Постанова

від 13.12.2018 по справі 709/590/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1433/18Головуючий по 1 інстанції Категорія : 23 Чубай В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Новікова О.М.,

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу директора приватного сільськогосподарського підприємства (ПСП) Нива Гонтар В.О. на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 4 червня 2018 року, постановленого суддею Чубай В.В. (повний текст складено 14 червня 2018 року), у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ПСП Нива про розірвання договору оренди землі, -

в с т а н о в и в :

В березні 2018 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до ПСП Нива про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником земельної ділянки площею 2,6540 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться в адміністративних межах Лукашівської сільської ради Чорнобаївського районну Черкаської області.

07 лютого 2013 року між позивачем і відповідачем - ПСП Нива укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області лише через 1 рік і 5 місяців, а саме 08 липня 2014 року за № 6299539.

ПСП Нива протягом 2014-2017 років не в повному обсязі сплачувало орендну плату. За кожний рік виникала заборгованість по сплаті, яка була погашена відповідачем у повному обсязі лише після звернення позивача до суду.

ОСОБА_6, вважаючи такі систематичні порушення відповідачем взятих на себе за договором оренди землі зобов'язань щодо сплати орендної плати підставою для розірвання договору оренди землі, звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати вказаний договір оренди.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 червня 2018 року позов задоволено. Розірвано договір оренди землі площею 2,6540 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений 7 лютого 2013 року між ОСОБА_6 та ПСП Нива . Стягнуто з ПСП Нива на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та вважаючи його незаконним, необґрунтованим, ПСП Нива , в особі його директора Гонтар В.О., оскаржило рішення в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що договором оренди землі, а саме, у пунктах 9 та 11, сторонами узгоджено, що виплати проводяться у формі та за бажанням орендодавця. Орендна плата вноситься на протязі року . Умовами договору сторони не встановили обов'язок виплати орендної плати за поточний рік в поточному році в повному обсязі, а встановили за бажанням орендодавця .

Власники земельних ділянок звертаються до офісу ПСП Нива та повідомляють яку частину та в які терміни вони хочуть отримати орендну плату грошовими коштами, яку отримати у натуральній формі, яку отримати шляхом надання послуг. І саме така процедура отримання орендної плати склалася між орендодавцями та ПСП Нива протягом багатьох років та була відображена сторонами в укладених договорах. Позивач також протягом багатьох років діяв згідно вищезазначеної процедури, знав її та не був заперечував проти таких умов договору.

ПСП Нива за волевиявленням орендодавця виконувало обов'язки щодо форми, строків та розміру сплати орендної плати.

Жодних звернень зі сторони позивача щодо невиплати, або несвоєчасної виплати орендної плати за весь час дії договору не було, так само від позивача не надходило і жодних вимог щодо погашення будь-якої заборгованості по орендній платі.

Суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку відносно того, що перехідні залишки невибраних позивачем коштів - є заборгованість. Це право самого позивача зазначене в умовах укладеного Договору, а саме на свій власний розсуд розпоряджатися своїми коштами.

В даному випадку, виплачуючи позивачу на його звернення орендну плату за користування його земельною ділянкою, ПСП Нива належним чином виконувала свої обов'язки по спірному договору.

Жодної систематичної невиплати орендної плати зі сторони ПСП Нива , не було, а тому підстав для розірвання договору оренди не має.

ОСОБА_6 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність апеляційної скарги. Посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що орендар, істотно порушуючи умови договору, несвоєчасно сплачував орендну плату у повному обсязі за користування земельною ділянкою за 2013-2016 роки, тобто послідовно за чотири роки поспіль, що свідчить про систематичне невиконання відповідачем договірних зобов'язань. Разом з тим, суд відхилив доводи представника відповідача щодо відсутності заборгованості по орендній платі у зв'язку з тим, що позивач особисто не звертався для отримання орендної плати в повному обсязі. При цьому суд вважав, що відповідач як орендар був зобов'язаний та мав об'єктивну можливість виконати свої обов'язки зі сплати орендної плати в повному обсязі, проте не вживаючи будь-яких заходів для виконання такого обов'язку, допустив істотне порушення умов договору, що і визнано судом підставою для його розірвання.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на такі обставини.

Як встановлено судом ОСОБА_6 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6540 га, що розташована в адміністративних межах Лукашівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області. Вказане підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 19 листопада 2002 року серії НОМЕР_2 (а.с. 11).

Зазначена земельна ділянка на підставі договору оренди землі від 07 лютого 2013 року передана ОСОБА_6 в оренду відповідачу ПСП Нива на строк 20 років (а.с. 8-9).

Право оренди ПСП Нива зареєстровано 08.07.2014 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 липня 2014 року № 24118024 (а.с. 10).

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 березня 2018 року у справі № 709/2212/18, залишеним без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 22 травня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 до ПСП Нива про визнання договору оренди землі недійсним відмовлено.

Таким чином, договір оренди землі від 07 лютого 2013 року наразі є дійсним та діючим.

Оцінюючи доводи сторін щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі у зв'язку з несвоєчасністю виплати орендної плати орендарем, колегія суддів виходить з наступного.

У п. 9 договору оренди землі визначено, що розмір орендної плати становить 4 % від вартості оцінки земельного паю, а виплати проводяться у формі і за бажанням орендодавця.

Пунктом 11 договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься на протязі року .

З наданих відповідачем документів вбачається, що орендна плата у 2015-2017 роках виплачувалася на підставі заяв позивача (а.с. 51-63).

Такий порядок виплат визначений для всіх орендодавців і існував з моменту передачі земельної ділянки в оренду.

Згідно з картками рахунку позивача за 2014-2017 роки сальдо по орендній платі станом на 01 січня 2014 року становило 280 грн. 12 коп. (а.с. 20), станом на 1 січня 2015 року - 900 грн. 12 коп. (а.с. 21), станом на 1 січня 2016 року - 507 грн. 72 коп. (а.с. 22), станом на 1 січня 2017 року - 1892 грн. 54 коп. (а.с. 23).

Сальдо у вказаних розмірах за висновками суду першої інстанції виникали внаслідок несвоєчасної виплати відповідачем орендної плати протягом року у повному обсязі, що суд першої інстанції розцінив як заборгованість по орендній платі за землю.

Проте з таким твердженнями не можна погодитись, оскільки відповідно до принципу свободи договору, сторонами на власний розсуд було встановлено обов'язок зі сплати орендної плати орендарем на підставі заяв орендодавця, у формі за бажанням орендодавця , на протязі року .

ОСОБА_6 не надав суду належних, достатніх та допустимих доказів того, що він за вказаний період звертався до відповідача з заявами про виплату орендної плати в повному обсязі в межах поточного року, в якому такі розрахунку повинні були проводитись. Також позивачем не обґрунтовано, що відповідач ухилявся від таких виплат на підставі його заяв, або сплачував орендну плату в розмірі, що є меншим, ніж про це заявляв орендодавець.

А тому, твердження про те, що орендар порушував домовленість сторін, закріплену в договорі, є безпідставним та не відповідає обставинам справи та умовам договору.

Крім того ОСОБА_6 не звертався зі скаргами на систематичну невиплату орендної плати.

Позивач не довів в судовому засіданні істотне порушення своїх прав при наявності такого порядку виплати орендної плати.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. При цьому, фундаментальне значення, крім ознаки систематичність , має значення саме несплата орендної плати, тоді як у вказаній справі має місце сплата орендної плати у меншому розмірі.

Таким чином, з огляду на умови, закріплені сторонами в договорі оренди землі, на всебічному дослідженні доказів, наданих усіма сторонами у справі, колегія суддів приходить до висновку, що орендар не допускав порушень умов договору, виконував свої зобов'язання на підставі заяв, які надходили від орендодавця, сплачуючи протягом поточного року орендну плату у формі та за бажанням, висловленим у заявах орендодавця.

Доводи позовної заяви є непереконливими, не свідчать про істотне порушення прав позивача а висновки суду першої інстанції є передчасними не повністю відповідають обставинам справи та такими, що ґрунтуються на неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, відповідно до п.п. 1,3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню а оскаржуване рішення - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі правил розподілу судових витрат, закріплених статтею 141 ЦПК України, не передаючи справи на новий розгляд, у випадку ухвалення нового рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому , відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 643 грн. 00 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь ПСП Нива .

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу директора приватного сільськогосподарського підприємства Нива Гонтар В.О. задовольнити.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 4 червня 2018 скасувати, ухвалити у справі нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до приватного сільськогосподарського товариства Нива про розірвання договору оренди землі - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь приватного сільськогосподарського товариства Нива 2 643 грн. 00 коп. судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 17 грудня 2018 року.

Судді