Постанова

від 26.12.2018 по справі 712/873/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1884/18Головуючий по 1 інстанції Категорія : 53 Троян Т. Є. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області у складі суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар: Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_5;

відповідачі - Черкаська міська рада, комісія з припинення Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси, Територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси;

особа, що подала апеляційну скаргу: ОСОБА_5;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2018 року, ухваленого в складі судді Троян Т.Є., у справі за позовом ОСОБА_5 до Черкаської міської ради, комісії з припинення Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси, Територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради, комісії з припинення Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси, Територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він відповідно до наказу Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси від 09 березня 2016 року № 01/01-1-2 був прийнятий на посаду заступника територіального центру соціальної допомоги.

24 квітня 2017 року Черкаською міською радою прийнято рішення № 2-1977 Про перейменування територіального центру соціальної допомоги Соснівського району м. Черкаси та реорганізацію територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси .

Наказом Територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси від 20 червня 2017 року № 142 К Про внесення змін до штатного розпису внесено зміни до штатного розпису.

Листом комісії з припинення Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси від 25 вересня 2017 року позивачу було запропоновано посаду завідувача відділення соціальної реабілітації дітей - інвалідів Територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси, з посадовим окладом в розмірі 3872,00 грн.

Як зазначено в попередженні, у разі відмови від зазначеної пропозиції після 3-х місячного строку з моменту одержання персонального попередження трудовий договір розривається. Позивач на першому примірнику зазначив, що у випадку реформування установи шляхом приєднання зберігається трудовий договір, а стаття 17 ЗУ № 875-ХІІ від 21 березня 1991 року Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні не дає право на звільнення інваліда ІІ групи.

Наказом Комісії з припинення територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси № 440 від 26 грудня 2017 року його було звільнено з посади заступника директора територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок змін в організації виробництва і праці (реорганізацією установи) за п. 1 ст. 40 КЗпП України, про що зроблено запис у трудовій книжці.

Вважає наказ про звільнення незаконним та таким, що порушує його конституційні права на працю.

Після уточнення позовних вимог просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ голови Комісії з припинення Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси Ніконенко Ю.В. № 440 від 26.12.2017 року про звільнення ОСОБА_5 з посади заступника директора Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси 26 грудня 2017 року у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок змін в організації виробництва і праці (реорганізацією установи) по п.1 ст. 40 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_5 на посаді заступника директора Територіального центру допомоги м. Черкаси та/або заступника директора Територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси з 26 грудня 2017 року;

- стягнути з Черкаської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням за період з 26 грудня 2017 року без урахування податків та інших обов'язкових платежів;

- стягнути з Черкаської міської ради та голови Комісії з припинення Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси Ніконенко Ю.В. в солідарному порядку на його користь моральну шкоду в розмірі 30000 грн.;

- стягнути з Черкаської міської ради та голови Комісії з припинення Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси Ніконенко Ю.В. в солідарному порядку на його користь 2113,00 грн. матеріальної шкоди за придбання ліків;

- рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання; стягнути з Черкаської міської ради судовий збір.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, рішення не відповідає фактичним обставинам справи, а тому є незаконним та необґрунтованим, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Вказував, що змін в організації виробництва та праці не відбувалося. Реорганізація Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси відбувалась відповідно до рішення Черкаської міської ради від 22 квітня 2017 року № 2-1977, яким Територіальний центр соціальної допомоги Соснівського району м. Черкаси, перейменовано на Територіальний центр соціальної допомоги м. Черкаси, а територіальний центр соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси приєднано до Територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси та затверджено штатну чисельність працівників 178,5 штатних одиниць, яка є сумарною чисельністю працівників двох територіальних центрів, без скорочення штатних одиниць.

Вказує, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством ( ч.2 статті 49-2 КЗпП України). Зазначає, що відповідачем не було дотримано вимоги частини 3 статті 49-2 КЗпП України, а саме одночасно із попередженням про звільнення у зв язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу, чим було порушено його право на працю, оскільки фактично йому було запропоновано із наявних вакантних посад, лише посада завідувача соціальної реабілітації дітей - інвалідів. Жодна інша посада у період з 25 вересня 2017 року по 26 грудня 2017 року йому запропонована не була.

Також, вказує, що наказ голови Комісії про звільнення порушує права позивача, який є соціально - захищеним, так як він є інвалідом 2 групи.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси від 09 березня 2016 року № 01/01-1-2 прийнято ОСОБА_5 на посаду заступника директора територіального центру соціальної допомоги з 10 березня 2016 року ( т. 1 а.с. 155).

Наказом комісії з припинення територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси від 26 грудня 2017 року № 440 ОСОБА_5 було звільнено з посади заступника директора Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси 26 грудня 2017 року у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок змін в організації виробництва і праці (реорганізацією установи) по пункту 1 статті 40 КЗпП України. Підставою вказано - персональне попередження про реорганізацію та наступне вивільнення від 25 вересня 2017 року. (т.1 а.с.13).

Відповідно до частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті переведення всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Так, рішенням Черкаської міської ради № 2-1977 від 24 квітня 2017 року Про перейменування територіального центру соціальної допомоги Соснівського району м. Черкаси та реорганізацію територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси перейменовано територіальний центр соціальної допомоги Соснівського району м. Черкаси (код ЄДРПОУ 21356385) на територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси (п.1).

Відповідно до пунктів 4, 5, 7, 9, 10 вказаного рішення Черкаської міської ради затверджено Положення про територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси згідно з Додатком 1. Затверджено чисельність працівників територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси у кількості 178,5 штатних одиниці та визначено перелік його підрозділів. Припинено територіальний центр соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси (код ЄДРПОУ 34726244) шляхом приєднання до територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси. Визнано територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси правонаступником усіх майнових і немайнових прав і обов'язків територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси. Утворено комісію з припинення територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси та затверджено її персональний склад.

Пунктом 11 рішення № 2-1977 комісії з припинення доручено забезпечити здійснення усіх організаційно-правових заходів, пов'язаних з припиненням юридичної особи відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до Додатку № 3 затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 24 квітня 2017 року №2-1977, головою комісії з припинення територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси призначено Ніконенко Ю.В.

Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 серпня 2017 року Комісією з припинення територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси було видано наказ № 216 про реорганізацію та наступне вивільнення працівників.

29 серпня 2017 року Комісією з припинення територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси було видано наказ № 217, відповідно до якого було вирішено провести засідання комісії з припинення територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси за участю працівників територіального центру соціальної допомоги з метою вручення персональних попереджень під особистий підпис про реорганізацію та наступне вивільнення працівників, з одночасним пропонуванням іншої роботи, за вільною посадою відповідно до пункту 2 наказу комісії з припинення територіального центру соціальної допомоги від 29 серпня 2017 року № 216.

11 вересня 2017 року Комісією з припинення територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси було видано наказ № 233 про скасування наказу від 29 серпня 2017 року № 216 Про реорганізацію та наступне вивільнення працівників (т.1 а.с.55).

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції стосовно того, що твердження позивача, щодо автоматичного продовження з ним трудового договору не можуть бути прийняті до уваги, оскільки рішенням Черкаської міської ради № 2-1977 від 24 квітня 2017 року передбачені зміни в організації виробництва і праці територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси.

Також є безпідставними твердження викладені в апеляційній скарзі про те, що змін в організації виробництва та праці територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси не відбувалося, оскільки такі твердження спростовуються вищевказаним рішенням Черкаської міської ради та відповідними наказами, які були видані на його підставі.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Позивачу, як заступнику директора територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси, який реорганізовувався шляхом приєднання до територіального центру надання соціальних послуг міста Черкаси, 25 вересня 2017 року було повідомлено про таку реорганізацію та запропоновано посаду завідувача відділенням соціальної реабілітації дітей інвалідів, з посадовим окладом 3872,00 грн. Одночасно в даному повідомленні позивачу було роз'яснено, що у разі відмови від пропозиції після закінчення трьохмісячного строку з моменту одержання персонального попередження трудовий договір розривається відповідно до частини 1 статті 40 КЗпП України, дата запланованого вивільнення - 26 грудня 2017 року.

За таких обставин, та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, ОСОБА_5 був ознайомлений з рішенням Черкаської міської ради про припинення юридичної особи шляхом приєднання до територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси, тому звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, оскільки відповідачем дійсно проведено реорганізацію установи шляхом її приєднання до територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси.

Колегія суддів погоджується також з доводами суду першої інстанції стосовно того, що послання позивача на відсутність у Ніконенко Ю.В. повноважень на його звільнення з посади, підлягають до відхилення, оскільки вони спростовуються змістом рішення № 2-1977 від 24 квітня 2017 року та додатків до нього, зокрема Додаток №3 щодо затвердження складу комісії з припинення територіального центру.

В позовній заяві ОСОБА_5 було також звернуто увагу суду на те, що відповідачем було проігноровано приписи статті 42 КЗпП України щодо переважного права залишення його на роботі.

Згідно з статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

Колегія суддів звертає увагу, що посада, яку займав позивач, фактично виключалася із штатного розпису, у зв'язку із приєднанням територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси до територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси, а тому не було перед ким визначати його переважне право на залишення на роботі та у такому випадку правила статті 42 КЗпП України не можуть застосовуватися.

Доводи викладені в апеляційній скарзі про те, що при звільненні ОСОБА_5 відповідачем не було дотримано вимог частини 3 статті 49-2 КЗпП України, якою передбачено, що одночасно із попередженням про звільнення у зв язку із змінами в організації і праці власник пропонує працівникові іншу роботу, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а також поясненнями самого Коцю руби В.П. про те, що йому була запропонована посада завідувача соціальної реабілітації дітей-інвалідів, однак від неї він відмовився. Також не можуть бути прийняті до уваги твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 не мав права на зайняття запропонованої посади, оскільки доказів цього суду надано не було, а із пояснень представників відповідача вбачається, що посади працівникам пропонувались відповідно до їх кваліфікації і кваліфікація ОСОБА_5 дозволяла займати вказану посаду.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що первинна профспілкова організація територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси не була повідомлена про заплановані заходи, які тягнуть за собою скорочення чисельності або штату, та міською радою також було проігноровано профспілку - до складу комісії з припинення не був включений її представник, то колегія суддів виходить з наступного.

Нормою статті 43-1 КЗпП України передбачені випадки за яких розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Так, у відповідності до вказаної статті розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається, зокрема, у випадках звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних орачів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян.

З огляду на зазначене, в силу статі 43-1 КЗпП України, звільнення позивача із займаної посади можливе без згоди виборного органу первинної профспілкової організації, колегія суддів вважає, що вимог законодавства відповідачем в цій частині порушено не було, а висновок суду першої інстанції в цій частині відповідає вимогам закону.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно відхилив доводи ОСОБА_5 про те, що у попередженні йшлося про скорочення (за п.1 ст.40 КЗпП), а звільнений він був у зв'язку із відмовою від переведення на іншу роботу (ст.36 КЗпП) виходячи із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пп. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Судом першої інстанції встановленою, що позивач при ознайомленні з попередженням власноручно зазначив, що при реформуванні установи шляхом приєднання зберігається трудовий договір, а стаття 17 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні не дає право на звільнення інваліда ІІ групи. Тобто у попередженні зазначено про не дотримання вимог ст. 17 Закону України Про соціальний захист інвалідів . Такі доводи апелянт також, вказує у своїй апеляційній скарзі як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України № 875-ХІІ від 21 березня 1991 року Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли висновком медико - соціальної експертизи стан її здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я осіб і інвалідністю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при звільненні ОСОБА_5 порушень статті 17 Закону України № 875-ХІІ від 21 березня 1991 року Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні не було, а твердження апелянта в цій частині є такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Щодо тверджень апелянта про порушення відповідачем положень статті 116 КЗпП України в частині неповідомлення його письмово про нараховані суми, належні йому при звільненні, то вони також є необґрунтованими, оскільки вимоги про не проведення повного або належного розрахунку при звільненні позивач не заявляв, вимогу про стягнення невиплачених при звільненні коштів не ставив.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції і не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2018 року, ухваленого в складі судді Троян Т.Є., у справі за позовом ОСОБА_5 до Черкаської міської ради, комісії з припинення Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси, Територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Судді Н.І. Гончар

Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова

Повний текст постанови складений 28 грудня 2018 року.