Постанова

від 19.12.2018 по справі 227/915/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 227/915/14-ц

провадження № 61-22928св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Сімоненко В.М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_3,

заінтересована особа - начальник Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області БуханцовО. В.,

представник заінтересованої особи - Балдинюк Максим Юрійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецької області на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2017 рокув складі колегії суддів: Курило В. П., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі -

УДВС ГТУЮ).

Скарга мотивована тим, що 11 березня 2016 року він звернувся до начальника УДВС ГТУЮ в Донецькій області Буханцова О. В. зі скаргою на дії державного виконавця Балдинюка М. Ю., який виніс постанови про відмову в відкритті виконавчого провадження № 50349454, № 50349477, № 50349434 від 01 березня 2016 року з підстав відсутності у виконавчих документах ідентифікаційного коду боржника. Заявник посилався на те, що начальник УДВС ГТУЮ в Донецькій області Буханцов О. В. у порушення вимог статті 19 Закону України Про звернення громадян , вимог Закону України Про протидію корупції , Закону України Про виконавче провадження , Конституції України, статті 2 Загальної декларації прав людини надав йому відповідь від 23 березня 2016 року

№ 578/1586, в якій зазначив недостовірну інформацію, неправомірно підтвердивши законність дій державного виконавця Балдинюка М. Ю., грубо ігноруючи правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 25 червня 2014 року в справі № 6-62цс14.

З урахуванням викладеного та уточнень вимог, ОСОБА_3, просив суд визнати незаконною діяльність начальника УДВС ГТУЮ в Донецькій області

Буханцова О. В. в частині надання скаржнику недостовірної інформації, що суперечить вимогам Закону України Про протидії корупції ; визнати незаконною бездіяльність начальника УДВС ГТУЮ в Донецькій області Буханцова О. В. у частині ігнорування його прав, гарантованих статтею 2 Загальної декларації прав людини; визнати незаконними виконавчі листи

від 17 лютого 2016 року № 227/915/14-ц про визнання неправомірними дій державного виконавця Бестик І. С. у частині стягнення 10 % виконавчого збору в розмірі 131,48 грн та про визнання неправомірними дій державного виконавця Бестик І. С. у частині стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 52,3 грн, та такими, що видані помилково; зобов'язати начальника УДВС ГТУЮ в Донецькій області Буханцова О. В. скасувати постанову державного виконавця Балдинюк М. Ю. від 01 березня 2016 року № 50349434, визнав її незаконною у частині відмови в відкритті виконавчого провадження з причини відсутності в виконавчому документі ідентифікаційного коду боржника та направити на адресу ОСОБА_3 відповідне рішення.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2017 року в задоволенні скарги відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для задоволення скарги заявника, оскільки дії начальника УДВС ГТУЮ в Донецькій області Буханцова О. В. були правомірними.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2017 року ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня

2017 року в частині скарги ОСОБА_3 про визнання неправомірними дії начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Донецькій області БуханцоваО. В. скасовано.

Визнано неправомірними дії начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Донецькій області Буханцова О.В. щодо способу і порядку розгляду скарги ОСОБА_3 від 11 березня 2016 року № С-11/03/16 на неправомірні дії та бездіяльність державного виконавця Балдинюка М. Ю.

Зобов'язано начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Донецькій області повернутися до скарги ОСОБА_3 від 11 березня 2016 року № С-11/03/16 та розглянути її по суті з ухваленням відповідної постанови.

У задоволені скарги ОСОБА_3 про зобов'язання начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Донецькій області Буханцова О. В. про скасування постанови державного виконавця від 01 березня 2016 року

№ 50349434 відмовлено.

Ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2017 року в частині відмови про визнання незаконними виконавчих листів

від 17 лютого 2016 року № 227/915/14-ц про визнання неправомірними дій державного виконавця Бестик І. С. у частині стягнення 10 % виконавчого збору в розмірі 131,48 грн та про визнання неправомірними дій державного виконавця Бестик І. С. в частині стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 52,3 грн такими, що видані помилково - залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову ухвалу, апеляційний суд, виходив із того, що подана ОСОБА_3 скарга про визнання неправомірною дій державного виконавця Балдинюка М. Ю. щодо відмови у відкритті виконавчого провадження та вжиття до нього відповідних заходів повністю відповідала вимогам статті 82 Закону України Про виконавче провадження , у редакції чинній на час виникнення правовідносин, та підлягала розгляду в десятиденний строк із дня її надходження з прийняттям відповідної постанови про результати її розгляду та подальшим направленням постанови заявнику.

У липні 2017 року відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Донецькій області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просив скасувати ухвалусуду апеляційної інстанції в частині задоволення скарги ОСОБА_3 та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

У іншій частині рішення судів не оскаржується, а тому не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не надано належної оцінки, поданим заявником доказам, висновки суду є неправильними та такими, що суперечать чинному законодавству.

У вересні 2017 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що судове рішення є законним і обґрунтованим.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

05 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що на виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 10 лютого 2015 року, яким стягнуто із ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ПП Новодонецька ремонтно-есплуатаційна контора заборгованість у загальному розмірі 1 314,80 грн, Добропільським міськрайонним судом Донецької області 25 березня 2015 року видано виконавчий лист.

На підставі виконавчого листа 14 квітня 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Добропільського міського управління юстиції у Донецькій області (далі - ВДВС Добропільського МУЮ у Донецькій області) ОСОБА_7 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 21 квітня 2015 року.

У зв'язку з невиконанням боржником добровільно рішення суду у встановлений державним виконавцем строк, постановами державного виконавця Бестик І. С. від 21 квітня 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 виконавчий збір у розмірі

131,48 грн та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 52,30 грн.

Не погоджуючись з вказаними постановами державного виконавця Скасун О. І. звернувся зі скаргою до суду першої інстанції.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2015 року скаргу ОСОБА_3 на неправомірну бездіяльність та незаконні дії державного виконавця ВДВС Добропільського МУЮ у Донецькій області

ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця Бестик І. С. при виконанні рішення Апеляційного суду Запорізької області від 10 лютого 2015 року про стягнення зі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ПП Новодонецька ремонтно-експлуатаційна контора заборгованості, в частині не направлення боржникові своєчасно постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 квітня 2015 року № 47633472, стягнення 10 % виконавчого збору в розмірі 131,48 грн та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у розмірі 52,30 грн. Стягнуто з ВДВС Добропільського МУЮ у Донецькій області на користь ОСОБА_3 витрати на проїзд до суду в розмірі 20,68 грн.

На виконання вказаної ухвали 17 лютого 2016 року видано виконавчі листи, які були направлені скаржником ОСОБА_3 до ВПВР УДВС Донецької області для примусового виконання.

Постановами головного державного виконавця ВПВР УДВС Донецької області Балдинюка М. Ю. від 01 березня 2016 року № 50349434, № 50349477,

№ 50349454 було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів № 227/915/14-ц від 17 лютого

2016 року, з підстав того, що виконавчі документи не відповідають вимогам статті 18 Закону України Про виконавче провадження , а саме: не зазначено ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності боржника (юридичної особи), що є обов'язковим реквізитом виконавчого документу.

11 березня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до начальника УДВС ГТУЮ в Донецькій областіБуханцова О. В. із заявою про визнання неправомірною діяльність державного виконавця Балдинюка М. Ю. щодо відмови у відкритті виконавчого провадження та вжиття до нього відповідних заходів.

Листом начальника ВПВР УДВС Донецької області Буханцова О. В. від 23 березня 2016 року №578/1586 в задоволенні вказаної заяви відмовлено з підстав того, що у відповідності до вимог статті 18 Закону України Про виконавче провадження для юридичних осіб (боржника або стягувача), які зазначаються у виконавчому документі обов'язковою є наявність ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 383 ЦПК України 2004 року встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю під час виконання чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України Про виконавче провадження , у редакції чинній на час виникнення правовідносин, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 82 Закону України Про виконавче провадження , у редакції чинній на час виникнення правовідносин, установлено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядає виключно скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до керівництва органів державної виконавчої служби, якщо їх оскарження передбачено цим Законом.

Скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України &quпо;Про звернення громадян&qu ;.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок про те, що за результатами розгляду скарги, поданої у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, а у випадку не додержання вимог встановлених Законом України Про виконавче провадження , скарга розглядається начальником відділу у порядку, встановленому Законом України Про звернення громадян .

Таким чином, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині скарги ОСОБА_3 про визнання неправомірними дії начальника відділу примусового виконання рішень щодо способу і порядку розгляду скарги ОСОБА_3 від 11 березня 2016 року та постановляючи нову ухвалу у цій частині, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року), встановивши, що подана ОСОБА_3 скарга на постанову держаного виконавця Балдинюк М. Ю. від 01 березня 2016 року № 50349434 про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку із відсутністю у виконавчому документі ідентифікаційного коду боржника повністю відповідала вимогам статті 82 Закону України Про виконавче провадження , дійшов правильного висновку про те, що начальник УДВС ГТУЮ в Донецькій області у порушення вимог статті 82 Закону України Про виконавче провадження не розглянув подану ОСОБА_3 скаргу на дії державного виконавця у десятиденний строк із дня надходження та не прийняв відповідної постанови про результати розгляду скарги.

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки апеляційним судом правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року зупинено виконання ухвали Апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецької області залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2017 року в частині визнання неправомірними дій начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області Буханцова О .В. залишити без змін.

Поновити виконання ухвали Апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

В.М. Коротун

В.М. Сімоненко

М.Є. Червинська