Постанова

від 28.05.2020 по справі 712/873/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 травня 2020 року

м. Київ

справа № 712/873/18

провадження № 61-2565св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. П., Мартєва С.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Черкаська міська рада, комісія з припинення Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси, Територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2018 року у складі колегії судді Троян Т. Є. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2018 року у складі суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради, комісії з припинення Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси, Територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він відповідно до наказу Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси від 09 березня 2016 року № 01/01-1-2 був прийнятий на посаду заступника територіального центру соціальної допомоги.

24 квітня 2017 року Черкаською міською радою прийнято рішення № 2-1977 Про перейменування територіального центру соціальної допомоги Соснівського району м. Черкаси та реорганізацію територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси .

Наказом Територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси від 20 червня 2017 року № 142 К Про внесення змін до штатного розпису внесено зміни до штатного розпису.

Наказом Комісії з припинення територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси від 26 грудня 2017 року № 440 його було звільнено з посади заступника директора територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок змін в організації виробництва і праці (реорганізацією установи) за пунктом статті 40 КЗпП України, про що зроблено запис у трудовій книжці.

Він вважає, що наказ про звільнення є незаконним та таким, що порушує його конституційні права на працю.

Зазначав, що звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України можливе лише при скороченні чисельності або штату працівників, однак при реорганізації Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси скорочення чисельності або штату працівників не було.

Прийняття Черкаською міською радою рішення про реорганізацію територіального центру шляхом приєднання не передбачало автоматичного скорочення чисельності або штату його працівників.

За наявності вакантних посад, в тому числі посади директора новоутвореної установи, позивачу було запропоновано лише посаду завідувача відділенням соціальної реабілітації дітей інвалідів. Він згоден був працювати на будь-якій з вакантних посад, окрім запропонованої, однак пропозицій щодо інших вакантних посад він не отримував.

Він був попереджений про скорочення, однак звільнений він був у зв`язку з відмовою від переведення на іншу роботу.

Зазначав, що відповідно до положень статті 42 КЗпП України у нього було переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників, оскільки він має вищу освіту відповідного профілю, працював на керівних посадах, в тому числі і у соціальній сфері, впродовж тривалого часу, за весь час роботи не притягався до дисциплінарної відповідальності, отримував заохочення більше тридцяти разів.

Також вказував, що він є соціально-захищеною особою, оскільки має інвалідність ІІ групи, а тому його право на працю захищене статтею 17 Закону України Про основи захищеності інвалідів в Україні .

Крім того, комісією з припинення Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси в порушення норм статті 43 КЗпП України не було отримано згоди первинної профспілкової організації Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси на звільнення позивача, який є членом указаної профспілкової організації.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ голови Комісії з припинення Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси Ніконенко Ю. В. № 440 від 26 грудня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси 26 грудня 2017 року у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок змін в організації виробництва і праці (реорганізацією установи) по пункту 1 статті 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Територіального центру допомоги м. Черкаси та/або заступника директора Територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси з 26 грудня 2017 року; стягнути з Черкаської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням за період з 26 грудня 2017 року без урахування податків та інших обов`язкових платежів; стягнути з Черкаської міської ради та голови Комісії з припинення Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси Ніконенко Ю. В. в солідарному порядку на його користь моральну шкоду у розмірі 30 000 грн; стягнути з Черкаської міської ради та голови Комісії з припинення Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси Ніконенко Ю. В. в солідарному порядку на його користь 2 113,00 грн матеріальної шкоди за придбання ліків; рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, оскільки установа, в якій працював позивач, була реорганізована шляхом приєднання до Територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси. Позивача було повідомлено про таку реорганізацію, запропоновано вакантну посаду та роз`яснено, що у разі відмови від пропозиції зайняти запропоновану посаду, трудовий договір буде припинено. При цьому, відповідно до положень статті 43-1 КЗпП України звільнення позивача з посади заступника директора Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси не вимагає згоди первинної профспілкової організації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано справу з Соснівського районного суду м. Черкаси № 712/873/18.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відмовлено у позові, оскільки позивач, є соціально-захищеною особою, має інвалідність ІІ групи, а тому його право на працю захищене статтею 17 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в України . Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників, тоді як при реорганізації Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси такого скорочення не було, крім того при скороченні чисельності або штату працівників позивач мав переважне право на залишення на роботі. У зв`язку із невідповідністю кваліфікаційним вимогам позивач не міг зайняти запропоновану йому посаду завідувача відділенням соціальної реабілітації дітей інвалідів, інших вакантних посад йому запропоновано не було.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У лютому 2019 року комісія з припинення Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вона вказує, що у зв`язку з проведенням реорганізації установи, позивачу була запропонована посада завідувача відділенням у новоствореній установі, з дотриманням усіх норм КЗпП України. Разом з тим, ОСОБА_1 протягом 3-х місяців з дня попередження про наступне вивільнення і пропонування посади, не надав жодної заяви, яка б підтверджувала його наміри.

Комісія з припинення Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси не вбачає у своїх діях порушення норм законодавства про працю, а також порушення прав позивача, як працівника територіального органу.

Отже, судові рішення ухвалені у відповідності до вимог чинного законодавства, враховано всі фактичні обставини справи, надано належну оцінку наявним доказам, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому необхідно залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси від 09 березня 2016 року № 01/01-1-2 прийнято ОСОБА_1 на посаду заступника директора територіального центру соціальної допомоги з 10 березня 2016 року.

Рішенням Черкаської міської ради Про перейменування територіального центру соціальної допомоги Соснівського району м. Черкаси та реорганізацію територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси від 24 квітня 2017 року № 2-1977 перейменовано територіальний центр соціальної допомоги Соснівського району м. Черкаси (код ЄДРПОУ 21356385) на територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси.

Відповідно до пунктів 4, 5, 7, 9, 10 вказаного рішення Черкаської міської ради затверджено Положення про територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси згідно з Додатком 1. Затверджено чисельність працівників територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси у кількості 178,5 штатних одиниці та визначено перелік його підрозділів. Припинено територіальний центр соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси (код ЄДРПОУ 34726244) шляхом приєднання до територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси. Визнано територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси правонаступником усіх майнових і немайнових прав і обов`язків територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси. Утворено комісію з припинення територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси та затверджено її персональний склад.

Пунктом 11 цього рішення комісії з припинення доручено забезпечити здійснення усіх організаційно-правових заходів, пов`язаних з припиненням юридичної особи відповідно до вимог законодавства. Головою комісії призначено Ніконенко Ю. В. (Додаток № 3 до рішення № 2-1977).

29 серпня 2017 року комісією з припинення Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси було видано наказ № 217, відповідно до якого було вирішено провести засідання комісії з припинення територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси за участю працівників територіального центру соціальної допомоги з метою вручення персональних попереджень під особистий підпис про реорганізацію та наступне вивільнення працівників, з одночасним пропонуванням іншої роботи, за вільною посадою відповідно до пункту 2 наказу комісії з припинення територіального центру соціальної допомоги від 29 серпня 2017 року № 216.

11 вересня 2017 року комісією з припинення Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси було видано наказ № 233 про скасування наказу від 29 серпня 2017 року № 216 Про реорганізацію та наступне вивільнення працівників .

25 вересні 2017 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення про реорганізацію Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси шляхом приєднання до Територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси та запропоновано йому посаду завідувача відділенням соціальної реабілітації дітей інвалідів, з посадовим окладом 3 872,00 грн. Одночасно в даному повідомленні позивачу було роз`яснено, що у разі відмови від пропозиції після закінчення 3-х місячного строку з моменту одержання персонального попередження трудовий договір буде розірвано відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, дата запланованого вивільнення - 26 грудня 2017 року.

Наказом комісії з припинення Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси від 26 грудня 2017 року № 440 ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника директора Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси 26 грудня 2017 року у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок змін в організації виробництва і праці (реорганізацією установи) по пункту 1 статті 40 КЗпП України. Підставою вказано - персональне попередження про реорганізацію та наступне вивільнення від 25 вересня 2017 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх докази, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що розірвання трудового договору з позивачем на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, відповідач належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно зазначав, що посада, яку займав позивач, фактично виключалася із штатного розпису, у зв`язку із приєднанням Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси до Територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси, а тому не було перед ким визначати його переважне право на залишення на роботі та у такому випадку правила статті 42 КЗпП України не можуть застосовуватися.

Крім того, доводи заявника про те, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем не було дотримано вимог частини 3 статті 49-2 КЗпП України, якою передбачено, що одночасно із попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації і праці власник пропонує працівникові іншу роботу, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Доводи заявника стосовно того, що у попередженні повідомлено про скорочення (пункт 1 статті 40 КЗпП України), а звільнений він був у зв`язку з відмовою від переведення на іншу роботу (стаття 36 КЗпП України) не можуть бути взяті до уваги, оскільки судами встановлено, що позивач при ознайомленні з попередженням власноручно зазначив, що при реформуванні установи шляхом приєднання зберігається трудовий договір, а стаття 17 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні не дає право на звільнення інваліда ІІ групи. Отже, у попередженні зазначено про недотримання вимог статті 17 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Разом з тим, доводи касаційної скарги про те, що з дня попередження про звільнення до дня розірвання трудового договору позивачу не було запропоновано усіх вакантних посад, які існували на день звільнення колегія суддів відхиляє, оскільки наявність у Територіальному центрі надання соціальних послуг м. Черкаси посад, вакантних на день звільнення ОСОБА_1 , судами під час розгляду справи не встановлено та позивачем не було надано доказів про наявність таких посад.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров