Постанова

від 26.12.2018 по справі 806/2045/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/2045/18

Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

26 грудня 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року (ухвалене у м. Житомирі 06 серпня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Роти міліції з охорони зони радіоактивного забруднення при УМВС України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії Роти міліції з охорони зони радіоактивного забруднення при УМВС України в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення доплати та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Роти міліції з охорони зони радіоактивного забруднення при УМВС України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії Роти міліції з охорони зони радіоактивного забруднення при УМВС України в Житомирській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Роти міліції з охорони зони радіоактивного забруднення при УМВС України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії Роти міліції з охорони зони радіоактивного забруднення при УМВС України в Житомирській області щодо неподання до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації розрахунків на відшкодування доплати особам за роботу на території зони відчуження, яка передбачена Постановою КМУ №831 від 10.09.2008 за період з 01.01.2007 по 31.12.2010;

- стягнути з відповідача на його користь доплату за службу на території зони відчуження за період з 01.01.2007 по 31.12.2010 в сумі 24083,89 грн та моральну шкоду у розмірі 70000 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Роти міліції з охорони зони радіоактивного забруднення при УМВС України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії Роти міліції з охорони зони радіоактивного забруднення при УМВС України в Житомирській області щодо неподання розрахунків на відшкодування доплати ОСОБА_2 за період роботи на території зони відчуження, яка передбачена Постановою КМУ №831 від 10.09.2008.

Зобов'язано Роту міліції з охорони зони радіоактивного забруднення при УМВС України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії Роти міліції з охорони зони радіоактивного забруднення при УМВС України в Житомирській області скласти розрахунки на відшкодування доплат ОСОБА_2 за період роботи у зоні відчуження та направити їх для обліку у відповідний структурний підрозділ з питань соціального захисту населення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на час звільнення з органів внутрішніх справ з ним не було проведено повного розрахунку із грошового забезпечення. При цьому, він має право на отримання доплат за роботу на території зони відчуження, передбачених Постановою КМУ №831 від 10.09.2008. Стверджує, що з вини посадових осіб на протязі тривалого часу він недотримував доплату за службу на території зони відчуження. Також, зазначив, що невиплата вказаної доплата зумовлена тим, що посадові особи відповідача ввели його в оману чим нанесли моральну шкоду, яку позивач оцінує в 70 000 грн.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2018, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 в період з 19.01.2007 по 23.09.2013 перебував на посаді інспектора патрульної служби взводу №2 по охороні населених пунктів Народицького району. Проходив службу на території радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою Роти міліції з охорони зони радіоактивного забруднення при УМВС України в Житомирській області від 25.02.2014 №6.

Листом УМВС в Житомирській області від 13.10.2017 №1638/29/05-2017 позивача повідомлено, що доплата за роботу в зоні відчуження в період з 01.03.2011 по 31.07.2011 виплачена. Доплата за період з січня 2007 року по 31 грудня 2010 не виплачувалась, оскільки управлінням праці та соціального захисту населення Овруцької РДА кошти для проведення вказаних виплат не виділялись.

Листом УМВС в Житомирській області від 05.01.2018 №Г-347/29/02-2018 позивачу роз'яснено, що на підставі порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 20.09.2005 №936, виплата доплати особам, які працюють у зоні відчуження, проводиться роботодавцем за рахунок коштів державного бюджету, розпорядником яких визначено Міністерство соціальної політики України та його територіальні органи: управління праці та соціального захисту населення в областях, містах та районах. Повідомлено, що кошти для виплати вказаних доплат не виділялись.

Листом УМВС в Житомирській області від 21.03.2018 №Г-80/29/01-20-18 ОСОБА_2 повідомлено, що особові рахунки з нарахування грошового забезпечення співробітників передані на зберігання до архіву ВРТЗІ ГУНП в Житомирській області, у зв'язку з чим немає правових підстав для надання даних про суми доплати за роботу в зоні відчуження в період з 2007 по 2010 рік.

Листом від 22.02.2018 №07-04/509 управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА повідомило позивача, що виплата доплат за роботу на території зон радіоактивного забруднення проводяться за місцем основної роботи громадян підприємствами, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінсоцполітики. Розрахунки по відшкодуванню доплати з січня 2011 року по грудень 2015 року проведено в повному обсязі. Розрахунки по відшкодуванню доплати за період з 01.01.2007 по 31.12.2010 ротою міліції з охорони зони радіоактивного забруднення при УМВС України в Житомирській області до управління не подавалися.

Позивач зазначає, що відповідачем не проводилось нарахування доплати за роботу на території зон радіоактивного забруднення та не подавались відповідні розрахунку до управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА, що призвело до недоотримання ним вказаної доплати за період з 01.01.2007 по 31.12.2010 в загальній сумі 24083,89 грн. Вказані протиправні дії відповідача призвели до душевних страждань, внаслідок яких позивачу завдана моральна шкода в сумі 70 000 грн. З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ротою міліції з охорони зони радіоактивного забруднення при УМВС України в Житомирській області не подавалися до управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА розрахунки по відшкодуванню доплати за роботу в зоні відчуження за період з 01.01.2007 по 31.12.2010, внаслідок чого було порушено право позивача на отримання вказаної доплати.

Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що виплата доплати за роботу в зоні відчуження належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача недоотриманих позивачем сум доплати за роботу в зоні відчуження. При цьому, належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача скласти розрахунки на відшкодування доплат ОСОБА_2 за період роботи у зоні відчуження та направити їх для обліку у відповідний структурний підрозділ з питань соціального захисту населення.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт спричинення моральної шкоди протиправними діями відповідача.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Згідно з ч.1 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці, визначено Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Постановою КМУ №936 від 20.09.2005 (Порядок №936)

Згідно пункту 2 Порядку №936 розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.

Відповідно до пп. 11 п.4 Порядку №936 виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших структур, громадянам, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, зокрема й доплата особам, які працюють у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів відповідно до статті 39 Закону та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку №936 визначено які соціальні виплати, доплати передбачені підпунктами 6-13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та фізичними особами-підприємцями (далі - підприємства) відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Згідно з п.6 Постанови №936 встановлено, що підприємства реєструються уповноваженим органом, для чого подають не пізніше ніж за два місяці до початку кожного бюджетного року відомості про підприємство з визначенням кількості постраждалих осіб за категоріями отримувачів компенсацій та допомоги певних видів та кількості громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, за формою, затвердженою Мінсоцполітики, і списки громадян із зазначенням прізвища, імені та по батькові, категорії, серії та номера посвідчення (за наявності), місця проживання (перебування), ідентифікаційного номера.

Керівники підприємств несуть персональну відповідальність за своєчасність подання розрахункових документів до уповноваженого органу та правильність призначення і нарахування компенсаційних виплат та допомоги певних видів.

Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку.

Нарахування й виплата доплат особам, які працюють у зоні відчуження, відповідно до статті 39 Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року №831 "Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження" проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад.

Як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції, аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що розпорядниками бюджетних коштів, в межах відповідних програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є відповідні управління праці та соціального захисту населення, які перевіряють надані підприємствами розрахунки та подають органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків.

Відповідач стверджує, що неодноразово звертався до Овруцької районної державної адміністрації та вищих органів щодо виділення коштів для проведення доплат працівникам міліції, які несли службу у зоні відчуження на території Овруцького району Житомирської області.

Водночас, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів направлення до управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА розрахунків по відшкодуванню доплати за роботу в зоні відчуження за період з 01.01.2007 по 31.12.2010.

Дана бездіяльність відповідача призвела до порушення права позивача на отримання доплати за роботу в зоні відчуження за вказаний період, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача доплати за службу на території зони відчуження за період з 01.01.2007 по 31.12.2010 в сумі 24083,89 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як зазначалось вище, розпорядниками бюджетних коштів, в межах відповідних програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є відповідні управління праці та соціального захисту населення, які перевіряють надані підприємствами розрахунки та подають органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків.

В свою чергу, відповідач зобов'язаний лише подати до відповідного управління праці та соціального захисту населення розрахунок суми доплати за службу на території зони відчуження. Тобто, відповідач не є розпорядником бюджетних коштів для виплати вказаної доплати та фактично не здійснює виплату такої доплати, а тому й відсутні підстави для стягнення з відповідача сум доплат за службу на території зони відчуження.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

З огляду на протиправність спірних дій (бездіяльності) відповідача, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що належним способом порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача скласти розрахунки на відшкодування доплат ОСОБА_2 за період роботи у зоні відчуження та направити їх для обліку у відповідний структурний підрозділ з питань соціального захисту населення.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичною або юридичною особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 ст.1167. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок її джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках.

В матеріалах адміністративної справи не міститься жодних відомостей, які б свідчили про ступінь страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, у справі відсутні докази, які б свідчили про погіршення стану здоров'я позивача в результаті дій державного виконавця, або ж про тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо, позивачем також не доведено розмір моральної шкоди та причинний зв'язок цієї шкоди з неправомірними діями державного виконавця. Позивачем до суду не надано достовірних відомостей, що саме в результаті дій державного виконавця погіршився стан його здоров'я або сталися негативні зміни у його життєвих і виробничих стосунках, ступіні зниження престижу, ділової репутації, тобто позивачем не надано жодних доказів, які б слугували підставою для відшкодування моральної шкоди.

Тому, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.