Ухвала

від 28.12.2018 по справі 806/3371/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження

Справа № 806/3371/18

28 грудня 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

розглянувши у письмовому провадженні клопотання Державної фіскальної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства "МК-Технобуд" до Державної фіскальної служби України про визнання недійсними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року позов задоволено .

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишено без руху з підстав пропуску апелянтом строку звернення до суду подання апеляційної скарги. Запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

20 грудня 2018 року апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначає, що в судовому засіданні 02.10.2018 року працівнику ГУ ДФС у Житомирській області, який за довіреністю представляв інтереси ДФС України оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, а повний текст рішення суду від 02.10.2018 отриманий на електронну адресу ГУ ДФС у Житомирській області від Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ДФС України 22.10.2018 року, а тому строк на подачу апеляційної скарги не пропущено.

Розглянувши матеріали справи та доводи вказаного клопотання відповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

За приписами ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач 08.10.2018 року отримав копію рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року, а згідно штампу поштової установи апеляційну скаргу на вказане рішення відповідач подав 12.11.2018 року, тобто з пропуском строку, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.

Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Посилання відповідача на те, що 02.10.2018 року працівнику ГУ ДФС у Житомирській області, який за довіреністю представляв інтереси ДФС України оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, а повний текст рішення суду від 02.10.2018 отриманий на електронну адресу ГУ ДФС у Житомирській області від Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ДФС України 22.10.2018 року, а тому строк на подачу апеляційної скарги не пропущено являється безпідставним та необгрунтованим.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, що згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи, відповідач 08.10.2018 року отримав копію рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року, а згідно штампу поштової установи апеляційну скаргу на вказане рішення відповідач подав 12.11.2018 року, тобто з пропуском строку, встановленого законом.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення.

В рішенні у справі Нешев проти Болгарії від 28 жовтня 2004 року Європейський суд з прав людини зазначає, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч.2 ст.44 КАС України).

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України від 26 квітня 2007 року та рішення у справі Трух проти України від 14 жовтня 2003 року).

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Окрім цього, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосудця в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 8 КАС України, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображенні і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

При цьому, як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 39 рішення у справі "Устименко проти України", принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні повинна бути надана можливість знати про зауваження або докази, надані іншою стороною, включаючи апеляційну скаргу, та надати власні зауваження з цього приводу.

У пунктах 46, 47 цього ж Рішення ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановления нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії". Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов'язків.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки , Ґаші проти Хорватії , Трґо проти Хорватії ).

Отже, державні органи, які діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися принципу "належного урядування", своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі, нормами процесуального закону, не можуть отримувати вигоду від їх порушення, уникати виконання своїх процесуальних обов'язків.

У даному ж випадку, пропуск строку апеляційного оскарження спричинено невиконанням особою, якою подано скаргу, вимог процесуального закону, що, втім, в контексті наведених положень міжнародного права, національного законодавства, практики ЄСПЛ не є особливими і непереборними обставинами, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного перегляду, а відтак, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Суд не може розцінювати як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження помилки відповідача як суб'єкта владних повноважень при поданні апеляційної скарги.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів не вбачає наявності поважних причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року, а тому у задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.121, 295, 325, 328, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

у задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року відмовити.

Визнати неповажними причини пропуску Державної фіскальної служби України строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України .

Головуючий Совгира Д. І. Судді Курко О. П. Матохнюк Д.Б.