Ухвала

від 05.10.2018 по справі 324/2102/16-ц

ПОЛОГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 324/2102/16-ц

Провадження № 2-з/324/19/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2018 Пологівський районний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді Іванченка М.В.

при секретарі Кувіка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пологи без повідомлення учасників справи заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову усправі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

в с т а н о в и в:

В провадженні Пологівського районного суду Запорізької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , в якому позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 безпідставно одержані гроші в сумі 7860 доларів США, що станом на 19.10.2016 становить 204360грн.

04.10.2018 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, сума яких не перевищує 204360грн., у вигляді орендної плати, що підлягає сплаті ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) за договором оренди землі б/н від 01.01.2008, укладеного з ТОВ Агрофірма Батьківщина , та які знаходяться у ТОВ Агрофірма Батьківщина , код ЄДРПОУ 30791236, адреса реєстрації: Запорізька область Пологівський район с.Чапаєвка (с.Воскресенка) вул.Матросова, буд.11.

В поданій заяві в обґрунтування вимог про забезпечення позову зазначено, що відповідачу ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 5,2413га, кадастровий номер 2324288200:16:017:0410, розташована на території Чубарівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, яка перебуває в оренді ТОВ Агрофірма Батьківщина . Орендна плата за користування земельною ділянкою в грошовому виразі складає не менше ніж 3% від нормативної грошової оцінки. Таким чином, у ТОВ Агрофірма Батьківщина існує обов'язок щорічно сплачувати відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти у вигляді орендної плати. У зв'язку з тим, що дана справа розглядається тривалий проміжок часу, а відповідач щорічно отримує дохід у вигляді орендної плати, іншого майна, окрім земельної ділянки, у відповідача немає, про існування іншого джерела доходу відповідача позивачу та його представнику не відомо, тому представник позивача вважає, що не вжиття заходів забезпечення позову в подальшому ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки на момент ухвалення рішення суду сума орендної плати вже буде виплачена відповідачу.

Згідно із ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розглянувши заявупредставника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із положеннями ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпеченняпозову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову судом беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Зокрема, такий вид забезпечення позову як арешт грошових коштів передбачає обмеження права їх власника на розпорядження ними.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Так, розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову судом встановлено, що відсутні належні та допустимі докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, а також докази на підтвердження того, що відповідач, яка є непрацездатною за віком особою, не має іншого майна чи доходів.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, а також не надання заявником доказів, які можуть свідчити про вчинення відповідачем дій, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду , суд дійшов висновку про відсутність, станом на час розгляду вказаної заяви, правових підстав для забезпечення позову.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 149, 151, 153, 260, 261 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову усправі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштіввідмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Пологівський районний суд Запорізької області.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя: