Постанова

від 04.12.2018 по справі 369/10007/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 грудня2018 року

м. Київ

справа № 369/10007/16-к

провадження № 51433км17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_4 ,

представника скаржника адвоката ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргудиректора ТОВ «Науково-виробнича фірма «ОМЕГА-АГРО»» ОСОБА_7 наухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 вересня 2017 рокупро повернення апеляційної скарги на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2016 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2016 року затверджено угоду від 31 жовтня 2016 року в кримінальному провадженні №32016100100000101 про визнання винуватості, укладену між підозрюваною ОСОБА_8 та прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_9 , згідно якої ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 27 ч.1 ст. 205 КК та призначено їй узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

На вказане судове рішеннядиректор ТОВ «Науково-виробнича фірма «ОМЕГА-АГРО»» (далі ТОВ «НВФ «ОМЕГА-АГРО»») ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу.

Суддя Апеляційного судуКиївськоїобласті ухвалою від 22 вересня 2017 року повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала,на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК).

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Укасаційній скарзі директор ТОВ «НВФ «ОМЕГА-АГРО»» ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду черезістотне порушення вимог кримінального процесуального законута призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На думку скаржника, хоча ТОВ «НВФ «ОМЕГА-АГРО»» і не є учасником кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , однак має право на оскарження даного вироку, оскільки затвердження угоди про визнання винуватості останньої безпосередньо зачіпає права та інтереси товариства, що полягає у безпідставному звинуваченні підприємства у прикритті начебто незаконної діяльності. Вважає, що вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2016 року вирішено питання щодо неправомірності господарських взаємовідносин між ТОВ «Арсенал Компані» та ТОВ «НВФ «ОМЕГА-АГРО»», чим всупереч засадам невинуватості фактично встановлено преюдиціальний факт.

З огляду на це зазначає, що суддя апеляційного суду повертаючи апеляційну скаргу підприємства на вказаний вирок допустив порушення права на доступ до правосуддя, яке закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та у ч.2 ст.55, п.8 ч. 3 ст.129 Конституції України, порушив вимоги ч. 2 ст.24 КПК, а також не врахував правові висновки Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні представник ТОВ «НВФ «ОМЕГА-АГРО»» адвокат ОСОБА_5 касаційну скаргупідтримав та просив Суд ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Прокурор ОСОБА_6 висловилася проти задоволення касаційної скарги ТОВ «НВФ «ОМЕГА-АГРО»» і просила залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Положення п. 8 ч. 3ст. 129 Конституції Українивизначають одну з основних засад судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, «положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, слід розуміти так, що апеляційному оскарженню підлягають судові рішення за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом» (абзац 7п. п. 3.2 п. 3 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року N 3-рпу справі про апеляційне оскарження ухвал суду).

Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованогост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободправа на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

З цього приводу Конституційний Суд України у Рішенні від 25 грудня 1997 року N 9-зп зазначив, що суд не може відмовити у правосудді, якщо ущемляються права і свободи громадян, інакше це було б порушенням права на судовий захист, яке згідно зіст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Відповідно дост. 24КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1). Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді (ч. 2).

Водночас уч.4 ст. 394 КПК визначено вичерпний перелік осіб, які можуть оскаржити вирок суду першої інстанції, ухвалений на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до ч.6ст.9 КПКу випадках, коли положення цьогоКодексуне регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1ст. 7 цього Кодексу.

Згідно з вимогамист.7 КПКзміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права.

У силу статей8,9 КПК принцип верховенства права передбачає, що людина її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави - учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЕСПЛ «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини»).

Отже, Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію права на оскарження у більш широкому розумінні, ніж углаві 31 КПК України, яке кореспондується з положеннями ст. 24 вказаного Кодексу й розширює коло учасників судового процесу, яким забезпечується конституційне право на оскарження судових рішень.

Оскільки ст. 394 КПКне врегульовано питання кримінального провадження у випадку, якщо вироком на підставі угоди порушуються права іншої особи, яка не є учасником цього кримінального провадження, суд, вирішуючи питання захисту порушених прав такої особи, згідно з приписами ч. 6ст. 9 цього Кодексуповинен звертатися до загальних норм кримінального процесуального закону і застосовувати загальні засади кримінального провадження, закріплені у ч. 1ст. 7 КПК.

Таким чином, якщо рішення оскаржує особа, не наділена процесуальним статусом, який за правиламист. 394 КПКУкраїни надає їй право на оскарження вироку на підставі угоди, за умови, що це судове провадження стосується її прав, свобод та інтересів, то ця обставина не є перешкодою в доступі до правосуддя й звернення до суду апеляційної інстанції.

З матеріалів провадження вбачається, що в апеляційній скарзідиректорТОВ «НВФ «Омега-Агро»» ОСОБА_7 обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2016 року щодо ОСОБА_8 посилався на те, що хоча зазначена юридична особа і не є учасником кримінального провадження, проте вона має право на оскарження цього вироку, оскільки затвердження угоди про визнання винуватості безпосередньо зачіпає права та інтереси цієї юридичної особи, що полягає у безпідставному вирішенні питання щодо незаконності її господарської діяльності, а вказаним вироком констатовано винуватістьпідприємства у цьому.

Суддя-доповідач Апеляційного суду Київської області належним чином ці доводи скаржника не перевірив та дійшов помилкового висновку про те, що вироксуду, постановлений на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, може бути оскарженийвиключно особами, зазначеними у ч.4 ст.394 КПК.

Однак із правильністю такого висновку погодитись не можна, оскільки він суперечить наведеним вище законодавчим приписам, які передбачають право зацікавлених осіб звернутися до апеляційного суду з приводу оскарження судових рішень.

Відповідно до ч. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у встановленому законом порядку.

В національному законодавстві презумпцію невинуватості, як одного з основних конституційних принципів судочинства відображено в ч. 1ст. 62 Конституції України та ч. 1ст. 17 КПК. Згідно із цими правовими нормами особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Суд першої інстанції зазначивши у вказаному вироку, що ОСОБА_8 здійснювала пособництво фіктивному підприємництву з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ «НВФ «Омега-Агро»», фактично зробив висновок про те,щовказана юридична особа здійснювало незаконну діяльність, що по суті є констатацією винуватості цього підприємства у вчиненні діянь, які інкриміновані ОСОБА_8 .

Між тим, обвинувачення ТОВ «НВФ «Омега-Агро» не було предметом судового розгляду в межах кримінального провадження щодо ОСОБА_8 і факти можливої злочинної діяльності цієї юридичної особи жодним чином не встановлено обвинувальним вироком суду, який би набрав законної сили.

Така преюдиція щодо винуватості юридичної особи не лише входить в колізію з нормами КПК щодо вільної оцінки доказів, а й суперечить передбаченим ст.7 КПК загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

За таких обставин ТОВ «НВФ «Омега-Агро» хоча і не було визнано учасником кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , однак вправі захищати свої права, свободи та інтереси, яких стосується вирок у кримінальному провадженні, шляхом його апеляційного оскарження.У даному ж випадку суддею апеляційного судубуло обмежено право юридичної особи на доступ до правосуддя, представник якої звернувсядо цього суду з метою захисту законних прав та інтересів.

Таким чином, ухвалу судді-доповідача апеляційного суду про повернення апеляційної скарги директора ТОВ «НВФ «Омега-Агро»» ОСОБА_7 було постановлено без додержання вимог статей 370, 419 КПК,що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та,згідно положень п. 1 ч. 1ст. 438 КПК, підставою для її скасування і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого вказаному суду слід урахувати наведене та ухвалитизаконнеі обґрунтоване рішення.

Керуючисьстаттями434,436,438, 441,442 та пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу директораТОВ «Науково-виробнича фірма «ОМЕГА-АГРО» ОСОБА_7 задовольнити. Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22вересня 2017 року про повернення апеляційної скарги представника ТОВ «НВФ «Омега-Агро»»скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3