Постанова

від 18.12.2018 по справі 313/829/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 313/829/17

провадження № 51-7707 км 18

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засуджений ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 23 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080290000179, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився та проживає на АДРЕСА_1 , раніше судимого 23 червня 2011 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, звільненого 14 грудня 2015 року умовно-достроково з невідбутим строком покарання 2 роки 2 місяці 20 днів,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Веселівського районного суду Запорізької області від 23 лютого 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 124 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 71 КК до призначеного покарання повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2011 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяці 20 днів.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_6 у строк покарання зараховано строк його попереднього ув`язнення з 15 квітня 2017 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Прийняте рішення щодо речових доказів.

Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 23 травня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 в частині кваліфікації його дій та призначеного покарання скасовано. Визнано ОСОБА_6 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2011 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 15 квітня 2017 року приблизно о 03.00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння у будинку за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, умисно наніс потерпілому ОСОБА_8 два удари дерев`яною палицею по голові та ключиці, заподіявши останньому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, засуджений ОСОБА_6 , посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 121 КК на ст. 124 КК. Вказує, що тілесні ушкодження ОСОБА_8 він завдав лише з метою захисту від протиправних посягань з боку потерпілого.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Покладені в основу вироку апеляційного суду докази вважає недопустимими. На думку захисника, тілесні ушкодження ОСОБА_6 спричинив потерпілому внаслідок перевищення меж необхідної оборони, а тому кваліфікацію вчиненого за ч. 1 ст. 121 КК вважає неправильною.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу та захисника ОСОБА_7 .

Прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційних скарг.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Проте при скасуванні вироку місцевого суду та ухваленні нового вироку вимог кримінального процесуального закону апеляційний суд не дотримався.

Так, за змістом п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23, ст. 91, ст. 94 КПК суд надає оцінку доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для підтвердження обвинувачення лише на підставі їх безпосереднього дослідження.

Дотримання цієї вимоги виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду та забезпечує реалізацію таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та права на захист. Без безпосереднього дослідження доказів, їх належної перевірки та оцінки, суд позбавлений можливості встановити обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та відповідно правильно кваліфікувати вчинене особою діяння.

Як убачається з матеріалів справи, апеляційним судом вирок суду першої інстанції було скасовано, у тому числі з підстав недотримання вимог ст. 374 КПК у частині незазначення у вироку встановлених за результатами судового розгляду фактичних обставин кримінального провадження та відсутності формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Таким чином, з метою усунення допущених місцевим судом порушень та встановлення фактичних обставин, що згідно ст. 91 КПК підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, апеляційний суд в порядку ст. 404 КПК повинен був здійснити дослідження доказів, на яких би ґрунтувалися відповідні висновки апеляційного суду, однак цього не зробив.

Тобто, всупереч загальним засадам кримінального провадження апеляційний суд встановив фактичні обставини кримінального провадження, сформулював обвинувачення за ч. 1 ст. 121 КК та визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні вказаного злочину без дослідження доказів, що є неприпустимим.

Враховуючи, що апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією у реалізації права особи на всебічне, повне й неупереджене дослідження всіх обставин кримінального провадження, тоді, очевидно, в апеляційній процедурі не допускаються будь-які спрощення, а стандарти доказування повинні бути найвищими. Більше того, якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту, тому процедура дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена у повному обсязі.

Всупереч викладеному, висновок апеляційного суду про доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК зроблено без дотримання передбаченої процесуальним законом процедури, що перешкодило ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.

За таких обставин, касаційні скарги засудженого та захисника підлягають частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого слід врахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 КПК.

Окрім іншого, під час нового апеляційного розгляду апеляційному суду слід врахувати правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року щодо застосування положень ч. 5 ст. 72 КК при зарахуванні засудженому строку попереднього ув`язнення у строк покарання.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, суд

ухвалив:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Запорізької області від 23 травня 2018 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_9