Постанова

від 17.10.2018 по справі 520/14564/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 520/14564/15-ц

провадження № 61-6782св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О. , Погрібного С. О. , Ступак О. В. ,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк ,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк , подану представником Сокуренко Наталією Вікторівною, на рішення апеляційного суду Одеської області від 7 листопада 2016 року, ухвалене колегією у складі суддів: Гірняка Л. А., Зайкіна А. П., Калараш А. А.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк , яке відповідно до зареєстрованої 14 червня 2018 року нової редакції Статуту змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі - АТ КБ ПриватБанк ), звернулось з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказано, що 15 листопада 2006 року між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № OD03АЕ00000023, за яким ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 19 697 доларів США на строк до 15 листопада 2011 року зі сплатою відповідних процентів.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_7 укладено договір поруки.

Також на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором укладено договір застави автомобіля MAZDA 3, 2004 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.

Оскільки ОСОБА_4 зобов'язання з повернення кредиту не виконує, станом на 30 жовтня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 39 156,25 доларів США, з яких: 4 369,92 доларів США заборгованості за кредитом; 9 360,01 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом; 583,24 доларів США заборгованості з комісії; 24 843,08 доларів США пені, які банк просив стягнути у солідарному порядку з відповідачів.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 березня 2016 року, постановленим у складі судді Рева С. В., у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову до боржника ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із спливу позовної давності на звернення до суду з вимогами, оскільки строк дії кредитного договору закінчився 15 листопада 2011 року, а позивач звернувся до суду у жовтні 2015 року. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову до поручителя - ОСОБА_7, суд першої інстанції дійшов висновку, що порука припинилась через припинення основного зобов'язання.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 7 листопада 2016 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 березня 2016 року скасовано з ухваленням нового рішення.

Стягнено з ОСОБА_4 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитом у розмірі 4 369,92 долара США, що еквівалентно 94 040,67 грн.; заборгованість за процентами у розмірі 5 128,78 доларів США, що еквівалентно 110 410,04 грн.; пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 94 000 грн. У задоволенні інших позовних вимогах до ОСОБА_4 відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_4 на користь АТ КБ ПриватБанк судові витрати в розмірі 9 555 грн.

У позові до ОСОБА_7 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ODQ3АЕ00000023 від 15 листопада 2006 року звернено стягнення на предмет застави - автомобіль MAZDA 3, 2004 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, та 1 липня 2013 року кошти від відчуження автомобіля надійшли до АТ КБ ПриватБанк в рахунок погашення заборгованості, тому з розрахунку, наданому позивачем, підлягає виключенню сума коштів, отриманих від відчуження автомобіля як предмета застави.

При ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову до поручителя ОСОБА_7, апеляційний виходив з припинення поруки, оскільки кредитний договір укладений на строк до 15 листопада 2011 року, а з вимогою до поручителя кредитор звернувся у жовтні 2015 року.

У грудні 2016 року АТ КБ ПриватБанк в особі представника Сокуренко Н.В. подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову до поручителя ОСОБА_7 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

В частині часткового задоволення позову до ОСОБА_4 судове рішення не оскаржується і касаційним судом не переглядається.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку апеляційного суду про те, що порука припинилась на підставі статті 559 ЦК України, оскільки у договорі поруки встановлено її строк - 5 років з дня настання строку повернення кредиту за кредитним договором. Отже, відлік строку подання вимоги до поручителя, на думку заявника, розпочався 15 листопада 2011 року - строк, до якого укладений кредитний договір, і припиняється 15 листопада 2016 року, тобто банк звернувся до суду з позовом у межах строку дії поруки.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_7зазначає, що апеляційний суд дійшов вірного висновку про припинення поруки, оскільки у договорі поруки не зазначено чіткого строку її дії.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 6 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачено три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя.

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У справі судами встановлено, що кредитний договір між ОСОБА_4 та АТ КБ ПриватБанк укладено 15 листопада 2006 року, строк дії договору встановлено до 15 листопада 2011 року.

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_7 15 листопада 2006 року укладено договір поруки, за умовами пункту 12 якого порука за цим договором припиняється за спливом 5 років з дня настання строку повернення кредиту за кредитним договором.

Таким чином, у пункті 12 договору поруки визначено, що сторони дійшли згоди, про припинення поруки за цим договором після закінчення п'яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

При перегляді справи апеляційним судом не встановлено пред'явлення банком вимоги до боржника та поручителя про дострокове погашення заборгованості.

З огляду на вказане, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин та порушив норми процесуального права, оскільки не врахував та не дав належної оцінки наведеним умовами договору з метою встановлення строку дії поруки у відповідності до положень частини четвертої статті 559 ЦК України.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлено, судове рішення, у частині, що оскаржується, не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_7 як до поручителя та про направлення справи в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк , подану представником Сокуренко Наталією Вікторівною, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 7 листопада 2016 року скасувати в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором і справу в цій частині передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

С. О. Погрібний

О. В. Ступак