Рішення

від 26.12.2018 по справі 922/2877/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2877/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ" (03680, м. Київ, вул. Предславинська, 28, ідентифікаційний код 35310044) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІНА ЛАЙТ" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 111-А, ідентифікаційний код 37392087) про стягнення 750000,00 грн за участю представників учасників справи:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІНА ЛАЙТ" про стягнення 750000,00 грн., з яких: 400000,00 грн. - сума основного боргу, 30000,00 грн. - відсотків за користування позикою, 100000,00 грн. - пені, 190000,00 грн. - інфляційних втрат та 30000,00 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх забов'язань за договором позики №CL-20152110 від 21.09.2015, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 400000,00 грн. - сума неповернутої позики, 30000,00 грн. - відсотків за користування позикою та за порушення грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення 100000,00 грн. пені, передбаченої п.7.2. Договору, яку нараховано за період з 21.02.2016 по 21.08.2016, 190000,00 грн. інфляційних втрат, які розраховані за період з 26.04.2016 по 18.10.2018 та 30000,00 грн. 3% річних, які нараховані за період з 26.04.2016 по 31.10.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2877/18. Зазначено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14 листопада 2018 р. о 12:40 год.

Цією ухвалою встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 14 листопада 2018 року про відкладення підготовчого засідання на 26.11.2018 о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2018 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ" (вх. № 32672 від 20.11.2018) про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 листопада 2018 року відкладено підготовче засідання на 11 грудня 2018 р. о 14:20 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 грудня 2018 року закрито підготовче провадження у справі № 922/2877/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 26 грудня 2018 р. о 10:30 год.

17.12.2018 до суду надійшло клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №35046), в якому він просить суд забезпечити можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручити Шевченківському районному суду м. Києва ( 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31-А) забезпечити проведення судового засідання у справі №922/2877/18 в режимі відеоконференції.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату господарського суду Харківської області від 17.12.2018 №800/2018 у зв'язку із відпусткою судді Чистякової І.О., призначено повторний автоматизований розподіл заяви по справі №922/2877/18.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2018 клопотання у справі №922/2877/15 передано ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 грудня 2018 року (суддя Присяжнюк О.О.) відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивач в призначене судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач у призначене судове засідання свого уповноваженого представника не направив, своїм правом на подання відзиву в порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 23.10.2018 та копії ухвал від 14.11.2018, від 21.11.2018, від 26.11.2018 та від 11.12.2018 були направлені на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві, та відомості про яку містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 111-А, проте не були повернуті підприємством зв'язку до господарського суду Харківської області.

Згідно вимог ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку.

Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил).

Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

За відстеженням поштових пересилань через офіційний веб-сайт ПАТ "Укрпошта" вбачається, що поштове відправлення за № 6102226366023 (ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.10.2018) надійшло до об'єкта поштового зв'язку місця призначення 25.10.2018, поштове відправлення за № 6102226611141 (ухвала суду від 14.11.2018 про повідомлення відповідача про відкладення підготовчого засідання на 26.11.2018 о 10:30 год.) надійшло до об'єкта поштового зв'язку місця призначення 17.11.2018, поштове відправлення за № 6102226641458 (ухвала суду від 26.11.2018 про відкладення підготовчого засідання на 11.12.2018 о 14:20 год.) надійшло до об'єкта поштового зв'язку місця призначення 29.11.2018, поштове відправлення за № 6102226850219 (ухвала суду від 11.12.2018 про закриття підготовче провадження у справі № 922/2877/18 та призначення справи до судового розгляду по суті на 26 грудня 2018 р. о 10:30 год.) надійшло до об'єкта поштового зв'язку місця призначення 13.12.2018, проте не повернуто за зворотною адресою із зазначенням причини невручення у строки визначені п. 116 Правил.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення підготовчого засідання, незважаючи на не повернення до суду ухвал із зазначенням причини невручення.

Отже, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ" (надалі - Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІНА ЛАЙТ" (надалі - Позичальник) укладено договір позики № CL-20152110 (надалі - Договір), за умовами якого позикодавець зобов'язується надати позику позичальнику, а позичальник зобов'язуєтся повернути позику та внести плату за надання позики в розмірі, порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.1, п.2.2 Договору позикодавець в операційний час протягом п'яти робочих днів з дати підписання цього договору перераховує суму позики, визначену п. 3.1 даного договору на рахунок позичальника, визначений в розділі 10 Реквізити та підписи сторін , а саме: п/р № 26004321987, банк АТ Райффайзен банк Аваль , м. Київ, МФО 380805. Датою надання позики є дата списання обслуговуючим банком грошових коштів з рахунку позикодавця.

У відповідності до п. 3.1, п.3.2., п.3.3. Договору розмір позики становить 400000 (чотириста тисяч гривень).

Строк користування позикою складає 185 календарних днів від дати списання обслуговуючим банком грошових коштів з рахунку позикодавця.

Плата за користування позикою складається з:

- одноразової комісії за видачу позики у розмірі 0,2% від суми позики;

- річних процентів за користування позикою у розмірі 30% від суми несплаченої частини позики за фактичний час користування. Відсотки нараховуються щоденно, починаючи з дня видачі позики.

Згідно з п.3.3.1. Договору проценти за користування позикою нараховуються за період з дня надання позики до дня її повернення на суму несплаченої частини позики, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів за користування позикою здійснюється у національній валюті України - гривня.

Відповідно до п.3.3.2. Договору нараховані проценти сплачуються позичальником в останній день строку, визначеного в 3.2 даного договору шляхом перерахування грошових коштів одним платежем на рахунок позикодавця, зазначений в розділі 10 "Реквізити та підписи сторін".

Згідно з п.3.3.3., п.3.4. Договору одноразова комісія за видачу позики сплачується позичальником на протязі 3 (трьох) днів з дати підписання даного договору. Платіж по погашенню тіла позики здійснюється позичальником не пізніше останнього дня строку, визначеного в п. 3.2 даного договору шляхом перерахування грошових коштів одним платежем на рахунок позикодавця, зазначений в розділі 10 "Реквізити та підписи сторін".

За умовами п. 4.2.1. Договору позичальник зобов'язаний повертати одержану позику, вносити плату за надання позики (комісії, відсотки, тощо) у порядку, визначеному договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору плата за надання позики складається з:

- фіксованого проценту від суми несплаченої частини позики, що встановлюється на календарний рік із розрахунку 30 днів у місяці та 360 днів у році;

- одноразової комісії за видачу позики у розмірі п. 3.3 договору.

Згідно з п.6.1. Договору повернення позики та внесення плати за надання позики здійснюється не пізніше строку, визначеного п. 3.2 даного договору.

Відповідно до п.6.2. Договору позичальник зобов'язаний вносити плату за надання позики шляхом оплати її в безготівковій формі на поточний рахунок позикодавця, визначений в розділі 10 "Реквізити та підписи сторін" з призначенням платежу: "Плата за договором позики № CL-20152110 від ТОВ "Люміна Лайт".

Згідно з п.6.3. Договору дата отримання позики є датою нарахування процентів та підставою для сплати комісії і інших передбачених платежів, визначених цим договором.

Відповідно до п.6.5. Договору якщо дата виконання грошового зобов'язання позичальника припадає на неробочий день, то днем виконання грошових зобов'язань вважається наступний робочий день. Якщо дата отримання позики відбулась 31 числа, то датою сплати щомісячних платежів вважається останній день (число) кожного наступного місяця.

Згідно з п. 7.2 Договору у випадку систематичного прострочення платежів (дві і більше рази за період дії договору), починаючи з другого прострочення, позичальник сплачує за кожний день прострочення платежу пеню, яка нараховується від простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом терміну прострочення (не оплати).

Договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін (у дату зазначену на стор. 1 цього договору) і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.9.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу позику у розмірі 400000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2210005 від 21.10.2015 (арк. 47).

Таким чином, з урахуванням умов договору відповідач мав повернути позику не пізніше 25.04.2016.

В свою чергу відповідач здійснив лише три платежі на загальну суму 25466,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням №965 від 09.11.2015 про сплату одноразової комісії та процентів за користування позикою на суму 6466,67 грн., платіжним дорученням №984 від 30.11.2015 на суму 8000,00 грн. про сплату процентів за користування позикою та платіжним дорученням №1007 від 23.12.2015 на суму 11000,00 грн. про сплату процентів за грудень 2015 року за користування позикою.

Отже, сума неповернутої позики за договором становить 400000,00 грн.

Також, судом встановлено, що згідно розрахунку позивача останнім заявлено до стягнення відсотки за користування позикою в сумі 30000 грн., які нараховані за період з 21.01.2016 по 26.04.2016 р.

Здійснивши розрахунок відсотків за користування позикою, судом встановлено, що за період з 21.01.2016 по 26.04.2016 р. відповідач мав сплатити позивачу відсотки за користування позикою в сумі 31803,28 грн., проте відсотки за користування позикою за вказаний період не сплатив, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення 30000 грн. відсотків за користування позикою.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача лист № 770 від 14.08.2018 з вимогою про сплату існуючої заборгованості (арк. 43), однак, вимоги, викладені у вказаному листі залишені відповідачем без задоволення.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору позики, згідно якого та в силу ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Пунктом 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором позики № CL-20152110 від 21.09.2015 в сумі 400000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується.

Строк виконання зобов'язань з її повернення (не пізніше 25.04.2016) є таким, що настав.

Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 400000,00 грн. підлягає задоволенню повністю.

За змістом ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позики, відповідач сплатив на користь позивача 25466,67 грн. одноразової комісії та відсотків за користування позикою, що підтверджується платіжними дорученнями № 965 від 09.11.2015, № 984 від 30.11.2015 та № 1007 від 23.12.2015 (арк. 48-50).

Однак, у період з 21.01.2016 по 26.04.2016 відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати процентів за користування позикою, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 31803,28 грн.

Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості по відсоткам за користування позикою в сумі 30000,00 грн. підлягає задоволенню повністю.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені в сумі 100000,00 грн. суд виходить з наступного.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у випадку систематичного прострочення платежів (дві і більше рази за період дії договору), починаючи з другого прострочення, позичальник сплачує за кожний день прострочення платежу пеню, яка нараховується від простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом терміну прострочення (не оплати).

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, судом встановлено, що пеня на суму боргу в розмірі 400000,00 грн. має розраховуватись з 26.04.2016 року, а тому розмір пені за період з 26.04.2016 по 21.08.2016 становить 44644,81 грн. та позовні вимоги щодо стягнення пені в цій частині підлягають задоволенню, оскільки є правомірними та обгрунтованими.

Решта частина позовних вимог щодо сплати пені в сумі 55355,19 грн. заявлена безпідставно, а тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні позову.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем інфляційних втрат, судом встановлено, що станом на 18.10.2018 їх розмір становить 113568,62 грн., отже в цій частині позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Решта частина позовних вимог щодо сплати інфляційних втрат в сумі 76431,38 грн. заявлена безпідставно, а тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні позову.

Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, розрахованих станом на 18.10.2018 суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 30000,00 грн., а тому суд задовольняє позов в цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору в сумі 9273,20 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 618213,43 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІНА ЛАЙТ" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 111-А, ідентифікаційний код 37392087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ" (03680, м. Київ, вул. Предславинська, 28, ідентифікаційний код 35310044) основну суму боргу в розмірі 400000,00 грн., пеню у розмірі 44644,81 грн., інфляційні втрати у розмірі 113568,62 грн., 3% річних в сумі 30000,00 грн., відсотків за користування позикою в сумі 30000,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 9273,20 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Врешті частині позову в сумі 131786,57 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 02.01.2019 р.

Суддя ОСОБА_2