Постанова

від 20.12.2018 по справі 181/636/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 181/636/16-ц

провадження № 61-15066св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Обрій ,

відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Обрій на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Обрій (далі - ТОВ Агрофірма Обрій ) звернулося до суду з позовами до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, до кожного окремо, про заборону вчинення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування збитків.

Позови мотивовані тим, що 01 серпня 2012 року та 31 серпня 2012 року між ним та відповідачами були укладені договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення строком на 13 років до 31 грудня 2025 року, які були зареєстровані у відділі Держкомзему Межівського району Дніпропетровської області.

Позивач зазначає, що у 2016 році відповідачі, всупереч укладеним договорам оренди земельних ділянок, без погодження з ТОВ Агрофірма Обрій , самовільно зайняли вказані земельні ділянки та почали їх самостійно обробляти.

Для усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів з відповідними заявами, однак йому було рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Крім того, позивач звертався до Інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області щодо дотримання вимог земельного законодавства, яка встановила порушення статті 27 Закону України Про оренду землі про що надала відповідь.

Позивач вважає, що такими діями відповідачів щодо самовільного обробітку земельних ділянок, що перебувають в оренді позивача, йому нанесені реальні збитки у вигляді упущеної вигоди.

Ураховуючи викладене, ТОВ Агрофірма Обрій просило усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками та стягнути на його користь з ОСОБА_5 - 4 568,50 грн збитків та 223 652,06 грн упущеної вигоди, з ОСОБА_4 12 559,82 грн збитків та 316 224,79 грн упущеної вигоди, з ОСОБА_6 - 4 535,37 грн збитків та 114 189,25 грн упущеної вигоди.

Ухвалами Межівського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2016 року вказані позови об'єднані в одне провадження.

У жовтні 2016 року ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 звернулися до суду з зустрічним позовом до ТОВ Агрофірма Обрій про дострокове розірвання договорів оренди землі, посилаючись на те, що дійсно між ними та ТОВ Агрофірма Обрій були укладені договори оренди землі строком на 13 років. 15 січня 2016 року відповідно до актів відновлення меж земельних ділянок (паїв) вказані земельні ділянки були фактично передані їм в натурі та встановлені межі. Позивачі вважають, що визначення меж земельних ділянок в натурі є підставою для розірвання договорів оренди, оскільки змінився предмет договору оренди. Крім того, позивачі зазначають про те, що ТОВ Агрофірма Обрій не сплачувало їм орендну плату за 2013 - 2014 роки.

Ураховуючи викладене, позивачі за зустрічним позовом просили розірвати договори оренди, укладені між ними та ТОВ Агрофірма Обрій а також стягнути з останнього орендну плату за 2013-2014 роки на користь: ОСОБА_5 - 11 743,98 грн; ОСОБА_4 - 17 615,96 грн; ОСОБА_6 - 5 871,98 грн.

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2017 року позов ТОВ Агрофірма Обрій задоволено.Усунуто перешкоди в користуванні орендованими земельними ділянками сільськогосподарського призначення, розташованих на території Іванівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області шляхом заборони ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 чинити перешкоди ТОВ Агрофірмі Обрій та здійснювати обробіток зазначених земельних ділянок. Стягнуто на користь ТОВ Агрофірма Обрій з ОСОБА_5 збитки в сумі 4 568,50 грн та збитки у вигляді упущеної вигоди - 223 652,06 грн; з ОСОБА_4 збитки в сумі 12 559,82 грн та збитки у вигляді упущеної вигоди - 316 224,79 грн; з ОСОБА_6 збитки в сумі 4 535,37 грн та збитки у вигляді упущеної вигоди - 114 189,25 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов ТОВ Агрофірма Обрій є обґрунтованим, оскільки відповідачі, за наявності діючих договорів оренди, самовільно зайняли земельні ділянки та засіяли на них соняшник, чим чинять ТОВ Агрофірма Обрій перешкоди у користуванні земельними ділянками. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив із недоведеності систематичності несплати орендної плати.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 задоволено. Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2017 року скасоване та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ Агрофірма Обрій . Зустрічний позов ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 задоволено. Розірвано договори оренди землі, площею 5,471 га та 5,472 га від 01 серпня 2012 року, укладені між ОСОБА_5 та ТОВ Агрофірма Обрій . Стягнуто з ТОВ Агрофірма Обрій на користь ОСОБА_5 орендну плату за 2013-2014 роки в сумі 11 743,98 грн. Розірвано договори оренди землі, площею 4,710 га, 5,4561 га та 5,7574 га від 31 липня 2012 року, укладені між ОСОБА_4 та ТОВ Агрофірма Обрій . Стягнуто з ТОВ Агрофірма Обрій на користь ОСОБА_4 орендну плату за 2013-2014 роки в сумі 17 615,96 грн. Розірвано договір оренди землі, площею 5,750 га від 01 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ Агрофірма Обрій . Стягнуто з ТОВ Агрофірма Обрій на користь ОСОБА_6 орендну плату за 2013-2014 роки в сумі 5 871,98 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що факт систематичного порушення умов договорів оренди земельних ділянок щодо сплати орендної плати у 2013-2014 роках підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому договори оренди землі підлягають розірванню, а заборгованість по орендній платі стягненню з ТОВ Агрофірма Обрій на користь позивачів за зустрічним позовом. Відмовляючи в задоволенні первісного позову, апеляційний суд виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки доказів того, що відповідачі за первісним позовом спричинили ТОВ Агрофірма Обрій збитки, суду надано не було.

ТОВ Агрофірма Обрій подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалене у справі судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доказів невиконання своїх зобов'язань за укладеними договорами оренди ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які своїми умисними діями уникали отримання орендної плати та перешкоджали орендарю у користуванні земельними ділянками, що є порушенням умов укладених договорів оренди. Крім того, відповідачі за первісним позовом, починаючи з 01 січня 2016 року, почали перешкоджати ТОВ Агрофірма Обрій користуватися орендованими земельними ділянками, хоча договори оренди землі були чинними і до суду з приводу їх розірвання вони не зверталися. Тобто такими діями ТОВ Агрофірма Обрій завдано значної шкоди.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та зупинено виконання постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року до закінчення касаційного провадження у справі.

У травні 2018 року ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 подали відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, всі висновки апеляційного суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для його скасування немає.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

До таких висновків суд касаційної інстанції дійшов з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 19 грудня 2001 року Іванівською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області, належить земельна ділянка площею 5,792 га, що розташована на території Іванівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, якій 02 вересня 2009 року присвоєно кадастровий НОМЕР_3.

Крім того, ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого 12 січня 2005 року, за заповітом належить земельна ділянка площею 5,471 га, що розташована на території Іванівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області кадастровий НОМЕР_3.

01 серпня 2012 року між ТОВ Агрофірма Обрій та ОСОБА_5 було укладено договори оренди вказаних земельних ділянок, строком на 13 років до 31 грудня 2025 року, які 12 листопада 2012 року були зареєстровані у відділі Держкомзему у Межівському районі Дніпропетровської області.

Актами відновлення меж земельної ділянки № 239 та № 242 від 15 січня 2016 року підтверджується передача та прийом вищевказаних земельних ділянок в натурі із земель сільськогосподарського призначення Іванівської сільської ради власнику ОСОБА_5

ОСОБА_4 відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6, виданого 19 грудня 2001 року Іванівською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області є власником земельної ділянки площею 4,710 га, якій 02 вересня 2009 року присвоєно кадастровий НОМЕР_4, що розташована на території Іванівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

Крім того, відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданим 09 липня 2007 року Межівським районним відділом земельних ресурсів Дніпропетровської області ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 5,7574 га, якій присвоєно кадастровий НОМЕР_7, що розташована на території Іванівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

Відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8, виданого 09 липня 2007 року Межівським районним відділом земельних ресурсів Дніпропетровської області ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 5,4561га, якій присвоєно кадастровий НОМЕР_9, що розташована на території Іванівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

31 липня 2012 року між ТОВ Агрофірма Обрій та ОСОБА_4 були укладені договори оренди вищевказаних земельних ділянок, строком на 13 років до 31 грудня 2025 року, які 17 жовтня 2012 року були зареєстровані у відділі Держкомзему у Межівському районі Дніпропетровської області.

Актами відновлення меж земельної ділянки №241, № 243 та № 244 від 15 січня 2016 року підтверджується передача та прийом вказаних земельних ділянок в натурі із земель сільськогосподарського призначення Іванівської сільської ради власнику ОСОБА_4

ОСОБА_6 на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_11, виданого 19 грудня 2001 року Іванівською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області, є власником земельної ділянки площею 5,750 га, якій 02 вересня 2009 року присвоєно кадастровий НОМЕР_10, що розташована на території Іванівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

01 серпня 2012 року між ТОВ Агрофірма Обрій та ОСОБА_6 було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Іванівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області загальною площею 5,750 га, кадастровий НОМЕР_10, строком на 13 років до 31 грудня 2025 року, який 12 листопада 2012 року був зареєстрований у відділі Держкомзему у Межівському районі Дніпропетровської області.

Актом відновлення меж земельної ділянки № 240 від 15 січня 2016 року підтверджується передача та прийом цієї земельної ділянки в натурі із земель сільськогосподарського призначення Іванівської сільської ради власнику ОСОБА_6

Судами також установлено, що 04 лютого 2016 року ОСОБА_5, у зв'язку з виділенням земельних часток (паїв) НОМЕР_12, НОМЕР_13 із загального масиву в натурі на місцевості звертався до директора ТОВ Агрофірма Обрій із заявою, в якій просив не виконувати сільськогосподарські роботи на належних йому земельних ділянках та повідомляв, що не надає згоди на оренду виділених паїв.

04 листопада 2015 року, 02 квітня 2016 року та 18 травня 2016 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 спільними заявами на ім'я директора ТОВ Агрофірма Обрій просили не виконувати сільськогосподарські роботи на належних їм земельних ділянках та повідомляли, що не надають згоду на оренду виділених паїв, і планують ведення господарства на них самостійно.

ТОВ Агрофірма Обрій за вих. №205 від 07 квітня 2016 року та за вих. №331 від 01 червня 2016 року надало відповідь ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про те, що не має наміру розривати вказані договори оренди земельних ділянок.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 21 Закону України Про оренду землі розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному законодавству на час укладення договору оренди.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання як договору оренди, в той час як разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання.

Як вбачається з договорів оренди землі, орендна плата вноситься орендарем не менше 3% від нормативної грошової оцінки землі і на момент укладення договорів становила 3 454,11 грн (пункт 9 договорів оренди).

Пунктами 11, 12 договорів передбачено, що орендна плата сплачується орендарем щорічно, особисто або за дорученням, орендодавцю після збору врожаю, не пізніше 31 грудня відповідного року і не може бути меншою від розміру, встановленого чинним законодавством. Передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними відомостями.

Згідно з пунктом 36 договорів оренди дія договору припиняється за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

У відомостях ТОВ Агрофірми Обрій на виплату грошей № 175 за 2013 рік, № 272 за 2014 рік навпроти прізвищ ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 поставлені підписи про отримання орендної плати.

Однак ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечували проти отримання кожним із них орендної плати у 2013 та 2014 роках та вказували, що підписи у таких відомостях вони не ставили.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №29/1.1-3 від 07 березня 2017 року в графі Підпис про одержання відомостей на виплату грошей № 175 за грудень 2013 року, № 272 за грудень 2014 року виконані не ОСОБА_4, не ОСОБА_5 та не ОСОБА_6 відповідно.

В ході судового розгляду справи ТОВ Агрофірми Обрій 28 березня 2017 року, відповідно до квитанцій, поштовим переказом перераховували на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, кожному окремо, суму орендної плати за 2013 рік, 2014 рік, однак, вказаний переказ не був отриманий ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та грошові кошти були повернуті ТОВ Агрофірми Обрій , що сторони підтвердили в судовому засіданні в апеляційному суді.

Отже апеляційний суд, установивши належним чином усі обставини у справі та дослідивши докази, надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договорів оренди та стягнення з ТОВ Агрофірма Обрій заборгованості з орендної плати, оскільки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 орендної плати за користування належними їм земельними ділянками за 2013 - 2014 роки не отримували, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Також колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо відмови в задоволенні первісного позову, оскільки ТОВ Агрофірма Обрій не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 своїми діями спричинили ТОВ Агрофірма Обрій збитки, яка виражається у знищенні чи пошкодженні у 2016 році врожаю на спірних земельних ділянках.

Що стосується відмови у стягненні збитків у вигляді упущеної вигоди, то колегія суддів також погоджується з висновком апеляційного суду про недоведеності позову в цій частині, оскільки збитки у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Доводи заявника про те, що відповідачі за первісним позовом своїми умисними діями уникали отримання орендної плати, чим порушували умови договорів оренди, є безпідставними, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а направлення ТОВ Агрофірма Обрій поштовим переказом орендної плати ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за 2013-2014 роки лише у березні 2017 року, не свідчить про належне виконання ТОВ Агрофірма Обрій умов договорів оренди.

Інші доводи та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні апеляційним судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

З урахуванням того, що касаційна скарга залишена без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК Україниколегія суддів поновлює виконання постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Обрій залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов А. С. Олійник Г. І. Усик