений на земельних ділянках площею 8,5604 та 13454 гектара (кадастрові номери 3211500000:00:016:0004 і 32115000:00:001:0005), у власність територіальної громади м.Славутича Київської області (т.1, а.с.11).

Рішенням Славутицької міської ради Київської області від 19.04.2018 №268 створено комісію з питань передачі цілісного майнового комплексу Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України у комунальну власність територіальної громади м. Славутича (т.1, а.с.12-13).

Судом встановлено, що відповідною комісією, до складу якої увійшли представники Славутицької міської ради Київської області, Міністерства охорони здоров'я України, Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України , Регіонального відділу Фонду державного майна України по Київській області та орендарів державного майна, був складений акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу Закладу, який затверджено рішенням Славутицької міської ради Київської області від 26.07.2018 №495 (т.1, а.с.83-87).

27 липня 2018 року Славутицькою міською радою Київської області було прийнято рішення №1121-46-VII, яким прийнято у комунальну власність територіальної громади м.Славутича цілісний майновий комплекс Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України , відповідно до акта приймання-передачі (т.1, а.с.24-25).

Пунктами 2, 3 цього рішення затверджено статут Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України в новій редакції, а начальнику відділу охорони здоров'я Славутицької міської ради Шуригіній Н.М. доручено здійснити реєстрацію відповідних змін у встановленому законодавством порядку.

Вважаючи вказані пункти 2 та 3 рішення Славутицької міської ради Київської області від 27.07.2018 №1121-46-VII такими, що не відповідають положенням чинного законодавства України, Державний заклад Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України звернувся до суду з позов про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну визначені Законом України Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності (далі - Закон №147/98).

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону №147/98 об'єктами передачі згідно з цим Законом є цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів.

При цьому, передача таких об'єктів з державної у комунальну власність, згідно з частиною першою статті 4 Закону №147/98, здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно, місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування (ст..3 Закону №147/98).

Відповідно до положень частин другої-четвертої статті 4 Закону №147/98 передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.

Пропозиції щодо передачі об'єктів з державної у комунальну власність, яка здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, погоджуються, зокрема, з органом, уповноваженим управляти державним майном, або відповідною самоврядною організацією; державним органом приватизації.

У разі якщо передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, пропозиції щодо передачі зазначених об'єктів погоджуються ініціаторами такої передачі, зазначеними у статті 3 цього Закону, та подаються до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

У разі передачі цілісного майнового комплексу підприємства у пропозиціях зазначаються найменування підприємства, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходження, найменування органу, що здійснює функції з управління майном підприємства, стан приватизації (корпоратизації) підприємства в разі прийняття рішення про його приватизацію (корпоратизацію) на поточний момент.

До пропозицій щодо передачі цілісних майнових комплексів підприємств, акцій (часток, паїв) додаються:

- копії статуту (положення) підприємства (господарського товариства);

- копії документів фінансової звітності, зокрема балансу, звіту про фінансові результати, про рух коштів, про обсяг кредиторської та дебіторської заборгованості за два останні календарні роки та на останню звітну дату, підписані уповноваженою особою юридичної особи, що подала документи, і засвідчені її печаткою;

- бізнес-план (техніко-економічне обґрунтування) з визначенням етапів та строків його реалізації, а також джерел фінансування видатків на його реалізацію, розроблений на підставі розрахунків щодо забезпечення ефективного використання цього майна та затверджений органом, уповноваженим управляти державним майном, що передається, а також органом місцевого самоврядування, якому передаються підприємство або акції (частки, паї) у майні господарського товариства;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єктів, права на які підлягають державній реєстрації;

- виписка про стан особового рахунка власника акцій, що передаються, - у разі існування акцій у документарній формі;

- виписка про стан рахунка в цінних паперах власника акцій, що передаються, - у разі існування акцій у бездокументарній формі або їх знерухомлення.

Статтею 6 Закону №147/98 передбачено, що передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі.

У разі передачі об'єктів у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах виконавчий орган відповідної сільської, селищної, міської, районної у місті ради, якщо інше не передбачено законом, утворює комісію з питань передачі об'єктів та призначає її голову.

Відповідно до положень статті 7 Закону №147/98 за умови взяття органами місцевого самоврядування зобов'язання використовувати за цільовим призначенням і не відчужувати в приватну власність передаються безоплатно такі об'єкти, як навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек) , соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори, у тому числі ті, будівництво яких не завершено.

Передача цілісних майнових комплексів підприємств провадиться разом з усіма їх активами і пасивами, лімітами, фондами, планами фінансово-господарської діяльності тощо, а об'єктів незавершеного будівництва - також з проектно-кошторисною документацією.

Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.

Передача об'єкта у державну чи комунальну власність є підставою для передачі відповідно у державну чи комунальну власність земельної ділянки, на якій розміщений об'єкт передачі. Кадастровий номер та розмір такої земельної ділянки зазначаються у рішенні органу, зазначеного у статті 4 цього Закону, про передачу відповідного об'єкта у державну чи комунальну власність.

Судом встановлено, що передача цілісного майнового комплексу Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України у комунальну власність територіальної громади м. Славутича була здійснена у повній відповідності з положеннями Закону №147/98.

Так, розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №196-р про передачу цілісного майнового комплексу Закладу у комунальну власність було прийнято за наявності згоди Славутицької міської ради Київської області, наданої рішенням від 21.04.2017 №579-26-VII, та з урахуванням погодження пропозиції щодо передачі зазначеного об'єкта уповноваженим органом управління Закладом - Міністерством охорони здоров'я України - листом від 02.01.2018 №10.4-10/1/25.

Передача об'єкта з державної у комунальну власність була здійснена відповідною комісією, до складу якої увійшли представники усіх необхідних органів, та оформлено актом приймання-передачі належної форми.

При цьому, не є переконливими твердження відповідача про те, що право комунальної власності територіальної громади м. Славутич Київської області на цілісний майновий комплекс Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України виникло з моменту затвердження акта-приймання передачі рішенням Славутицької міської ради Київської області від 26.07.2018 №495.

Так, частиною шостою статті 7 Закону №147/98 визначено, що право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.

Такий випадок передбачений частиною четвертою статті 334 Цивільного кодексу України, згідно з якою права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що право комунальної власності територіальної громади м. Славутич Київської області на об'єкти нерухомого майна Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України було зареєстровано 13.08.2018, 14.08.2018, 16.08.2018, 20.08.2018 та 21.08.2018, що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1, а.с.96-109).

Отже, право комунальної власності територіальної громади м. Славутич Київської області на переданий державою цілісний майновий комплекс Закладу виникло саме з моменту проведення державної реєстрації, а не затвердження акта приймання-передачі.

Суд зазначає, що спір у цій справі пов'язаний не з процедурою передачі з державної у комунальну власність цілісного майнового комплексу Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України , а з неправомірним, на думку позивача, затвердженням Славутицькою міською радою Київської області нової редакції статуту Закладу, з приводу чого суд зазначає таке .

Відповідно до положень статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з частиною першою статті 142 Основного Закону України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно , доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності ; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції (ч.1 ст.143 Конституції України).

Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно зі статтею 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Згідно з положеннями статті 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною третьою статті 66 Господарського кодексу України цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.

Суд вважає, що вказані законодавчі положення щодо визначення майнового комплексу підприємства як окремого виду нерухомого майна в повній мірі поширюються і на майнові комплекси установ, закладів та інших організаційно-правових форм юридичних осіб.

Відповідно до положень статті 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Державний заклад Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України за своєю організаційно-правовою формою є установою, відповідно до наведеної у статті 81 ЦК України класифікації є юридичною осою публічного права, яка була створена згідно з наказом МОЗ України від 14.04.2006 №226, та як майновий комплекс є нерухомим майном, яке було передано з державної власності у комунальну з дотриманням законодавчо встановленого порядку.

Відповідно до пункту 11 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. №1482, органи, до сфери управління яких передано державне майно, з дня затвердження акта приймання-передачі зобов'язані:

- повідомити у двотижневий строк про таку передачу органам державної статистики, державної податкової служби, фінансовим органам, Фонду державного майна для внесення відомостей до Єдиного реєстру об'єктів державної власності, відповідним органам охорони культурної спадщини (стосовно об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками) та Мінекономрозвитку (стосовно об'єктів, передача яких здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України);

- закріпити у двотижневий строк нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно за відповідним підприємством на праві господарського відання або оперативного управління;

- внести відповідні зміни до установчих документів підприємства та провести їх державну реєстрацію відповідно до законодавства ;

- здійснити в установленому законодавством порядку оформлення та державну реєстрацію речових прав щодо об'єктів передачі, права на які підлягають такій реєстрації.

Отже, внесення органом, до сфери управління яких передано державне майно, необхідних змін до установчих документів підприємств (установ, закладів тощо) та проведення їх державної реєстрації є обов'язком такого органу.

За таких обставин, суд вважає безпідставними твердження позивача про необхідність прийняття Міністерством охорони здоров'я України рішення щодо реорганізації або ліквідації Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України , оскільки після затвердження акта приймання-передачі цілісного майнового комплексу Закладу органом, до сфери управління якого передано державне майно, є Славутицька міська рада Київської області, яка і є у даному випадку особою, уповноваженою на внесення змін до установчих документів Закладу.

Таким чином, оскільки переданий за розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №196-р цілісний майновий комплекс Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України є комунальною власністю територіальної громади міста Славутич Київської області, при управлінні вказаним майном, у тому числі при внесенні змін до установчих документів Закладу Славутицька міська рада Київської області здійснює повноваження власника комунального майна, а не владні управлінські функції.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про затвердження нової редакції статуту підприємства, яке було передано у комунальну власність, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем, а лише здійснював повноваження власника з управління належним йому майном.

Відповідно до ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч.2 зазначеної статті).

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір щодо оскарження рішення органу місцевого самоврядування про затвердження нової редакції статуту підприємства, переданого у комунальну власність територіальної громади, має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що вирішуваний спір не є публічно-правовим, натомість його належить розглядати у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

За приписами частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Беручи до уваги наведену норму, суд роз'яснює позивачу, що він вправі звернутися з позовом до господарського суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Керуючись статтями 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Закрити провадження у справі.

2. Роз'яснити позивачеві, що позовні вимоги підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

3. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали підписано 26.12.2018 р.

Суддя Кушнова А.О.