Постанова

від 20.12.2018 по справі 2-1399/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 2-1399/10

провадження № 61-44350св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Одеської області в складі судді Кононенко Н. А. від 15 серпня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що у сторін є спільна донька - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина знаходиться на її утриманні. Указує на те, що відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання доньки у добровільному порядку, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з відповідача на її користь на утримання доньки аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 червня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 300 грн.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив із інтересів дитини та наявних у справі доказів, вважав за можливе стягнути аліменти у твердій грошовій сумі, що не суперечить статті 184 СК України.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 серпня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 червня 2010 року відмовлено.

Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

У вересні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 серпня 2018 року, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що строк на апеляційне оскарження пропущений нею з поважних причин, оскільки копію повного тексту судового рішення суду першої інстанції вона не отримувала, відтак апеляційний суд безпідставно не поновив їй строк на апеляційне, чим обмежив доступ до правосуддя.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У відповідності до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвали рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від суді вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийнятті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде обмеженою, оскільки сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України ).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 27 липня 2018 року ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 червня 2010 року, тобто майже через 8 років після прийняття цього рішення.

У статті 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Ураховуючи те, що ОСОБА_4 звернувся із апеляційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 червня 2010 року з пропуском майже 8-річного строку і доказів на підтвердження наявності обставин, за яких судове рішення підлягало б апеляційному перегляду, не надала, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судову ухвалу апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

В. М. Коротун

В. П. Курило